на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 11.11.2024 про стягнення застави в дохід держави та застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі
На розгляді колегії суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
26 вересня 2024 року від прокурора надійшло клопотання про звернення застави в дохід держави та застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі, а також покладення на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК.
Клопотання обґрунтоване тим, що обвинувачена не прибула у судові засідання, призначені 22 квітня та 24 червня 2024 року без поважних причин, що вказує на неналежне виконання нею процесуальних обов'язків.
Ухвалою суду від 11.11.2024 клопотання задоволено частково:
-стягнуто в дохід держави частину застави в розмірі 5 млн грн;
-застосовано стосовно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 51,476 млн грн та покладено на неї обов'язки, зазначені у клопотанні.
Своє рішення колеги мотивували зокрема таким.
22.04.2024 захисниками обвинуваченої у судовому засіданні подано клопотання про відкладення судового засідання, обґрунтоване тим, що 21.04.2024 о 20 годині її доньці у клініці м. Відень було зроблено складну хірургічну операцію по видаленню пухлини. Вказане втручання було терміновим та позаплановим, тому обвинувачена не могла приймати участь у судовому засіданні. До вказаного клопотання не долучено жодних підтверджуючих документів.
Суд взяв до уваги ту обставину, що обвинувачена ОСОБА_5 надала підтверджуючі документи щодо поважності причин неприбуття у судове засідання 22 квітня лише після поданого прокурором клопотання - 26 вересня 2024 року. Вказану поведінку обвинуваченої суд розцінив як недобросовісну, проте не визнав неявку у судове засідання як неповажну.
Щодо неприбуття обвинуваченої у судове засідання 24 червня 2024 року, то більшість дійшла висновку, що причини її неявки були неповажними з таких причин.
Ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв'язку тощо несе учасник кримінального провадження, який подав відповідне клопотання. У разі технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв'язку в учасника кримінального провадження, участь якого є обов'язковою, суд відкладає судовий розгляд (частина 6 статті 336 КПК).
Більшість виснувала, що законодавець чітко встановив обов'язок учасника кримінального провадження у належному стані підтримувати зв'язок та справність технічного засобу, за допомогою якого здійснюється підключення. Порушення вказаного обов'язку може слугувати забороною приймати учать у судовому засіданні з власних технічних засобів.
Суд констатував, що ОСОБА_5 має обов'язок прибувати до суду в приміщення, проте їй надана можливість за її клопотанням дистанційно приймати участь у кримінальному провадженні з власних технічних засобів. Вона мала врахувати вказані ризики з підключенням і зробити усе можливе щоб прибути до суду, проте 24 червня 2024 року вказане не було здійснено. Тому визнано неповажною причину її неявки ОСОБА_5 у судове засідання 24 червня 2024 року.
Також колеги звернули увагу на ту обставину, що 24 червня 2024 року система ВКЗ працювала у нормальному, штатному режимі, оскільки інші обвинувачені ОСОБА_1 (перебуває закордоном), ОСОБА_2 (перебуває закордоном), ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , та захисник ОСОБА_7 мали змогу підключитись і проблем зі зв'язком у них не було. Також обвинувачена ОСОБА_5 постійно приймає участь у судових засіданнях через систему ВКЗ і жодного разу проблем з підключенням у неї теж не було, а саме: 08 лютого, 08 квітня, 27 вересня, 21 жовтня, 11 листопада 2024 року.
За таких обставин, враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_5 не з'явилась без поважних причин у судове засідання 24 червня 2024 року, суд частково задовольнив клопотання прокурора.
Проте з рішенням більшості я не погоджуюсь з таких міркувань.
Згідно з ч. 8 ст. 182 КПК якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки застава звертається в дохід держави.
24.06.2024 обвинувачена ОСОБА_5 до початку судового засідання, як і раніше до цього, електронною поштою подала клопотання про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми ЄСІТС.
Згідно з журналом, перед судовим засіданням ОСОБА_5 була у системі, секретар 10 разів запрошувала її до участі у конференції і лише одного разу їй вдалося приєднатися.
Тобто, вона не ігнорувала судове засідання, а намагалася взяти участь у розгляді, проте через якісь технічні проблеми не змогла цього зробити.
Я погоджуюсь з колегами, що ризики технічної неможливості участі в відеоконференції несла обвинувачена.
Разом з тим, суду не відомі прямі чи не прямі відомості, які могли б свідчити про якісь умисні дії ОСОБА_5 , щодо не підключення до конференції. Це був перший такий випадок з боку обвинуваченої, у засіданні не вирішувались якісь невідкладені питання, які могли б опосередковано свідчити про умисність її дій з метою відкладення справи. Вона після 24.06.2024 року брала участь в усіх призначених судових засіданнях, Неможливість саме її підключення, серед інших учасників, могла бути зумовлена місцерозташуванням, з якого вона виходила на зв'язок.
Відповідно до ч. 1 ст. 323 КПК якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення.
Якщо зокрема обвинувачений не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього може бути накладено грошове стягнення (ч. 1 ст. 139 КПК).
Отож, на моє переконання, не з'ясувавши жодних відомостей, які б свідчили про умисність дій обвинуваченої ОСОБА_5 щодо неприбуття у одне судове засідання, забезпечення попередньо обраним стосовно неї запобіжним заходом виконання нею обов'язків, можна було б обмежитись накладенням на неї грошового стягнення, а не частковим стягненням застави та збільшенням її розміру на відповідну суму.
Суддя ОСОБА_8