Справа № 132/2546/21
1-кс/132/609/24
Ухвала
Іменем України
22 листопада 2024 року Калинівський районний суд Вінницької області
в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні міста Калинівка заяву слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_3 про самовідвід від участі у розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021025220600085 від 03 серпня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 296, ч. 1 ст. 343, ч. 2 ст. 383 КК України,
18 листопада 2024 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Калинівського районного суду Вінницької області, слідчому судді ОСОБА_3 передано на розгляд клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Калинівського відділу області ОСОБА_5 , про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021025220600085 від 03 серпня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 296, ч. 1 ст. 343, ч. 2 ст. 383 КК України.
19 листопада 2024 слідчий суддя Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_3 заявив самовідвід від розгляду матеріалів клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021025220600085 від 03 серпня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 296, ч. 1 ст. 343, ч. 2 ст. 383 КК України, яке мотивоване тим, що як слідчий суддя Калинівського районного суду Вінницької області, ОСОБА_3 , розглядав клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене із прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_7 , про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поданого в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021025220600085 від 03 серпня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 296, ч. 1 ст. 343, ч. 2 ст. 383 КК України, у справі № 132/2546/21, та в наданні дозволу на затримання з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, було відмовлено. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року, постановлену ухвалу від 16 травня 2023 року про відмову в наданні дозволу па затримання з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишено без змін. В подальшому в розгляді аналогічного клопотання про дозвіл на затримання ОСОБА_8 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке надійшло 19 лютого 2024 року на адресу Калинівського районного суду Вінницької області, як слідчий суддя, ОСОБА_3 участі не брав, оскільки був вилучений в автоматизованого розподілу зазначеної справи на підставі розпорядження від 20.02.2024 року № 12, про що свідчать матеріали судового провадження, що є підставою для заявлення самовідводу з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.
Особи, які беруть участь у кримінальному провадженні, для розгляду заяви про самовідвід не з'явились, хоча повідомлялись про час та місце судового засідання.
Вивчивши матеріали заяви про самовідвід, суд вважає її такою, що не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Аналогічні вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом передбачені і у ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У разі, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним чином поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє відсутні докази чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінуючої зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу здійснення правосуддя.
Як вбачається із загальних засад КПК України кожному забезпечується право на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого на ХІ з'їзді суддів України 22.03.2013 року зазначає, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно правил поведінки судді Консультативна рада європейських суддів вважає, що кожний окремий суддя повинен забезпечувати високий ступінь професійної компетентності, мати високий рівень професійної свідомості та виконувати свої обов'язки ретельно (пункт 50 Висновку Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи № 3 (2002).
Як зазначено судом вище, суддя має уникати занадто частих відводів. Суддя має бути готовим займатися питаннями, які підлягають розгляду у суді. Численні відводи суддів можуть викликати недовіру суспільства до складу суду та цього судді, а також привести до невиправданої завантаженості його колег. У сторін судового процесу може скластися враження, що вони можуть знайти та обрати суддю для розгляду їх справи, що небажано.
Незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок № 1 (2001) КРЄС про стандарти незалежності судових органів та незмінюваності суддів).
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).
На думку Європейського суду з прав людини, судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб'єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об'єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об'єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.
Закон не покладає на суддю обов'язку переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та позапроцесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді. Якщо у судді існують реальні факти для самовідводу, які впливатимуть на його безсторонність, суддя має вказати про це у поданій заяві (процесуальному рішенні).
Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Саме така позиція відображена у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, та статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року.
У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.
Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.
Неупереджений суддя складає свою думку у справі на підставі об'єктивних фактів, а не особистих почуттів та схильностей, тобто неупереджено, об'єктивно та справедливо.
Обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, визначені статтею 75 КПК України, згідно якої суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно ч.1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених ст.ст.75-79 Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Тобто, суддя має заявити самовідвід від участі в процесі, якщо його неупередженість може бути обґрунтовано поставлена під сумнів. Така вимога спрямована на запобігання безпідставному ухиленню судді від розгляду справи.
Для самовідводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Тому, з урахуванням викладеного, самовідвід має бути обґрунтованим, мати досить вагомі підстави.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та правил суддівської етики.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Частиною першою статті 1 КПК України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя ОСОБА_3 у поданій заяві про самовідвід посилається на те, що він, як слідчий суддя розглядав клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поданого в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021025220600085 від 03 серпня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 296, ч. 1 ст. 343, ч. 2 ст. 383 КК України, у справі № 132/2546/21, та в наданні дозволу на затримання з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і у задоволенні клопотання ним було відмовлено. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року, постановлену ухвалу від 16 травня 2023 року про відмову в наданні дозволу па затримання з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишено без змін. В подальшому в розгляді аналогічного клопотання про дозвіл на затримання ОСОБА_8 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке надійшло 19 лютого 2024 року на адресу Калинівського районного суду Вінницької області, слідчий суддя ОСОБА_3 участі не брав, оскільки був вилучений в автоматизованого розподілу зазначеної справи на підставі розпорядження від 20.02.2024 року № 12, про що свідчать матеріали судового провадження, що є підставою для заявлення самовідводу з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.
На думку суду, в розумінні частини першої статті 75 КПК України, не належить до обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді, та обставина, що він розглядав клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, рішення за наслідками розгляду якої не породило жодних юридичних наслідків.
За відсутності вагомих доказів на підтвердження неможливості ухвалення суддею об'єктивного судового рішення у справі, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для самовідводу.
Відповідно до частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав умисного або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу) (підпункт «д» пункту 1), безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом (пункт 2).
Для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Той факт, що слідчий суддя ОСОБА_3 відмовив в задоволенні клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поданого в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021025220600085 від 03 серпня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 296, ч. 1 ст. 343, ч. 2 ст. 383 КК України, і правомірність та законність такого рішення встановлена ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 червня 2023 року, не дає жодних об'єктивних підстав вважати про наявність об'єктивних сумнівів в неупередженості слідчого судді ОСОБА_3 у розгляді клопотання про заявлений самовідвід.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_3 про самовідвід, оскільки не надано дійсних, обґрунтованих підстав для наявності висновку, що існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості судді.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 8, 75 ч.1, 80 ч.1, 81, 82 КПК України, суд
В задоволенні заяви слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_3 про самовідвід від участі у розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021025220600085 від 03 серпня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 296, ч. 1 ст. 343, ч. 2 ст. 383 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ ОСОБА_1