Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
"22" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3501/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за участю:
ОСОБА_1 - не з'явився
До Господарського суду Харківської області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 02.10.2024 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/3501/24 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.
Ухвалою суду від 21.10.2024 прийнято заяву до розгляду, підготовче засідання по справі призначено на 04.11.2024.
Протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 04.11.2024, в підготовчому засіданні було оголошено перерву, в межах розумних строків, до 22.11.2024 для надання заявником додаткових пояснень та доказів.
Заявник в підготовче засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно зі ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених четвертою Книгою Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України). Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових зобов'язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Аналогічний порядок проведення та мета підготовчого засідання визначені положеннями ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, яка регулює питання відкриття провадження у справі про банкрутство юридичних осіб.
Зокрема, частиною 1 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.
Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками), іншими зобов'язаннями, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.
Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Так, в обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник посилається на те, що у нього наявні невиконані прострочені грошові зобов'язання перед АТ "ПриватБанк" в сумі 4 486 829,37 грн, ПАТ "Банк Михайлівський" на суму 3 852,04 грн, гр. ОСОБА_2 на суму 11 485,01 грн та ПрАТ "Харківенергозбут".
Зробивши витяг з Єдиного реєстру виконавчих проваджень, судом встановлено наявність інших відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 про які він не зазначає в своїй заяві та не надає інформації щодо цих зобов'язань.
З реєстру ВП вбачається про наявність відкритого виконавчого провадження №62188478, стягувачем за яким є Держава та про наявність такої заборгованості, її правової природи та підстав відкриття виконавчого провадження заява боржника не містить.
Крім того, боржник вказує, що у ВП № 76070378 стягується заборгованість перед ПрАТ "Харківенергозбут" за судовим наказом у справі №613/952/24 від 17.06.2024, однак будь якої інформації щодо виконавчого документу на підставі якого відкрито таке виконавче провадження до суду надано не було. При цьому ОСОБА_1 , як боржник у цьому виконавчому провадженні, мав змогу отримати таку інформацію для подання до суду в підтвердження цих зобов'язань.
Більш того, з інформації, що міститься на сайті Судової влади, судом було встановлено наявність ще одного провадження в якому видано судовий наказ у справі №613/1459/24 від 27.09.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Харківенергозбут" заборгованості за договором постачання електричної енергії з якого вбачається, що боржник є споживачем послуг за адресою АДРЕСА_1 , в розмірі 19 471,92 грн за спожиту електричну енергію в період з 01.05.2024 по 31.07.2024.
Однак будь якої інформації про наявність вказаної заборгованості за зобов'язаннями перед ПрАТ "Харківенергозбут" заява ОСОБА_1
ОСОБА_1 не було надано й самого договору на підставі здійснюється постачання електричної енергії за адресою Харківська область, м. Богодухів, проїзд Дачний, 62, хто саме є власником цієї нерухомості та пояснень з підстав укладання договору з ПрАТ "Харківенергозбут" договору саме боржником, тоді як він стверджує як в своїй заяві так і в попередньому засіданні в якому приймав участь про відсутність у нього майна.
В свою чергу, суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 має електронний кабінет в системі "Електронний суд", а тому, на момент звернення до суду з заявою про його неплатоспроможність був обізнаний про такий судовий наказ, однак, жодним чином ні в своїй заяві ні станом на 22.11.2024 не повідомив суд про його наявність.
Крім цього, з реєстру виконавчих проваджень судом встановлено, що відносно боржника відкрито виконавче провадження № 63297473 стягувачем за яким є гр. ОСОБА_3 , та виконавче провадження №63295920 стягувачем за яким є гр. ОСОБА_4 , однак будь-якої інформації про наявність таких зобов'язань у боржника, її правової природи виникнення та підстав відкриття виконавчого провадження заява боржника не містить.
Також, суд звертає увагу на той факт, що боржник є внутрішньо переміщеною особою та його фактичним місцем проживання є АДРЕСА_2 згідно довідки про взяття на облік від 15.07.2024, однак будь - яких відомостей щодо права користування боржника цим майном та наявності грошових зобов'язань у боржника за таке користування перед третіми особами ні сама заява, ні декларація, подана боржником за 2024 рік - не містять.
В свою чергу й декларації за 2021-2023 роки не містять будь - яких відомостей щодо права користування боржника будинком в якому він зареєстрований (Харківська область, м. Богодухів, проїзд Дачний, 62) та наявності грошових зобов'язань у боржника за таке користування перед третіми особами.
Також, в своїй заяві боржник зазначає про наявність заборгованості перед ПАТ "Банк Михайлівський" за договором №1611697 від 14.12.2015, однак ні самого договору ні доказів, які б могли свідчити про те, що заявником вчинювались дії з метою отримання доказів наявності цієї заборгованості, останнім надано не було.
Таким чином, боржником не надано належних доказів в частині всіх копій договорів, квитанцій, банківських виписок тощо, що підтверджують суми грошових вимог кредиторів, (заборгованості за основним зобов'язанням та неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 та п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, та забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
У даному випадку, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, де, зокрема, вказано наступне.
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України, змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
Cуд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 21.10.2024 зобов'язано боржника надати суду всі докази, які підтверджують наявність вказаної заборгованості, у тому числі первинні документи (кредитні договори), вимоги про погашення боргу тощо, додаткові докази, які свідчать про його неплатоспроможність (за наявності).
Проте, заявником не надано доказів на підтвердження дійсного розміру зобов'язань, або доказів, які б могли свідчити про те, що заявником вчинювались дії з метою отримання доказів наявності заборгованості та доказів його неплатоспроможності.
Вищезазначене позбавляє суд можливості встановити розмір дійсних грошових зобов'язань ОСОБА_1 з урахуванням ч. 3 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно з якою до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
З огляду на викладене, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 ГПК України, що узгоджується з вимогами пунктів 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Додатково суд зазначає про те, що боржником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність долучено проект плану реструктуризації боргів зі змісту якого вбачається, що метою такого плану боржника є прощення його боргів в сумі 4 477 166,42 грн з загальної заборгованості в розмірі 4 506 795,54 грн, тобто боржник має на меті погасити всього 29 629,12 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник ІСТИННО БАЖАЄ ВИКОНАТИ ВЗЯТІ НА СЕБЕ ГРОШОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
Системне тлумачення приписів книги четвертої КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває ЛИШЕ добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, СУМЛІННО ВИКОНУЄ ОБОВ'ЯЗКИ боржника та демонструє ДІЄВЕ ПРАГНЕННЯ до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Суд зауважує на тому, що боржник має реалізувати право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою.
Такими чином, погашення вимог кредиторів (виконання взятих на себе грошових зобов'язань) у межах об'єктивних можливостей є проявом добросовісного використання боржником своїх прав у судових процедурах неплатоспроможності та істинного бажання виконати взяті на себе грошові зобов'язання.
Як зазначено вище, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Слід зауважити на тому, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Суд враховує, що у справах про банкрутство (у тому числі неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
Крім того, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження. Застосування судам принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).
Схожий за змістом висновок, викладено у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20.
Поряд із цим, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18.
Згідно до п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема, якщо відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність передбачені частиною 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Про наявність таких підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника мають свідчити достатні фактичні обставини, які згідно із закріпленими в Кодексі України з процедур банкрутства нормами вказують на неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими доказами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Тобто, доказами, серед інших, є письмові документи, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), які стосуються наявного між сторонами спору або мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а обов'язок з доказування певних обставин покладається на сторону, яка на них посилається.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про заборгованість, у тому числі за основним зобов'язанням та неустойкою (штрафу, пені) окремо, підстав виникнення зобов'язань, строку їх виконання згідно із законом або договором, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 ГПК України, що узгоджується з вимогами пунктів 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав у розумінні ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у зв'язку з чим вважає за необхідне у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відмовити.
Також суд зауважує на тому, що згідно з ч. 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232-235 ГПК України, -
Відмовити ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за наявності підстав, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 22.11.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Прохоров С.А.