22.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5685/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач),
судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вітер Альони Анатоліївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023 у справі № 904/5685/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика"
до Фізичної особи-підприємця Вітер Альони Анатоліївни
про стягнення 66 282,53 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Вітер Альони Анатоліївни заборгованості за договором № 303944-КС-004 про надання кредиту від 29.08.2022 року, що становить 66 282,53 грн, яка складається з: 29 921,07 грн прострочених платежів по тілу кредиту, 36 3961,46 грн прострочених платежів по процентах. Судові витрати просить стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання кредиту №303944-КС-004 від 29.08.2022 в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023 у справі №904/5685/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до Фізичної особи-підприємця Вітер Альони Анатоліївни про стягнення 66 282,53 грн, задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Вітер Альони Анатоліївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, ідентифікаційний код 41084239) 29921,07 грн (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять одна гривня 07 копійок) суми прострочених платежів по тілу кредиту, 36361,46 грн (тридцять шість тисяч триста шістдесят одна гривня 46 копійок) суми прострочених платежів по процентах, 2 147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок) витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з зазначеним рішенням, Фізична особа-підприємець Вітер Альона Анатоліївна подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023 у справі № 904/5685/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, а саме не встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджено докази та неправильно надана їм оцінка, неправильно встановлено судом обставини правовідносин.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- Закон України "Про електронну комерцію" не поширюється на господарські відносини, а тому не може бути застосований щодо господарських відносин між Позивачем та Відповідачем;
- наданий Позивачем документ - Прийняття (акцепт) пропозиція щодо укладення Договору № 303944-КС-004 від 29.07.2022 про надання кредиту (електронна форма), є нікчемним, оскільки не відповідає письмовій формі, а саме не підписний двома сторонами договору - Кредитодавцем та Позичальником, як це передбачено законодавством щодо письмової форми кредитного договору;
- не доведено факт того, що Відповідач та Позивач уклали Договір № 303944-КС-004 від 29.07.2022 про надання кредиту. Натомість Позивач надав два кредитні договори:
1. Акцептований Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" та не підписаний Позивачем - «Прийняття (акцепт) пропозиція (оферти) щодо укладення Договору № 303944-КС-004 про надання кредиту (електронна форму) від 29.08.2022».
2. Підписаний позивачем електронним цифровим підписом, але не підписаний Відповідачем - Договір № 303944-КС-004 про надання кредиту (електронна форму) від 29.08.2022;
- позивач не надав в суд жодного доказу, який підтверджує факт підписання кредитного договору в електронній формі з накладенням електронного цифрового підпису Позивачем та Відповідачем;
- позивачем не подані електронні докази, що підтверджують факт укладення договору та умов погоджених кредитним договором;
- розрахунок позовних вимог не відповідає умовам договору;
- позивачем належними та допустимими доказами не доведено (не надано виписки за картковими рахунками) факт перерахування грошових коштів на рахунок Відповідача (факт укладення договору кредиту) та наявність заборгованості на момент звернення до суду з позовом. У матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів та інформації про належність відповідачу платіжної картки, а також підтвердження зарахування грошових коштів. Надані довідки про перерахування коштів сумнівного походження.
Відзиву на апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Коваль Л.А., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Вітер Альони Анатоліївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023 у справі № 904/5685/23. Розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В, судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вітер Альони Анатоліївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023 у справі № 904/5685/23; визначено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
29.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Вітер Альоною Анатоліївною (далі - позичальник) було укладено договір про надання кредиту № 3023944-КС-004 (шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" направлено Фізичній особі-підприємцю Вітер Альоні Анатоліївні, пропозицію (оферту) укласти договір № 3023944-КС-004 про надання кредиту. 29.08.2022 Фізична особа-підприємець Вітер Альона Анатоліївна, прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №3023944-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" направлено Фізичній особі-підприємцю Вітер Альоні Анатоліївні через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор НОМЕР_4, на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті та котрий боржником було введено/відправлено.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 1 договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 35 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Тип кредиту: кредит.
Строк кредиту: 16 тижні.
Процента ставка: в день 2,00000000, фіксована.
Знижена процентна ставка за кредитом : в день 1,16021036, фіксована.
Комісія за надання кредиту (далі - комісія): 5 250,00 грн.
Загальний розмір наданого кредиту: 35 000,00 грн.
Термін дії договору до 19.12.2022.
Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 73 520,00 грн.
Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів (пункт 2 договору).
Пунктом 3 договору сторонами визначено графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка, починаючи з 12.09.2022 та з терміном остаточного повернення не пізніше 19.12.2022.
У разі прострочення Позичальником дати сплати чергового платежу визначеного Графіком платежів, Кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення Позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку, визначеному Розділом 5 Правил (пункт 4 договору).
Згідно з пунктом 5 договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема передбачену частиною другою статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (пункт 8 договору).
Відповідно до пункту 9 договору, договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, договором та Правилами.
Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (пункт 10 договору).
Позивач стверджує, що свої зобов'язання за договором кредиту виконав, та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 35 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , яка позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.
Однак, як зазначає позивач, до теперішнього часу відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором у зв'язку з чим, станом на 16.05.2023 заборгованість відповідача за договором складала суму в розмірі 66 282,53 грн, з якої: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 29 921,07 грн, сума прострочених платежів по процентах - 36 361,46 грн, що і стало причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладання кредитного договору № 3023944-КС-004 від 29.08.2022, строк користування кредитом, графік погашення кредиту, наявність прострочень та підстав для стягнення заборгованості.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що заперечення, викладені в апеляційній скарзі, оцінюються колегією суддів критично з огляду на таке.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Закон України "Про електронну комерцію" регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено порядок укладення електронного договору.
Так, відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
За приписом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Частиною одинадцятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості:
- умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги;
- найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги;
- гарантійні зобов'язання та інформація про інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги;
- порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.
Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов'язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.
Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено господарським судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" направлено Фізичній особі-підприємцю Вітер Альоні Анатоліївні, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор НОМЕР_4, на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті та котрий боржником було введено/відправлено.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 35 000,00 грн. На підтвердження приналежності відповідачу банківської картки № НОМЕР_3 Акціонерне товариство "Універсал Банк" своїм листом надало інформацію, щодо того, що карту № НОМЕР_3 видано на ім'я Вітер Альони Анатоліївни .
Крім того, Відповідачем не заперечується факт отримання на свій картковий рахунок грошових коштів від позивача у сумі 35 000,00 грн.
Наведені обставини підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, виконання позивачем свого зобов'язання щодо надання кредитних коштів у сумі 35 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 договору сторонами визначено графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка, починаючи з 12.09.2022 та з терміном остаточного повернення не пізніше 19.12.2022.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по поверненню кредитних коштів за Договором про надання кредиту від 29.08.2022 № 3023944-КС-004 в розмірі 29 921,07 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем.
Доказів сплати 29 921,07 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 36 361,46 грн заборгованості за процентами (проценти нараховані за період з 29.08.2022 по 19.12.2022 (день закінчення користування кредитними коштами, після 19.12.2022 розмір заборгованості про процентам не змінювався, що спростовує твердження відповідача щодо нарахування процентів понад строки вказані в договорі), відповідач до суду не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.
Стосовно доводів відповідача про недоведеність факту того, що Відповідач та Позивач уклали Договір № 303944-КС-004 від 29.07.2022 про надання кредиту колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина 3).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватись безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина 5).
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усім сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктами 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Таким чином, електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд вірно встановив, що матеріалами справи підтверджується дотримання сторонами вимог Закону України "Про електронну комерцію" під час укладення кредитного договору № 3023944-КС-004 від 29.08.2022.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, також матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем кредитних коштів та часткове погашення відповідачем як заборгованості по кредиту так і сплати відсотків за користування кредитом.
Щодо доводів апелянта про те, що наданий Позивачем документ - Прийняття (акцепт) пропозиція щодо укладення Договору № 303944-КС-004 від 29.07.2022 про надання кредиту (електронна форма), є нікчемним, оскільки не відповідає письмовій формі, а саме не підписаний двома сторонами договору - Кредитодавцем та Позичальником, як це передбачено законодавством щодо письмової форми кредитного договору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Згідно з ч. 2 ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Так, порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України "Про електронну комерцію".
Разом з тим, п. 6,7 ч. 1 ст. З Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно- телекомунікаційних систем.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
З огляду не вищезазначене, вчинення правочину між сторонами відбулося відповідно до вищезазначених норм Закону. Договір про надання кредиту № 303944-КС-004 підписано відповідачем електронним підписом шляхом зазначення одноразового ідентифікатора (НОМЕР_4), відповідно до ст. 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію".
Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір відсотків, умови кредитування. У нижньому рядку кредитного договору наявний рядок "підписано електронним підписом".
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що договір про надання кредиту № 303944-КС-004 від 29.08.2022 укладений із дотриманням вимог статті 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідач не надала суду жодних належних і допустимих доказів в підтвердження відсутності заборгованості чи доказів в підтвердження того, що вона не отримувала кредитних коштів чи не підписувала кредитний договір.
Стосовно тверджень апелянта про те, що розрахунок позовних вимог не відповідає умовам договору колегія суддів зазначає наступне.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок, дійшов висновку, що даний розрахунок виконаний арифметично правильно у відповідності з умовами Кредитного договору та закону та враховуючи встановлену у договорі фіксовану ставку процентів в день. Період нарахування відповідає обставинам справи та не виходить за строк дії договору, усі оплати, що здійснювались відповідачем на погашення кредитної заборгованості, позивачем враховані.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, із розрахунку заборгованості за кредитом (додаток до позову) вбачається, що позивачем нараховані відсотки за користування кредитом до 19.12.2022 (у сумі 36 361,46 грн.), після цієї дати (дати закінчення строку кредиту) відсотки за користування кредитом позивачем не здійснювались (з 19.12.2022 розмір заборгованості по відсоткам не змінювався).
Таким чином, як правильно зазначено у своєму рішенні судом першої інстанції, позивачем нараховані відсотки за користування кредитом у межах строку користування кредитом. Саме лише зазначення, що розрахунок виконаний станом на 20.10.2023 не змінює строк їх нарахування.
Щодо посилань апелянта на те, що Закон України "Про електронну комерцію" не поширюється на господарські відносини, а тому не може бути застосований щодо господарських відносин між Позивачем та Відповідачем, то вони колегією суддів відхиляються, оскільки жодним чином не обґрунтовані.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023 у справі № 904/5685/23 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює судового рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023 у справі № 904/5685/23, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вітер Альони Анатоліївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023 у справі № 904/5685/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2023 у справі № 904/5685/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв