Справа № 909/953/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
21.11.2024 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ,
до відповідача: Бурштинської міської ради,
про стягнення заборгованості в сумі 99 500,00 грн
представники сторін в судове засідання не з'явились
установив: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Бурштинської міської ради (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 99 500,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №832 від 11.12.2023 в частині здійснення оплати за надані по договору послуги, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 99500,00 грн.
Ухвалою суду від 14.10.2024 Господарський суд Івано-Франківської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті на 21.11.2024.
18.11.2024 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області від позивача надійшло клопотання за вх.№10115/24, в якому позивач просить провадження у справі закрити, у зв'язку із відсутністю предмету спору, мотивуючи сплатою відповідачем заборгованості в повному розмірі - в сумі 99 500,00 грн. У вказаній заяві просить вирішити питання щодо повернення судового збору та відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн. На підтвердження сплати боргу позивач надав копію платіжної інструкції №08/11/2024 від 15.11.2024.
В судове засідання представник позивача не з'явився, клопотань про відкладення розгляд справи не подав. Про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить долучена до матеріалів справи довідка про доставку електронного листа від 15.10.2024.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, однак подав до суду клопотання за вх. №18214/24 від 21.11.2024, в якому просить розгляд справи провести без участі його представника та повідомляє про сплату ним суми заборгованості в повному обсязі у даній справі, в підтвердження чого надав копію платіжної інструкції.
Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку провадження у справі закрити.
Погашення відповідачем суми заборгованості в повному обсязі (в сумі 99 500,00 грн) свідчить про відсутність предмету спору.
Згідно п. 2 ч. 1 статті 231 ГПК України господарський суд у разі відсутності предмету спору закриває провадження у справі.
У відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
За наведеного, суд приходить до висновку, що провадження у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Бурштинської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 99 500,00 грн слід закрити.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаною адвокатом роботою; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Системний та змістовний аналіз вищезазначених приписів процесуального закону дозволяє дійти до висновку, що для правильного вирішення заяви, яка є предметом розгляду, необхідно: - встановити чи наявні процесуальні підстави для розгляду заяви, що надійшла до суду, тобто з'ясувати чи дотримано заявником вимоги процесуального закону, які регламентують порядок подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; - встановити характер та зміст послуг, оплати якої вимагає заявник; - визначити чи пов'язані ці послуги зі справою, яка розглядалась; - встановити чи охоплюються надані послуги договором, який укладений між заявником та його представником (-ами) (адвокатом (-ами) та чи це підтверджується наявними у матеріалах справи доказами; - перевірити чи відповідає розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу вимогам співмірності, які передбачені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України; - з'ясувати чи наявні підстави для зменшення розміру заявлених витрат на професійну допомогу; - на підставі чого встановити, який розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню.
Оскільки з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, то відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі (ч. 2 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з вказаних норм вбачається, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу може бути заявлена в усній або письмовій формі до закінчення судових дебатів, які в силу ч. 1 ст. 219 Господарського процесуального кодексу України вважаються завершеними до моменту виходу суду до нарадчої кімнати.
При цьому за наявності такої заяви, яка подана у визначений законом строк, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу можуть бути подані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Як вбачається із матеріалів справи при поданні позову позивачем зазначений орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн та одночасно при поданні позову надані докази на підтвердження понесених зазначених вище витрат.
Отже, у суду наявні правові підстави для розгляду заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копії Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2024, Акту про надання правничої допомоги від 04.10.2024 на суму 12 000,00 грн, Ордеру на надання правничої допомоги АТ №1081613 від 04.10.2024, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ІФ№001216 від 18.08.2017.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Отже, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 в cправі № 921/628/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Розглядаючи заяву про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу суд досліджує та оцінює додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 905/716/20).
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що згідно Акту про надання правничої допомоги від 04.10.2024 адвокат Шунтов О.М. надав клієнту (позивачу по справі) юридичні послуги на суму 12000,00 грн. Вказана сума являє собою фіксований гонорар.
Суд зазначає, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18 , від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).
За практикою Верховного Суду (пункти 4.12-4.14 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19) під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: - має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; - з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
За наведеного, суд бере до уваги ту обставину, що спір у цій справі є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Предметом спору є стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору, зокрема здійснення оплати за надані послуги. Разом з тим, суд взяв до уваги, що при розгляді справи позивачу були надані тільки такі правові послуги, як консультація, вивчення матеріалів справ та законодавства (судової практики), складання та подання до суду позовної заяви з додатками. Представник позивача в судовому засіданні участь не приймав, у зв'язку із врегулюванням спору між сторонами шляхом сплати відповідачем суми заборгованості після звернення із позовом до суду.
За наведених обставин, суд вважає заявлені позивачем витрати на правову допомогу неспівмірними, у зв'язку із чим підлягають частковому задоволенню.
Суд зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Провадження у справі закрито на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутність предмету спору, у зв'язку із сплатою відповідачем суми заборгованості). Сплата мала місце після звернення позивача із позовом до суду. Тобто спір по справі, виник внаслідок неправельних дій відповідача, зокрема неналежним виконанням ним умов Договору №832 від 11.12.2023 в частині здійснення оплати за надані позивачем по договору послуги.
З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про часткове відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу, зокрема в сумі 9000,00 грн. В іншій сумі витрат слід відмовити.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
За подання позову по справі сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № ПН1513 від 07.10.2024.
За наведеного, суд приходить до висновку повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, сплачений згідно платіжної інструкції № ПН1513 від 07.10.2024.
За наведеного, керуючись п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. 123, 129, п. 2 ч. 1 статті 231, ст. 234, ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
провадження у справі № 909/953/24 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Бурштинської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 99500,00 грн - закрити.
Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) з Державного бюджету 2 422,40 грн судового збору, сплаченого на підставі платіжної інструкцією № ПН1513 від 07.10.2024.
Стягнути з Бурштинської міської ради (вул. С. Стрільців, 4, м. Бурштин, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77111, код 04357466) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В частині стягнення витрат на правову допомогу видати наказ.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом десяти днів до Західного апеляційного господарського суду.
Ухвалу підписано 21.11.2024.
Суддя С. М. Кобецька