58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
19 листопада 2024 року Справа № 926/1699-б/24
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за заявою фізичної особи ОСОБА_1 , с. Шубранець Заставнівського району Чернівецької області,
про неплатоспроможність фізичної особи,
за участю секретаря судового засідання Орловської М.Л.,
представників сторін:
боржниця ОСОБА_1
адвокат боржниці Павалюк Г.В., ордер серія СЕ № 1096038 від 10.10.2024,
кредитор АТ “Сенс Банк» - Подольська О.В., адвокат, дов. № 023153/24 від 14.10.2024 (у режимі відеоконференції),
керуюча реструктуризацією Вікнянська Т.В.,
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.08.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 за її заявою, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і процедуру реструктуризації боргів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Вікнянську Т.В., призначено попереднє засідання на 17.09.2024 року.
Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 оприлюднене на офіційному веб-порталі судової влади України 14.08.2024, № публікації 73824.
13.09.2024 до господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства “Сенс Банк» від 12.09.2024 про грошові вимоги кредитора до боржника, яку ухвалою від 16.09.2024 залишено без руху, заявнику встановлено 5-тиденний строк для усунення недоліків заяви.
Ухвалою від 17.09.2024 відкладено попереднє засідання до вирішення питання про прийняття заяви Акціонерного товариства “Сенс Банк» про грошові вимоги до боржника.
Заявою від 23.09.2024 АТ “Сенс Банк» усунуло недоліки заяви, з урахуванням чого ухвалою від 02.10.2024 заяву про грошові вимоги до боржника прийнято і призначено до розгляду в попередньому засіданні на 17.10.2024.
Боржниця ОСОБА_1 і керуюча реструктуризацією Вікнянська Т.В. подали повідомлення від 24.09.2024 про результати розгляду грошових вимог АТ “Сенс Банк», в якому визнали вимоги кредитора на суму 737697,59 грн. згідно з рішенням Постійно діючого Третейського суду Асоціації українських банків, решту вимог відхилили (т.с. 2, а.с. 120).
Ухвалою від 04.10.2024 задоволено заяву АТ “Сенс Банк» про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
17.10.2024 адвокат боржниці Павалюк Г.В. подала відзив, в якому заявила про визнання грошових вимог АТ “Сенс Банк» до ОСОБА_1 на суму 729997,61 грн. основного боргу, просила застосувати позовну давність до решти грошових вимог та відхилити їх (т.с. 2, а.с. 138-144).
У судовому засіданні 17.10.2024 представниця кредитора АТ “Сенс Банк» пояснила, що між АКБ “Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ “Сенс Банк», і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі якого ОСОБА_1 отримала кошти кредиту у доларах США на умовах сплати відсотків за користування кредитом та повернення кредиту в установлений строк, однак зобов'язання за кредитним договором не виконувала, у результаті чого виникла заборгованість, про стягнення якої кредитор звернувся з позовом до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Рішенням названого третейського суду, пояснила представниця кредитора, з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитом у сумі 729997,61 грн., яку боржниця не сплатила, тому відповідно до статті 625 ЦК України банком на суму боргу нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення виконання грошового зобов'язання. Також, зазначила представниця банку, для забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором між сторонами було укладено іпотечний договір, вартість предмету іпотеки становить 2171500,00 гри., що є вимогами кредитора, які забезпечені іпотекою, просила визнати грошові вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 3425238,19 грн.
Боржниця ОСОБА_1 і керуюча реструктуризацією Вікнянська Т.В. у засіданні 17.10.2024 грошові вимоги АТ “Сенс Банк» визнали частково у розмірі 737697,59 грн. заборгованості за кредитом і третейського збору, що стягнуті рішенням третейського суду, решту вимог відхилили.
Адвокатка боржниці Павалюк Г.В. визнала обгрунтованими конкурсні грошові вимоги АТ “Сенс Банк» на суму 729997,61 грн. за основним зобов'язанням, просила застосувати позовну давність до вимог у частині 3% річних, інфляційних втрат і кредиторських вимог забезпеченого кредитора, пояснила, що розрахунку складових кредиторських вимог, забезпечених заставою, банк не надав, крім того, кредитор штучно створював перешкоди під час звернення стягнення на предмет іпотеки у виконавчому провадженні, що спричинило прострочення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором. Таким чином, стверджувала адвокатка, мало місце прострочення кредитора, з урахуванням чого існують підстави для звільнення ОСОБА_1 від 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням таких принципів як добросовісність, справедливість, розумність і пропорційність, а також її майнового стану і положень статей 551 ЦК України і 233 ГК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій у разі, якщо такі є надмірно великими порівняно із збитками кредитора. Крім того, адвокатка доводила безпідставність нарахування інфляційних втрат з тих підстав, що кредит було надано у іноземній валюті.
У судовому засіданні 17.10.2024 оголошувалася перерва до 05.11.2024, ухвалою від 05.11.2024 розгляд справи в попередньому засіданні відкладено на 19.11.2024.
13.11.2024 АТ “Сенс Банк» подало заяву про уточнення розміру грошових вимог кредитора до боржника з додатками (т.с. 3, а.с. 65-67).
У цій заяві кредитор уточнив розмір вимог забезпеченого кредитора, визначивши їх у сумі 2767710,22 грн. виходячи з вартості іпотечного майна згідно Звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна від 21.10.2014 та частки власності ОСОБА_1 на це майно (50%).
У судовому засіданні 19.11.2024 представниця АТ “Сенс Банк» просила визнати вимоги до боржниці на суму боргу, стягнутого рішенням третейського суду, і нарахованих на цей борг 3% річних та інфляційних втрат. На запитання суду представниця кредитора пояснила, що вимоги забезпеченого кредитора згідно заяви від 13.11.2024 про уточнення розміру грошових вимог кредитора до боржника наразі не підтримує.
Боржниця, її адвокат і керуюча реструктуризацією у судовому засіданні 19.11.2024 визнали грошові вимоги кредитора лише в частині боргу, стягнутого рішенням третейського суду, решту вимог просили відхилити.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши заяву АТ “Сенс Банк» про грошові вимоги кредитора до боржника, матеріали справи, суд встановив наступне.
Так, у заяві від 12.09.2024 про грошові вимоги кредитора до боржника з урахуванням заяви про усунення недоліків від 23.09.2024 Акціонерне товариство “Сенс Банк» просить визнати грошові вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 3425238,19 грн. основного зобов'язання, з яких:
1) 2171500,00 грн. кредиторські вимоги забезпеченого кредитора, що виникли з Договору кредиту № ДУ1 до № 890/62-ГД 23 від 31.05.2007 та Іпотечного договору від 31.05.2007, укладених між АТ “Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ “Сенс Банк») і ОСОБА_1 , та
2) 1253738,19 грн. конкурсні кредиторські вимоги, які складаються з 729997,61 грн. заборгованості за рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 13.02.2015 у справі № 1999/14 та нарахованих на вказану заборгованість 108539,64 гривень 3% річних і 415200,93 грн. інфляційних втрат.
У заяві від 13.11.2024 про уточнення розміру грошових вимог кредитора до боржника АТ “Сенс Банк» просить визнати грошові вимоги забезпеченого кредитора у розмірі 2767710,22 грн., що становить 50% вартості переданого ОСОБА_1 в іпотеку майна - прибудованого нежилого приміщення комерційного призначення, загальною площею 725,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , ринкова вартість якого визначена в розмірі 5535420,44 грн. згідно зі звітом про незалежну оцінку вартості нерухомого майна від 21.10.2024, виконаним суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю “Незалежна експертна компанія» на замовлення АТ “Сенс Банк» (т.с. 2, а.с. 75-93).
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. За змістом частини 5 цієї статті ГПК України заява про збільшення/зменшення розміру позовних вимог подається до суду в письмовій формі та до неї додаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
Аналіз положень статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, яка визначає порядок і строк подання кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника, надає підстави для висновку, що оскільки кредитори можуть подавати заяви з грошовими вимогами до боржника і після закінчення встановленого для їх подання строку, то вони можуть також уточнювати (збільшувати/зменшувати) уже заявлені грошові вимоги до боржника до моменту їх розгляду судом.
Заява АТ “Сенс Банк» від 13.11.2024 про уточнення розміру грошових вимог кредитора до боржника по факту є заявою про збільшення розміру грошових вимог до боржниці в частині вимог забезпеченого кредитора, тому з урахуванням вище наведених законодавчих положень прийнята до розгляду судом.
У судовому засіданні 19.11.2024 представниця кредитора уточнені (збільшені) вимоги не підтримала, однак письмової заяви про зменшення грошових вимог (відмови від частини вимог), як це передбачено статтею 46 ГПК України, суду не подано. Крім того, згідно з довіреністю № 023153/24 від 14.10.2024, на підставі якої адвокат Подольська О.В. здійснює представництво інтересів АТ “Сенс Банк» у справі № 926/1699-б/24, вона не наділена повноваженнями щодо, зокрема, повної або часткової відмови від позову, відмови від заявлених кредиторських вимог.
Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням наведеного суд розглядає грошові вимоги АТ “Сенс Банк» до ОСОБА_1 у розмірі згідно із заявою про грошові вимоги кредитора до боржника та з урахуванням заяви про уточнення грошових вимог на загальну суму 4021448,40 грн.
З матеріалів справи і доданих до заяв АТ “Сенс Банк» документів вбачається, що 31 травня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк» (Кредитор) і ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Генеральний договір № 890/62-ГД 23 від 31 травня 2007 року і додаткову угоду № 1 від 31.05.2027 про надання ОСОБА_1 коштів кредиту у розмірі 158400,00 доларів США на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 13% річних та повернення кредиту в строк по 30.05.2014 року включно на ремонт та добудову комерційної нерухомості (т.с. 2, а.с. 20 на звороті-23).
В забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 за Генеральним договором № 890/62-ГД 23 від 31.05.2007 між нею як Іпотекодавцем і АКБ “Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) укладено іпотечний договір від 31.05.2007 про передачу в іпотеку нерухомого майна - прибудоване нежиле приміщення, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 725,7 кв.м., що належить Іпотекодавцю на праві спільної сумісної власності на підставі договору купівлі-продажу приміщення № 7301 від 05.12.2006.
За згодою сторін іпотечного договору заставна вартість предмета іпотеки становить 2171500,00 грн., що в еквіваленті складає 430000,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення договору, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно вартість предмета іпотеки становить 1044587,00 грн. Згідно іпотечного договору від 31.05.2007 цим же нерухомим майном забезпечено виконання ОСОБА_1 , як майнового поручителя, зобов'язань позичальника ОСОБА_2 перед АКБ “Укрсоцбанк» за Генеральним договором № 890/61-ГД 22 від 31.05.2007 (т.с. 2, а.с. 7-8).
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 13.02.20215 у справі № 1999/14 частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 729997,61 грн. боргу за договором кредиту від 31.05.2007 № 890/62-ГД 23 та 7699,98 грн. третейського збору.
На виконання вказаного рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист від 17.06.2015 у справі № 755/9950/15-ц. На поданій ОСОБА_1 копії даного виконавчого листа наявний напис державного виконавця про його повернення 01.12.2020 без виконання стягувачу по п. 1 ст. 37 ЗУ “Про виконавче провадження» та зазначено залишок боргу 736539,24 грн., виконавчий збір 73653,91 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27.01.2020 у справі № 755/9950/15-ц замінено сторону виконавчого провадження стягувача з Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство “Альфа-Банк» (т.с. 2, а.с. 149-153).
26.02.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Банадигою В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 755/9950/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ “Альфа-Банк» заборгованості по договору кредиту в сумі 729997,61 грн. та 7699,98 грн. третейського збору (ВП № 64660369) (т.с. 2, а.с. 161 на звороті-162).
Згідно протоколу № 2/2022 позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства “Альфа-Банк» від 18.08.2022 змінено найменування Банку з Акціонерного товариства “Альфа-Банк» на Акціонерне товариство “Сенс Банк», затверджено Статут АТ “Альфа-Банк» у новій редакції, постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2024 № 1010 затверджено Статут акціонерного товариства “Сенс Банк». Згідно з пунктом 2 Загальних положень Статуту АТ “Сенс Банк» Банк є правонаступником всіх прав та обов'язків акціонерного товариства “Альфа-Банк» та акціонерного товариства “Укрсоцбанк» (т.с. 2, а.с. 36-80).
Таким чином, кредитор АТ “Сенс Банк» є правонаступником:
1) Акціонерного-комерційного банку соціального розвитку (АКБ) “Укрсоцбанк» як сторони Генерального договору № 890/62-ГД 23 від 31.05.2007, додаткової угоди № 1 від 31.05.2007 та іпотечного договору від 31.05.2007, укладених з ОСОБА_1 , та
2) стягувача Акціонерного товариства “Альфа-Банк» у виконавчому провадженні № 64660369 з примусового виконання виконавчого листа № 755/9950/15-ц від 17.06.2015, виданого Дніпровським районним судом міста Києва на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 13.02.2015 у справі № 1999/14.
З рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 13.02.2015 у справі № 1999/14 (далі по тексту ухвали - рішення третейського суду) вбачається, що позивач Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк» заявило до ОСОБА_1 позовні вимоги про стягнення заборгованості на суму 3901694,34 грн., яка утворилася станом на 30.09.2014 у зв'язку з невиконанням зобов'язань з повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитом за Генеральним договором № 890/62-ГД 23 від 31 травня 2007 року і Додатковою угодою № 1 від 31.05.2027 до Генерального договору і складається із:
- заборгованості по кредиту в розмірі 140799 доларів 19 центів США, що по курсу НБУ (на 30.09.2014 р. - 12,949185 грн.) становить 1823234 гривні 76 копійок;
- заборгованості за процентами в розмірі 118772 долари 75 центів СІІІА, що по курсу НБУ (на 30.09.2014 р. - 12,949185 грн.) становить 1538010 гривень 30 копійок;
- пені за прострочення по кредиту в розмірі 23546 доларів 15 центів СІІІА, що по курсу НБУ (на 30.09.2014 р. - 12,949185 грн.) становить 304903 гривні 51 копійку;
- пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 18190 доларів 01 цент США, що по курсу НБУ (на 30.09.2014 р. - 12,949185 грн.) становить 235545 гривень 76 копійок.
За результатами розгляду справи № 1999/14 Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків встановив, що позивач (ПАТ “Укрсоцбанк») ще 20 березня 2009 року направив відповідачу ( ОСОБА_1 ) вимогу про дострокове припинення строку користування кредитом та погашення заборгованості, яке відповідач отримав 25 березня 2009 року. Крім того, 22 вересня 2009 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на майно відповідача на підставі того, що строк виконання зобов'язання за договором кредиту настав 26 квітня 2009 року, при цьому за рахунок коштів від реалізації майна повинні бути задоволені вимоги позивача на всю суму кредиту, нараховані на той час проценти та пеню.
Відтак, на підставі статей 257, 261 ЦК України Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків у рішенні від 13.02.2015 застосував позовну давність і дійшов до висновку про стягнення з ОСОБА_1 суми нарахованих та несплачених процентів за останні три роки до моменту подачі позовної заяви в розмірі 56374 долари 02 цента США, що по курсу НБУ (09.2014 р. - 12,949185 грн.) становить 729997 гривень 61 копійка, та задовольнив позов ПАТ “Укрсоцбанк» у цій частині.
Таким чином, враховуючи подальшу видачу Дніпровським районним судом міста Києва виконавчого листа від 17.06.2015 у справі № 755/9950/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 729997,61 грн., який у виконавчому провадженні ВП № 64660369 не виконано, суд доходить до висновку, що грошові вимоги АТ “Сенс Банк» до боржниці на суму 729997,61 грн. знайшли своє документальне підтвердження.
Щодо нарахування на вказану суму боргу 3% річних у сумі 108539,64 грн. за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 та інфляційних втрат у розмірі 415200,93 грн. за період з березня 2017 по лютий 2022 року (т.с. 2, а.с. 33) суд зазначає, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок АТ “Сенс Банк», суд встановив, що нараховані на заборгованість у розмірі 729997,61 грн. 3% річних у сумі 108539,64 грн. за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 обчислені правильно.
Натомість, інфляційні втрати нараховані у більшій, аніж належить, сумі. Згідно з розрахунком суду, здійсненим за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій Інформаційно-пошукової системи ЛІГА360 (https://liga360.ligazakon.net/) інфляційні втрати, нараховані на борг у сумі 729997,61 грн. за період з березня 2027 року по лютий 2022 року, становлять 373504,87 грн., що на 41696,06 грн. менше, аніж нарахував кредитор (415200,93 грн. - 373504,87 грн.) (розрахунок суду, т.с. 3, а.с. 97).
Боржниця вимоги щодо 3% річних та інфляційних втрат не визнала, її адвокат просила застосувати до даних вимог позовну давність та відмовити в їх визнанні, у тому числі шляхом зменшення на підставі відповідних положень Цивільного і Господарського кодексів України, крім того, зазначала про неможливість нарахування інфляційних втрат на заборгованість в іноземній валюті.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
У постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) викладено правову позицію, що до усіх матеріально-правових вимог в процедурі провадження у справі про банкрутство позовна давність застосовується на загальних підставах, визначених нормами цивільного законодавства (ст.ст. 256-268 ЦК України). Жодної особливості для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами, заявленими у процедурі банкрутства (як за кредиторськими вимогами, так і за вимогами у спорах, стороною в яких є боржник і які вирішує відповідний господарський суд у межах справи про банкрутство) законом не визначено. Тому такий момент встановлюється на загальних підставах, закріплених у ст. 261 ЦК України (пункт 93.4 постанови).
Отже, до грошових вимог кредитора у справі про банкрутство/неплатоспроможність застосовуються загальні законодавчі положення про позовну давність.
Суд погоджується з доводами АТ “Сенс Банк», що оскільки рішення третейського суду про стягнення коштів боржницею ОСОБА_1 не виконане, - таке прострочення є триваючим правопорушенням і право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У постанові Верховного Суду від 26.10.2018 року у справі № 922/4099/17 викладено правовий висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Тобто, за звичайних умов за загальним правилом у випадку ОСОБА_1 3% річних та інфляційні втрати могли би нараховуватися на стягнуту рішенням третейського суду заборгованість протягом трьох років, які передують відкриттю провадження у справі про банкрутство.
Однак, 02.04.2020 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX. Згідно з пунктом 5 цього Закону Розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту:
“12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Як відомо, постановою Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211 відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин.
У подальшому дія карантину безперервно продовжувалася, востаннє постановою від 25.04.2023 р. № 383 “Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30 червня 2023 року.
Згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, яким унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України унормовано, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, виходячи з наведених законодавчих положень перебіг загального трирічного строку позовної давності, який не сплив станом на 12.03.2020 (дата встановлення карантину в України), зупинився на строк дії карантину - до 30.06.2023, та на строк воєнного стану, який діє по даний час.
Отже, період з 12.03.2017 по 23.02.2022, упродовж якого АТ “Сенс Банк» нараховані 3% річних та інфляційні втрати на стягнуту рішенням третейського суду заборгованість у сумі 729997,61 грн., перебуває в межах трирічного строку позовної давності і позовна давність банком не пропущена. Також кредитор не здійснював нарахування компенсаційних платежів за період з початку введення воєнного стану в України 24.02.2022.
Суд відхиляє заперечення адвокатки боржниці та керуючої реструктуризацією, що інфляційні втрати нараховані кредитором на заборгованість в іноземній валюті, у той час як індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає.
Інфляційні втрати нараховані АТ “Сенс Банк» на стягнуту за рішенням третейського суду заборгованість у національній валюті - гривні.
У постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 8 грудня 2022 року у справі № 921/542/20 викладено правовий висновок щодо визнання 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за кредитом в іноземній валюті, стягнутих рішенням суду в гривнях. Верховний Суд зазначив, що ухвалення судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором не припиняє грошового зобов'язання боржника та не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов'язання, внаслідок чого у кредитора наявне передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України право на нарахування 3% річних за весь час прострочення зобов'язання до моменту його фактичного виконання.
Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
У разі порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях із визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Кредитор, який, користуючись наданим йому процесуальним правом, визначив заборгованість за валютним кредитом у пред'явленому ним позові в національній валюті - гривні, що була задоволена судом та стягнута з боржника в цій валюті, має право за ч. 2 ст. 625 ЦК України на нарахування 3% річних та індексу інфляції на таку заборгованість боржника за весь час прострочення виконання ним грошового зобов'язання.
Також суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру компенсаційних платежів за аналогією зі зменшенням неустойки на підставі положень частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.
За змістом зазначених статей Кодексів розмір неустойки, штрафних санкцій може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Указані правові норми застосовуються під час вирішення господарського спору у справі, яка розглядається за правилами позовного провадження, одним із засадничих принципів якого є змагальність сторін (статті 13, 74 ГПК України), коли кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
При цьому, провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність здійснюється за встановленими КУзПБ процедурними нормами конкурсного процесу, а правовий інструментарій позовного провадження у цих справах застосовується обмежено.
Фінансово-майновий стан боржника-фізичної особи у справі про неплатоспроможність встановлюється керуючим реструктуризацією у процедурі реструктуризації боргів та керуючим реалізацією майна в процедурі погашення боргів у порядку, визначеному КУзПБ, і з його урахуванням зборами кредиторів приймається рішення про схвалення плану реструктуризації боргів або визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів (п. 7 ч. 4 ст. 119, ст.ст. 123, 124, 130 КУзПБ).
Питання зменшення неустойки/компенсаційних платежів (ст. 625 ЦК України) у порядку статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України у позовному провадженні вирішуються судом на основі принципу змагальності за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих кожною стороною. Обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує і який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень.
На це вказала об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22.
ОП КГС зазначила, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню й оцінюванню на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча й не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови щодо неустойки: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, - у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Отже, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оцінний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), що обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень чч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.
Специфіка провадження у справах про банкрутство полягає в застосуванні специфічних способів захисту, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, відрізняючи це провадження від позовного.
Грошові вимоги кредиторів до боржника у справі про банкрутство/ неплатоспроможність суд розглядає на підставі документів, які їх підтверджують, в порядку, встановленому статтею 45 КУзПБ, якою не передбачено можливості зменшення судом неустойки/компенсаційних платежів у відповідності до статей 551 ЦК та 233 ГК України.
У постанові КГС у складі ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20 викладено правовий висновок щодо сутності підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство. Для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: - перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Отже, визнання вимог кредиторів здійснюється на підставі достатніх доказів, які підтверджують існування та розмір заборгованості, при цьому наявність інших обставин, як-от, майновий стан боржника і кредитора, перевищення розміру неустойки над розміром збитків, ступінь виконання зобов'язання боржником, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, не впливають на розмір вимог кредитора, якщо такий розмір підтверджений належними доказами.
В контексті статті 45 КУзПБ прострочення кредитора (ст. 612 ЦК України) може бути підставою для відхилення його грошових вимог до боржника, однак у даній справі прострочення АТ “Сенс Банк», унаслідок якого ОСОБА_1 не могла виконати грошове зобов'язання з повернення коштів кредиту, не підтверджено ніякими доказами.
З урахуванням наведеного відсутні підстави для зменшення нарахованих кредитором 3% річних та інфляційних втрат на підставі частин 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України чи на підставі статті 612 Цивільного кодексу.
Щодо вимог забезпеченого кредитора на суму 2767710,22 грн. суд зазначає наступне.
За наданим в абзаці 11 статті 1 КУзПБ визначенням забезпечені кредитори - це кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
Згідно з абзацами 2, 3 частини 2 статті 45 КУзПБ забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Відповідно до частини 8 цієї статті Кодексу розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
Частиною 1 статті 122 КУзПБ передбачено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Отже, положення статті 45 КУзПБ щодо подання заяв забезпеченими кредиторами з грошовими вимогами до боржника і їх розгляду застосовуються і в справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З наведеного одним з видів зобов'язань є грошові зобов'язання.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом даної норми зобов'язання позичальника з повернення коштів кредиту і сплати процентів є грошовим зобов'язанням.
У розумінні абзацу п'ятого частини першої статті 1 КУзПБ грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
За частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 575 ЦК України окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості.
В абзаці 4 статті 1 Закону України “Про іпотеку» надані визначення термінів, зокрема:
боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання (абзац 2);
іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (абзац 4);
основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, що виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою (абзац 11).
Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 3 Закону України “Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно з іпотечним договором від 31 травня 2007 року між АКБ “Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель), ОСОБА_1 (Позичальник 1, Іпотекодавець), ОСОБА_2 (Позичальник 2), на який посилається кредитор АТ “Сенс Банк», ОСОБА_1 передає в іпотеку банку в якості забезпечення зобов'язань за:
- Генеральним договором № 890/62-ГД 23 від 31.05.2007 року, укладеним між Іпотекодержателем та Позичальником (Договір кредиту 1);
- Генеральним договором № 890/61-ГД 22 від 31.05.2007 року, укладеним між Іпотекодержателем та Позичальником 2 (Договір кредиту 2) (у цьому випадку ОСОБА_1 майновий поручитель - суд) , надалі за текстом разом “Основне зобов'язання»,
наступне нерухоме майно:
- прибудоване нежиле приміщення комерційного призначення, яке знаходиться на АДРЕСА_1 , загальною площею 725,7 кв.м (Предмет іпотеки).
Вартість Предмету іпотеки (заставна вартість) за згодою сторін становить 2171500,00 грн., що в еквіваленті складає 430000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору, вартість Предмету іпотеки відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Кам'янець-Подільським БТІ № 14732679 від 31.05.2007, становить 1044587,00 грн. (пункти 1.2, 1.3 іпотечного договору від 31.05.2007).
Відповідно до пункту 2.4.3 іпотечного договору від 31.05.2007 Іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання Позичальниками Основного зобов'язання задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки. Іпотека за іпотечним договором від 31.05.2007 зареєстрована в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний запис № 5047801 від 31.05.2007) (т.с. 2, а.с. 7-13).
Матеріалами справи підтверджуються грошові вимоги АТ “Сенс Банк» до ОСОБА_1 , що виникли з Генерального договору № 890/62-ГД 23 від 31.05.2007, на суму 729997,61 грн., яка стягнута рішенням третейського суду.
У попередньому засіданні знайшли обгрунтування також нараховані на вказаний борг компенсаційні платежі на загальну суму 482044,51 грн. (108539,64 грн. 3% річних, 373504,87 грн. інфляційні втрати).
Доказів існування у ОСОБА_1 , як позичальника чи майнового поручителя, іншої заборгованості (зокрема на суму 2767710,22 грн.), що є відмінною від заборгованості на суму 729997,61 грн., яка стягнута рішенням третейського суду і забезпечена іпотекою згідно з іпотечним договором від 31.05.2007, кредитор не надав.
Так, відсутній розрахунок заборгованості ОСОБА_1 як позичальника за Генеральним договором № 890/62-ГД 23 від 31.05.2007 чи як майнового поручителя за Генеральним договором № 890/61-ГД 22 від 31.05.2007, кредитором не надано судових рішень та/або первинних документів - платіжних документів про надання коштів кредиту, банківських виписок з рахунків тощо, які б підтверджували заборгованість ОСОБА_1 перед АТ “Сенс Банк» на суму 2767710,22 грн.
Саме по собі грошове зобов'язання із договору іпотеки виникати не може, враховуючи похідний характер іпотеки як забезпечувального зобов'язання.
Натомість, підтверджені документально грошові вимоги АТ “Сенс Банк» на загальну суму 1212042,12 грн. (729997,61 грн. борг за рішенням третейського суду + 108539,64 грн. 3% річних + 373504,87 грн. інфляційні втрати) є забезпеченими іпотекою майна боржниці згідно з іпотечним договором від 31.05.2007 і становлять вимоги забезпеченого кредитора у розумінні абзацу 11 статті 1 КУзПБ, позаяк заставна і ринкова вартість предмета іпотеки перевищує розмір зазначеної заборгованості.
За частинами 1-3 статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду зобов'язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.
Згідно з частиною 1 статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з абзацом 4 частини 2 статті 45 КУзПБ склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
За змістом абзаців 4, 6 частини 6 статті 45 КУзПБ за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до частини 4 статті 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:
1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;
2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Згідно положень абзаців 8-11 частини 2 статті 47 КУзПБ, які застосовуються також під час процедур провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, розпорядник майна (керуючий реструктуризацією) за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу.
Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.
Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд в силу наведених вище норм має з'ясовувати правову природу таких вимог (як конкурсних чи поточних), надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок здійснення правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.
Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, що в свою чергу порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.
Тому, для уникнення можливості визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
У ході розгляду в попередньому засіданні заяви АТ “Сенс Банк» про грошові вимоги до боржника на підставі досліджених поданих кредитором документів та з урахуванням часткового визнання грошових вимог боржницею і керуючою реструктуризацією, суд дійшов до висновку, що документально підтвердженими і обґрунтованими є грошові вимоги Акціонерного товариства “Сенс Банк» на загальну суму 1212042,12 грн., у тому числі 729997,61 грн. боргу за процентами за користування кредитом, 108539,64 грн. 3% річних та 373504,87 грн. інфляційних втрат, при цьому, дані вимоги є забезпеченими іпотекою майна ОСОБА_1
Решту вимог у розмірі 2809406,28 грн. (2767710,22 грн. вимог “забезпеченого кредитора» + 41696,06 грн. інфляційних втрат) суд відхиляє.
Витрати АТ “Сенс Банк» по сплаті судового збору у розмірі 4844,80 грн. належить покласти на ОСОБА_1 .
Враховуючи, що у попередньому засіданні 19.11.2024 судом вирішено питання щодо грошових вимог кредитора АТ “Сенс Банк» до ОСОБА_1 , а керуючою реструктуризацією подано звіт про результати перевірки декларації боржника, у справі належить провести збори кредиторів і призначити дату підсумкового засідання для вирішення питання щодо подальшої процедури неплатоспроможності.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 45, 113, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд
1. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства “Сенс Банк» до ОСОБА_1 на суму 1212042,12 грн. основного боргу, які забезпечені заставою майна боржника, та 4844,80 грн. судового збору.
2. Грошові вимоги Акціонерного товариства “Сенс Банк» до ОСОБА_1 на суму 2809406,28 грн. відхилити.
3. Керуючому реструктуризацією Вікнянській Т.В. не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали провести збори кредиторів.
4. Призначити дату засідання господарського суду, на якому буде розглянутий погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі, на 10-00 год. 09 січня 2025 року.
Порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду у письмовій формі.
У судовому засіданні 19.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст підписано 22.11.2024.
Суддя Т.І.Ковальчук
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.