Справа № 346/5425/24
Провадження № 2/346/2132/24
21 листопада 2024 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Третьякової І.В.,
за участю:
секретаря судових засідань Дутчак Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
03 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем по справі перебуває у зареєстрованому шлюбі з 2019 року. Від шлюбу сторони спільних дітей не мають. Позивач зазначає, що сімейне життя з відповідачкою не склалось. Подружжя виявились людьми з різними поглядами на сімейне життя та ведення спільного господарства, через це не могли прийти згоди при вирішенні простих побутових питань. Сторони разом не проживають з березня 2022 року.
За час окремого проживання подружжя втратили почуття взаємної любові та поваги, а тому примирення між ними не можливе. За таких обставин ОСОБА_1 не бажає в подальшому зберігати зареєстрований шлюб, адже він суперечить інтересам подружжя, а тому просив його розірвати.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, 21.11.2024 року його представник ОСОБА_3 подав до суду заяву в якій просив справу розглядати без участі його та позивача. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, 14.11.2024р. її представник ОСОБА_4 подала до суду заяву, в якій зазначила, що відповідачка визнає вимогу позивача щодо розірвання шлюбу, оскільки вважає недоцільне продовження спільного подружнього життя. Зі слів позивача сторони спільних дітей не мають, однак у відповідачки з позивачем була народжена дитина, своє батьківство стосовно доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач не визнав. Окрім того вказала, що позивач в позові зазначає, що не проживає з відповідачкою з березня 2022 року, проте насправді сторони припинили проживати спільного 1,5 роки назад, а саме з березня 2023 року. Також зазначила, що ОСОБА_2 заперечує проти стягнення з неї сплаченої позивачем суми судового збору. Після розірвання шлюбу просить залишити прізвище « ОСОБА_6 ».
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.
Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Коломийським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 01 листопада 2019 року був зареєстрований шлюб, актовий запис № 153.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Нестеренківської сільської ради Полтавського району Полтавської області вбачається, що ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками вказані: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Отже, з наданих документів не вбачається, що ОСОБА_1 не є батьком ОСОБА_5 .
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У частинах третій та четвертій статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього кодексу.
Згідно з ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Сторони на теперішній час не підтримують шлюбних відносин, не пов'язані спільним побутом та сумісного господарства не ведуть. Подружнє життя сторін не склалося, про що зазначено у позовній заяві та не заперечується відповідачем.
На час розгляду справи майнові вимоги будь кого з сторін суду не пред'явлені.
Відповідно до вищезазначеного суд вважає, що майнового спору між сторонами не має, примирення між позивачем та відповідачем неможливе.
Аналіз викладених вище норм вказує, що шлюб носить добровільний характер, примушування жінки та чоловіка до шлюбу є неприпустимим, а рішення про розірвання шлюбу ухвалюється, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
Суд, беручи до уваги те, що причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, відповідач визнала позов, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню повністю.
Згідно ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки відповідач не просила після розірвання шлюбу відновити її дошлюбне прізвище, суд залишає її прізвище без змін.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ст. 1, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Суд зазначає, що порядок повернення судового збору регламентований, зокрема ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.
Відповідно до ч. 3, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Відповідно до п. 5, п. 10 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за № 650/24182, повернення судового збору (крім помилково зарахованого) здійснюється за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, а також того, що позов ОСОБА_1 задоволений повністю, відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 605,60 грн., тобто 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем під час подання позову, а інші 50 відсотків (605,60 грн.) - підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Суд додатково зазначає, що документ на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до Державного бюджету України міститься в матеріалах цивільної справи № 346/5425/24, а саме: квитанції № 28 від 22.08.2024 року на суму 1211,20 грн. При цьому суд зазначає, що одержувачем коштів, відповідно до вказаної квитанції, є Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, тому воно і виступає органом, який має здійснити повернення сплаченого позивачем судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 81, 89, 133, 141, 206, 263-265, 274, 354-355 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 01 листопада 2019 року Коломийським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 153 - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище відповідача ОСОБА_2 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 14; код ЄДРПОУ 37951998) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 21 листопада 2024 року.
Суддя: Третьякова І. В.