Справа № 643/14115/24
Провадження № 1-кс/643/1954/24
22 листопада 2024 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 62024170020001279 від 29.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-
20.11.2024 до Московського районного суду м. Харкова надійшло вказане клопотання адвоката ОСОБА_4 , в інтересах власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62024170020001279 від 29.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у якому заявник просить: скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 04.03.2024 у справі №642/1159/24, провадження №1-кс/642/820/24, на транспортний засіб MERCEDES-BENZ Sprinter, н.з. НОМЕР_1 , що на праві власності належить та перебуває у користуванні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язати слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_5 повернути вказаний транспортний засіб MERCEDES-BENZ Sprinter, н.з. НОМЕР_1 , що на праві власності належить та перебуває у користуванні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Документ сформований в системі «Електронний суд».
В обґрунтування клопотання заявник вказує, на те, що в провадженні слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_6 знаходиться кримінальне провадження №62024170020001279 від 29.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. 04.03.2024 в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 04.03.2024 у справі №642/1159/24, провадження №1-кс/642/820/24), клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 про арешт майна, у кримінальному провадженні за №62024170020001279 від 29.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України задоволено, накладено арешт у кримінальному провадженні №62024170020001279 від 29.02.2024 на майно, серед якого транспортний засіб MERCEDES-BENZ Sprinter, н.з. НОМЕР_1 . На теперішній час необхідність у подальшому застосуванні цього заходу відпала, оскільки арешт на транспортний засіб MERCEDES-BENZ Sprinter, н.з. НОМЕР_1 , що на праві власності належить та перебуває у користуванні ОСОБА_3 , відповідно до відомостей слідчого є недоцільним та підлягає скасуванню. Будь-якої іншої процесуальної зацікавленості це майно для органів досудового розслідування наразі не представляє.
Заявник клопотання підтримав, просив скасувати арешт майна, з підстав, викладених у клопотанні.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_8 , у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження №62024170020001279 від 29.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі, щодо зняття арешту не заперечував, та надав матеріали цього кримінального провадження для огляду їх судом у судовому засіданні.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Слідчий суддя дослідивши клопотання та надані докази, матеріали кримінального провадження приходить до наступного висновку.
Підставою для внесення відомостей до ЄРДР за №62024170020001279 від 29.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, стало повідомлення про те, що 28.02.2024 приблизно о 13.30 на перехресті автодороги «Київ - Харків - Довжанський» та автодороги Т2112 Курортне Пересічне відбулось зіткнення транспортного засобу марки КІА, н.з КХ347G, під керуванням військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 НГУ ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та транспортного засобу MERCEDES-BENZ Sprintеr, н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В результаті ДТП водій MERCEDES-BENZ Sprinter, н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження. Попередній діагноз: перелом плечової кістки, стан здоров'я середньої тяжкості. Водій автомобілю КІА, н.з. НОМЕР_3 військовослужбовець в/ч НОМЕР_2 НГУ ОСОБА_9 , та пасажири військовослужбовці в/ч НОМЕР_2 НГУ ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , госпіталізовані.
В матеріалах кримінального провадження наявна постанова про визнання речовими доказами та визначення порядку їх зберігання від 29.02.2024, якою визнано вилучені 28.02.2024 у період часу з 16.00 до 20.00 год під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, а саме перехрестя автодороги Київ-Харків-Довжанський та автодороги Т2112 Курортне-Пересічне, транспортні засоби: MERCEDES-BENZ Sprintеr, н.з. НОМЕР_1 ; КІА 2500, н.з. НОМЕР_3 , речовими доказами у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 04.03.2024 клопотання прокурора про арешт майна задоволено та з метою збереження речових доказів, накладено арешт на майно: MERCEDES-BENZ Sprintеr, н.з. НОМЕР_1 ; КІА 2500, н.з. НОМЕР_3 .
Відповідно до копії реєстраційної картки ТЗ власником автомобілю MERCEDES-BENZ Sprintеr 519 CDI, 2011 року випуску, н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_4 , є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами згідно ч.1 ст.98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч.3 ст.170 КПК України може бути накладений незалежно від суб'єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.
Згідно зі ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У справі, що розглядається, встановлено, що арешт на майно накладено обґрунтовано, досудове розслідування, в межах якого було накладено арешт на майно, триває, однак, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, відсутність на даний момент підстав та подальшої необхідності для продовження арешту автомобілю MERCEDES-BENZ Sprintеr, н.з. НОМЕР_1 , слідчий суддя приходить до висновку, що потреба у подальшому застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпала.
Слідчий суддя вважає, що втручання державного органу у право на мирне володіння майном повністю порушує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника майна, тобто становить «особистий і надмірний тягар для особи».
Наявність арешту позбавляє заявника права мирного володіння та користування належним йому майном, а саме автомобілем, що є порушенням конституційних прав.
Аналогічна позиція викладена ЄСПЛ у справі «П'єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) (Article 50), Series A № 85, C. 16: «виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому він перебував», якби не було порушено його права, адже таким чином підкреслюється верховенство обов'язку відновлення status quo ante, а в рішенні від 31.10.1995 року у справі «Папамічалопулос та інші проти Греції» (Papamichalopoulos and Others v. Greece) (стаття 50), Series A № 330-B, суд застосував принцип restitutio in integrum та вказав, що виправлення здійсненого порушення повинне, по можливості, усунути усі наслідки незаконної дії та відновити стан, який найімовірніше існував би, якби не було вчинено цю дію та застосувати в цих цілях всі можливі шляхи такого виправлення наслідків у такий спосіб, щоб відновити, наскільки це можливо, ситуацію, яка існувала до порушення (див. рішення у справах «Маестрі проти Італії» [ВП] (Maestri v. Italy [ВП]), заява № 39748/98, п. 47, ECHR 2004-І; «Ассанідзе проти Грузії» [ВПl] (Assanidze v. Georgia [ВП]), заява № 71503/01, п. 198, ECHR 2004-ІІ; «Ілашку та інші проти Молдови та росії» [ВП], заява № 48787/99, п. 487, ECHR 2004-VII).
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також, згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин, слідчий суддя вважає, що на теперішній час підстави для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту транспортного засобу MERCEDES-BENZ Sprintеr, н.з. НОМЕР_1 - відсутні.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання представника власника майна ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62024170020001279 від 29.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, обґрунтоване і підлягає задоволенню.
Згідно до вимог п.9 ч.1 ст.309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, а ухвала слідчого судді про скасування арешту майна (чи відмову у його скасуванні), постановлена за правилами ст.174 КПК, не підлягає апеляційному оскарженню. Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №569/17036/18 (провадження №51-598кмо19), від 10 травня 2019 року у справі №760/27555/18 (провадження №51-2210ск19), та у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №180/1462/17 (провадження №51-8790км18).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-29,98, 131-132,167,170-174,309,369-372,376КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62024170020001279 від 29.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 04.03.2024 - задовольнити.
Скасувати арешт накладений ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 04.03.2024 на автомобіль MERCEDES-BENZ Sprintеr, н.з. НОМЕР_1 .
Зазначене майно повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є власником вказаного автомобілю або його представнику адвокату ОСОБА_4 , який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 25.10.2024.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1