Справа № 638/4299/24
Провадження № 3/638/2386/24
21 листопада 2024 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
Судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Рудської В.П.,
захисника Кравченка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, рнокпп невідомий, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 328751 від 17 лютого 2024 року, 17 лютого 2024 року о 00 годині 05 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Santa Fe, державний номерний знак НОМЕР_2 по автодорозі Ізюм-Борова 10 кілометр з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 6820 та в закладі охорони здоро'я відмовився.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Кравченко О.М. просив закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, про що надав письмове клопотання.
В обгрунтування клопотання посилається на те, що співробітниками ВІБДР ВСП ЗСУ був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 безпідставно та протиправно, з перевищенням наданих їм владних повноважень, бо служба ВСП ЗСУ відповідно до вимог діючого законодавства України має право зупиняти тільки у визначених законом випадках і тільки військові транспортні засобі та перевіряти документи тільки у їх водіїв, а цивільні транспортні засобі знаходяться поза межами їх компетенції. ОСОБА_1 є військовослужбовцем Національної гвардії України, у яких є своя внутрішня служба правопорядку, а внутрішня служба правопорядку, яка зупинила його транспортний засіб відноситься до Збройних Сил України.
Працівниками поліції порушено процедуру проведення передбаченого законодавством медичного огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, так як працівники поліції стали вимагати проїхати ОСОБА_1 до лікарні у населеному пункті, що знаходився у декількох десятках кілометрів від місця події, а на запитання ОСОБА_1 щодо проходження медогляду за допомогою газоаналізатора на місці події, поліцейський відповів, що такий прилад у них є але на даний час не працює, тому зі слів поліцейського ОСОБА_1 для підтвердження своєї невинуватості прийдеться їхати до лікарні, бо в іншому випадку буде задокументований факт його відмови від проходження медичного огляду. Оскільки співробітник поліції відкрито порушував процедуру проведення огляду, ОСОБА_1 відмовився їхати до медичного закладу. Направлення на медичний огляд до медичного закладу водія на стан сп'яніння та акт відмови від огляду співробітники поліції не складали. З місця події ОСОБА_1 уїхав на своєму автомобілі, від керування транспортним засобом його ніхто не відсторонив. Усі пояснення по справі написані однією рукою нібито під копірку, що свідчить про необ'єктивність зазначених в них свідчень, оскільки кожна людина навіть одну й ту ж подію сприймає по-різному. З пояснень водія ОСОБА_2 незрозуміло ким виявився водій автомобілю, який обігнав колону автомобілів в супроводі ВСП, та чи знаходився він в стані алкогольного сп'яніння, з якої причини він рухався уривчасто, питання даному свідку не задавались.
Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які знаходяться у справі написані одним із поліцейських навмисно нерозбірливо, щоб важко було порівняти почерк. Легітимність наявних під час виявлення правопорушення та складання адміністративного протоколу свідків є під питанням, оскільки в їх якості виступили співробітники ВІБДР ВСП ЗСУ, які є заінтересованими особами, оскільки протиправно зупинили автомобіль з цивільними номерами, вимагали документи від водія та намагалися скласти адміністративний протокол відносно військовослужбовця Національної гвардії України, тоді як їх компетенція розповсюджується тільки на військовослужбовців Збройних сил України, перевищивши свої владні повноваження. Співробітники поліції прибувши на місце події, не встановили дійсну причину та легітимність зупинки інспекторами ВІБДР ВСП ЗСУ транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Відеофіксація правопорушення співробітниками поліції не проводилась з метою уникнення документування численних порушень процедури проведення медичного огляду водія на стан сп'яніння. Одним з підтверджень грубих порушень під час складання адміністративного протоколу є те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом.
Як зазначено захисником, усі вищезазначені факти в сукупності і окремо кожен вказують на суттєві порушення, зроблені працівниками поліції при складанні вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, а тому, в діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В зв'язку з чим просить суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо розгляду адміністративного протоколу від 17.02.2024 року відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Суддя, розглянувши адміністративний матеріал, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допитавши свідків, дослідивши докази по справі, дійшов наступного.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Частиною 1 ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Тобто, відповідно до вимог ст. ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об'єкту; б) об'єктивної сторони; в) суб'єкту; г) суб'єктивної сторони.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Пункт 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 з наступними змінами (надалі-Правила дорожнього руху) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, ознаками об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по третє - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав.
Його захисником на противагу складеному працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення зазначено про численні порушення при складанні протоколу, в тому числі й не запропонування ОСОБА_1 працівниками поліції проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора, а відразу запропонували проїхати до лікарні, сказав, що такий прилад газоаналізатор у них є в наявності але на даний час не працює, чим порушили процедуру проведення медичного огляду водія на стан алкогольного сп'яніння
Зазначене захисником частково знайшло своє підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі за текстом - Інструкція).
Відповідно до п.2,3 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Розділом III Інструкції визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів.
Зокрема визначено, що перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1); огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством (пункт 3); метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи (пункт 4); за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (пункт 15); висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння), видається на підставі акта медичного огляду (пункт 16).
На підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я, а відтак скоєння ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, працівниками поліції надано суду наступні письмові докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 328751 від 17 лютого 2024 року;
- пояснення ОСОБА_1 від 17.02.2024 року;
- пояснення ОСОБА_3 від 17.02.2024 року;
- пояснення ОСОБА_4 без зазначення дати його складання;
- пояснення ОСОБА_2 від 17.02.2024 року;
- копію військового квитка на ім'я ОСОБА_1 ;
- копію тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_3 на транспортний засіб Hyundai Santa Fe, державний номерний знак НОМЕР_2 ;
- рапорт інспектора Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області від 17.02.2024 року;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 17.02.2024 року;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд, надаючи оцінку кожному доказу окремо та доказам в сукупності виходить з наступного.
Письмові пояснення ОСОБА_1 від 17.02.2024 року складені працівником поліції настільки нерозбірливим почерком, що є взагалі нечинаємими, з них неможливо визначити про які події йдеться мова, чи згоден водій ОСОБА_1 з обставинами викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення та що ним зазначено з приводу події 17.02.2024 року, які саме ним наведено пояснення, обгрунтування та/або заперечення.
Також, нерозбірливим почерком складений й рапорт інспектора РПП СПД №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Самойлова Владислава від 17.02.2024 року, з якого також не вбачається можливим встановити обставини в ньому зазначені.
Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Чортківським районним судом Тернопільської області в якості свідка ОСОБА_3 не підтвердив факт відмови 17.02.2024 року ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння та зазначив, що в лютому 2024 року він перебував в ротації в Ізюмському районі Харківської області, пригадує події 17.02.2024 року але прізвище особи вже не пригадує. Він супроводжував колону військових транспортних засобів, вони увімкнули проблискові маячки на автомобілі, та всі транспортні засоби, які рухались в зворотному чи нашому руху колони повинні були прийняти вправо чи зупинитися, вони як співробітники військової служби правопорядку, згідно інструкції та наказу міністерства оборони мали повноваження зупиняти транспортні засоби під час слідування колони, якщо водії транспортного засобу, які рухались в зворотному руху чи руху їх колони не прийняли вправо чи не зупинилися, такий транспортний засіб мав бути зупинений. Він особисто не пропонував проходити огляд на стан сп'яніння, бо це не його повноваження. Після того, як він викликав працівників поліції, він продовжував свою роботу, продовжував виконувати свої функціональні обов'язки та не перебував рядом з працівниками поліції та водієм, чи погоджувався водій чи ні проходити огляд він не може сказати, чи відмовлявся чи ні водій проходити огляд він не пригадує. Його пояснення були записані працівниками поліції, а він їх підписав.
На запитання захисника пояснив, що він, як інспектор військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку Збройних Сил України може перевіряти документи тільки у військових транспортних засобів але враховуючи ситуацію, яка була того дня, вони зупиняли всі автомобілі для безпечного проїзду колони, вони мали право зупинити будь-якого водія в тій ситуації. Вони зупинили транспортний засіб Косухіна тільки з тієї причини. що водій даного транспортного засобу, коли перед ним рухалась військова колона, обігнав цю колону, попереду колони їхав авто з маячками, право обгоняти військову колону він не мав, тому вони його зупинили.
Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Чортківським районним судом Тернопільської області в якості свідка ОСОБА_4 також не підтвердив факт відмови ОСОБА_1 17.02.2024 року від проходження огляду на стан сп'яніння. Останнім зазначено, що він проходить службу у військовій інспекції дорожнього руху з 2019 року, дійсно в лютому 2024 року був такий випадок, коли вони супроводжували військову колону, колону обігнав автомобіль, потім цей автомобіль став пригальмовувати, віляти по дорозі та пригальмовувати знову, вони запропонували прийняти ТЗ вправо та зупинитися, так як це зона бойових дій, а вони супроводжували військову колону, вони повинні бути перевірити, хто їде за кермом. Документи у водія вони не перевіряли, коли зупинили автомобіль, то почуяли запах алкоголю з автомобілю та викликали працівників поліції. Він вже не пам'ятає чи запитували у цього водія водійські права чи ні. Тільки цей водій перешкоджав руху колони, йому потрібно було зупинитися та пропустити колону, більше правил ПДР він не порушував, після його зупинки колона могла рухатись далі. Дорога була з вибоїнами. Він не пам'ятає чи був водій у формі чи ні, але він пам'ятає, що був запах алкоголю з його машини. Його пояснення були записані працівниками поліції, а він їх підписав, чи погоджувався чи ні водій проходити огляд коли приїхали працівники поліції, він не може сказати.
При цьому, судом відхиляються доводи захисника щодо заінтересованості свідків у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та не приймаються до уваги пояснення щодо упередженості цих свідків, оскільки дані обставини спростовані в ході розгляду справи, де встановлено, що вищезазначені свідки є інспекторами військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку Збройних Сил України (ВІБДР ВСП Борова), а відтак не є підпорядкованими органам поліції.
Крім цього, з пояснень ОСОБА_2 . наявних в матеріалах справи, незрозуміло. ким виявився водій автомобілю, який обігнав колону автомобілів в супроводі ВСП, так як до авто цього водія він не підходив, в своїх поясненнях за цією подією останнім ніяких відомостей з приводу відмови ОСОБА_1 17.02.2024 року від проходження огляду на стан сп'яніння не зазначено.
Відповідно до ч. 2 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що працівниками поліції порушено процедуру проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, передбачену ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, що в свою чергу відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП призводить до недійсності проведеного огляду.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а у разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, п. 5 розділу ІІ передбачено (далі Інструкція №1026), що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Здійснюючи фіксацію вчиненого правопорушення, з метою забезпечення повноти та об'єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише формально зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, вказати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення з цього приводу або зафіксувати їх за допомогою відеозапису.
Так, відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з п.2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026 (далі - Інструкція), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2) охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.
За визначеннями п.3 розділу І Інструкції, відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації; п.1 розділу III вказує, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія;
портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
Згідно із п.4 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського.
Згідно п. 3 розділу 2 Інструкції Портативні відеореєстратори та карти пам'яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації (далі - Журнал обліку), який зберігається в органі, підрозділі поліції.
Таким чином, як убачається із вище наведених положень чинного законодавства та відомчих нормативно-правових актів, під час здійснення своїх повноважень поліцейськими повинен використовуватися портативний відеореєстратор, отриманий за підписом у відповідному підрозділі поліції, та закріплений на форменому одязі працівника поліції, та відеозапис саме з такого реєстратору є допустимим доказом наявності тих чи інших подій зафіксованих на ньому, оскільки саме з відеозапису, здійсненого на відеореєстраторі вбачається час та дата фіксації тих чи інших подій.
Тобто, відповідно до положень Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, передбачений обов'язок поліцейських проводити повну фіксацію як факту вчинення адміністративного правопорушення так і подальших процесуальних дій, що вчиняються поліцейськими.
Всупереч вищезазначеному, працівниками поліції відеозапис з фіксуванням відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння під час проведення огляду ОСОБА_1 не вівся, причини неможливості застосування відеозапису з фіксацією обставин події за участю ОСОБА_1 не зазначено та залучено свідків, тоді як свідки залучаються лише в разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису.
Постановами Дзержинського районного суду м.Харкова від 30 вересня 2024 року та повторно від 25 жовтня 2024 року з метою повного та всебічного розгляду справи витребувано від СПД №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області диск з відеозаписом подій, які мали місце 17 лютого 2024 року о 00 годині 05 хвилини на автодорозі Ізюм-Борова 10 кілометр під час оформлення інспектором РПП СПД №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області майором поліції Самойловим Владиславом протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №328751 від 17.02.2024 року стосовно ОСОБА_1 .
Диск з відеозаписом вищезазначеної події суду надано не було.
Предметом доказування у цій справі в межах КУпАП є фактичні дані про керування особою транспортним засобом та відмова цієї особи від проходження огляду на стан сп'яніння.
Факт керування транспортним засобом 17 лютого 2024 року о 00 годині 05 хвилини на автодорозі Ізюм-Борова 10 кілометр ОСОБА_1 не оспорюється.
Але належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів так і у закладі охорони здоров'я, окрім зазначення про це в протоколі про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять, а працівниками поліції суду не надано.
Крім того, водія ОСОБА_1 не було відсторонено від подальшого керування транспортними засобами, що свідчить про порушення працівниками поліції вимог ч.1 ст.266 КУпАП.
Що стосується тверджень захисника щодо неправомірності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівниками ВІБДР ВСП Борова суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено судом, предметом доказування в межах даної справи є фактичні дані про керування особою транспортним засобом та відмова цієї особи від проходження огляду на стан сп'яніння, а не правомірність зупинки транспортного засобу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» від 7 березня 2002 року № 3099-III, військова служба правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) - спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх припинення; для захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах.
Як зазначено у статті 3 «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із основних завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів.
Відповідно до п.п.2.1. п. 2 Положення про органи безпеки дорожнього руху Міністерства оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 01.11.1999 № 330 До складу Військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (ВІБДР) входять: управління безпеки дорожнього руху (Головна військова інспекція безпеки дорожнього руху) ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ГВІБДР), структурні підрозділи ВІБДР територіальних управлінь Військової служби правопорядку у Збройних Силах України ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (далі - ТУ ВСП), зональних відділів (відділень) Військової служби правопорядку (далі - ЗВ ВСП) та спеціальних відділів Військової служби правопорядку (далі - СпВ ВСП).
Серед основних завдань ВІБДР щодо забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, зокрема, є: контроль за виконанням водіями транспортних засобів ЗС України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові транспортні засоби), вимог Правил дорожнього руху, що закріплено в п.п.2.2. п. 2 Положення від 01.11.1999 № 330.
На ВІБДР покладається здійснення, зокрема, таких функцій, як попереджувати, виявляти і припиняти правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, учинені водіями військових транспортних засобів, що КпАП віднесені до компетенції ВІБДР (п.п.2.3. п. 2 Положення від 01.11.1999 № 330).
Відповідно до п.п.2.4. п. 2 Положення від 01.11.1999 № 330) посадові особи ВІБДР під час виконання покладених на них завдань мають право: зупиняти військові транспортні засоби у разі порушення їх водіями ПДР; за наявності ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним довкілля, а також відомостей про те, що він використовується з протиправною метою чи не за призначенням; з метою огляду військових транспортних засобів і перевірки у водіїв документів на право користування та керування транспортними засобами, дорожніх листів, відповідності вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам.
Тобто, працівники ВІБДР ОСОБА_5 з метою виконання покладених на них функцій щодо попереджування, виявлення і припинення правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху та наявності у них права зупиняти транспортні засоби у разі порушення їх водіями ПДР, мали право зупинити транспортний засіб військовослужбовця навіть інших військових формувань ніж Збройних Сил України (в тому числі Національної гвардії України), але вищезазначене право стосується лише військових транспортних засобів.
ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Santa Fe державний номерний знак НОМЕР_4 , докази того, що зазначений транспортний засіб є військовим транспортним засобом не надано, згідно тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_3 від 2024 року транспортний засіб належить юридичній особі.
Але згідно пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , наданих в судовому засіданні, вони, як інспектори військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку Збройних Сил України враховуючи події 17.02.2024 року, а саме: проходження колони військових транспортних засобів по автодорозі та те, що всі транспортні засоби, які рухались в зворотному чи напрямку руху колони повинні були прийняти вправо чи зупинитися, вони як співробітники ВСП, згідно інструкції та наказу міністерства оборони мали повноваження зупиняти транспортні засоби під час слідування колони, якщо водії транспортного засобу не прийняли вправо чи не зупинилися, такий транспортний засіб мав бути ними зупинений.
Вони зупинили транспортний засіб Косухіна тільки з тієї причини. що водій даного транспортного засобу, коли перед ним рухалась військова колона, обігнав цю колону, не зважаючи на те, що попереду колони їхав авто з сигнальними проблисковими маячками, право обгоняти військову колону він не мав, тому вони його зупинили.
Наказом Міністерства оборони України від 04.09.2008 року № 435 затверджено «Про затвердження Інструкції щодо здійснення супроводження колон військових транспортних засобів» затверджено Інструкцію щодо здійснення супроводження колон військових транспортних засобів (надалі- Інструкція №435).
Відповідно до пункту 1 Інструкції №435 ця Інструкція визначає порядок виконання заходів щодо здійснення супроводжень колон військових транспортних засобів та транспортних засобів спеціального призначення (далі - колона) силами військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (далі - ВІБДР) у зонах діяльності ВІБДР.
Пунктом 4 Інструкції №435 визначено порядок здійснення супроводження трьома спеціальними автомобілями ВІБДР, в тому числі, автомобілем супроводження (сигнальним), що рухається попереду від автомобіля супроводження (прикриття) на відстані 100 - 200 метрів (у міських умовах - 30 - 50 метрів), призначений для попередження інших учасників дорожнього руху про наближення колони, уживання заходів щодо недопущення виїзду на смугу руху колони інших транспортних засобів. Його екіпаж передає інформацію екіпажу автомобіля супроводження (прикриття) про дорожню обстановку та дорожні умови.
В пункті 7 Інструкції №435 зазначено, що у разі ненадання переваги у проїзді колони, що супроводжується спеціальними автомобілями ВІБДР, створення аварійної ситуації або умисного створення перешкод для руху колони водіями інших транспортних засобів (далі - непередбачена ситуація) екіпаж автомобіля прикриття (сигнального), використовуючи світлові та звукові сигнальні пристрої, перекриває можливі напрямки подальшого руху цього транспортного засобу та за допомогою
гучномовного пристрою і сигналів жезлом подає водієві чітку команду про звільнення смуги руху колони. У разі невиконання неодноразових вимог про припинення протиправних дій, як крайній захід, можливе використання спеціального автомобіля ВІБДР як перешкоди аж до блокування ним руху транспортного засобу порушника.
А серед обов'язків. старшого екіпажу автомобіля супроводження (сигнального,
прикриття, замикання зобов'язаний, закріплено зокрема:
- вимагати дотримання ПДР учасниками дорожнього руху в частині створення умов для безпечного руху колони;
- забезпечити безпечний рух колони в разі виникнення непередбачених ситуацій, запобігати виїзду на смугу руху колони інших транспортних засобів, які рухаються як у попутному, так і в зустрічному напрямках;
- уживати заходів щодо запобігання обгону або випередженню колони, руху по суміжних смугах зі швидкістю колони або зайняттю місця для постійного руху в колоні іншими транспортними засобами, які рухаються в попутному напрямку, що закріплено в пункті 14 Інструкції №435.
Пунктом 3.2. Правил дорожнього руху передбачено, що у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов'язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).
На транспортних засобах, які рухаються в супроводжуваній колоні, повинне бути ввімкнено ближнє світло фар.
Якщо на такому транспортному засобі увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов'язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов'язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку.
Відповідно до п.3.4. Правил дорожнього руху забороняється здійснювати обгін і випередження транспортних засобів з увімкненими проблисковими маячками синього і червоного або лише червоного кольору та зеленого або синього і зеленого кольору і супроводжуваних ними транспортних засобів (колони), а також рухатися по суміжних смугах зі швидкістю колони або займати місце в колоні.
Виходячи з викладеного, працівники ВІБДР ВСП Борова, з урахуванням проведених водієм ОСОБА_1 дій з обгону колони військових транспортних засобів, мали право провести зупинку його транспортного засобу не зважаючи на те, що він не є військовим транспортним засобом.
Тому, суд не враховує доводи захисника про відсутність, на його думку, законності зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , працівниками ВІБДР ВСП Борова, які не заслуговують на увагу, але також зазначає, що ці обставини суттєво не впливають на судовий розгляд та не є підставами для закриття провадження з урахуванням вже встановлених судом обставин.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції не було задокументовано, обґрунтовано та доведено належними і допустимими доказами факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є об'єктивною стороною ч.1 ст.130 КУпАП та підлягає обов'язковому доведенню особою до компетенції якої віднесено повноваження щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Тобто, обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджені доказами в передбаченому законодавством порядку, належних, допустимих та достовірних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП працівниками поліції суду не надано та матеріали справи не містять.
Таким чином, надавши оцінку зібраним по справі доказам прихожу до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 328751 від 17 лютого 2024 року та додані до протоколу матеріали не є достатніми доказами, котрі дають підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд не є тим органом, який збирає докази на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Це обов'язок органу, який складає протокол, і так само як і обов'язок доведення вини під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, також не повинна доводити свою вину чи невинуватість.
Відповідно до ч.2 ст.255 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема справу Пол та ОдрейЕдвардз проти Сполученого Королівства/Pauland Audrey Edwards v the United Kingdom (№46477/99), в якому суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом доведення вини, будь-яких переконливих доказів вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суду не надано, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 № 463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно із ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому Законом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію закріплених у КУпАП таких засад, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Слід зауважити, що право на справедливий суд гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи 04.11.1950, ратифікованою Україною 17.07.1997, відповідно до неї суд встановлює обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи обвинувачення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення і провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Згідно із ч.1 п. 3 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, виносить постанову про закриття справи.
З огляду на вищевикладене, оцінюючи, відповідно до ст.252 КУпАП, надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, беручи до уваги, що органом, яким складено протокол про адміністративне правопорушення, не доведено порушення ОСОБА_1 вимог ч.1 ст.130 КУпАП, суд приходить до висновку про недоведеність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 164, 221, 247, 277, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-
постановив:
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Суддя: Д.В. Цвірюк