справа № 208/9938/24
№ провадження 1-кс/208/1712/24
Іменем України
12 листопада 2024 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого відділу Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 погоджене з прокурором Прокурор Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вільнянськ Запорізької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, який перебуває на посаді старший навідник гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Слідчий звернувся до суду із клопотанням погоджене з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчий у своєму клопотанні посилається на те, що ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за які, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.
Незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків або інших підозрюваний. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
Вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи самовільне залишення місця служби, в умовах особливого періоду, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, що само по собі утворює склад іншого злочину за ст. 402 ч. 4 КК України. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, посилалась на обставини зазначені в клопотанні, та просить обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Захисник в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, просила застосувати більш м'який запобіжний захід, як домашній арешт.
Підозрюваний в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, підтримав думку захисника.
Слідчий суддя, вислухавши прокурора, захисника, підозрюваного, вивчивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
В провадженні СВ Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 42023052210000231 від 30.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», в останній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2024 року № 3891-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26 жовтня 2022 № 294, старшого солдата ОСОБА_4 призначено на посаду старшого навідника гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону управління військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, старшого солдата ОСОБА_4 в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 408 КК України є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом на особливий період старший солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, старший солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
08 грудня 2022 року старший солдат ОСОБА_4 усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та взагалі ухилитися від військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
08 грудня 2022 року (більш точно час під час досудового розслідування не встановлено), старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом в умовах воєнного стану та проходячи її на посаді старшого навідника гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, з метою ухилення від військової служби, без наміру її проходження у майбутньому, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, самовільно залишив місце служби - місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яке розташоване в Донецької області не з'явившись, з метою ухилитися від військової служби з лікувального закладу, а саме з міської лікарні АДРЕСА_2 , звідки останнього 07.12.2022 року було виписано та направлено до військкомату, та проводить час на власний розсуд, поза межами тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби.
Під час незаконного перебування поза межами підрозділу військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів військового управління, правоохоронних органів з питань подальшого проходження військової служби не звертався, приховував свою належність до Збройних Сил України, хоча мав об'єктивну можливість вчинити вказані дії та повернутись до виконання обов'язків з військової служби.
18 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_4 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України та у зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження останнього, у спосіб, передбачений КПК України, а саме в порядку ч. 2 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручено для передачі, за останнім місцем роботи (служби) підозрюваного - представнику військової частини НОМЕР_1 .
Крім того, «18» вересня 2024 року у зв'язку із неможливістю встановити місце знаходження військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_4 було оголошено у розшук.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: матеріалами службового розслідування, допитами свідків та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
24 вересня 2024 р. Ухвалою слідчого судді Заводського районного суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надано дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1
12.11.2024 р. підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Із аналізу практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», «Мерабішвілі проти Грузії» можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»: існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення; факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність; обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні; стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.
У судовому засіданні слідчим суддею досліджені, зокрема, такі документи: витяг з ЄРДР, постанова про визначення групи прокурорів, постанова про призначення групи прокурорів, повідомлення про підозру, листом командиру військової частини НОМЕР_1 , акт службового розслідування, витяг з наказу № 2811, № 279, № 133, № 160, № 294, № 329, №350, медична характеристика, протоколи допиту свідків, рапорт, постанова про оголошення в розшук підозрюваного та зупинення досудового розслідування та інші відомості у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що саме ОСОБА_4 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя наголошує, що стандарт «обґрунтованості підозри» не вимагає існування доказів, достатніх для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. При вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того, чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Таким чином, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину за викладених у клопотанні обставин.
Отже вказане може бути підставою для обрання запобіжного заходу.
Щодо існування ризиків слідчий суддя зазначає наступне.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування таких ризиків: Переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за які, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків або інших підозрюваний. Вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи самовільне залишення місця служби, в умовах особливого періоду, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, що само по собі утворює склад іншого злочину за ст. 402 ч. 4 КК України. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
Оцінюючи доводи щодо існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інші кримінальні правопорушення, сторона обвинувачення вважає за доцільне застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи вимоги ч.1 та ч.2 ст.177 КПК України, на стадії досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя вважає, що він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, що забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 408 КК України, який є особливо тяжким злочином та відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 5 до 12 років.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Суворість покарання за вчинення злочину, який інкримінуються у сукупності із обґрунтованістю повідомленої йому підозри збільшує ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Таким чином, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України є підставою для обрання запобіжного заходу.
Щодо не можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, який зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України слідчий суддя зазначає наступне.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.
Відповідно до наведеної норми, слідчий суддя, з урахуванням тяжкості злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри; доведення стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за яке передбачено покарання від 05 до 12 років позбавлення волі, суд вважає, що цих обставин, у сукупності із наданими документами достатньо для того, щоб обрати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В свою чергу, достатніх документів на спростування доводів, наведених слідчим та прокурором в обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, сторона захисту не надала. Так само, як і не надала документів, які мають враховуватися при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.
Отже, враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що на теперішній час, обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
З огляду на ці обставини відсутні підстави для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та покладення обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Отже з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Викладене у сукупності дає підстави для задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Керуючись статтями 176-179, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого відділу Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 погоджене з прокурором Прокурор Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Застосувати у рамках кримінального провадження № 42023052210000231 від 30.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вільнянськ Запорізької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, який перебуває на посаді старший навідник гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 січня 2025 року, включно, без визначення розміру застави, з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1