Справа № 337/4478/24
н/п 2/953/3558/24
(заочне)
14 листопада 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Бородіної Н.М.,
секретаря судового засідання Максимовської Т.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «Юніт Капітал» через систему «Електронний суд» пред'явило до Хортицького районного суду м. Запоріжжя позов до ОСОБА_1 , яким просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №464338466 від 14.12.2020 у розмірі 21828 грн., судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422, 40, та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилався на те, що 14.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 464338466у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідачці було видано кредит в сумі 12000 грн. шляхом перерахування коштів на банківську карту № НОМЕР_1 , що в свою чергу свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконав свої зобов'язання, проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв'язку з чим у нього виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка становить 21828 грн., з яких: 21828 грн. - заборгованість по кредиту; 9828 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020. Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося 09.03.2021 відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21828 грн. 05.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 05/07/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 05/07/24 від 05.07.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21828 грн.
Враховуючи те, що відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання за кредитним договором, позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки вищевказану суму заборгованості, а також судові витрати.
Ухвалою судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19.08.2024 цивільну справу передано за підсудністю на розгляд Київського районного суду м. Харкова.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Харкова від 09.09.2024, справу передано для розгляду судді Бородіній Н.М.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, у позовній заяві просив провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач до судового засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі.
Ухвалою суду від 14.11.2024 року вирішено розгляд справи поводити в порядку заочного розгляду.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі «Кредитодавець») та ОСОБА_1 (далі «Позичальник») укладено договір № 464338466 за п. 1.1 якого кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 12000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно з п. 1.2, 1.4 договору кредит надається строком на 70 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 237,90% річних, що становить 0,65% в день від суми кредиту за час користування ним (далі - «Дисконтна процентна ставка»).
Кредитний договір підписаний від імені відповідача з використанням одноразового ідентифікатора MNV87RR, відправленого о 03:36:16 год. 14.12.2020, введеного о 03:37:14 год. 14.12.2020.
Згідно паспорту споживчого кредиту відповідач ознайомлений з інформацією про умови кредитування та вартість кредиту 14.12.2020.
Відповідно до заявки на отримання грошових коштів в кредит від 14.12.2020, відповідач вказав свої персональні та паспортні дані, а також номер картки НОМЕР_2 . Така ж інформація зазначена і у самому кредитному договорі.
Згідно довідки №06_2/2024 ПАТ КБ «ПриватБанк» від 25.06.2024 року, виданої відповідно до договору №1336 від 26.09.2013, ПАТ КБ «ПриватБанк» 14.12.2020 за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і1999504645, і21205469823 здійснило успішний платіж через платіжний сервіс LiqPaу ПриватБанка, зокрема, на карту клієнта НОМЕР_3 у сумі 12000 грн.
За даними довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційний системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» позичальник послідовно вводив запитувану інформацію, заявка на кредит подана: 14.12.2020 о 03:34, договір відправлено позичальнику 14.12.2020, одноразовий ідентифікатор MNV873RR відправлено позичальнику 14.12.2020 о 03:36:16 год., НОМЕР ТЕЛЕФОНУ НОМЕР_4 , ідентифікатор введено позичальником/відправлено товариству 14.12.2020 о 03:37:14 год., перерахування грошових коштів позичальнику - 14.12.2020 о 03:37:17 год.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладений договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до п.2.1 якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта на умовах, визначених цим договором.
28 листопада 2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №19 та дійшли згоди викласти п. 8.2 договору у новій редакції, узгодивши закінчення строку дії договору 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладена додаткова угода №26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року за якою сторони виклали текст договору факторингу у новій редакції, за яким відповідно до п.4.1 передбачено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру права вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права до боржника та додаткового оформлення не потребує.
31 грудня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно.
Із витягу з реєстру прав вимоги № 1124 від 09.03.2021 вбачається, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 464338466 від 14.12.2020 в сумі 21828 грн, з них: 12000 грн - заборгованість по основному боргу, 9828 грн - заборгованість по відсотках, 4800 - сума фінансування.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) був укладений договір факторингу№ 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язався відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.
Надалі між цими сторонами укладалися додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору.
Із Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року вбачається, що до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 464338466 від 14.12.2020 у загальному розмірі 21828 грн, з них: 12000 грн - заборгованість по основному боргу, 9828 грн - заборгованість по відсотках.
05 липня 2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/07/24 про те, що фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно акту прийому - передачі реєстру боржників за договором факторингу №05/07/24 від 05 липня 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» прийняло від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», кількість яких у вказаному акті прийому - передачі не зазначено.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №105/07/24 від 05.07.2024 вбачається, що до ТОВ «Юніт Капітал» від ТОВ «Фінансова компанія Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 464338466 від 14.12.2020 в сумі 218285 грн, з них: 12000 грн - заборгованість по основному боргу та 9828 грн - заборгованість по відсотках, 108 грн. - сума фінансування.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданої первісним кредитором, станом на 22.02.2021 загальна заборгованість відповідача становила 21828 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» станом на 30 травня 2023 року загальна заборгованість відповідача становить 21828 грн.
Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором №464338466 заборгованість відповідача перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на 15.07.2024 (включно) становить 21828 грн, з яких: прострочене тіло - 12000 грн, прострочені відсотки - 9828 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022року у справі № 757/40395/20.
Так, з матеріалів справи вбачається, що договір №464338466 від 14.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017року у справі № 752/8842/14-ц, та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Кредитний договір № 464338466 укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 14.12.2020 року, тоді як договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року, додаткова угода №19 та №25 до цього договору, якими його текст був викладений у новій редакції, укладені 28 листопада 2019 року та 21 жовтня 2020 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року, яке в свою чергу передало ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Вбачається також, що на час укладення договору відступлення права вимоги № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Інформація про ОСОБА_1 як боржника надана у реєстрі прав вимоги № 124 від 09.03. 2021 року ТОВ «Таліон Плюс», тобто майже через три роки після укладення договору відступлення права вимоги.
Отже, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги 28 листопада 2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.
Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу від 28.11.2018, 05.08.2020, 05.07.2024 року.
Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 як боржника у зобов'язанні не набуло, відповідно таке право не могло бути передане цим товариством спочатку ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а потім ТОВ «Юніт Капітал».
Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором №464338466, укладеним 14.12.2020.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 16 червня 2021року у справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 15 березня 2023року у справі № 753/8671/21, від 18 вересня 2023року у справі № 582/18/21).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанов Верховного Суду від 05 вересня 2019року у справі № 638/2304/17).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023року у справі № 761/42030/21, від 11 грудня 2023року у справі № 607/20787/19.
Зазначене свідчить про те, що позивач у справі, що переглядається, не довів порушення саме його прав внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором № 578068366 від 06 березня 2021року.
Встановивши, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов'язання за кредитним договором від 14.12.2020 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з наведених підстав.
Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
СМуд прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, тому підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-
вирішив:
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, адреса: м. Київ, вул. Рогнідинська, буд.4А, офіс 10) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.М. Бородіна