18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
20 листопада 2024 року м. Черкаси Справа № 925/1154/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:
від позивача: не з'явився (клопотання без участі);
від відповідача: Ярмоленко О.В. - юрисконсульт за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 (м. Київ) до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (м. Черкаси) про стягнення 44 739,09 грн.,
Заявлено позов про стягнення з відповідача нарахованих за прострочення виконання зобов'язання 8403,09 грн. - як три відсотки річних та 36 336,00 грн. - інфляційних втрат на підставі рішення суду у справі № 925/460/20.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Явка учасників обов'язковою не визнавалася.
В засідання представник позивача жодного разу не з'явився, просить справу розглядати без своєї участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідач проти позову заперечує через безпідставність нарахувань 3% річних та інфляційних на такі самі платежі, які вже були стягнуті за судовим рішенням та через необхідність застосування наслідків мораторію на задоволення вимог кредиторів і строку позовної давності до вимог позивача.
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень
Дослідивши доводи та розрахунки позивача, заслухавши заперечення відповідача проти позову, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з наступного:
За доводами позивача, що підтверджується також і матеріалами справи, Постановою ПАГС від 24.06.2024 у справі № 925/460/20 було скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2024, яким у позові ОСОБА_1 про стягнення дивідендів було відмовлено повністю. Позов задоволено і стягнуто з відповідача на користь позивача 162 578,78 грн.
До складу цих коштів включено: 59469,26 грн. дивідендів за 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки; 92106,52 грн. інфляційних нарахувань та 11003,00 грн. як три проценти річних за прострочення виплати дивідендів, які розраховані по дату звернення до суду у квітні 2020 року.
На виконання вказаної постанови ПАГС від 24.06.2024 видано наказ про стягнення боргу в сумі 162 578,78 грн. (а.с. 6).
За доводами позивача, дане рішення було повністю виконано ПАТ "Черкасиобленерго" лише 30.08.2024, що підтверджується копіями наданих в справу меморіальних ордерів (а.с. 7-9) та не заперечується відповідачем.
Позивач заявленим позовом просить стягнути з відповідача додаткові нарахування за виплаченими сумами боргу по Постанові ПАГС за період з 11.04.2020 (від дати звернення до суду у справі № 925/460/20) по 30.08.2024 (дата виконання рішення суду у справі № 925/460/20):
на борг по дивідендах 59 469,26 грн. позивач нарахував та просить стягнути: 7 835,28 грн. як 3% річних та 35 717,34 грн. інфляційних втрат;
на борг 103 109,52 грн. (інфляційні втрати + 3% річних) - 618,66 грн. інфляційних втрат та 567,81 грн. як 3% річних;
Відповідач на заперечення проти позову (відзив а.с. 26) просить врахувати, що в період з 2004 року по 2023 рік тривало провадження у справі про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго".
Так, Господарський суд Черкаської області ухвалою від 14.05.2004 за заявою кредитора ТОВ "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК" порушив провадження у справі №01/1494 про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" і з цієї дати ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів до боржника.
В газеті "Урядовий Кур'єр" від 23 червня 2004 року №116 опубліковано оголошення про порушення справи №01/1494 про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго".
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 провадження у справі №17-14-01/1494 про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго" закрито.
З 14.05.2004 - дня відкриття провадження у справі №01/1494 про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" і по 10.10.2023 - день закриття провадження у ній, вона розглядалася Господарським судом Черкаської області у процедурі розпорядження майном.
Пунктом 11 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка застосовувалася під час розгляду справи №01/1494 (№14-01/1494, №17-14-01/1494) про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" (ПАТ "Черкасиобленерго") до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, було встановлено, що після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про, зокрема, про виплату дивідендів.
Такі ж положення містяться в ч. 5 ст. 44 чинного Кодексу України з процедур банкрутства.
Представник відповідача вказує, що протягом строку провадження у справі про банкрутство розпорядник майна не давав згоди ПАТ "Черкасиобленерго" на виплату дивідендів своїм акціонерам.
Однак незважаючи на це та на пряму заборону пункту 11 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" приймати рішення про виплату дивідендів без згоди на це розпорядника майна, фактичну відсутність такої згоди та заборону ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.05.2009 у справі №14-01/1494 про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" цьому товариству здійснювати виплату дивідендів своїм акціонерам відповідно до рішень органів управління ВАТ "Черкасиобленерго", відповідач протягом 2009-2016 років на загальних зборах своїх акціонерів приймав рішення про виплату дивідендів за цей період і виплачувало їх (частину чистого прибутку товариства) державі (як акціонеру ПАТ "Черкасиобленерго"), не виплачуючи при цьому дивіденди іншим акціонерам товариства.
На цій підставі ПАГС у справі № 925/460/20 погодився із доводами позивача про те, що мажоритарні та міноритарні акціонери для ПАТ "Черкасиобленерго" мають бути рівними суб'єктами і стягнув невиплачені позивачу дивіденди за період 2008-2016 років.
Представник відповідача при цьому стверджує і суду не доказано протилежного, що виплата дивідендів була проведена на користь держави без її індексації на процент інфляції та без сплати 3% річних за прострочення розрахунків.
За змістом ст. 19 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який втратив чинність 21.10.2019) Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави..;
забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли через відмову боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Законом.
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).
Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.
Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.
Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно положень ст. 41 Кодексу з процедур банкрутства також визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги..;
забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Оскільки за рішенням суду у справі 925/460/20 з відповідача на користь позивача було стягнуто борг по дивідендах за період 2008-2016 років, то на ці вимоги мораторій не поширюється, бо він був введений у 2004 році щодо вимог, які виникли до цього моменту.
Також слід врахувати, що за своїм юридичним змістом мораторій є тимчасовим періодом, в межах якого не виконуються зобов'язання боржником та не нараховується і не сплачуються санкції. Мораторій поширюється не на всі види зобов'язань.
Оскільки це тимчасовий режим, то після його завершення всі обов'язки боржника відновлюються як і перебіг строку позовної давності, бо чинним законодавством не передбачено, що мораторій веде до припинення зобов'язання.
Тому після завершення мораторію кредитори можуть донарахувати санкції за прострочені до виконання зобов'язання, виконання яких мораторієм зупинялося.
Позивач просить стягнути інфляційні та 3% річних на суму основного боргу за дивідендами починаючи з 11.04.2020 року, тобто за наступний період після звернення до суду у справі № 925/460/20.
Право на нарахування інфляційних та 3% річних за ст. 625 ЦК України належить кредитору протягом всього періоду невиконання зобов'язання і самостійно виникає по кожному місяцю чи дню триваючого прострочення.
Згідно п.1) ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). До цього стягнення інфляційні та 3% річних по ст. 625 ЦК України не відносяться.
Отже на інфляційні та 3% річних поширюється загальний строк позовної давності у три роки.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Для застосування цього пункту у кредитора має бути не простроченим строк позовної давності щодо певної вимоги на час введення в дію такої норми законодавства, а отже воєнного стану.
Тому немає підстав вважати, що для нарахування інфляційних та 3% річних починаючи з 11.04.2020 року (з 24.02.2022 трирічний строк позовної давності зупинився) позивач пропустив строк позовної давності.
Протилежні доводи відповідача з цього питання суд відхиляє, порядок застосування строків вчинення процесуальних дій за правилами ГПК України, що просить врахувати відповідач, до даного питання стосунку не мають.
За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Даний наслідок невиконання зобов'язання може бути застосований і тоді, коли такого роду відповідальність не передбачено договором, оскільки її встановлено положеннями закону.
Оскільки позов у даній справі заявлено позивачем вже після того, як період мораторію у ПАТ "Черкасиоблерго" на задоволення вимог кредиторів закінчився (з жовтня 2023 року), то за належний період з 11.04.2020 по 29.08.2024 року позивач має право нарахувати відповідачу інфляційні та 3% річних на суму стягнутих дивідендів 59 469,26 грн. у сумах 35 717,34 грн. та лише 7 823,62 грн. відповідно.
Оскільки у законодавстві відсутня норма про правомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних на попередньо стягнуті інфляційні втрати та 3% річних, то підстав для задоволення вимог про стягнення 567,81 грн. та 6183,66 грн. відповідно, суд не вбачає.
Судове рішення у справі № 925/460/20 не змінює природу цих коштів щоб вважати їх новим основним зобов'язанням, на яке поширюється ст. 625 ЦК України. Ці зобов'язання є похідними, мають своєю підставою виключно основний борг в сумі 59 469,26 грн. і виникають щомісячно або щоденно за весь період несплати цього основного боргу.
Доказів проведення повного розрахунку із позивачем за позовними вимогами відповідачем суду не подано.
Тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача слід стягнути 35 717,34 грн. інфляційних втрат, 7 823,62 грн. як 3% річних за період з 11.04.2020 по 29.08.2024 року, а в решті вимог у позові відмовити.
Не підлягає до задоволення клопотання позивача від 06.10.2024 про застосовування до відповідача засобів процесуального примусу. Поведінка відповідача, яку позивач вважає зловживанням правами, в межах розгляду цієї справи є висловленням позиції відповідача проти заявленого позову, що за правилами ГПК України є правом сторони спору.
У відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник через неправильні дії відповідача, з нього на користь позивача слід стягнути 3028,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (код 22800735, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) -- 35 717,34 грн. інфляційних втрат, 7 823,62 грн. як 3% річних за період з 11.04.2020 по 29.08.2024 року та 3028,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
В решті вимог в позові відмовити.
Наказ видати
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 22 листопада 2024 року
Суддя Н.М. Спаських