вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
"19" листопада 2024 р. Cправа № 902/1126/24
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,
прокурора - Клименка Д.С.,
представників:
позивача - Сінкевич Л.О.,
відповідача 2 - Шевчук О.В.,
у відсутності представника відповідача 1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020) в інтересах держави в особі Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)
до: Фізичної особи-підприємця Вітрука Степана Юрійовича ( АДРЕСА_1 )
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, припинення володіння нерухомим майном шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,
Заступником керівника Вінницької окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до Фізичної особи-підприємця Вітрука Степана Юрійовича та ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, припинення володіння нерухомим майном шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування заявленого позову прокурор вказує на протиправне зайняття Фізичною особою-підприємцем Вітруком Степаном Юрійовичем земельної ділянки комунальної власності шляхом будівництва капітальної нежитлової будівлі площею 317 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , яку в подальшому відчужено за Договором купівлі-продажу від 31.05.2024 ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 01.11.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1126/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.11.2024 об 11:30 год.
15.11.2024 через канцелярію суду надійшла заява Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури (вих. №50/16911вих24 від 14.11.2024) про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 902/1126/24 шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю та земельну ділянку, а також заборону Вінницькій міській раді та ОСОБА_1 вчиняти дії.
Ухвалою від 18.11.2024 зазначену заяву про вжиття заходів забезпечення позову призначено до розгляду в раніше призначеному підготовчому засіданні (19.11.2024 об 11:30 год.) з викликом заявника (прокурора).
18.11.2024 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання представниці відповідача 2 про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а також 19.11.2024 - заперечення щодо забезпечення позову.
На визначений час у судове засідання 19.11.2024 з'явилися усі учасники справи, окрім представника відповідача 1 - Фізичної особи-підприємця Вітрука Степана Юрійовича.
Представниця ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі подане клопотання про закриття провадження у справі.
Прокурор та представниця позивача щодо задоволення такого клопотання заперечили.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує, що заявлені позовні вимоги стосуються виключно відповідача 2 - ОСОБА_1 :
- зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди Вінницькій міській раді у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 0,0430 га, яка розташована на території Вінницької міської ради, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: нежитлової будівлі, загальною площею 317 кв.м., за адресою: будинок АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта 2890524805020);
- припинити володіння ОСОБА_1 нерухомим майном: нежитловою будівлею, загальною площею 317 кв.м., за адресою: будинок АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта 2890524805020), проведене рішенням приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Білоус О.Б. від 03.06.2024 індексний номер: 73448208, шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2890524805020;
- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 317 кв.м., за адресою: будинок АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта 2890524805020), проведене рішенням приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Білоус О.Б. (індексний номер рішення - 73448208) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2890524805020.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Частиною першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Аналогічні за змістом висновки щодо критеріїв розмежування судової юрисдикції наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі N 905/2260/17, від 21.08.2019 у справі N 922/4239/16, від 25.02.2020 у справі N 916/385/19.
З матеріалів господарської справи встановлено, що спір виник щодо нерухомого майна, яке було відчужено ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за відповідним письмовим правочином. При цьому в цілому стосується безпосередньо права власності ОСОБА_1 .
За умовами даного договору ОСОБА_1 набула у власність нежитлове приміщення. Водночас жодних умов щодо використання даного приміщення у комерційних цілях чи з метою здійснення підприємницької діяльності положення договору не місять.
Відповідно до відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 не була і не є фізичною особою-підприємцем.
Більше того, сам ОСОБА_2 , не зважаючи на наявність статусу фізичної особи-підприємця та перебування об'єкту нерухомості на земельній ділянці для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, оформлення об'єкту нерухомості як і його відчуження здійснював саме як фізична особа.
У статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, якою передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Суб'єктом права власності може бути фізична особа, оскільки ЦК України не містить заборони щодо перебування у власності окремої фізичної особи нерухомого майна нежитлового призначення, яке використовується для здійснення підприємницької діяльності. Сама особа - власник майна визначає, у якому статусі вона відчужує чи передає в оренду вказане майно (правовий висновок ВП ВС у постанові від 19 червня 2019 року по справа № 209/2077/17).
Таким чином, і суб'єктний склад у справі, і характер спірних правовідносин вказують на те, що він підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, позаяк його вирішення впливає на права та обов'язки лише фізичної особи.
Адже ані прокурором, ані позивачем у свою чергу не надано беззаперечних доказів того, що спірний об'єкт нерухомості використовується ОСОБА_1 у правовідносинах, які мають ознаки здійснення нею господарської діяльності. Водночас як судом з'ясовано, законодавчі заборони щодо перебування у власності фізичної особи об'єктів нежитлової нерухомості без набуття статусу підприємця відсутні.
Отже, ідентифікація прокурором в позові відповідача - фізичної особи через призму наявності у придбаного нею об'єкта нерухомості ознак для здійснення комерційної діяльності не випливає на підвідомчість судового спору і водночас не відносить його до господарської юрисдикції.
Більше того, зазначення прокурором Фізичної особи-підприємця Вітрука Степана Юрійовича відповідачем 1 як особи, яка зайняла спірну земельну ділянку комунальної власності шляхом зведення об'єкту самочинного будівництва, відчуженого в подальшому ОСОБА_1 , не змінює суб'єктної юрисдикції такого спору. Так, Фізична особа-підприємець Вітрук Степан Юрійович вибув із суб'єктного правовідношення у даному спорі шляхом укладення із ОСОБА_1 Договору купівлі-продажу від 31.05.2024, такий договір укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як фізичними особами. Жодних позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Вітрука Степана Юрійовича не спрямовано.
КГС ВС у постанові від 19.03.2024 у справі № 915/1439/21 виклав висновок, що належним відповідачем за позовом власника землі про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва є не забудовник, а саме останній набувач такого об'єкта, який зареєстрував за собою право власності на нього.
В даному ж випадку має місце подання аналогічного негаторного позову до фізичної особи, що виключає вирішення такого спору в порядку господарського судочинства за суб'єктним складом.
За змістом п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Відтак, клопотання представниці відповідача 2 про закриття провадження у справі (вх. № 01-34/11328/24 від 18.11.2024) підлягає задоволенню, а провадження у справі № 902/1126/24 - закриттю.
Частиною 3 ст. 231 ГПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 2 ст. 231 ГПК України).
Отже, суд роз'яснює прокурору, що спір у справі № 902/1126/24 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Дійшовши висновку про закриття провадження у справі, суд також зважає на практику Європейського суду з прав людини, яка згідно із ч. 4 ст. 11 ГПК України підлягає застосуванню судом при розгляді справ як джерело права.
Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.
У п. 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Аадам ІІ проти Німеччини" зазначено, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоч остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що це вже спотворює саму суть цього права.
Слід також звернути увагу на іншу складову закріпленого у статті 6 Конвенції права - вимогу щодо законності суду, тобто суду, встановленого законом. Це поняття включає організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції) складову. Порушення під час визначення юрисдикції суду безумовно призводить до порушення права на справедливий суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 820/5586/16).
Враховуючи закриття провадження у справі з тієї підстави, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, заява Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову (вих. №50/16911вих24 від 14.11.2024) залишається без розгляду, оскільки в силу приписів ст. 138 ГПК України така заява подається за правилами підсудності.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Водночас ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Отже, у разі подання відповідного клопотання прокурором, сплачений судовий збір підлягає поверненню Вінницькій обласній прокуратурі за ухвалою суду. Наразі, за відсутності такого клопотання, питання повернення судового збору судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 18, п.1 ч.1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі № 902/1126/24 закрити.
2. Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
3. За приписами ч. 5 ст. 231, п. 13 ч. 1 ст. 255 ГПК України цю ухвалу може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.
4. Згідно із положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник ухвали надіслати ФОП Вітруку Степану Юрійовичу та ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, решті учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Дата складання повного тексту ухвали 22.11.2024.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - ФОП Вітруку Степану Юрійовичу - АДРЕСА_1 ;
3 - ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .