12 листопада 2024 року Справа № 915/1176/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. К. Чорного, буд. 9; ідентифікаційний код 02910114)
в інтересах держави в особі: Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (14000, м. Чернігів, пр. Перемоги, буд. 74; ідентифікаційний код 40108651)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; ідентифікаційний код 42129888)
про: визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Левкович А.Є., прокурор за посвідченням,
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Білецька О.В., адвокат за ордером,
Суть спору:
24.07.2023 Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 07.07.2023 № 15/3/2-1715-2023 (з додатками), в якій, з урахуванням заяви № 15/3/2-1715-2023 від 18.10.2023 про зміну предмету позову, просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 18.03.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу від 05.02.2021 № 100/76/36, укладену Головним управлінням Національної поліції України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651) та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія (код ЄДРПОУ 42129888);
- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 08.09.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу від 05.02.2021 № 100/76/36, укладену між Головним управлінням Національної поліції України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651) та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія (код ЄДРПОУ 42129888);
- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 20.10.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу від 05.02.2021 № 100/76/36, укладену між Головним управлінням Національної поліції України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651) та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія (код ЄДРПОУ 42129888);
- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 20.12.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу від 05.02.2021 № 100/76/36, укладену між Головним управлінням Національної поліції України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651) та ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» (код ЄДРПОУ 42129888);
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія (код ЄДРПОУ 42129888) на користь Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 02910114) кошти в розмірі 187 109,10 грн;
- стягнути з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 10858,64 грн за подання даної позовної заяви.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: витягу із сайту Prozorro про проведену Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області закупівлю UA-2020-11-30-008181-b та тендерної документації до публічної закупівлі UA-2020-11-30-008181-b; договору на постачання електричної енергії № 100/76/36 від 05.02.2021, з додатками; додаткових угод до договору № 100/76/36 від 05.02.2021 на постачання електричної енергії: № 1 від 11.02.2021, № 2 від 18.03.2021, № 3 від 08.09.2021, № 4 від 14.09.2021, № 5 від 20.10.2021, № 6 від 20.12.2021, з додатками до них; актів приймання-передачі та платіжних доручень щодо виконання договору № 100/76/36 від 05.02.2021 на постачання електричної енергії; листування учасників справи; застосування норм статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», статей 30, 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», статей 203, 215, 216, 526, 652, 655, 669, 714 Цивільного кодексу України, статей 193, 208, 275 Господарського кодексу України; та мотивовані, зокрема, тим, що Чернігівською обласною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави під час укладення додаткових угод до договору закупівлі електричної енергії за бюджетні кошти.
Так, 30.11.2020 на веб-сайті «Prozorro» (ідентифікатор закупівлі № UA-2020-11-30-008181-b) Головним управлінням Національної поліції України в Чернігівській області оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю 131220 кВт/год електричної енергії для мешканців гуртожитку та 1719392 кВт/год електричної енергії з терміном постачання до 31.12.2021, з очікуваною вартістю 4 325 620 грн з ПДВ (кошти Державного бюджету). У подальшому 05.02.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір № 100/76/36 про постачання електричної енергії споживачу. Згідно з п. 2,2, 2.5, 5.4, 5.7 умов договору загальний обсяг електричної енергії складає 1 850 612 кВт/год за ціною 1,916 грн за 1 кВт/год з ПДВ, загальною вартістю 3 547 008,30 грн з ПДВ, зі строком постачання з 05.02.2021 по 31.12.2021.
При цьому, прокурор зазначає, що шляхом укладання оскаржуваних додаткових угод вартість 1 кВт/год електричної енергії по договору зросла на 0,468124 грн або + 22,43%, а її обсяг зменшився на 97 657 кВт/год, або на 9,31%, що призвело до повного нівелювання результатів тендерної закупівлі та порушує вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» та права замовника.
Враховуючи, що внесення змін до договору від 05.02.2021 № 100/76/36 на переконання прокурора здійснено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», тобто належним чином не обґрунтовано коливання ціни, перевищено 10% максимальний ліміт щодо зміни ціни за одиницю товару, та порушенням інтересів суспільства і держави в особі Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, прокурор звернувся до суду з вимогою про визнання додаткових угод недійсними.
Крім того, прокурор посилається на те, що у 2021 році за договором № 100/76/36 від 05.02.2021 позивачу фактично поставлено електричної енергії в обсязі 1 048 043 кВт/год на загальну суму 2 195 159,49 грн. Таким чином, в результаті укладення сторонами з порушенням вимог Закону додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну, з державного бюджету позивачем безпідставно та у надмірній сумі сплачено відповідачу бюджетні кошти у сумі 187 109,1 грн, за недопоставлений товар в обсязі 97 657 кВт/год, чим порушено інтереси держави.
Відповідно, прокурор зазначає у разі визнання цих угод недійсними у зв'язку із укладенням їх з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», вказана сума коштів - 187 109,1 грн за непоставлений товар - 97 657 кВт/год підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.
Ухвалою суду від 28.08.2023 (суддя Ткаченко О.В.), після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1176/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 02 жовтня 2023 року об 11:40; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
12.09.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» надійшов відзив № 03/13-2313 від 12.09.2023 на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві, ґрунтуються, зокрема, на тому, що відповідач вважає, що заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури, не маючи на це законних підстав та повноважень, в порушення положень ст. 19 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» здійснив перевірку додержання вимог законодавства про публічні закупівлі при виконанні умов Договору про постачання електричної енергії споживачу від 05.02.2021 року № 100/76/36, укладеного між Головним управлінням Національної поліції в Чернігівської області та відповідачем. За результатами цієї безпідставної та незаконної перевірки позивач приходить до суб'єктивних висновків про нібито порушення вимог законодавства під час виконання суб'єктами господарювання господарського Договору, та вбачає у цьому порушення інтересів Держави, які підлягають судовому захисту.
Відповідач вважає, що із прийняттям нової редакції Закону принципово змінено формулювання у ст. 41 порівняно із ст. 36 Закону, а саме було внесено зміни щодо можливості збільшення ціни за одиницю товару пропорційно відсотку, на який відбулося коливання на ринку, але фактично не більше ніж на 10 відсотків один раз протягом 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. При цьому законодавцем чітко визначено, що обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю енергії. Таким чином, посилання позивача на встановлення законом максимального ліміту збільшення ціни за одиницю товару (10 %) незалежно від кількості додаткових угод суперечить чинній редакції відповідного Закону.
В обґрунтування свого права на підписання додаткових угод та збільшення ціни на одиницю товару відповідач вважає за необхідне зазначити, що документальним підтвердженням факту коливання ціни товару на ринку електричної енергії, є довідки Харківської регіональної торгово-промислової палати, та інформація яка оприлюднена на офіційному сайті ДП «Оператор ринку». Відтак, відповідач вважає, що сторони правомірно вносили зміни до Договору від 05.02.2021 року № 100/76/36 року декілька разів у частині ціни за одиницю товару, але не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, та дотрималися при цьому умови, що такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі; в той час як законодавчо не передбачено обмеження в частині перегляду (зменшення) запланованих обсягів постачання товару, визначеного сторонами на момент укладення договору. Отже відповідач вважає, що сторони належним чином виконали свої зобов'язання відповідно до умов договору.
20.09.2023 до суду від Чернігівської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив № 15/3/2-1715-23 від 14.09.2023, в якій прокурор заперечує проти аргументів відповідача, викладених у відзиві та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.
20.09.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» надійшло клопотання № 03/13-2500 від 20.09.2023, в якому заявник, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України просить суд залишити без розгляду позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури пред'явлений і інтересах держави.
22.09.2023 до суду від Головного управління національної поліції в Чернігівській області надійшли письмові пояснення № _1340_/124/17/03-2023 від 13.09.2023, за змістом яких позивач не погоджується з доводами позовної заяви та вважає, що додаткові угоди укладені в межах чинного законодавства.
Ухвалою від 02.10.2023 (суддя Ткаченко О.В.), занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 25 жовтня 2023 року о 13:00.
04.10.2023 до суду від Чернігівської обласної прокуратури надійшли заперечення № 15/3/2-1715-2023 від 27.09.2023 на клопотання про залишення позову без розгляду.
19.10.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» надійшло клопотання № 03/13-2842 від 19.10.2023 про зупинення провадження у справі № 915/1176/24 до прийняття рішення за результатами перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду у справі № 922/2321/22.
25.10.2023 до суду від Чернігівської обласної прокуратури надійшла заява № 15/3/2-1715-2023 від 18.10.2023 про зміну предмету позову.
28.05.2024 до суду від Чернігівської обласної прокуратури надійшла заява б/н від 27.05.2024 (вх. № 6283/24) про зміну підстав позову.
Господарська справа № 915/1176/23 перебувала у провадженні судді Ткаченка О.В.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 06.06.2024 № 1766/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Миколаївської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 73 від 18.06.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу, зокрема, судової справи № 915/1176/23.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 головуючим у справі № 915/1176/23 визначено суддю Смородінову О.Г.
Ухвалою суд від 25.06.2024 справу № 915/1176/23 було прийнято до провадження судді Смородінової О.Г.; розгляд справи № 915/1176/23 розпочато спочатку за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання у справі № 915/1176/23 призначено на 23 липня 2024 року о 12:20.
Слід зауважити, що станом на момент прийняття справи до провадження судді Смородінової О.Г. матеріали справи містили судового рішення щодо розгляду клопотання № 03/13-2842 від 19.10.2023 про зупинення провадження у справі № 915/1176/24 до прийняття рішення за результатами перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду у справі № 922/2321/22.
Водночас, судом було встановлено, що Великою Палатою Верховного Суду 24.01.2024 прийнято постанову у справі № 922/2321/22.
З урахуванням наведеного, та оскільки станом на момент прийняття справи до провадження судді Смородінової О.Г. підстави для зупинення провадження відповідно до вказаного клопотання відпали, судом не здійснювався розгляд відповідного клопотання.
Ухвалою суду від 23.07.2024 було прийнято до розгляду заяву Чернігівської обласної прокуратури № 15/3/2-1715-2023 від 18.10.2023 про зміну предмету позову у справі № 915/1176/23; встановлено відповідачу строк до 05.08.2024 включно для надання суду та направлення іншим учасникам справи письмових пояснень по суті заяви Чернігівської обласної прокуратури № 15/3/2-1715-2023 від 18.10.2023 про зміну предмету позову у справі № 915/1176/23, у разі наявності відповідного наміру; в задоволенні заяви Чернігівської обласної прокуратури б/н від 27.05.2024 (вх. № 6283/24) про зміну підстав позову у справі № 915/1176/23 відмовлено; продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/1176/23 на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі № 915/1176/23 на 17 вересня 2024 року об 11:30.
31.07.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 31.07.2024 (вх. № 9217/24), за змістом якого викладено заперечення проти позовної вимоги, викладеної в заяві № 15/3/2-1715-2023 від 18.10.2023 про зміну предмету позову.
06.08.2024 до суду від Чернігівської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив б/н від 06.08.2024 (вх. № 9404/24) щодо заяви про зміну предмета позову.
Ухвалою суду від 17.09.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» № 03/13-2500 від 20.09.2023 про залишення позову без розгляду у справі № 915/1176/23 було відмовлено; закрито підготовче провадження у справі № 915/1176/23 та призначено її досудового розгляду по суті на 15 жовтня 2024 року об 11:45.
В засіданні 15.10.2024, проведеному за участю прокурора у справі та представників відповідача, судом було розпочато розгляд справи № 915/1176/23 по суті, заслухано вступні слова учасників справи та розпочато дослідження в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, доказів, якими обґрунтовуються обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. За результатами проведеного засідання судом було оголошено перерву в розгляді справи по суті до 12 листопада 2024 року об 11:00.
Станом на момент проведення підготовчого засідання від учасників будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.
В судове засідання 12.11.2024 з'явився прокурор у справі та представник відповідача, яких суд заслухав. Інші учасники справи своїх представників в засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників позивачів.
Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 12.11.2024 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників учасників справи, суд -
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв'язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17).
У даному випадку порушенням інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що відповідачем під час виконання умов укладеного договору про закупівлю порушено вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності (внаслідок безпідставного збільшення ціни за отриману продукцію та зменшення її обсягів), що призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання, може призвести до грубого порушення конституційних прав громадян. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань.
Суд також зауважує, що вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».
Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.
У даній справі прокурор звертається до господарського суду в інтересах держави особі Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо захисту інтересів держави у сфері публічних закупівель, зокрема, які полягають у протидії протиправному витрачанню публічних коштів.
Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, прокурор у позовній заяві стверджує, що прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу державної влади, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.
Прокурор зазначає, що оскільки уповноважений державою орган - Головне управління Національної поліції в Чернігівській області самостійно не вживає заходів до захисту порушених інтересів держави, прокурор, у відповідності з вимогами ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, має всі правові підстав для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.
Судом також взято до уваги, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області є органом державної влади.
Частиною 1 ст. 105 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що фінансування і матеріально-технічне забезпечення поліції здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел не заборонених законом.
Відтак, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, як орган державної влади є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету та зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.
Оскільки Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, яке є державним органом та повинно ефективно використовувати бюджетні кошти, було замовником закупівлі, а також стороною спірних договорів, то саме воно має повноваження на звернення до суду та є належним позивачем у даних спірних правовідносинах.
Чернігівською обласною прокуратурою скеровано запит № 15/3/2-5вих-23 від 05.01.2023 до Головного управління національної поліції в Чернігівській області, з метою отримання інформації про те, чи вживалися заходи щодо стягнення з ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» надмірно сплачених коштів за недопоставлену електричну енергію за договором № 100/76/36 від 05.02.2021.
За інформацією Головного управління національної поліції в Чернігівській області (лист № 62/124/05/23-2023 від 18.01.2023) останнє під час проведення публічних закупівель дотримується вимог Закону України «Про публічні закупівлі», рекомендацій Антимонопольного комітету та враховує зауваження контролюючих органів у сфері публічних закупівель.
Отже, Головне управління національної поліції в Чернігівській області не вжило відповідних заходів та не висловило наміру щодо можливості їх вжиття у подальшому.
Таким чином, позивач самоусунувся від вжиття заходів до усунення порушень й не ініціював питання визнання недійсними додаткових угод, укладених з порушенням вимог законодавства, та повернення надлишково сплачених грошових коштів.
Така пасивна позиція зазначеного вище уповноваженого органу не відповідає вимогам законодавства та свідчить про невиконання ними своїх повноважень із захисту інтересів держави.
Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Головного управління національної поліції в Чернігівській області.
З урахуванням наведеного, суд наголошує, що правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність договору або додаткових угод до нього, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.
Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод (у разі встановлення відповідних фактів) унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створює загрозу інтересам держави.
Неефективне та неправомірне використання бюджетних коштів порушує зазначені державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т.ч. захищених.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.
З урахуванням наведеного, судом по суті спірних правовідносин встановлені такі обставини:
30.11.2020 на веб-сайті «Prozorro» (ідентифікатор закупівлі № UA-2020-11-30-008181-b) Головним управлінням національної поліції в Чернігівській області оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю 131220 кВт/год електричної енергії для мешканців гуртожитку та 1719392 кВт/год електричної енергії з терміном постачання до 31.12.2021, з очікуваною вартістю 4 325 620 грн з ПДВ (кошти Державного бюджету).
У відкритих торгах взяли участь 2 учасники, які надали такі пропозиції:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» з ціновою пропозицією 4 274 913,72 грн з ПДВ та остаточною пропозицією 3 428 658 грн з ПДВ;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» з ціновою пропозицією 3 627 199,52 грн з ПДВ та остаточною пропозицією 3 547 008,30 грн з ПДВ.
За результатами проведеної процедури закупівлі, згідно протоколу від 18.12.2020 № 398, найнижча пропозиція - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» була відхилена через невідповідність умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмету закупівлі тендерної документації, а відповідно до протоколу № 399 від 21.12.2020, переможцем торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» з ціновою пропозицією 3 547 008,3 грн з ПДВ.
У подальшому 05.02.2021 між Головним управлінням національної поліції в Чернігівській області, як споживачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», як постачальником, був укладений Договір № 100/76/36 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір), відповідно до предмету якого Постачальник постачає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити Постачальнику вартість поставленої електричної енергії у розмірах, строки та у порядку згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 2.2, 2.5, 5.4, 5.7 умов Договору загальний обсяг електричної енергії складає 1 850 612 кВт/год за ціною 1,916 грн за 1 кВт/год з ПДВ, загальною вартістю 3 547 008,30 грн з ПДВ, зі строком постачання з 05.02.2021 по 31.12.2021.
Відповідно до п. 14.3 Договору істотні умови договору щодо предмета договору, кількості та якості постачання електричної енергії, загальної вартості договору, ціни за одиницю електричної енергії, строку постачання електричної енергії, строку дії договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, зокрема, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.
У випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена.
Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує коливання ціни на ринку за одиницю товару. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку, повинні містити дані щодо середньоринкової або найвищої на ринку або найнижчої на ринку ціни за одиницю товару на день укладення цього договору (або станом на момент внесення змін до цього договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього договору вже були раніше здійснені сторонами) та середньоринкової або найвищої на ринку або найнищої на ринку ціни за одиницю товару за наступний період в якому визначається середньоринкова або найвища на ринку або найнища на ринку ціна і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/Інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики, НКРЕКП тощо.
Коливання ціни товару на ринку визначається у процентному відношенні шляхом визначення між двома довідками/інформаціями отриманими за вказані вище періоди по одному із показників зазначеним в них, в залежності наявної інформації в органу, що видав довідки, а саме між середніми цінами, між найнижчими цінами, між найвищими цінами за одиницю товару.
В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Вищенаведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
Додатковою угодою № 1 до Договору було змінено його умови, зокрема, в частині зменшення загальної суми договору до 2 195 161,20 грн, а обсягів постачання електричної енергії до 1 145 700 кВт/год (при цьому вартість електричної енергії за 1 кВт/год залишилася без змін на рівні 1,916 грн).
В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» зверталося до Головного управління національної поліції в Чернігівській області з листами № 01-15/1016 від 04.03.2021, № 01-15/2814 від 01.09.2021, № 01-15/3429 від 08.10.2021 щодо зміни ціни за одиницю електричної енергії, визначеної у Договорі у бік її збільшення.
На підтвердження вказаних обставин щодо збільшення цін товариство надавало до листів цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 518/21 від 01.03.2021, № 1862/21 від 11.08.2021, № 2423/21 від 04.10.2021.
За таких обставин, за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до Договору № 100/76/36 від 05.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу сторонами внесені зміни, що стосувались змін обсягів поставки та ціни товару, а саме:
- додатковою угодою № 2 від 18.03.2021 на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» змінено умови Договору з 01.03.2021 в частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год до 2,0722 грн. з ПДВ, або + 8,15 %, загальний обсяг зменшено до 1 059 338,48 кВт/год, сума договору становить 2 195 161,20 грн;
- додатковою угодою № 3 від 08.09.2021 на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» змінено умови Договору з 01.09.2021 в частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год до 2,243976 грн. з ПДВ, або + 8,28 %, загальний обсяг зменшено до 978 246,29 кВт/год, сума договору становить 2 195 161,20 грн;
- додатковою угодою № 4 від 14.09.2021 внесено зміни до додаткової угоди від 08.09.2021 № 3, а саме: викладено та доповнено п. 2.5 Розділу 2 «Предмет договору» та встановлено такі обсяги вартість електричної енергії: Електрична енергія лютий 2021 - у кількості 176476 кВт/год (ціна за одинцю - 1,916 грн) загальною вартістю 338 128,02 грн; Електрична енергія березень-серпень 2021 - у кількості 657104 кВт/год (ціна за одинцю - 2,0722 грн) загальною вартістю 1 361 650,91 грн; Електрична енергія вересень - грудень 2021 - у кількості 220 кВт/год (ціна за одинцю - 2,243976 грн) загальною вартістю 495 382,27 грн. Обсяг поставки електричної енергії згідно договору становить 1 054 340,95 кВт/год;
- додатковою угодою № 5 від 20.10.2021 на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» змінено його умови з 01.10.2021 в частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год до 2,384124 грн. з ПДВ, або + 6,24 %, загальний обсяг зменшено до 1 048 044 кВт/год, сума договору становить 2 195 161,20 грн;
- додатковою угодою № 6 від 20.12.2021 внесено зміни до договору від 05.02.2021 № 100/76/36, а саме: викладено п. 5.4 Розділу 5 «Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії» в наступній редакції: «Вартість 1 кВт/год становить 2,384124 грн з ПДВ. Загальна ціна договору становить 2 195 159,49 грн, у тому числі ПДВ 365 859,92 грн. Обсяг поставки електричної енергії згідно договору становить 1 048 043 кВт/год».
Відтак, на переконання прокурора шляхом укладання додаткових угод № 2 від 18.03.2021, № 3 від 08.09.2021, № 5 від 20.10.2021 та № 6 від 20.12.2021 вартість 1 кВт/год електричної енергії по договору № 100/76/36 від 05.02.2021 зросла на 0,468124 грн або + 22,43%, а її обсяг зменшився на 97 657 кВт/год, або на 9,31%.
Матеріли справи свідчать також про те, що на виконання умов вищенаведеного Договору, з урахуванням зазначених додаткових угод, Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» поставило Головному управлінню Національної поліції в Чернігівській області електричну енергію за актами прийому-передачі електричної енергії, зокрема:
- акт прийому-передачі електричної енергії № 2 від 10.03.2021 про постачання електричної енергії у лютому 2021 року обсягом 176 476 кВт/год на загальну суму 338 128,72 грн з ПДВ;
- акт прийому-передачі електричної енергії № 3 від 08.04.2021 про постачання електричної енергії у березні 2021 року обсягом 146 702 кВт/год на загальну суму 303 995,29 грн з ПДВ;
- акт прийому-передачі електричної енергії № 4 від 17.06.2021 про постачання електричної енергії у квітні 2021 року обсягом 126 030 кВт/год на загальну суму 261 158,86 грн з ПДВ;
- акт прийому-передачі електричної енергії № 5 від 02.07.2021 про постачання електричної енергії у травні 2021 року обсягом 110149 кВт/год на загальну суму 228 250,32 грн з ПДВ;
- акт прийому-передачі електричної енергії № 6 від 03.08.2021 про постачання електричної енергії у червні 2021 року обсягом 93 365 кВт/год на загальну суму 193 470,58 грн з ПДВ;
- акт прийому-передачі електричної енергії № 7 від 31.08.2021 про постачання електричної енергії у липні 2021 року обсягом 88 081 кВт/год на загальну суму 182 521,09 грн з ПДВ;
- акт прийому-передачі електричної енергії № 8 від 01.10.2021 про постачання електричної енергії у серпні 2021 року обсягом 92 777 кВт/год на загальну суму 192 252,13 грн з ПДВ;
- акт прийому-передачі електричної енергії № 9 від 07.10.2021 про постачання електричної енергії у вересні 2021 року обсягом 113 622 кВт/год на загальну суму 254 965,04 грн з ПДВ;
- акт прийому-передачі електричної енергії № 10 від 15.11.2021 про постачання електричної енергії у жовтні 2021 року обсягом 100 841 кВт/год на загальну суму 240 417,46 грн з ПДВ.
Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, в свою чергу, перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» грошові кошти:
- згідно платіжного доручення № 1106 від 10.03.2021 на суму 338 128,72 грн;
- згідно платіжного доручення № 1969 від 22.04.2021 на суму 10 111,33 грн;
- згідно платіжного доручення № 1967 від 22.04.2021 на суму 251 879,64 грн;
- згідно платіжного доручення № 2028 від 23.04.2021 на суму 37 892,87 грн;
- згідно платіжного доручення № 2029 від 23.04.2021 на суму 4 111,45 грн;
- згідно платіжного доручення № 3303 від 17.06.2021 на суму 194 624,60 грн;
- згідно платіжного доручення № 3302 від 17.06.2021 на суму 5 495,66 грн;
- згідно платіжного доручення № 3702 від 05.07.2021 на суму 60 405,06 грн;
- згідно платіжного доручення № 3701 від 05.07.2021 на суму 633,54 грн;
- згідно платіжного доручення №3917від 06.07.2021 на суму 5 734,09 грн;
- згідно платіжного доручення № 3918 від 06.07.2021 на суму 140 353,66 грн;
- згідно платіжного доручення № 4751 від 25.08.2021 на суму 57 145,97 грн;
- згідно платіжного доручення № 4750 від 25.08.2021 на суму 25 016,60 грн;
- згідно платіжного доручення № 4456 від 06.08.2021 на суму 193 470,58 грн;
- згідно платіжного доручення № 5126 від 06.09.2021 на суму 182 521,09 грн;
- згідно платіжного доручення № 5969 від 04.10.2021 на суму 18 283,70 грн;
- згідно платіжного доручення № 5970 від 04.10.2021 на суму 173 968,43 грн;
- згідно платіжного доручення № 6109 від 08.10.2021 на суму 253 700,32 грн;
- згідно платіжного доручення № 6108 від 08.10.2021 на суму 1 264,72 грн;
- згідно платіжного доручення № 7156 від 15.11.2021 на суму 238 610,72 грн;
- згідно платіжного доручення № 7155 від 15.11.2021 на суму 1 806,74 грн.
Таким чином, у 2021 році за договором № 100/76/36 від 05.02.2021 Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області фактично отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» електричну енергію в кількості 1 048 043 кВт/год , за яку проведено оплату в загальній сумі 2 195 159,49 грн.
При зверненні до господарського суду з позовом по даній справі прокурор зазначає, що підвищення ціни електричної енергії додатковими угодами № 2 від 18.03.2021, № 3 від 08.09.2021, № 5 від 20.10.2021 та № 6 від 20.12.2021 до Договору № 100/76/36 від 05.02.2021 на постачання електричної енергії проведене з порушенням чинного законодавства. При цьому, внаслідок безпідставного збільшення додатковими угодами до Договору ціни електричної енергії, позивачем сплачено відповідачу бюджетні кошти у сумі 187 109,10 грн, за недопоставлений товар в обсязі 97 657 кВт/год, чим порушено інтереси держави.
З урахуванням наведеного, предметом даного позову виступають немайнові вимоги прокурора в інтересах держави щодо визнання недійсними додаткових угод до договору постачання електричної енергії споживачу, а також майнова вимога прокурора в інтересах держави щодо стягнення з відповідача на користь позивача коштів в розмірі 187 109,10 грн.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення позивачем та відповідачем вимог законодавства про закупівлі при укладенні спірних правочинів, а також щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів.
Прокурор підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- витяг із сайту Prozorro про проведену Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області закупівлю UA-2020-11-30-008181-b
- оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-11-30-008181-b;
- форма тендерної пропозиції ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» № 08-14/5663 від 24.12.2020;
- протокол розгляду тендерних пропозицій поданих учасниками відкритих торгів на закупівлю Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 399 від 21.12.2020;
- договір № 100/76/36 від 05.02.2021 на постачання електричної енергії, з додатками;
- додаткові угоди до договору № 100/76/36 від 05.02.2021 на постачання електричної енергії: № 1 від 11.02.2021, № 2 від 18.03.2021, № 3 від 08.09.2021, № 4 від 14.09.2021, № 5 від 20.10.2021, № 6 від 20.12.2021, з додатками до них;
- листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» № 01-15/1016 від 04.03.2021, № 01-15/2814 від 01.09.2021, № 01-15/3429 від 08.10.2021,
- цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 518/21 від 01.03.2021, № 1862/21 від 11.08.2021, № 2423/21 від 04.10.2021
- акти приймання-передачі та платіжні доручення щодо виконання договору № 100/76/36 від 05.02.2021 на постачання електричної енергії;
- витяги із сайту Державного підприємства «Оператор ринку» щодо середньозваженої ціни електроенергії на РДН в ОЕС України;
- листи Чернігівської обласної прокуратури № 15/3/2-5вих-23 від 05.01.2023, № 15/3/2-1715-23 від 06.07.2023;
- лист Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 62/124/05/23-2023 від 18.01.2023.
Інші учасники справи доказів щодо суті спору суду не надали.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей,' передбачених цим Кодексом.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Згідно ст. ст. 179, 180 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі».
Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.
Приписами ч. 1 ст. 651, ч. 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За змістом ч.ч. 3-4 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1, 2 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
З огляду на викладене вище суд зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що документальним обґрунтуванням для укладання зазначених додаткових угод стали надані відповідачем документи, зокрема, цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 518/21 від 01.03.2021, № 1862/21 від 11.08.2021, № 2423/21 від 04.10.2021.
Водночас, суд погоджується з доводами прокурора про те, що вищевказані цінові довідки не підтверджують коливання ціни товару на ринку, а зазначені в них величини, демонструють лише середньозважені ціни купівлі-продажу електроенергії станом на певні дати.
У правовому висновку Верховного Суду України викладеному 16.02.2023 у справі № 903/366/22 зазначено, що при звернені до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також мас довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його не можливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
В свою чергу, під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Разом з тим, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанови Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17 та від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, постанова Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі № 904/3255/13).
У наданих товариством довідках Харківської торгово-промислової палати не міститься порівняння, дослідження, яке б підтверджувало факт процесу коливання,
Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).
Разом із тим, цінові довідки, які постачальник надавав споживачу на підтвердження необхідності підвищення ціни на електроенергію, не містять даних щодо порівняння чинної ринкової ціни на товар з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення, тобто проведених досліджень коливання ринку.
Отже, вказані документи не відображають інформацію, яка надає можливість стверджувати про коливання, оскільки не відображено дослідження динаміки цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та підтвердити факт наявності коливання ціни.
При цьому кожна цінова довідка Харківської торгово-промислової палати, якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» обґрунтовувало необхідність укладання додаткових угод, зазначено, що вказана довідка носить виключно фактографічно-інформаційний характер.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє посилання відповідача на підтвердження факту коливання цін на електричну енергію довідками Харківської торгово-промислової палати.
Крім того, відповідно до правової позиції, що викладена у висновку Верховного Суду у складі об'єднаної палати, викладеного у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Отже, на переконання суду, оспорювані додаткові угоди було укладено без належного обґрунтування та документального підтвердження, всупереч умовам договору та нормам Закону України «Про публічні закупівлі». Таким чином, при укладенні додаткових угод до договору порушено ч.5 ст.41 Закону, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі, причиною якого не було урахування фактичного обсягу видатків.
Ціна на електричну енергію, зазначена у Договорі № 100/76/36 від 05.02.2021 на постачання електричної енергії, є відображенням ціни, запропонованої під час проведення процедури відкритих торгів Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» та сформована вільно за домовленістю сторін на час підписання договору.
Отже, сторонами, всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення норм та положень укладеного договору, укладено додаткові угоди до договору, якими суттєво зменшено обсяги предмету закупівлі та збільшено ціну за одиницю товару шляхом зменшення кількості закуповуваного товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації.
Відповідна правова позиція щодо незаконності укладення додаткових угод за відсутності коливання цін на ринку викладена в постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 та від 25.06.2019 у справі №913/308/18.
Таким чином, при укладенні додаткових угод № 2 від 18.03.2021, № 3 від 08.09.2021, № 5 від 20.10.2021 та № 6 від 20.12.2021 до Договору № 100/76/36 від 05.02.2021 на постачання електричної енергії сторонами порушено вимоги Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення більше ніж на 10 % за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі, причиною якого не було урахування фактичного обсягу видатків.
Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
При цьому, Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 наголошено на такому.
Будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір купівлі-продажу товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).
Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі поставки.
Головне управління Національної поліції в Чернігівській області мало беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, водночас без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про збільшення ціни, підписало додаткові угоди, внаслідок чого ціна суттєво збільшилася, а обсяг поставки товару за договором істотно зменшився.
Зазначені дії призвели до повного нівелювання результатів проведеної закупівлі, адже цінові пропозиції переможця і інших учасників торгів відрізнялися між собою несуттєво.
Таким чином, держава в особі її відповідального органу втратила можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але електричну енергію по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла. Натомість була змушена оплачувати поставку електричної енергії за ціною значно вищою, ніж встановлена договором, укладеним внаслідок проведення відкритих торгів.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що виходячи з аналізу правової процедури закупівлі за бюджетні кошти та враховуючи те, що закупівля послуг за бюджетні кошти в порядку здійснення публічних закупівель належить до угод про виконання робіт, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину.
Так, приписами ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України (ч. 1 ст.215 ЦК України).
Відповідно до приписів ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.
Таким чином, у розумінні ст. 203, 215 ЦК України, недійсність договору законодавець пов'язує з невідповідністю змісту договору нормам закону.
За змістом ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулась до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці (правова позиція, закріплена в ухвалі Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 233/4365/18).
Тлумачення ч. 1 ст. 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому.
Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в ст. 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилась у будь якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства.
Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах.
Відповідно до ч. 3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, порушення сторонами оспорюваних додаткових угод імперативної норми - положень ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов договору при їх укладанні вказує на недійсність вказаних додаткових угод.
Виходячи з викладеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог прокурора про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 18.03.2021, № 3 від 08.09.2021, № 5 від 20.10.2021 та № 6 від 20.12.2021 до Договору № 100/76/36 від 05.02.2021 на постачання електричної енергії.
Щодо позовних вимог прокурора про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на користь Головного управління Національної поліції в Чернігівській області сплачених бюджетних коштів суд зазначає таке.
За приписами ч.1 ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
З урахуванням наведеного слід вважати, що розрахунок за поставлену електричну енергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному договорі, тобто виходячи з тарифу - 1,916 грн за 1 кВт/год.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України якою продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Отже, у зв'язку із задоволенням позовних вимог про визнання додаткових угод недійсними, підстава щодо оплати за підвищеними цінами відпаде, а залишаються зобов'язання за первісним договором.
Судом також враховано, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 в процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що активна роль суду проявляється, зокрема, в самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду, на переконання Великої Палати Верховного Суду, носить імперативний характер.
Зважаючи на наведену правову позицію, суд наділений повноваженнями самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин, зокрема, шляхом вирішення питання застосування до спірних правовідносин відповідних норм права.
Так, згідно з приписами ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Недійсність спірних додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов'язання є договірними (подібні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №927/550/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19).
Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Враховуючи наведене, а також те, що додаткові угоди № 2 від 18.03.2021, № 3 від 08.09.2021, № 5 від 20.10.2021 та № 6 від 20.12.2021 до Договору судом визнано недійсними, відповідні зобов'язання сторін регулюються Договором № 100/76/36 від 05.02.2021 на постачання електричної енергії.
Так, як уже було наведено вище, за протягом 2021 року Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області фактично отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» електричну енергію в кількості 1 048 043 кВт/год , за яку проведено оплату в загальній сумі 2 195 159,49 грн.
Разом із цим, як встановлено судом при розгляді даної справи підвищення ціни електричної енергії додатковими угодами № 2 від 18.03.2021, № 3 від 08.09.2021, № 5 від 20.10.2021 та № 6 від 20.12.2021 проведене з порушенням чинного законодавства.
Тобто, вартість електричної енергії за Договором у відповідний період 2021 року залишалася незмінною та становила 1,916 грн за 1 кВт/год.
З урахуванням вищезазначеного, фактична вартість електричної енергії, отриманої позивачем згідно Договору становить 2 008 050,39 грн з ПДВ (1,916 грн кВт/год х 1 048 043 кВт/год), що на 187 109,10 грн (2 195 159,49 грн - 2 008 050,39 грн) менше суми коштів, перерахованих позивачем на рахунок відповідача згідно платіжних доручень.
З огляду на викладене, суд вважає, що отримані відповідачем грошові кошти у сумі 187 109,10 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути відповідно до статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, отже позовні вимоги прокурора у відповідній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд також зазначає, що за приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 18.03.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу від 05.02.2021 № 100/76/36, укладену Головним управлінням Національної поліції України в Чернігівській області (ідентифікаційний код 40108651) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія (ідентифікаційний код 42129888).
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 08.09.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу від 05.02.2021 № 100/76/36, укладену між Головним управлінням Національної поліції України в Чернігівській області (ідентифікаційний код 40108651) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія (ідентифікаційний код 42129888).
4. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 20.10.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу від 05.02.2021 № 100/76/36, укладену між Головним управлінням Національної поліції України в Чернігівській області (ідентифікаційний код 40108651) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія (ідентифікаційний код 42129888).
5. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 20.12.2021 щодо внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу від 05.02.2021 № 100/76/36, укладену між Головним управлінням Національної поліції України в Чернігівській області (ідентифікаційний код 40108651) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія (ідентифікаційний код 42129888).
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; ідентифікаційний код 42129888) на користь Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (14000, м. Чернігів, пр. Перемоги, буд. 74; ідентифікаційний код 40108651) кошти в розмірі 187 109,10 грн.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; ідентифікаційний код 42129888) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. К. Чорного, буд. 9; ідентифікаційний код 02910114) 13 542,64 грн судового збору.
8. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. К. Чорного, буд. 9; ідентифікаційний код 02910114);
Позивач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (14000, м. Чернігів, пр. Перемоги, буд. 74; ідентифікаційний код 40108651);
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; ідентифікаційний код 42129888).
Повне рішення складено та підписано судом 22.11.2024.
Суддя О.Г. Смородінова