Провадження № 11-сс/821/435/24 Справа № 703/4958/24 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
19 листопада 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючогоОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря прокурора підозрюваного (відеоконференція) захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 листопада 2024 року про продовження строку тримання під вартою, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, утриманців не має, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 11.03.2024 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч.1 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 189, ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 309 КК України, -
Слідчий СВ відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 в кримінальному провадженні №42024252230000057 від 09.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 309 КК України.
Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2024 року ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 листопада 2024 року включно.
Постановою керівника Смілянської окружної прокуратури строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено до трьох місяціва, тобто до 10 грудня 2024 року.
Слідчий зазначив, що на даний час досудове розслідування не закінчено та наявна необхідність у проведенні судово лінгвістичної експертизи за експертною спеціальністю 20.2 «семантико-текстуальні дослідження», виконання якої 24 жовтня 2024 року доручено Вінницькому НДЕКЦ МВС України. Також необхідно провести інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії.
Оскільки ризики, визначені під час обрання запобіжного заходу не відпали, слідчий просив продовжити підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 листопада 2024 року продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 30 днів до 04 грудня 2024 року без визначення розміру застави.
Не погоджуючись з такою ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_8 , діючи в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному більш м'який запобіжний захід, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник вказує, що тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК.
Також захист вважає, що слідчим суддею не в повній мірі враховані дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , який має постійне місце проживання, має батька - учасника бойових дій, а саме ОСОБА_10 , який має фінансову можливість та бажання внести заставу за ОСОБА_7 .
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку захисника та самого підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно із ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст. 199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Як убачається з матеріалів судового провадження та клопотання вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , близько 18 год. 15 хв. маючи умисел направлений на вчинення хуліганських дій разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебуваючи біля входу до центрального ринку м. Сміла, що знаходиться по АДРЕСА_2 , під час призначеної зустрічі ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходячись у публічному місці, грубо ігноруючи встановлені в суспільстві загальноприйняті елементарні добропорядні правила поведінки та моральності, прагнучи протиставити себе суспільству, демонструючи повну відверту зневагу до встановлених суспільством вимог етичної поведінки, а також норм публічної моралі, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливо зухвалістю, принижуючи честь і гідність ОСОБА_12 , ображаючи голосними нецензурними лайками в публічному місці, в присутності сторонніх осіб, при цьому почав погрожувати фізичною розправою та в подальшому вдарив ОСОБА_12 декілька разів в обличчя рукою, а саме в область повіка правого ока та носа, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді крововиливу повік правого ока, садна спинки носа, що згідно висновку експерта №02-01/830 від 10.09.2023 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Крім цього, 03.09.2024 близько 18 години 15 хвилин ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, вимагав від ОСОБА_12 передачі грошових коштів у сумі 5000,00 доларів США, з використанням погроз застосування насильства над потерпілим у майбутньому при наступних обставинах.
24.02.2022 Російська Федерація здійснила відкриту агресію проти України, у зв'язку з чим, з моменту видання Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022 на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 почав діяти воєнний стан, строком на 30 діб. У подальшому, військовий стан Указом Президента України неодноразово продовжувався, останній раз продовжений Указом Президента України № 271/2024 від 07.08.2024 на 90 діб.
Так, під час зустрічі 03.09.2024 близько 18 годин 15 хвилин біля входу до центрального ринку м. Сміла, що знаходиться по вул. В'ячеслава Чорновола, 3, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , маючи умисел направлений на вимагання з метою власного збагачення вимагав у ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 5 000,00 доларів США в якості неіснуючого боргу.
Крім цього, ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, без передбаченого законом дозволу, умисно, незаконно, у невстановлений спосіб, придбав 20 предметів зовні схожих на патрони, які у подальшому переніс до місця свого постійного проживання, за адресою АДРЕСА_1 , де зберігав до 10 вересня 2024 року.
10 вересня 2024 року в період часу з 17 год. 26 хв. по 20 год. 54 хв. за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_7 проведено обшук, під час якого в приміщенні вищевказаного будинку виявлено та вилучено двадцять патронів, які згідно висновку експерта від 11.09.2024 №СЕ-19/124-24/ 12902-БЛ являються боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї - патрони калібру 5,56*45 мм (223 Remington) НАТО, які споряджені кулями «SS109», промислового виробництва компанії «Sellier&Bellot JSC», Чехія. Дані патрони придатні для стрільби.
Крім цього, ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, у невстановленому місці, умисно, незаконно придбав у невстановлений спосіб подрібнені частини рослин зелено-коричневого кольору, які у подальшому переніс до місця свого постійного проживання, за адресою АДРЕСА_1 , де зберігав до 10 вересня 2024 року.
Так, 10 вересня 2024 року в період часу з 17 год. 26 хв. по 20 год. 54 хв. за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_7 проведено обшук, під час якого в приміщенні сараю на території вищевказаного будинку виявлено та вилучено грубо подрібнені частини рослин зелено-коричневого кольору, які згідно висновку експерта від 11.09.2024 №СЕ-19/124-24/ 12904-НЗПРАП є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс. Маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 596,0 г.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 №188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» канабіс, масою 596,0 г, відноситься до великих розмірів зберігання яких, тягне за собою кримінальну відповідальність.
З урахуванням зібраних доказів 11.09.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 296 та ч. 2 ст. 309 КК України.
Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2024 року ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 листопада 2024 року включно.
Постановою керівника Смілянської окружної прокуратури строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено до трьох місяців, тобто до 10 грудня 2024 року.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на цей час відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись у кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Отже, Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Беручи до уваги тяжкість інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, який обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, що може викликати його втечу, даних про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, а також період його тримання під вартою, соціальні зв'язки, сімейний стан, останні не одружений, досудове розслідування триває, а саме є необхідність у проведенні судово лінгвістичної експертизи а також інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
При цьому відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченому процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо невиправданості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого. Будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту у скарзі не наведено.
Посилання у апеляційній скарзі захисника на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження суду.
Щодо наявності у підозрюваного ОСОБА_7 міцних соціальних зв'язків (батько, який є учасником бойових дій, має інвалідність) на існування яких посилається захисник, то вони були предметом розгляду місцевого суду, та це є лише однією з обставин, які підлягають врахуванню при обранні запобіжного заходу. Але наявність у останнього тісних соціальних зв'язків не може спростувати існування ризиків, передбачених ст. 177 КК України.
Колегія суддів не вбачає на даний час надмірної тривалості тримання підозрюваного під вартою, оскільки бере до уваги сукупність ризиків, встановлених судом.
На даний час таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Що стосується прохання апеляційної скарги адвоката про визначення розміру застави при продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого, то таке було предметом розгляду суду, з чим погоджується і колегія суддів, адже відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою такого застосування.
Враховуючи обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, один з яких який є злочином, вчиненим із застосуванням насильства або погрозою його застосування, суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного не визначив йому альтернативний запобіжний захід у виді застави.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 встановлено, що обставини вчинення інкримінованих йому злочинів не змінились та ризики не перестали існувати, тому підстав для визначення йому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не вбачається.
Отже, наведені прокурором у клопотанні та підтверджені у судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу підозрюваним на цей час не змінилися.
Крім цього, будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного ОСОБА_7 , апеляційний суд на теперішній час не установив.
З врахуванням наведеного та особи підозрюваного ОСОБА_7 , тяжкості інкримінованих йому діянь, апеляційний суд відхиляє доводи про застосування менш суворого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, або розглянути питання щодо визначення застави ОСОБА_7 , на чому наголошує апелянт у скарзі, оскільки визнає таке недостатньо обґрунтованим, виходячи з існуючих на цей час ризиків.
Колегія суддів приходить до висновку, що запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігти можливості настання вказаних ризиків.
У зв'язку з цим підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді немає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 листопада 2024 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді