Справа № 203/3934/24
Провадження № 1-кп/0203/868/2024
іменем України
18 листопада 2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041030002302 від 06.07.2024 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому неодноразово продовжений.
ОСОБА_5 , будучи обізнаним про дію вказаного закону, в період дії воєнного стану, 05.07.2024 року приблизно о 14:00 год., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , побачив припаркований автомобіль «КІА Sorento», державний номерний знак « НОМЕР_1 », в якому знаходився мобільний телефон «Iphone Хг Red 128 gb» з imeil: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , який належить потерпілій ОСОБА_4 , та визначив його об'єктом свого злочинного посягання .
В цей час, у ОСОБА_5 виник прямий умисел, спрямований на таємне викрадення вищевказаного чужого майна, для реалізації якого, перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, через відкрите вікно автомобіля «КІА Sorento», державний номерний знак « НОМЕР_1 » викрав мобільний телефон «Iphone Xr Red 128 gb» з imeil: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 вартістю 7000 гривень.
Після чого, ОСОБА_5 , реалізувавши свій злочинний умисел, разом із викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну суму 7000 гривень.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті і в матеріалах кримінального провадження, та приймаючи до уваги, що інші учасники справи також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Згідно обвинувального акту дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану.
Відповідно до сталої практики під поняттям «сховище» слід розуміти певні місця чи ділянки території, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які обладнані огорожею чи технічними засобами або забезпечені іншої охороною: пересувні автолавки, рефрижератори, контейнери, сейфи та інші сховища.
Сховище - це завжди певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охоронця, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння до них сторонніх осіб (до прикладу постанови ВС у справах № 205/5830/16-к, №127/959/19).
Тобто до сховища (незалежно від ознаки стаціонарності) мають бути віднесені місця чи ділянки, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, та мають властиві для цього конструктивні ознаки, які забезпечують охорону від доступу до них сторонніх осіб.
Під час розгляду даного кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, детально пояснив як вчиняв крадіжку шляхом вільного доступу через відкрите вікно та відкриті двері автомобіля, тобто за відсутності пристосувань чи засобів охорони, у тому числі технічних, які об'єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що салон автомобіля, з якого обвинувачений вчинив крадіжку, за даними ознаками не відноситься до сховища, тому виключає кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище».
Аналогічну позицію висловила колегія суддів Другої судової палаті ККС ВС в постанові від 04.04.2023 року (справа № 219/5438/21, провадження № 51-4743 км 23).
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину.
ОСОБА_5 вчинив злочин проти власності, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, раніше не судимий, не працює, не одружений, в реєстрі осіб з наркологічними захворюваннями та психічними розладами не значиться, вину у скоєному злочині визнав у повному обсязі та щиро розкаявся, при цьому останню обставину на підставі ст.66 КК України суд відносить до таких, що пом'якшують його покарання.
Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України - відсутні.
Відповідно до положень ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховуючи наведені вище характеризуючі дані обвинуваченого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність у потерпілої претензій матеріального та морального характеру у зв'язку з повним відшкодуванням ОСОБА_5 шкоди, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів необхідним і достатнім є покарання у виді позбавлення волі та знаходить можливим перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні потерпілою не заявлено.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити в порядку статті 100 КПК України.
Суд також вважає за необхідне в силу ст.ст. 122, 124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судової трасологічної експертизи №СЕ-19/104-24/30697-Д від 31.07.2024 року в розмірі 1135,92 грн., судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/104-24/28933-ТВ від 22.07.2024 року - в розмірі 1514,56 грн.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання зі встановленням іспитового строку 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно з п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта для проведення судової трасологічної експертизи №СЕ-19/104-23/30697-Д від 31.07.2024 року, що складає 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) гривень 92 копійки.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта для проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/104-24/28933-ТВ від 22.07.2024 року, що складає 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 56 копійок.
Речові докази:
-3 сліди папілярних візерунків на 3 ліпких стрічках в паперовому конверті, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку після його оголошення негайно вручається засудженому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1