справа № 631/1782/24
провадження № 1-кп/631/165/24
про призначення справи до судового розгляду в порядку дистанційного судового
провадження та про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
22 листопада 2024 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
а також
з боку сторони обвинувачення:
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
з боки сторони захисту:
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши і перевіривши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань № 1 Нововодолазького районного суду Харківської області справу з єдиним унікальним № 631/1782/24 за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 серпня 2024 року під № 12024221160000849 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 4 частиною 2 статті 115 Кримінального кодексу України,
20 листопада 2024 року до Нововодолазького районного суду Харківської області за вхідним № 8203/24-вх в порядку, передбаченому статтями 283, 291 та 293 Кримінального процесуального кодексу України, надійшов складений слідчим та затверджений прокурором, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 серпня 2024 року під № 12024221160000849 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 4 частиною 2 статті 115 Кримінального кодексу України, що був зареєстрований за єдиним унікальним № 631/1782/24 (провадження № 1-кп/631/165/24) й відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді переданий на розгляд колегії судді, зокрема, головуючому судді (судді-доповідачу) ОСОБА_1 .
На виконання приписів частини 1 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України ухвалою колегії суддів Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленої 20 листопада 2024 року призначено підготовче судове засідання.
Під час підготовчого судового засідання прокурор Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_5 заявив, що обвинувальний акт складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, направлений за підсудністю до Нововодолазького районного суду Харківської області, підстав для закриття чи зупинення провадження не має. У справі маються всі необхідні для розгляду у судовому засіданні матеріали, вважав за можливе призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні колегіально судом у складі трьох професійних суддів за участю прокурора, потерпілої, обвинуваченого та його захисника. Заяв та клопотань щодо витребування певних речей чи документів не мав, просив суд здійснити виклик до суду для допиту певних осіб, зазначених у клопотанні, зареєстрованому за вхідним № 8257/24-вх від 22 листопада 2024 року, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .
Окрім іншого, прокурор просив суд вирішити питання, пов'язане із продовженням відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, прокурор із дотриманням приписів частини 2 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України звернувся на адресу суду із письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , зареєстрованим за вхідним № 8256/24-вх. від 22 листопада 2024 року, яке мотивував наявністю у провадженні обставин, визначених пунктами 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
На думку прокурора, у розрізі того, що причетність обвинуваченого ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 4 частиною 2 статті 115 Кримінального кодексу України підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, є дійсними ризики, визначені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме можливої спроби переховуватися від суду з огляду на обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі. Також, перебуваючи на свободі у ОСОБА_7 будуть існувати всі умови як для залишення території області, так й незаконного перетину державного кордону України з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений особливо тяжкий злочин.
Крім того, прокурор зазначив, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, які не допитані даним складом суду, та з якими обвинувачений особисто знайомий, і перебуваючи на свободі, останній буде мати можливість здійснювати на них незаконний вплив, надаючи необхідні відомості для дачі відповідних показів, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також за версією прокурора, ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи характер та обставини правопорушення, яке інкримінується останньому, дані про його особу, який не працює й відповідно не має джерел для забезпечення нормальної життєдіяльності, вживає наркотичні засоби, про що свідчать показання свідків, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що у сукупності вказує на підвищену суспільну небезпеку його особи, тому він може, незважаючи на притягнення його до кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підстави для зміни міри запобіжного заходу, на думку прокурора, відсутні, тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги неможливість запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, прокурор просив продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого на строк, що не може перевищувати двох місяців, без визначення розміру застави, з огляду на наявність передумов, передбачених статтями 177, 178, пунктами 1 - 3 частини 1 статті 194, статтями 199, 315 Кримінального процесуального кодексу України.
Потерпіла ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні підтримала думку прокурора та вважала за можливе призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, вказавши про відсутність у неї до суду клопотань, передбачених статтею 315 Кримінального процесуального кодексу України. Клопотання прокурора про продовження обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просила задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні вважав за можливо призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні колегіально судом у складі трьох професійних суддів, повідомив про відсутність у нього будь-яких клопотань до суду. Відносно клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, обраного під час досудового розслідування, не заперечував, вказавши, що повність визнає свою провину, щире кається у вчиненому та дуже шкодує, що так сталося.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні висловила думку про можливість призначення справи безпосередньо до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Також захисник повідомила, що клопотань до суду сторона захисту не має, щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підтримує позицію свого підзахисного, оскільки останній розуміє не зворотність покарання, пов'язаного з позбавленням волі.
Відносно клопотання прокурора про виклик у судове засідання для допиту в якості свідків осіб, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування, сторона захисту також не заперечувала.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання щодо можливості призначення справи до судового розгляду, а також відносно вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши обвинувальний акт разом із реєстром матеріалів досудового розслідування та документи, надані на обґрунтування клопотання, а також проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на даному етапі судового слідства у матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з частиною 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (частина 2 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Підготовче провадження у суді першої інстанції здійснюється відповідно до приписів глави 27 розділу ІV Кримінального процесуального кодексу України, якою визначено, що завданням стадії підготовчого судового провадження є, зокрема, перевірка матеріалів досудового розслідування, оцінка змісту і форми обвинувального акту, з метою успішного проведення судового розгляду.
Обвинувальний акт, як встановлено частиною 4 статті 110 Кримінального процесуального кодексу України, є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу
Відповідно до статті 291 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 31) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 71) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 81) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Крім того до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 2971 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється (частина 4 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України).
Отже, до суду повинен надійти обвинувальний акт, в якому мають міститися обов'язкові відомості, які зазначені у частині 2 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, та бути доданий перелік документів, який визначений у частині 4 статті 291 наведеного вище кодифікованого закону України.
Як убачається зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 серпня 2024 року під № 12024221160000849 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 4 частиною 2 статті 115 Кримінального кодексу України, він фактично відповідає вимогам, наведеним у статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, та містить всі необхідні відомості, передбачені зазначеною нормою закону.
Так, в обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які були вчинені обвинуваченим, а також обставини, які відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
У обвинувальному акті наявний короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується обвинуваченим, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого кримінального правопорушення. Наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
З огляду на вказане, суд доходить висновку про відповідність даного обвинувального акта вимогам чинного законодавства, а також про відсутність у ньому таких недоліків, які б перешкоджали суду призначити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні.
Провадження за обвинувальним актом відповідно до приписів статтей 32 та 33 Кримінального процесуального кодексу України підсудне Нововодолазькому районному суду Харківської області.
Підстав для закриття провадження у справі за підпунктами 4 - 8 частини 1 або частини 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, як і прийняття рішення за пунктами 1 - 4 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, не має.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального законодавства України, які б перешкоджали призначенню справи до судового розгляду, не встановлено.
З огляду на те, що під час підготовчого судового засідання не було встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1 - 4 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні належить призначити судовий розгляд та з цією метою вирішити питання, пов'язані з підготовкою до судового розгляду.
Від учасників судового провадження клопотань про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні не надійшло. Колегією суддів також не встановлені обставини, передбачені частиною 2 статті 27 Кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для ухвалення рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні.
Відповідно до положень частини 2 статті 318, пунктів 19, 25 та 26 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, судом визначено коло осіб з боку сторони обвинувачення та захисту, які братимуть участь у судовому розгляді.
За приписами статті 26 Кримінального процесуального кодексу України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим кодексом.
Зокрема, вони мають право визначитись із переліком осіб, щодо яких суду слід здійснити виклик для допиту, що чітко визначено у абзаці 1 пункту 4 частини 2 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України.
Натомість у підготовчому провадженні сторона захисту із таким клопотанням до суду не звернулась, а клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню, й до суду слід викликати задля здійснення допиту під час судового розгляду цього кримінального провадження осіб, перелічених прокурором та зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 серпня 2024 року під № 12024221160000849, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .
Інших клопотань, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, у тому числі про витребування певних речей чи документів, від сторін кримінального провадження, які були вільні у використанні своїх прав, не надходило.
Також, відповідно до змісту частини 1 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
В рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 серпня 2024 року під № 12024221160000849, як на стадії його досудового розслідування, так і під час підготовчого судового провадження цивільні позови ані потерпілою, ані прокурором подані не були й суд рахується із такою позицією останніх.
Положення частини 3 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України визначають, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Отже розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 колегія суддів виходить з наступного.
Положеннями частини 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може біти заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кримінального процесуального кодексу України.
При цьому колегія суддів враховує положення частини 1 статті 131 вищевказаного нормативного акту України, які обумовлюють, що заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).
Перелік запобіжних заходів, які підлягають застосуванню наведений у статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, при цьому як вказано у частині 3 наведеної норми, найбільш суворим запобіжним заходом - є тримання під вартою.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, поміж іншого, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (пункт 4 частини 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України)
Згідно з частиною 2 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Приписами статті 178 Кримінального процесуального кодексу України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені пунктами 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого та визначені у пунктах 1 - 12 частини 1 вказаної статті.
З положень статті 199 Кримінального процесуального кодексу України випливає, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою у тому числі ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
В даному випадку, за обставин, викладених у сформульованому обвинуваченні, у вказаному кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 4 частиною 2 статті 115 Кримінального кодексу України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавленням волі, та яке в силу приписів статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до особливо тяжкого злочину.
Судом встановлено, що під час досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_21 , постановленої 29 серпня 2024 року, був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» без визначення розміру застави. Надалі згідно ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_21 , постановленої 23 жовтня 2024 року в порядку частини 6 статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» без визначення розміру застави до 29 листопада 2024 року включно.
В ході обговорення питання доцільності продовження застосування обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до обвинувального акту та долучених до клопотання матеріалів встановлено такі відомості: ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Новоселівка, Нововодолазького району Харківської області, громадянин України, має середньо-спеціальну освіту, неодружений, доказів щодо наявності на його утриманні неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків суду не надано. За станом здоров'я обвинувачений не має специфічних особливостей, до осіб з інвалідністю не відноситься, на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває. ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, суб'єктом господарської діяльності не зареєстрований; перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаді стрільця 2-го відділення 3-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об'єктів), 15 серпня 2024 року був звільнений за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців). За службовою характеристикою, наданою командуванням військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_7 за час проходження військової служби зарекомендував себе як військовослужбовець, який свої посадові обов'язки не знає та потребує контролю з боку командирів щодо якості їх виконання, до виконання обов'язків ставився посередньо, але за своїм рівнем підготовки, морально-психологічними якостями готовий до виконання завдань, пов'язаних з захистом Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України; при вивченні військової справи зусилля щодо підвищення свого рівня знань проявляв слабо, має систематичні прояви девіантної поведінки, за своїми професійними, діловими і моральними якостями займаній посаді не відповідав. Обвинувачений приймав безпосередню участь у бойових діях, у тому числі в районі населеного пункту Кліщіївка, Донецької області, де 08 вересня 2023 отримав поранення; має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 16 лютого 2017 року ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Також встановлено, що ОСОБА_7 зареєстрованого місця проживання не має, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Отже, обвинувачений на час вирішення питання щодо продовження строку застування заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою за своїм станом здоров'я не має специфічних особливостей, має типові соціальні зв'язки для особи його віку та прийнятну репутацію.
Відповідно, аналізуючи указані фактори у цьому провадженні в їх сукупності на предмет перевірки дійсності у справі обставин, визначених частиною 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів ураховує, що застосування до підозрюваного, обвинуваченого будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що передбачено частиною 5 статті 9 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (наприклад, пункт 32 рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86)) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).
Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні. З огляду на що, суд на даній стадії судового провадження (підготовче судове засідання) не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.
Враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань на даній стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_7 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення - особливо тяжкого злочину, передбаченого пунктом 4 частиною 2 статті 115 Кримінального кодексу України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині вчинене з особливою жорстокістю.
Наведеного вище достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області, постановленої 23 жовтня 2024 року, спливає 29 листопада 2024 року.
На цей час в даному кримінальному провадженні обвинуваченого, потерпілу та свідків не допитано, докази передбачені статтею 84 Кримінального процесуального кодексу України з боку сторони обвинувачення та захисту, не досліджені, у зв'язку з чим, враховуючи наведені дані суд вважає, що обставини регламентовані статтею 177, пунктами 1, 2 частини 1 статті 194 вказаного Кодексу є дійсними, беручи до уваги наявні дані, які підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений має певне відношення до подій відображених в обвинувальному акті (суд не удається на цій стадії до оцінки його дій та ролі з точки зору норм Кримінального кодексу України, а лише констатує факт, того, що вони пов'язані з цими подіями).
Таким чином, під час розгляду заявленого клопотання, суд вважає, що в даному конкретному випадку продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Так, ОСОБА_7 може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків, суспільно-корисною працею не займається, мешкає на території Нововодолазької об'єднаної територіальної громади Харківської області без реєстрації, а отже зможе безперешкодне покинути територію Харківської області.
Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, яке згідно приписів статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину (пункт 4 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України), за яке передбачене покарання лише у вигляді позбавлення волі, у тому числі довічне позбавлення волі.
Те, що сама по собі суворість передбаченого покарання не є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак в цій ситуації слід урахувати, що обвинувачений обізнаний, шо санкція інкримінованої статті передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, що свідчать про обставини, які можуть бути підставою та мотивом для навмисного переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
Та з його урахуванням суд погоджується з аргументами прокурора про наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню.
Також, реальним є ризик переховування, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований прокурором та підтверджується наявними матеріалами.
Слушним є і ризик впливу на потерпілу та свідків, які особисто відомі обвинуваченому, при цьому частина з них є близькими родичами останнього, а отже перебуваючи на волі він буде мати можливість здійснювати на них незаконний вплив.
Так, оцінюючи наявність цього ризику у кримінальному провадженні, суд виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від потерпілих, свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань цих осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_7 не будучи обмеженим у спілкуванні із цими особами, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення у якому останній обвинувачується, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Тим самим, наявність ризику впливу на потерпілих, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих, свідків та дослідження їх судом.
Заслуговує на увагу й наявність такого ризику як можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 з огляду на наявність у нього бойового досвіду та формулювання обвинувачення, зокрема обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, має певну схильність до насильства та підвищену суспільну небезпеку.
Враховуючи викладене у сукупності, а також те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого як особу, його соціальні зв'язки та репутацію у сукупності з обставинами інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів доходить висновку, що вказані обставини об'єктивно вказують на наявність продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, як то: переховування від суду, незаконний вплив на потерпілу та свідків й вчинення іншого кримінального правопорушення, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів у ракурсі установлених фактичних обставин вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та зможе запобігти ризикам, передбаченим положеннями статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, та які були встановлені судом.
Щодо питання чи зможуть інші більш м'які запобіжні заходи, запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід зазначити, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (частина 1 статті 184 Кримінального процесуального кодексу України).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене колегія суддів у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є достатнім заходом забезпечення кримінального провадження, таким, потреба у застосуванні якого, на сьогодні є дійсною.
У ході даного розгляду не установлено факту того, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою зможуть запобігти встановленим ризикам. Крім того, колегія суддів виходить з того, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, що можливо досягнути лише за умови нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинуваченого під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні, з урахуванням даних про особу обвинуваченого та висунутого обвинувачення, на думку суду, не буде дієвим. Колегія суддів також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, сторонами кримінального провадження не надано.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Таким чином, обставини регламентовані статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, у світлі даних про особу обвинуваченого, не є такими, що вказують на відсутність передумови визначеної пунктом 3 частини 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України у поєднанні з характером висунутого обвинувачення та проведеним комплексом досліджених у цій справі доказів та тих, які тільки мають бути в ньому вчинені.
Як наслідок, на даний час наявні обставини визначені статтею 177, пунктам 1 - 3 частини 1 статті 194, статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, які в своїй сукупності вказують на дійсність обставин, як слушних щодо викладу обставин, які дають підстави обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене вище, на даний час відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, що в свою чергу виправдовує подальше обмеження права обвинуваченого ОСОБА_7 перебувати на волі.
Таке судове рішення не суперечить вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Приймаючи до уваги, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу встановленого ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними статтями 177, 178, 183, 194, 315 Кримінального процесуального кодексу України, продовжити обраний під час досудового розслідування відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строків визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Постановляючи ухвалу, колегія суддів також бере до уваги приписи частини 1 статті 197 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до яких строк дії ухвали про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Частиною 3 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України покладено на суд обов'язок, при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити розмір застави, достатньої для виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Прокурор у своєму клопотанні просив не визначати розмір застави ОСОБА_7 посилаючись на пункти 1 та 2 частини 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, а саме, що останній вчинив злочин із застосуванням насильства та спричинив загибель людини.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
В даному випадку, беручи до уваги, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, колегія суддів враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 Кримінального процесуального кодексу України у відношенні обвинуваченого, не убачає підстав, аби визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
За змістом частин 1 та 2 статті 314-1 Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.
Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі.
Як убачається зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України, яке, враховуючи положення статті 12 Кримінального кодексу України, що містить класифікацію кримінальних правопорушень залежно від ступеня тяжкості, належить до особливо тяжкого злочину, адже санкція цієї норми передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, підстави для складання досудової доповіді відносно нього відсутні.
Обговорюючи питання щодо дистанційного судового провадження, керуючись приписами частин 1 та 4 статті 336 Кримінального процесуального кодексу України щодо можливості здійснення судового розгляду справи у режимі відео конференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема, у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження у судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин та для забезпечення оперативності судового провадження, ураховуючи факт застосування до обвинуваченого ОСОБА_22 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також з метою забезпечення оперативності судового розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе та доцільне проведення судових засідань із розгляду цього кримінального провадження здійснювати в режимі відеоконференції з приміщення ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ХАРКІВСЬКІЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» в разі технічної неможливості його доставлення до зали судових засідань приміщення суду.
У цьому випадку суд наголошує, що чинною редакцією частини 2 статті 336 Кримінального процесуального кодексу України обумовлено, що суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
При цьому суд бере до уваги, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який відповідними Указами Президента України неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Виходячи із вищевикладеного вбачається, що починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.
Положеннями статті 12-2 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, враховуючи те, що в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений й продовжений воєнний стан, наявні всі підстави задля розгляду цього кримінального провадження в режимі відеоконференцзв'язку з приміщенням ДЕРЖАНОЇ УСТАНОВИ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» в разі технічної неможливості доставлення обвинуваченого ОСОБА_7 до зали судових засідань приміщення суду.
Таким чином, підготовка до судового розгляду є завершеною.
Відповідно до частини 1 статті 316 Кримінального процесуального кодексу України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
Також суд вважає за необхідне врахувати, що у відповідності до частини 1 статті 317 Кримінального процесуального кодексу України усі письмові документи, надані суду учасниками підготовчого судового засідання під час його проведення, долучаються до матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) та залишаються в суді.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1, 2, пунктом 5 частини 1 статті 7, статтею 12, частинами 1 та 11 статтями 27, статтями 31, 32, частиною 2 статті 35, частиною 2 статті 110, частиною 5 статті 115, статтями 131, 132, 134 - 138, 176 - 178, 194, 196, частиною 4 статті 291, частиною 1 статті 293, статтями 314 - 317, частиною 1 статті 320, частиною 3 статті 331, статтею 336, частиною 2 статті 369, частиною 3 статті 371, статтею 372, частиною 2 статті 392, частиною 5 статті 532 та статтею 533 Кримінального процесуального кодексу України, -
Призначити та провести судовий розгляд справи з єдиним унікальним № 631/1782/24 (провадження № 1-кп/631/165/24) за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 серпня 2024 року під № 12024221160000849 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 4 частиною 2 статті 115 Кримінального кодексу України колегіально судом у складі трьох професійних суддів у відкритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження в приміщенні залу судових засідань № 1 Нововодолазького районного суду Харківської області 02 грудня 2024 року о 12 годині 45 хвилин за участю: з боку сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , з боку сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 .
Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомити всіх учасників кримінального провадження як з боку сторони обвинувачення, так і з боку сторони захисту, викликавши їх у судове засідання.
У разі відсутності технічної можливості доставлення обвинуваченого конвоєм безпосередньо до приміщення суду, розгляд кримінального провадження здійснювати в режимі відеоконференції з ДЕРЖАВНОЮ УСТАНОВОЮ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР».
Доручити адміністрації ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» забезпечити проведення судових засідання за участю обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в режимі відеоконференції.
Зобов'язати уповноважену службову особу ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» встановити особу обвинуваченого, перебувати до закінчення судового засідання поряд з ним та виконати інші дії, передбачені частинами 3, 6, 7 та 9 статті 336 Кримінального процесуального кодексу України.
Застосовані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження.
Викликати в судове засідання для допиту в якості свідків:
- ОСОБА_9 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;
- ОСОБА_10 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;
- ОСОБА_11 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;
- ОСОБА_12 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ;
- ОСОБА_13 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_14 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ;
- ОСОБА_15 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ;
- ОСОБА_16 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ;
- ОСОБА_17 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_6 ;
- ОСОБА_18 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_7 ;
- ОСОБА_19 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- ОСОБА_20 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обраний відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 4 частиною 2 статті 115 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» строком на шістдесят днів, а саме до 20 січня 2025 року (включно) без визначення розміру застави.
Зобов'язати прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, негайно повідомити близьких родичів ОСОБА_7 про продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою у ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» строком на шістдесят днів, а саме до 20 січня 2025 року включно.
Роз'яснити учасникам судового провадження право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження на підставі їх письмових клопотань.
Ухвала суду в частині продовження застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, як і не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
В решті ухвала окремому оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її постановлення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачені частиною 1 статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3