Справа № 643/10040/24
Провадження № 2/643/4585/24
08.10.2024 року Московський районний суд м.Харкова в складі: головуючого судді - Майстренко О.М., за участю секретаря судових засідань - Каратаєвої Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа -Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
Заявлені позовні вимоги позивач мотивує тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18.09.2004 року було зареєстровано шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Балаклійського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 147. Під час перебування у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 . Шлюбно-сімейні відносини позивача та відповідача зіпсувалися, сторони перестали вести спільне господарство та почали проживати окремо, 13.05.2014 року шлюб розірвано. За усною домовленістю сторін, донька ОСОБА_3 залишилася проживати разом із позивачем, оскільки останній мав та має більше можливостей повністю утримувати та виховувати дитину.
Згодом, відповідач почала заявляти претензії щодо того, з ким має проживати донька та що саме вона самостійно має займатися утриманням та вихованням дитини. Так, відповідач вважає, що батько не спроможний самостійно утримувати та виховувати дитину, адже він негативно впливає на дитину, не має достатнього заробітку, не цікавиться життям дитини та має проблеми зі здоров'ям. У зв'язку з цим, у сторін виник спір щодо визначення місця проживання дитини та її самостійного утримання та виховання. Проте, матір не надає жодної матеріальної допомоги в її утриманні, не цікавиться її вихованням та успіхами у навчанні, не в змозі здійснювати самостійне виховання та утримання дитини, а також не зможе створити належні умови проживання доньки. Отже, відповідач, заявляючи безпідставні претензії, у більшій мірі не приймає участі в житті дитини. Однак саме батько забезпечує неповнолітню доньку всім необхідним. Тому, бажаючи юридично вирішити цей спір, позивач звернувся до суду.
Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визначити місце проживання неповнолітньої доньки- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 за його місцем проживання та встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В підготовче судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
До початку підготовчого судового засідання позивач подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, на позові наполягає.
До початку підготовчого судового засідання відповідачка подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі, на задоволенні позову не заперечує.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, так як обставини, викладені в заяві знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Як було встановлено судом, що 18.09.2004 року було зареєстровано шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Балаклійського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 147.
Під час перебування у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 .
Шлюбно-сімейні відносини позивача та відповідача зіпсувалися, сторони перестали вести спільне господарство та почали проживати окремо, 13.05.2014 року шлюб розірвано.
За усною домовленістю сторін, донька ОСОБА_3 залишилася проживати разом із позивачем, оскільки останній мав та має більше можливостей повністю утримувати та виховувати дитину.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, детально врегульовані Сімейним кодексом України та спеціальними законодавчими актами.
Згідно ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками про визначення місця проживання малолітньої дитини участь органу опіки і піклування є обов'язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв'язання спору.
Однак винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. (Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 року справа № 523/19706/19).
У суду не має підстав сумніватись в достовірності обставин які визнаються сторонами або добровільності їх визнання.
Оцінюючи усі обставинам справи в сукупності, взявши до уваги вік дітей , дотримуючись балансу між інтересами дитини , правами батьків на виховання дітей і обов'язком батьків діяти в їх інтересах, суд приходить до висновку про визначення місця проживання неповнолітньої доньки- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , за його місцем проживання на самостійному вихованні та утриманні батька- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч.2 ст. 315ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із частиною восьмою статті 7СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини, необхідне заявнику для захисту прав дитини, отримання допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Обставини самостійного виховання та утримання батьком неповнолітніх дитини, які визнаються сторонами, не підлягають доказуванню. У суду не має підстав сумніватись в достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Суд вважає, що заявником доведений факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої доньки- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд, відповідно до ст. 89 ЦПК України оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності приходить до висновку що заявлені вимоги підлягають задоволенню
Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат суд керується ст. 134 ЦПК України, відповідно до якої розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених судових витрат позивачем надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Керуючисьст.ст.19,141,150,155,160,161,180,181,182,183,191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2,4,7,9,10,12,76-81, 200,259,264,265, ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити .
Визначити місце проживання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Майстренко О.М.