Справа № 610/3327/24
провадження № 1-в/610/125/2024
22 листопада 2024 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Балаклія Ізюмського району Харківської області клопотання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку засудженого ОСОБА_3 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого до засудження за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого,
Засудженого 17.03.2021 Дніпровським апеляційним судом за ч. 1 ст.121, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі,
який відбуває покарання у Державній установі "ПОКРОВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№17)",
початок строку: 01.03.2020, кінець строку: 01.03.2027,
06 вересня 2024 року до Балаклійського районного суду Харківської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 , який відбуває покарання у ДУ "ПВК (№17)" про вирішення питання щодо приведення вироку від 17.06.2020 у відповідність до вимог Закону України №3886-IX від 18.07.2024 "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів".
Засуджений ОСОБА_3 у судове засідання не доставлений, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, від проведення судового в режимі відеоконференції відмовився.
Представник ДУ "ПВК (№17)" в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Прокурор подав заяву, в якій зазначив, що проти задоволення клопотання засудженого не заперечує, просив розглядати за його відсутності.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що вироком Дніпровського апеляційного суду від 17.03.2021 ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, і призначено покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років; за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2020 року більш суворим за цим вироком визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирок набрав законної сили 17.03.2021.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2020 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України, і призначено покарання у вигляді 2-х років позбавлення волі.
Вирок набрав законної сили 20.07.2020. Сума завданої матеріальної шкоди за цим вироком становить 256 грн.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку в 1 рік.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питання, передбаченого п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України.
Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 липня 2024 року №3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" (далі Закон №3886-IX), яким, зокрема, було внесено зміни до ст.51 КУпАП.
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку від 17.06.2020 вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.185 КК України, ОСОБА_3 вчинив 23.10.2019, чим завдав збитки у сумі 256,00 грн.
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921,00 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 960,50 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 1921,00 грн (960,50*2=1921,00).
Як убачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, за вироком від 17.06.2020 діями ОСОБА_3 було заподіяно матеріальну шкоду в сумі 256,00 грн.
Положеннями ч.1 ст.3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст.3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також кореспондуються з положеннями ч.1 ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 серпня 2024 року (справа № 567/507/23, провадження № 51-7110 км 23), Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21, провадження № 51-2555кмо24).
Ураховуючи те, що вартість викраденого 23.10.2019 майна становило 256,00 грн., тобто сума завданої шкоди була меншою за розмір з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме у 2019 році 1921,00 грн, то суд вважає, що вчинене обвинуваченим діяння не підпадає під кримінально каране, передбачене Особливою частиною КК України.
Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 5, 74 КК України, статтями 537, 539 КПК України, Законом України від 18 липня 2024 року №3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", ч.5 підрозділом 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, суд,-
Клопотання засудженого ОСОБА_3 про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Звільнити ОСОБА_3 від остаточного покарання, призначеного вироком Дніпровського апеляційного суду від 17.03.2021 за ч. 4 ст. 70 КК України.
Вирок Дніпровського апеляційного суду від 17.03.2021 в частині призначеного покарання за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 70 КК України у виді 7 років позбавлення волі залишити без змін.
Ухвала в частині звільнення засудженого ОСОБА_3 від призначеного покарання підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1