21.11.2024 Єдиний унікальний номер 205/8407/24
Провадження № 2/205/3419/24
21 листопада 2024 рік м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Бізяєвої Н.О.
за участю секретаря судового засідання Акіменко А.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, -
АТ «Кредобанк» звернулось до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , відповідно якого просили суд: стягнути з ОСОБА_1 на їх користь суму заборгованості за Кредитним договором №СL-301800 від 01.03.2024 року у розмірі 96 671,26 грн. Таокж просили стягнути судові витрати: судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну допомогу у розмірі 9 667,13 грн.
В обґрунтування позову вказував, що 01.03.2021 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № СL-301800, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 123 582,54 грн. з терміном виконання до 27.02.2026 року на поточні потреби в сумі 95 883,16 грн., на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості в сумі 27 699,38 грн. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику суму кредиту. Позивачу відомо, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , представник позивача направив претензію до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори з проханням завести спадкову справу щодо померлого. 03.08.2023 року представнику АТ «Кредоюанк» надійшла відповідь від Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори про направлення за належністю до приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Журавльовій Г.С. 22.08.2023 року представник АТ «Кредобанк» отримав відповідь від приватного нотаріуса, про отримання претензії та доручення до спадкової справи №44/2023. 07.06.2023 року представник банку отримав нову відповідь від приватного нотаріуса з відмовою в наданні інформації та з посиланням на нотаріальну таємницю. Через тривалу відсутність інформації банк самостійно отримав коло спадкоємців, зробив витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до отриманої інформації 09.11.2023 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину на 1/5 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 . 14.05.2024 року банком було направлено претензію спадкоємцю з проханням сплатити заборгованість за кредитним договором. Претензія-вимога до спадкоємців була повернута відправнику з відміткою «за закінченням терміну збергіання». Наявність свідоцтв про право на спадщину, представнику банку стало відомо, проте коло спадкоємців відомо не було. У зв'язку з чим, додатково заявлено клопотання про витребування копії спадкової справи.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, ухвалою суду витребувано інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання або перебування відповідача по справі.
Згідно відповіді № 02.3-26/545 від 11.07.2024 року з Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Управління у сфері державної реєстрації ДМР, відповідач ОСОБА_4 значиться зареєстрованою за наступною адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 12 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
За клопотанням представника позивача, судом витребувано від Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Журавльової Г.С. копію спадкової прави №44/2023.
23 вересня 2024 року судом отримано витребуні докази.
14.11.2024 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, підтримання позовних вимог у повному обсязі та про відсутність заперечень проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання, призначене на 21.11.2024 року повторно не з'явилася, про день, час та місце судового розгляду повідомлялася судом своєчасно, матеріали справи містять повернуте поштове повідомлення з відміткою про отримання відповідачем 17.10.2024 року судової кореспонденції.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України - суд може ухвалити зачоне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких умов суд, відповідно до вимог статті 281 ЦПК України постановляє ухвалу про заочний розгляд справи.
Згідно з вимогами частини другої статті 247 ЦПК України - фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
01 березня 2021 року між АТ «Кредобанк» ОСОБА_5 укладено кредитний договір № СL-301800, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 123 582,54 грн., терміном до 27.02.2026 року, з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 35 % річних.
Додатком № 1 до кредитного договору встановлено графік платежів за кредитним договором від 01.03.2021 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 11.06.2024 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком становила 95 403,09 грн. - за кредитом; 1 268,17 грн. за відсотками та 00,00 грн. за комісією.
Банком подано виписку за кредитним договором за період часу з 01.03.2021 до 11.06.2024, згідно з якою банком надано грошові кошти ОСОБА_2 в сумі 95 883,16 грн. на поточні потреби, та в сумі 27 699,38 грн. на погашення кредитної заборгованості позичальника за кредитним договором від 12.11.2007 року.
13.07.2023 року банк направив до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори претензію щодо заведення спадкової спарви по померлому ОСОБА_2 .
Відповідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 10.06.2024 за №382234991, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, отримала право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 .
07.06.2024 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Журавльова Г.С. повідомила АТ «Кредобанк» про нотраільну таємницю.
14.05.2024 року АТ «Кредобанк» направив до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 претензію до спадкоємців, яка була не вручена, відповідно поштового повідомлення «за закінченням терміну зберігання».
11 лютого 2019 року АТ «Кредобанк» укладено договір про надання правової допомоги з адвокатським об'єднанням «Бізнес і право».
Відповідно до спадкової справи № 44/2023, заведеної щодо майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Журавльовою Г.С., із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулась лише донька померлого - ОСОБА_3 . Дружина померлого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 11.07.2023 року звернулася до нотаріальної контори із заявою відмову від прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 .. ОСОБА_2 мав у власності лише 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 , на яку державним нотаріусом 09.11.2023 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька померлого ОСОБА_2 .
При вирішені справи суд виходить з наступного:
Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України невиконання або виконання зобов'язання з порушенням умов визначених його змістом є порушенням зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.
Одним з різновидів правонаступництва є спадкування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
За змістом статей 1218, 1219 ЦК України зобов'язання боржника за кредитним договором не є таким, що нерозривно пов'язано з його особою (аналогічний висновок міститься в постанові ВС від 28.02.2018 року у справі № 441/1647/15-ц).
Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно з ч. ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця. Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми (висновок ВСУ викладений у постанові у справі № 6-2962цс16 від 12.04.2017 року).
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України) "Здійснення права на спадкування" та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу "Оформлення права на спадщину").
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, це передбачено частиною першою статті 1296 ЦК України
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише у разі прийняття майна у спадщину, у межах вартості успадкованого майна та у розмірі, яка виникла за життя спадкодавця.
При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з'ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.02.2021 року у справі № 587/381/15-ц.
Судом встановлено, що на день смерті боржника ОСОБА_2 (22.04.2023) у кредитних правовідносинах останнього з АТ «Кредобанк» існувала заборгованість перед позивачем на суму 96 671,26 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 95 403,09 грн., заборгованості за відсотками в сумі 1 268,17 грн. Після смерті боржника відкрилася спадщина на 1/5 чатсину квартири АДРЕСА_2 , на яку державним нотаріусом 09.11.2023 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька померлого ОСОБА_2 . Дружина померлого ОСОБА_6 згідно даних спадкової справи відмовилася від спадщини, звернувшись до нотаріуса із заявою від 11.07.2023 року.
З урахуванням даних щодо спадкового майна у вигляді 1/5 чатсину квартири АДРЕСА_2 , яка залишилося після смерті ОСОБА_2 , вартість якої не є меншим заборгованості останнього перед банківською установою і визначений АТ «Кредобанк» відповідач ОСОБА_4 прийняла спадщину, оформивши свідоцтво на її право у нотаріальній конторі, суд вважає за можливе задоволити позовні вимоги позивача та стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором на суму 96 671,26 грн.
Відповідно до частини першої статі 141 ЦПК України суд приходить до висновку про доцільність стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» судового збору в сумі 3028,00 грн.
При вирішенні питання щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного:
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом конкретної справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Представник позивача як доказ понесення останнім витрат на послуги адвоката подав копію договору про надання правничої допомоги від 11 лютого 2019 (далі - договір), копію ордера та свідоцтва про зайнттяят адвокатською діяльністю.
Суд вважає, що ці документи не підтверджують факту надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом цієї справи, а лише вказують на те, що між юридичними особами, що уклади вказану угоду (АТ "Крпедобанк" та АО "Бізнес і Право" існують договірні відносини щодо надання йому юридичних послуг.
У тексті договору відсутні будь-які посилання на те, що правнича допомога надавалась адвокатом саме у справі № 205/8407/24. Відсутні квитанції про сплату вкзанаих послуг. Інших доказів, які б свідчили про пов'язаність договору, а відповідно й сплаченого позивачем гонорару із цією справою, суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу в цій справі. При цьому слід наголосити, що не можуть бути покладені на відповідача (відповідачів) витрати на правову допомогу, надані в інших судових справах або за представлення інтересів особи в інших органах, організаціях та установах, що не пов'язані з розглядом справи № 205/8407/24.
За таких обставин, суд вважає за доцільне відмовити позивачу в стягненні судових витрата на правничу допомогу у даній справі.
Правова позиція у подібних за змістом правовідносинах висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (ЄДРПОУ: 09807862) заборгованість за Кредитним договором №CL-301800 від 01.03.2024 в розмірі 96 671 (дев'яносто шість тисяч шістсот сімдесят одна) грн.. 26 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (ЄДРПОУ: 09807862) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
В задоволенні витрат на стягнення правічної допомоги відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21.11.2024 р.
Суддя: Н.О. Бізяєва