22.11.2024
Справа № 642/6760/24
Провадження № 1-кп/642/710/24
19 листопада 2024 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024221220001053 від 24.06.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 29.08.2024 засудженого за ч. 1 ст. 357 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,
На розгляді у Ленінському районному суді м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024221220001053 від 24.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді нічного домашнього арешту, посилаючись на те, що на цей час вбачаються підстави для продовження строку застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, що передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обгрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченому кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м?яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обвинувачений не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали заявленого прокурором клопотання, обвинувальний акт та додані до нього документи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 178, 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; оцінити, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу обвинуваченого.
При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Частиною 2 ст. 181 КПК України передбачено, що домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Ухвалою Ленінського районного суду від 01.10.2024 стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту із покладенням на останнього відповідних обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами.
Суд визнає обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, обґрунтованим і достатнім для застосування до нього запобіжного заходу.
На думку суду прокурор довів, що існує ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість переховування ОСОБА_4 від суду, який обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 на цей час не має законних джерел отримання заробітку, оскільки офіційно не працевлаштований. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлює незворотність настання покарання та може намагатися уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
Також існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показань щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, оскільки маючи процесуальний статус обвинуваченого останньому відомо місце мешкання свідків у вказаному кримінальному провадженні, отже ОСОБА_4 може незаконно умовлянням чи погрозами вчинити протиправний тиск на потерпілих та свідків з метою змусити їх відмовитись від раніше наданих показань.
Окрім того існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інші кримінальні правопорушення. Наявність вказаного ризику підтверджується тим, що обставини кримінальних правопорушень, в скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_4 , свідчать про його схильність до протиправних дій, при цьому припинення протиправної діяльності обвинуваченого ОСОБА_4 не було добровільним, а є наслідком діяльності правоохоронних органів.
За вказаних обставин суд вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам.
З урахуванням встановлених судом при продовженні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , тяжкості обвинувачення у сукупності з даними про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, раніше судимий, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, суд доходить висновку про необхідність продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, з покладенням на обвинуваченого обов'язків, ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 181, 194, 331, 338, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту строком на 2 (два) місяці, до 18.01.2025 включно.
Заборонити ОСОБА_4 залишати житло, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 22-00 години до 06-00 години наступного дня.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, які передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1)прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;
2)не відлучатися за межі м. Харкова без дозволу прокурора та суду;
3)повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
4)утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні.
5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановити строк дії ухвали - до 18.01.2025.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Копію ухвали передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 22.11.2024.
Головуючий суддя ОСОБА_5