Справа №: 398/2784/24
провадження №: 2-о/398/193/24
Іменем України
"21" листопада 2024 р. м.Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Подоляк Я.М.,
за участю секретаря судового засідання - Буличової Н.В.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - ОСОБА_2 ,
представника служби у справах дітей Олександрійської міської ради - Яковлєва Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє представник - адвокат Гулий Андрій Васильович, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , служба у справах дітей Олександрійської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини віком до 18 років,
Адвокат Гулий А.В., який діє від імені та в інтересах заявника ОСОБА_1 , звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з заявою, відповідно до якої просить встановити факт самостійного виховання та утримання заявником неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявлені вимоги обгрунтовує тим, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Мають спільну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявник самостійно виховує та утримує сина, оскільки мати останнього не приймає участі у житті сина, його вихованні та догляді, не спілкується з ним, матеріальної допомоги не надає, та жодного зв'язку не підтримує. Рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 15.02.2024 року №102, місцем проживання дитини визначено за місцем проживання батька, заявника по справі. Встановлення даного факту заявнику необхідне для підтвердження його права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та, відповідно, забезпечення права його неповнолітнього сина на належне виховання та навчання.
Ухвалою від 16.07.2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку окремого провадження.
Заявник та його представник у судовому засіданні вимоги заяви підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. При цьому, заявник пояснив, що вони з ОСОБА_5 з 2005 року по 2017 рік проживали як чоловік та дружина без реєстрацію шлюбу, мають двох спільних дітей: сина ОСОБА_6 , 2007 року народження, та дочку ОСОБА_7 , 2011 року народження. Після припинення спільного проживання діти проживали з матір'ю в м.Київ. Після повномасштабного вторгнення діти разом з бабусею виїхали проживати до Польщі. Син в серпні 2023 року самостійно повернувся до України та став проживати разом з ним в м.Олександрія. В травні 2023 року дочку ОСОБА_7 бабуся привезла з Польщі до матері в м.Київ, де та проживала до серпня 2024 року, а потім переїхала до нього, заявника, в м.Олександрія. Зараз син вступив до університету. Він повністю оплачує навчання. Аліменти на утримання сина він стягувати з його матері не збирається, вважає, що в цьому немає необхідності. При цьому, з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дочки.
Представник заінтересованої особи - служби у справах дітей Олександрійської міської ради проти задоволення вимог не заперечує.
Заінтересована особа ОСОБА_3 та представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили.
Вислухавши пояснення заявника, його представника, представника служби у справах дітей Олександрійської міської ради, свідків, неповнолітнього ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно свідоцтва серія НОМЕР_1 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання особи №7620 від 02.08.2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно копії витягу з реєстру територіальної громади від 28.03.2024 року №2024/003140651, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 28.03.2024 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 15.02.2024 року №102, визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання батька ОСОБА_1 .
Згідно копії акту обстеження умов проживання від 30.04.2024 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , де проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Умови проживання задовільні, до будинку підведені усі необхідні комунікації. Дитина має окрему кімнату, яка обладнана усіма необхідними меблями та має окремий санвузол, наявний комп'ютер для навчання. Дитина забезпечена усіма необхідними канцтоварами, сезонним одягом, засобами гігієни. Скарг на вказану родину немає, стосунки із сусідами дружні. З бесіди встановлено, що батько з сином проживають удвох, батько самостійно займається вихованням сина, хлопець з матір'ю зв'язок не підтримує.
Відповідно до копії довідки голови квартального комітету №12 Олександрійської міської ради від 29.04.2024 року №10, за адресою: АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є власником будинку, та його син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно відповіді КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м.Олександрії» ОМР від 29.04.2024 року №1409, наданої на адвокатський запит, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задекларований у сімейного лікаря вказаного комунального підприємства з 21.08.2023 року. Декларація укладалась в присутності батька ОСОБА_1 . 21.08.2023 року ОСОБА_4 було видано направлення на проходження профілактичного флюорографічного огляду. З 04.09.2023 року по 06.09.2023 року, та з 27.02.2024 року по 01.03.2024 року - лікувався амбулаторно. На прийомі був з батьком. 01.02.2024 року звертався за направлення на профілактичний огляд після попереднього телефонного дзвінка батька. Інформацію щодо звернень до медичного закладу ОСОБА_3 . адміністрація надати не може, так як вона є третьою особою.
Відповідно до копії характеристики здобувача освіти 11-Г класу ОСОБА_4 , складеної 29.04.2024 року Ліцеєм інформаційних технологій Олександрійської міської ради Кіровоградської області, останній навчається в освітньому закладі з 01.09.2023 року, до навчання підготовлений належним чином. має достатній та середній рівень навчальних досягнень. Психоемоційний стан стабільний, легко і швидко встановлює контакт, наполегливий, має власну життєву позицію, відповідальний. Психологічно родина для нього це батько. Ставлення до матері нейтральне, ймовірність проживання чи спілкування з нею не розглядає. Мати не спілкується з ОСОБА_6 протягом тривалого часу, не виявляє ініціативи до спілкування, вихованням сина не займається, інтерес до його життя відсутній. Вона жодного разу не відвідувала навчальний заклад, із класним керівником та адміністрацією закладу звязку не підтримує та не ініціює. Ставлення до батька дружнє, позитивне, ОСОБА_6 висловлюється про батька з повагою та ніжністю. Батько дитини активно займається вихованням дитини, стежить за успішністю, за побутовими умовами, харчуванням та одягом. Активно цікавиться життям сина у закладі освіти, підтримує постійний зв'язок з класним керівником.
Згідно копії договору про навчання у закладі вищої освіти №10/367 від 13.08.2024 року, та копію договору №10-358 від 13.08.2024 року, укладених між Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федькова, в особі директора закладу, та вступником ОСОБА_4 , представником якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 зараховано на І курс закладу за денною формою здобуття освіти за спеціальністю «Підприємство та торгівля» для здобуття ступеня бакалавр. Згідно копії платіжної інструкції № 0.0.3818777320.1 від 13.08.2024 року ОСОБА_8 на рахунок Чернівецького національного університету імені Юрія Федькова було внесено кошти в сумі 19 700,00 грн за оплату вартості навчання ОСОБА_4 .
Допитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_4 пояснив, що він наразі навчається в університеті в м.Чернівці та проживає там в гуртожитку. Його батьки близько 5-6 років тому припинили спільне проживання. Мати проживає у м.Київ, до початку повномасштабного вторгнення він з сестрою ОСОБА_7 проживав разом матір'ю в м.Київ. А потім разом з бабусею з маминого боку та сестрою поїхав до Польщі, де вони проживали до серпня 2023 року. З серпня 2023 року, коли повернувся до України, став проживати разом з батьком в м.Олександрія, оскільки вважає, що тут безпечніше і наразі проживати з батьком йому комфортніше. Його матеріальним забезпеченням повністю займається батько. З вересня 2024 року сестра також переїхала жити до батька.
Допитані в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили, що вони є сусідами заявника та знають його тривалий час. Раніше заявник проживав разом з ОСОБА_3 та їх спільними дітьми, дочкою та сином. Потім ОСОБА_3 з дітьми поїхала, а заявник залишився проживати в будинку сам. Зараз діти живуть з батьком.
Заявник зазначає, що встановлення даного факту йому необхідне для підтвердження його права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та, відповідно, забезпечення права його неповнолітнього сина на належне батьківське утримання та виховання.
Підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зокрема, відповідно до п.4 ч.1 ст.23 цього Закону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Статтею 141 СК України, передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 155 СК України унормовано, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є не правозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Стаття 180 СК України, визначає, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім'ї, у якій виховується дитина, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Стаття 188 СК України передбачає, що батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Стаття 196 СК України регулює питання відповідальності за прострочення сплати аліментів, оплати додаткових витрат на дитину.
Пунктом 2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, вони: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Закон України від 26.04.2001 № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Стаття 12 цього Закону передбачає, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.
Слід зазначити, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони в праві подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Заявник просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.
З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
Подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків виховання дитини, то питання, заявлене батьком у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.
За установлених у цій справі конкретних обставин, факт перебування на одноособовому утриманні заявника неповнолітньої дитини не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Керуючись ст.ст.294,353 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє представник - адвокат Гулий Андрій Васильович, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , служба у справах дітей Олександрійської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини віком до 18 років, залишити без розгляду.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст ухвали складено 22.11.2024 року.
Суддя Я.М.Подоляк