21 листопада 2024 року
м. Черкаси
Справа № 710/1095/24
Провадження № 22-ц/821/1732/24
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Винник І.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: адвокат Бабенко Руслан Володимирович,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши упорядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка Руслана Володимировича на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 25 вересня 2024 року(постановлену в приміщенні Шполянського районного суду Черкаської області під головуванням судді Сивоконя С.С.) про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
30 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
24 вересня 2024 року до суду надійшла заява від ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі для примирення подружжя.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що до реєстрації шлюбу сторони у справі проживали у цивільному шлюбі з 2013 року. Шлюб офіційно був зареєстрований 17 грудня 2022 року. Під час шлюбу народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_2 вказує, що відновлення сімейних відносин між сторонами можливе і доцільне, та не суперечить їх інтересам, вона бажає зберегти сім'ю, щоб діти зростали у повній сім'ї.
Просила суд надати строк для примирення з позивачем не менше двох місяців.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 25 вересня 2024 року клопотання відповідача про надання строку на примирення - задоволено.
Надано сторонам строк на примирення - 3 (три) місяці.
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу зупинено.
Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що ураховуючи, що відповідачка бажає зберегти сім'ю, в ході засідання судом не встановлено обставин того, що надання сторонам строку на примирення буде суперечити моральним засадам суспільства, суд вважає за доцільне встановити строк для примирення подружжя тривалістю в 3 (три) місяці.
В апеляційній скарзі, поданій 04 жовтня 2024 року через засоби поштового зв'язку, представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко Р.В., вважаючи оскаржувану ухвалу суду немотивованою, необгрунтованою та такою, що суперечить моральним нормам суспільства, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 25 вересня 2024 року.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд не з'ясував причини не прибуття у судове засідання позивача. Наголошує на тому, що позивач перебуває на службі в Збройних Силах України та виконує бойові завдання по захисту Батьківщини.
Суд не з'ясував та не взяв до уваги причини розірвання шлюбу, а саме те, що в період перебування позивача на службі, відповідач зрадила та облаштувала своє особисте життя з іншим чоловіком.
Суд не з'ясував та не взяв до уваги дійсні причини, по яких відповідач, не проживаючи з позивачем та маючи стосунки з іншим чоловіком, не бажає розірвання шлюбу.
Суд проігнорував те, що клопотання про зупинення розгляду справи не було підтримане самою відповідачкою - вона до суду не з'явилася, причини своєї неявки не повідомила.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно п.14 ч.1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження.
Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. З рештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач бажає зберегти сім'ю і обставин того, що надання сторонам строку на примирення буде суперечити моральним засадам суспільства, не встановлено.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Стаття 211 ЦПК України передбачає, що одним із завдань розгляду справи по суті визначається сприяння примиренню сторін.
Згідно зі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.
Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду та надання сторонам строку на примирення. Якщо після закінчення призначеного судом строку, примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.
Ч. 7 ст. 240 ЦПК України визначено, що у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Пунктом 4 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, у випадках, встановлених пунктом 4 частини першої статті 251 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до закінчення строку для примирення, визначеного судом.
Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду.
Таким чином, якщо у справі про розірвання шлюбу суд дійде висновку про необхідність надання подружжю строку для примирення, який не може перевищувати шести місяців, суд відповідно до імперативної вказівки пункту четвертого частини першої статті 251 ЦПК України зобов'язаний зупинити провадження у справі на цей строк.
У даному випадку, суд першої інстанції визнав можливим примирення сторін, оскільки відповідачка звернулася до суду з відповідною заявою, та зупинив провадження у справі на строк, який не перевищує встановлений частиною сьомою статті 240 ЦПК України.
Посилання скаржника на те, що суд не з'ясував причини не прибуття у судове засідання позивача, який перебуває на службі в Збройних Силах України та виконує бойові завдання по захисту Батьківщини, є необгрунтованими, оскільки самим позивачем були подані до суду заяви про розгляд справи без його участі.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі про ігнорування відповідачкою заявленого нею клопотання про зупинення розгляду справи у зв'язку із її неявкою до суду та неповідомленням причин своєї неявки, також є неаргументованими, оскільки під час розгляду клопотання відповідача в судовому засіданні дане клопотання підтримала її представник - адвокат Тишкевич Т.В.
Інші доводи скаржника в апеляційній скарзі зводяться до незгоди позивача з наданням судом сторонам строку для примирення подружжя, що оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала, якою було зупинено провадження у справі та надано сторонам строк для примирення, є законною та обґрунтованою, постановленою із дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка Руслана Володимировича- залишити без задоволення.
Ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 25 вересня 2024 рокуу справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу -залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко