Справа № 199/5838/24
(2/199/2823/24)
іменем України
13.11.2024
м. Дніпро
справа №199/5838/21
провадження № 2/199/2823/22
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
секретаря судового засідання Костючик В.В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння, -
У липні 2024 року позивач звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він є правнуком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які уклали шлюб в 1930-х роках, від якого в них народилося троє дітей: ОСОБА_5 , 1935 року народження, ОСОБА_6 , 1937 року народження, та бабуся позивача ОСОБА_7 , 1938 року народження.
Прабабусі позивача ОСОБА_4 належало домоволодіння АДРЕСА_1 , яке вона прийняла та отримала у спадщину після своєї матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на вищевказане домоволодіння. На момент смерті прабабусі позивача єдиним спадкоємцем 1-ї черги за законом був її чоловік ОСОБА_3 , який проживав разом із спадкодавцем на час її смерті та був зареєстрований в даному домоволодінні. Діти померлої, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , які мали право на спадщину, будучи спадкоємцями першої черги за законом, через те, що не були зареєстровані та не мешкали у домоволодінні разом з батьками, спадщину у розумінні положень 524 ЦК УРСР не прийняли.
07 вересня 1973 року нотаріусом Четвертої державної нотаріальної контори Ревякіну В.Г. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на домоволодіння АДРЕСА_1 , за реєстровим номером 1-3379, зареєстроване в КП ДБТ в реєстровій книзі 284 за № 40 та в електронному реєстрі прав власності нерухоме майно за реєстровим номером 15078676.
За життя ОСОБА_3 склав заповіт, який 20 вересня 1991 року був посвідчений державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори Вороною В.В. та був зареєстрований в реєстрі за № 3-4155, за змістом якого все своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалося на випадок своєї смерті заповів позивачу по справі ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1 .
На час смерті свого прадідуся позивач по справі був малолітнім, йому було лише 12 років. У спірному будинку на час смерті свого прадідуся зареєстрований не був.
Після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , його донька ОСОБА_10 звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилося після смерті її батька. Син померлого ОСОБА_6 та інша донька ОСОБА_11 з заявою про прийняття спадщини не зверталися, у розумінні положень ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року, спадщину не прийняли.
В інтересах позивача заяву про прийняття спадщини в установлений законом 6-ти місячний строк подав його батько ОСОБА_12
09 квітня 2008 року позивач звернувся до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори та отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 за заповітом на 1/3 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Інші 2/3 частки спадкового майна були залишені відкритими.
05 березня 2024 року позивач звернувся до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , але постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Писарєвої Н.С. від 05 березня 2024 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва, через те, що свідоцтво про право на спадщину за законом вже видано на 1/3 частину домоволодіння, а інші 2/3 частки спадкового майна залишені відкритими для іншого спадкоємця, який за законом має право на обов'язкову частку у спадщині в розумінні ст. 535 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, зокрема, для доньки померлого ОСОБА_13 , яка прийняла спадщину після смерті батька, але належним чином не оформила своїх спадкових прав.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_13 померла, після її смерті відкрилась спадщина у вигляді обов'язкової частки на домоволодіння АДРЕСА_1 , яку остання прийняла за законом у спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 .
Єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_13 є її рідний син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після смерті своєї матері.
У зв'язку з вищевикладеним, оскільки померла ОСОБА_13 за життя не оформила своїх спадкових прав на обов'язкову частку, то позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права в позасудовому порядку, він просить суд визнати за ним право власності на 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, визначено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження (а.с.47).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2024 року з Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори витребувано посвідчену належним чином копію спадкової справи після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також цією ухвалою витребувано з Шостої дніпровської державної нотаріальної контори посвідчену належним чином копію спадкової справи після ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та закрито підготовче провадження у справі (а.с.53).
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2024 року витребувано у Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради інформацію про склад зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.88).
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Скочко О.А. в судове засідання не з'явились, представник позивача надала заяву щодо розгляду справи за їх відсутності, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити (а.с.92).
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій визнав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Судом встановлено, що прабабусі позивача ОСОБА_4 належало домоволодіння АДРЕСА_1 , яке вона успадкувала після смерті свої матері ОСОБА_14 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на вищевказане домоволодіння.
07 вересня 1973 року ОСОБА_3 прийняв спадщину після своєї дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого нотаріусом Четвертої державної нотаріальної контори м. Дніпропетровська Стрілковською З.Д. (а.с.6).
За життя ОСОБА_3 склав заповіт, який 20 вересня 1991 року був посвідчений державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Вороною В.В. та був зареєстрований в реєстрі за № 3-4155, за яким все своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалося на випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповів позивачу по справі ОСОБА_1 (а.с.7).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 18 березня 1992 року (а.с.37).
Після його смерті відкрилась спадщина на спірне домоволодіння.
Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.
Частиною 1 статті 524 ЦК УРСР 1963 року визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно статті 534 ЦК УРСР 1963 року, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Статтею 535 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Стаття 549 ЦК УРСР 1963 року містить перелік дій, що свідчать про прийняття спадщини. Так, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно ст. ст. 560, 561 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
Після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , його донька ОСОБА_10 звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька (а.с.59 зв.)
В інтересах позивача ОСОБА_1 заяву про прийняття спадщини подав його батько ОСОБА_12 (а.с.60).
Інші діти ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_11 із заявою про прийняття спадщини до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори не зверталися.
09 квітня 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на 1/3 частку домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.68).
05 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , але постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Писарєвої Н.С. від 05 березня 2024 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва, у зв'язку з тим, що свідоцтво про право на спадщину за законом вже видано на 1/3 частину домоволодіння, а інші 2/3 частки спадкового майна залишені відкритими для іншого спадкоємця, який за законом має право на обов'язкову частку у спадщині в розумінні ст. 535 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, зокрема, для доньки померлого ОСОБА_13 , яка прийняла спадщину після смерті свого батька, але належним чином не оформила своїх спадкових прав (а.с.18).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_13 померла.
17 лютого 2005 року відповідач по справі ОСОБА_2 звернувся з заявою про прийняття спадщини після своєї матері ОСОБА_13 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори (а.с.81).
В постанові Верховного Суду України від 04 вересня 2019 року у справі № 450/328/15-ц, вказано, що згідно з частиною першою статті 1276 ЦК України перехід права на прийняття спадщини за спадковою трансмісією не застосовуються щодо обов'язкової частки у спадщині. Право на обов'язкову частку у спадщині має особистий характер у тому розумінні, що цим правом наділяється виключно певне вичерпне коло спадкоємців першої черги, які є найбільш уразливими у задоволенні їх майнових інтересів (стаття 1241 ЦК України). Зокрема відповідним правом наділені особи, які в силу свого фізичного стану об'єктивно позбавлені здатності рівної, поруч з іншими особами, реалізації своїх прав, що вимагає додаткового їх захисту з боку держави. Тому право на обов'язкову частку прямо виключено зі спадщини, яка переходить до спадкоємців особи, що мала це право. Разом з тим, якщо спадкоємець, що мав право на обов'язкову частку, прийняв спадщину і після цього помер, то його спадкоємці успадковують майно, до якого ввійшла прийнята обов'язкова частка. У такому випадку буде мати місце не перехід права на обов'язкову частку до спадкоємців, а прийняття спадщини у загальному порядку. З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що право на обов'язкову частку у спадщині не входить до складу спадщини (спадкова маса) і не може бути передано спадкоємцеві в порядку спадкування.
З матеріалів спадкової справи №296/1992 після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , наданої Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлого видавалося лише ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_13 , хоча і звернулась до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після свого батька, утім належним чином її не оформила, а тому її обов'язкова частка на спадкове майно після померлого ОСОБА_3 не входить до спадкової маси та не може бути успадкована її спадкоємцями.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнання за позивачем права власності на 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ.А-1, загальною площею 77,3 кв.м, житловою площею 42,1 кв.м; прибудови літ.А1-1, загальною площею 25,5 кв.м; ґанку літ.а2, загальною площею 4,6 кв.м, житлового будинку літ.Г-1, загальною площею 31 кв.м; житловою площею 14,5 кв.м; прибудови літ.г1-1, загальною площею 5 кв.м; ґанку з козирком літ.г2, загальною площею 3,2 кв.м; гаражу літ.Б, загальною площею 20,5 кв.м; вбиральні літ.В, загальною площею 1,6 кв.м; сараю літ.Е, загальною площею 8,2 кв.м; навісу літ.Є, загальною площею 13 кв.м; вольєру літ.Ж, загальною площею 5,4 кв.м, а також споруд № 1-8, I, II в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає можливим віднести судові витрати на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ.А-1, загальною площею 77,3 кв.м, житловою площею 42,1 кв.м; прибудови літ.А1-1, загальною площею 25,5 кв.м; ґанку літ.а2, загальною площею 4,6 кв.м, житлового будинку літ.Г-1, загальною площею 31 кв.м; житловою площею 14,5 кв.м; прибудови літ.г1-1, загальною площею 5 кв.м; ґанку з козирком літ.г2, загальною площею 3,2 кв.м; гаражу літ.Б, загальною площею 20,5 кв.м; вбиральні літ.В, загальною площею 1,6 кв.м; сараю літ.Е, загальною площею 8,2 кв.м; навісу літ.Є, загальною площею 13 кв.м; вольєру літ.Ж, загальною площею 5,4 кв.м, а також споруд № 1-8, I, II в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 21 листопада 2024 року.
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_3 .
відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання - АДРЕСА_4 .
Суддя О.Б. Подорець