Єдиний унікальний номер 142/560/20
Номер провадження 2/142/56/24
іменем України
18 листопада 2024 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Нестерука В.В.,
з участю
секретаря судового засідання Яворської О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Піщанка Вінницької області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, -
ОСОБА_1 звернувся до Піщанського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, завдану злочином в розмірі 94295 гривень 07 копійок та моральну шкоду, спричинену злочином в розмірі 300 000 гривень 00 копійок.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 04.12.2015 р. близько 20-30 год. відповідач ОСОБА_3 , керуючи автомобілем ВАЗ- 21093, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, порушив вимоги Правил дорожнього руху, вчинив зіткнення з ним, коли він рухався на велосипеді по вул. Подільській (Леніна) в смт. Рудниця Піщанського району. В результаті зіткнення він отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а саме забійно-рваної рани у верхній частині лівого колінного суглобу, по передній поверхні, забійно-рваних ран по зовнішній поверхні лівого колінного суглобу у верхній частині, забійно-рваних ран по задній поверхні лівої гомілки у верхній третині, на межі з колінним суглобом, забійно-рваної рани по передній поверхні правої гомілки у верхній третині, закритої тупої травми тазу у вигляді закритих переламів кісток тазу -скалковий перелом лівої вертлюжної западини із зміщенням, перелому лівої сідаліщної кістки, що спричинило асиметрію тазового кільця. Закрита тупа травма тазу у вигляді закритих переломів кісток тазу, відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Ухвалою Піщанського районного суду вінницької області від 3 квітня 2019 року в справі № 142/559/17 ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. В наслідок тілесних ушкоджень йому завдана матеріальна та моральна шкода, та він потребував ендопротезування кульшового суглобу. 20.06.2019 року йому була проведена операція з заміни кульшового суглобу. Вартість ендопротезу склала 78909,00 грн. вартість витрат на медикаменти та супутні матеріали склала 14194,61 грн. Витрати на проїзд до м. Черкаси з супроводжуючою особою та повернення склали 639,10 грн. Оплата за розрахунково-касове обслуговування склала 552,36 грн. Всього матеріальна шкода складає 94295,07 грн. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 300000 грн., яка складається з наступного за спричинення душевних страждань, пов'язаних з тривалим психологічним навантаженням та нервовим стресом - 100000 грн, за необхідність терпіти фізичний біль від спричинених тілесних ушкоджень - 100000 грн, та за порушення звичайного життєвого укладу, спричинені незручності, необхідність тривалий період витрачати час на відвідування правоохоронних органів, суду, що спричиняє додаткове психічне та психологічне навантаження - 100000 грн.
Ухвалою суду від 11 серпня 2020 року в даній цивільній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження.
Відповідачем ОСОБА_3 01 жовтня 2020 року подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки згідно інформації з довідки Піщанської лікарні планового лікування від 02 серпня 2017 року № 350 ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку з приводу хронічного посттравматичного остемієліту кісток правої гомілки та коксартрозу обох суглобів, з приводу чого йому було показане оперативне лікування шляхом ендопротезування, тому ОСОБА_1 не був вимушений проводити операцію в результаті ДТП. Крім того позивачем не надано доказів в якому саме закладі проводилась операція та відсутні документи про понесені витрати.
Ухвалою суду від 04 листопада 2020 року витребувано з Піщанської лікарні планового лікування довідку про перебування на диспансерному обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про захворювання, з приводу яких останній знаходиться на диспансерному обліку, історію хвороби за період отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , карту амбулаторного хворого на його ім'я, карту стаціонарного хворого на його ім'я про перебування на лікуванні з 04 грудня 2015 року, витребувано з Комунального некомерційного підприємства "Печерська обласна лікарня відновного лікування Вінницької обласної ради" (23610, с.Печера Тульчинського району Вінницької області, вул..вул.І.Кальницького,7) довідку про проходження лікування в даному лікувальному закладі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та карту (карти в разі неодноразового лікування) стаціонарного хворого на його ім'я, витребувано з Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" (18009, м. Черкаси, вул. Менделєєва, 3) карту стаціонарного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та довідку про проведення операції по ендопротезуванню суглобу, витребувано з Тульчинської міжрайонної МСЕК (23600, м.Тульчин Вінницької області, вул..М.Леонтовича,128) копію акта №1289 від 11 жовтня 2005 року зі всіма матеріалами, які стали підставою для прийняття рішення про встановлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , групи інвалідності, та витребувано з архіву Піщанського районного суду Вінницької області кримінальне провадження з ЄУН142/559/17 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Ухвалою суду від 23 червня 2021 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Мовчана Володимира Васильовича про призначення комісійної судово-медичної експертизи, призначено в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином комісійну судово-медичну експертизу, проведення експертизи доручено експертам Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи (21012, м. Вінниця, вул. Г. Успенського, 83), на вирішення експертів поставлено наступні питання: - які захворювання є у ОСОБА_1 , час і причини їх виникнення відповідно до медичної документації, наданої на експертизу? - чи могли наявні у ОСОБА_1 тілесні ушкодження утворитись в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в строк та за обставин, на які посилається позивач? Якщо так, то які саме? - в зв'язку з чим виникла необхідність в ендопротезуванні ОСОБА_1 - через хронічну хворобу чи тілесні ушкодження, отримані в результаті дорожньо-транспортної пригоди 04 грудня 2015 року? - чи вплинула на необхідність ендопротезування наявність у потерпілого захворювання відповідно до довідки Піщанської лікарні планового лікування від 02 серпня 2017 року за № 350, з якої слідує, що ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку з приводу хронічного посттравматичного остеомієліту кісток правої гомілки та коксартрозу обох суглобів? - чи перебувала необхідність в проведенні ендопротезування в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, яка мала місце 04 грудня 2015 року?
20 січня 2022 року на адресу суду надійшов висновок експертів № 53-к від 14.01.2022 року згідно якого, наявність у ОСОБА_1 скалкового перелому вертлюгової западини зліва та перелому лівої сідничної кістки, як наслідок ДТП 04.12.15р., ускладнених лівобічним коксартрозом II - III ст., вираженою згинально-привідною контрактурою потребує необхідність проведення оперативного лікування - первинне тотальне ендопротезування лівого кульшового суглобу - 19.06.2019р. Ендопротезування лівого кульшового суглобу стоїть в причинному зв'язку з ДТП 04.12.2015р. Зафіксовані в амбулаторній карті у ОСОБА_1 неправильно зрощений перелом обох кісток правої гомілки, хронічний остеомієліт правої великогомілкової кістки, анкілоз правого гомілково-ступневого суглобу, реактивна артропатії правого колінного та правого кульшового суглобів не потребують ендопротезування правого кульшового суглобу.
Ухвалою суду від 13 квітня 2023 року було закрито підготовче провадження у даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 14 вересня 2023 року у зв'язку із зміною складу суду розгляд справи вирішено здійснювати спочатку зі стадії розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 26 січня 2024 року було відмомлено в задоволені клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Мовчана В.В. про призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи в даній справі.
За клопотаннями сторін судові засідання у даній справі неодноразово відкладались та оголошувались перерви, експерти допитувались в режимі ВКЗ.
В судовому засіданні 18 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Близнюк В.В. позовні вимоги підтримали, позов просили задоволити повністю, також представником позивача зазначалось, що розрахунок витрат на правничу допомогу та відповідні докази будуть подані пізніше.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Мовчан В.В. у задоволенні позовних вимог просили відмовити повністю за їх безпідставністю, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вини ОСОБА_3 в заподіяні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , а писилання позивача на кримінальне провадження є невірним, оскільки відсутній відповідний вирок, а ухвала суду не підтверджує вину ОСОБА_3 , позивач не довів, що саме винними діями відповідача заподіяно шкоди. ОСОБА_3 є неналежним відповідачем, співвідповідачем мала б бути страхова компанія та обов'язок відшкодування лежить на МТСБУ. Також вказував, що експертиза проведена без урахування довідки Піщанської ЦРЛ, та є неповною. Наявність моральної шкоди стороною позивача також не доведена а розмір витрат на правничу допомогу в сумі 22 тис. грн завищений.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовні вимоги слід задоволити частково з наступних підстав.
Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
На підставі наданих суду доказів було встановлено, що згідно копії ухвали суду у справі № 142/559/17 від 03 квітня 2019 року ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. (т.1 а.с. 5-6)
Відповідно даної ухвали ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 20 години 30 хвилин, керуючи на законних підставах автомобілем марки «ВАЗ 21093», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 27.02.2010 року, належить ОСОБА_5 , рухався по проїзній частині вулиці Подільській, що в смт. Рудниця Піщанського району Вінницької області. Проїжджаючи відрізок вказаної дороги, біля домогосподарства № 258 ОСОБА_3 , рухаючись автомобілем зі сторони залізничного переїзду в напрямку виїзду з смт. Рудниця Піщанського району Вінницької області, в порушення п.2.3(б) Правил дорожнього руху України, згідно яких для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись цим засобом у дорозі, не врахував дорожньої обстановки, нахилився до автомагнітоли, щоб додати гучності, та рухаючись зі швидкістю близько 50 км/год. в порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де в цей час назустріч йому рухався на власному велосипеді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В результаті виїзду на зустрічну смугу руху між автомобілем марки «ВАЗ 21093», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та велосипедистом, на лівому узбіччі по напрямку руху автомобіля марки «ВАЗ 21093», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відбулось зіткнення, після якого вказаний автомобіль зупинився на правому узбіччі на відстані 15 (п'ятнадцять) метрів від місця зіткнення. В результаті зіткнення, згідно висновку судово-медичного експерта № 039 від 28.04.2016 року велосипедист ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження в вигляді забійно-рваної рани у верхній частині лівого колінного суглобу, по передній поверхні, забійно-рваних ран по зовнішній поверхні лівого колінного суглобу у верхній частині, забійно-рваних ран по задній поверхні лівої гомілки у верхній третині, на границі з колінним суглобом, забійно-рваної рани по передній поверхні правої гомілки у верхній третині, закритої тупої травми тазу, у вигляді закритих переломів кісток тазу - скалковий перелом лівої вертлюжної западини із зміщенням, перелому лівої сідаліщної кістки, що спричинило асиметрію тазового кільця. Вказані ушкодження утворились внаслідок дії тупого - твердого предмету(ів), з різною контактуючою поверхнею, або - ж ударів об такі, можливо з переважаючою контактуючою поверхнею, які не відобразили своїх індивідуальних властивостей в морфологічній характеристиці ушкоджень, і могли утворитись в строк та за обставинами, вказаними вище, тобто за обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06.12.2015 року. Закрита тупа травма тазу, у вигляді закритих переломів кісток тазу, спричинила тривалий, понад три тижні/21 день розлад здоров'я і за цією ознакою відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Згідно висновку судового автотехнічного експерта № 343 а від 25.05.2017 року в ситуації, яка склалась, при умові розвитку події дорожньо-транспортної пригоди, невідповідність дій водія автомобіля ВАЗ - 21093 ОСОБА_3 вимогам п.п.2.3(б),10.1 Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
З досліджених судом матеріалів кримінального провадження ЄУН 142/559/17 слідує, що 25 квітня 2016 року за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120160020260000101 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 286 КК України.
23 червня 2017 року до Піщанського районного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120160020260000101 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
03 квітня 2019 року ухвалою Піщанського районного суду обвинуваченого ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 286 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито. При цьому відповідач ОСОБА_3 погодився з таким вирішенням справи.
У період з 17 червня 2019 року по 22 червня 2019 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Черкаській обласній лікарні Черкаської обласної ради, де йому було проведено операцію з тотального ендопротезування лівого кульшового суглобу, що підтверджується дослідженою судом медичною документацією (т.1 а.с. 84-106)
Заявлена позивачем матеріальна шкода в розмірі 94295 грн. 07 коп. складається з витрат на придбання нобору комплектуючих для безцементного ендопротезування кульшового суглобу на суму 78909 грн., що підтверджується рахунком фактурою №33 від 19.06.2019, видатковою накладною №33 від 19.06.2019, квитанцією від 19.06.2019 (т.1 а.с. 8-10), витрат на придбання медикаментів на суму 14194 грн. 61 коп., що підтверджується копіями касових чеків а.с. 13, витрат на проїзд в розмірі 639 грн. 10 коп., та підтверджується квитками (т.1 а.с. 14), витрат за розрахунково-касове обслуговування в сумі 552 грн.36 коп. (а.с.11)
Відповідно до висновку експертів № 53-к від 14.01.2022 року на підставі вивчення матеріалів цивільної справи № 142/560/20 (2/142/173/21) Піщанського районного суду Вінницької області "Про стягнення матеріальної та моральної шкоди", що включає ксерокопію Медичної карти стаціонарного хворого № 7283 КНП "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" на ім'я ОСОБА_1 , 1963 р.н. , вивчивши Медичну карту стаціонарного хворого № 347 ПОЛВЛ, амбулаторну карту № НОМЕР_3 Піщанської ЦРЛ, ксерокопію протоколу операції № 477 від 20.06.19р. та обстеживши ОСОБА_1 , судово-медична експертна комісія приходить до таких підсумків: (Відповідь на питання 1, 2) Згідно Висновку експерта № 039 від 29.04.-30.05.2016р., яка включає дані Медичної карти стаціонарного хворого № 2809/537/441 Піщанської ЛПЛ, у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження: забиті рани на передній поверхні лівого колінного суглобу, по зовнішній поверхні лівого колінного суглобу у верхній частині, на задньо-внутрішній поверхні лівої гомілки у верхній третині; закриті переломи кісток тазу - скалковий перелом лівої вертлюгової западини зі зміщенням, перелом лівої сідничної кістки, що підтверджуються даними рентгенологічного обстеження. При обстеженні 12.01.2022р. у ОСОБА_1 виявлені рубці в ділянках лівого стегна в верхній третині з переходом на тазову ділянку, лівого колінного суглобу та лівої гомілки в верхній третині, які виникли на місці загоєння забитих ран та післяопреативного втручання. Як свідчать записи в Медичній карті стаціонарного хворого № 307 ПОЛВЛ ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: "Консолідуючий перелом вертлюгової западини зліва, ускладнений лівобічним післятравматичним коксартрозом II ст. Хронічний остеомієліт нижньої третини правої гомілки в стадії ремісії (нориця) після відкритого перелому" Тілесні ушкодження, зазначені в п.1, у ОСОБА_1 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), по давності могли виникнути в наслідок ДТП, в строк та за обставин, викладених у матеріалах цивільної справи, - 04.12.2015р. (Відповідь на питання 4) Згідно записам в амбулаторній карті № 061571 Піщанської ЦРЛ, ОСОБА_1 з 1989р. періодично звертався за медичною допомогою в Піщанську ЦРЛ з приводу: неправильно зрощеного перелому обох кісток правої гомілки, хронічного остеомієліту правої великогомілкової кістки, анкілозу правого гомілково-ступневого суглобу, реактивної артропатії правого колінного та правого кульшового суглобів, сколіозу грудо-поперекового відділу хребта І-ІІ ст., вкорочення правої ноги, порушення функції ходи II ст., з приводу чого він знаходиться на диспансерному обліку. (Відповідь на питання 3,5) Згідно виписки з Медичної карти стаціонарного хворого № 7283 Черкаської обласної лікарні ОСОБА_1 з 17.06. по 22.06.19р. знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: "Первинний лівобічний коксартроз (Коллгрена- Лоуренса 3), виражена згинально-привідна контрактура, виражений больовий синдром, виражене порушення функцій лівої нижньої кінцівки". 19.06.19р. проведене оперативне лікування - первинне тотальне ендопротезування лівого кульшового суглобу. Наявність у ОСОБА_1 скалкового перелому вертлюгової западини зліва та перелому лівої сідничної кістки, як наслідок ДТП 04.12.15р., ускладнених лівобічним коксартрозом II - III ст., вираженою згинально-привідною контрактурою потребує необхідність проведення оперативного лікування - первинне тотальне ендопротезування лівого кульшового суглобу - 19.06.2019р. Ендопротезування лівого кульшового суглобу стоїть в причинному зв'язку з ДТП 04.12.2015р. Зафіксовані в амбулаторній карті у ОСОБА_1 неправильно зрощений перелом обох кісток правої гомілки, хронічний остеомієліт правої великогомілкової кістки, анкілоз правого гомілково-ступневого суглобу, реактивна артропатії правого колінного та правого кульшового суглобів не потребують ендопротезування правого кульшового суглобу.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ 21093 ОСОБА_3 станом на день ДТП застрахованою не була і дану обставину не спростовано відповідачем не спростовано відповідачем, та підтверджується листом МТСБУ № 9-03/19354 від 03.05.2024 року.
Між сторонами виник спір щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП.
Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч.7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Заперечуючи проти позову сторона відповідача вказувала на недоведеність вини ОСОБА_3 в заподіяні шкоди здоров'ю ОСОБА_1 , на що суд зазначає наступне.
У відповідності до положень частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, ця ухвала обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи справу, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Згідно з частиною п'ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 280/1222/17 (провадження № 61-42888св18).
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція вини заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).
Разом з тим за обставин даної справи відповідачем не доведено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Крім того, заперечуючи проти позову, представник відповідача вказував, що ОСОБА_3 є неналежний відповідач за даним позовом, оскільки належним відповідачем має бути страхова компанія а в даному випадку МТСБУ.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Відповідно до ст. 13 Закону учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
У постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 754/1114/15-ц вказано наступне:
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на наведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання, згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - у договірному зобов'язанні ним є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди у повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до статті 511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на викладене вище, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Суд застосовує у даній справі вказану правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 754/1114/15-ц, та враховуючи, що судом встановлено невиконання ОСОБА_3 свого обов'язку зі страхування цивільно-правової відповідальності в порушення вимог закону, відсутність діючого на момент ДТП полісу страхування на транспортний засіб ВАЗ 21093 НОМЕР_4 , відсутність підстав передбачених ст. 13 Закону відхиляє заперечення представника відповідача проти позову, що полягають у невірному визначені відповідача позивачем.
Щодо доводів представника відповідача що експертиза у справі проведена без урахування довідки Піщанської ЦРЛ, та є неповною суд зазначає наступне.
Відповідно до клопотання представника відповідача про проведення у справі повторної комісійної судово-медичної експертизи сумніви у правильності висновку експертів у представника відповідача виникли у зв'язку із незазначенням у відповіді на питання: чи вплинула на необхідність ендопротезування наявність у потерпілого захворювання відповідно до довідки Піщанської лікарні планового лікування від 02 серпня 2017 року за № 350, з якої слідує, що ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку з приводу хронічного посттравматичного остеомієліту кісток правої гомілки та коксартрозу обох суглобів?, саме посилання на дану довідку, та не врахування захворювань ОСОБА_1 вказаних в ній.
Допитані в судових засіданнях експерти ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що при складанні висновку враховані усі відомості про усі захворювання ОСОБА_1 відповідно до первинної медичної документації, в тому числі і захворювання вказані в довідці № 350 від 02.08.2017 року. Надаючи відповідь на дане запитання експерти вказали, що наявність у ОСОБА_1 скалкового перелому вертлюгової западини зліва та перелому лівої сідничної кістки, як наслідок ДТП 04.12.15р., ускладнених лівобічним коксартрозом II - III ст., вираженою згинально-привідною контрактурою потребує необхідність проведення оперативного лікування - первинне тотальне ендопротезування лівого кульшового суглобу - 19.06.2019р. Ендопротезування лівого кульшового суглобу стоїть в причинному зв'язку з ДТП 04.12.2015р.
Тобто екпертами враховано ускладнення лівобічним коксартрозом II - III ст., та виражену згинально-привідну контрактуру саме лівого суглобу, необхідність протезування якого перебуає в причинному зв'язку з ДТП.
Таким чином, відомості про попередні захворювання ОСОБА_1 зазначені в довідці Піщанської лікарні планового лікування № 350 від 02.05.2017 року а саме: хронічний посттравматичний остеомієліт кісток правої гомілки та коксартроз обох суглобів, повністю враховані експертами відповідно до первинної медичної документації амбулаторної карти №061571 на ім'я ОСОБА_1 .
Щодо позовної давності, відповідно пункту 3 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, позовна давність не поширюється.
Беручи до уваги вище викладене, зважаючи на те, що матеріалами справи встановлено наявність шкоди, протиправність дій відповідача та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною матеріальною шкодою, при цьому відповідачем не доведено що шкоди завдано за умов дії обставин непереборної сили або умислу відповідача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 94295 грн. 07 коп.
Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 300000 грн., яка складається з наступного: за спричинення душевних страждань, пов'язаних з тривалим психологічним навантаженням та нервовим стресом - 100000 грн, за необхідність терпіти фізичний біль від спричинених тілесних ушкоджень - 100000 грн, та за порушення звичайного життєвого укладу, спричинені незручності, необхідність тривалий період витрачати час на відвідування правоохоронних органів, суду, що спричиняє додаткове психічне та психологічне навантаження - 100000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2ст. 23 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч.1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
За загальним правилом, встановленим частиною 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як вказано у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21):«Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, другастатті 23 ЦК України).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)».
Вирішуючи спір в частині визначення розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом. Наразі немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу фізичному болю, страху за життя і здоров'я, душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Тому будь-яка компенсація моральної шкоди може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом встановлено, що внаслідок ДТП, що мало місце 04 грудня 2015 року з вини відповідача, його дії призвели до зміни звичного способу життя позивача та необхідності докладання додаткових зусиль для відновлення його фізичного здоров'я.
З огляду на встановлене, у даній справі слід визнати обґрунтованими доводи позивача ОСОБА_1 про завдання йому моральної шкоди.
Вирішуючи спір в частині визначення розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує враховує обставини, при яких моральна шкода була заподіяна, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, глибину та тривалість душевних страждань позивача, час та зусилля, які були ним витрачені для відновлення свого попереднього стану.
Суду надані медичні документи на підтвердження перебування ОСОБА_9 на стаціонарному лікуванні після ДТП, проходження обстеження, проведення операції з протезування, а також щодо подальших рекомендацій лікарів та реабілітаційних заходів.
Тобто, матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем ушкодження здоров'я у результаті якого позивач беззаперечно зазнав фізичного болю та страждань.
Тобто судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у зв'язку з ДТП, за участі та вини відповідача ОСОБА_3 зазнав моральних страждань, пов'язаних із тілесними ушкодженнями, отриманими внаслідок ДТП, разом із тим суд не погоджується із заявленим розміром моральної шкоди 300000 грн.
Позивачем під час розгляду кримінального провадження 06 вересня 2017 року подавався цивільний позов у кримінальному провадженні, де моральна шкода була оцінена в сумі 72000 грн.
Виходячи з підстав пред'явлення позову, характеру правовідносин, які склалися між сторонами, наслідків ДТП, суд вважає, що заявлена до стягнення позивачем сума моральної шкоди в сумі 300 тис. грн є значно завищеною, тому враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, характер завданої шкоди, її тривалість та обсяг вимушених змін у повсякденному житті позивача, суд визначає розмір компенсації (відшкодування) моральної шкоди - 30 000,00 грн.
Такий розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди за обставин даної справи суд вважає співмірним з моральними стражданнями, які заподіяні позивачу.
Суд звертає увагу, що життя і здоров'я людини є найвищою соціальною цінністю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного чи душевного болю.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави, у зв'язку зі звільнення позивача від його сплати на підставі п.п. 2 та 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», складає 1290,80 грн. (840,80 грн. за вимогою про стягнення матеріальної шкоди та 450 грн. пропорційно до задоволених вимог моральної шкоди)
Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Близнюком В.В. в судових дебатах зазначено, що заяву про стягнення судових витрат буде подано окремо.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Керуючись ст.ст. 16, 23, 1166, 1167, 1168, 1177, 1187 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 12, 13, 81, 82, 141, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матеріальну шкоду завдану злочином в розмірі 94295 (дев'яносто чотири тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн. 07 коп., та моральну шкоду спричинену злочином в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави суму судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог 1290,80 грн.
Скорочене рішення проголошено в судовому засіданні 18 листопада 2024 року, що є датою ухвалення судового рішення.
Повне рішення складено 22 листопада 2024 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючий в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючий в АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий;
Суддя: