Житомирський апеляційний суд
Справа №286/1355/24 Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В.
Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.
21 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу № 286/1355/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 05 червня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Кулініча Л.В. у м. Овручі
У березні 2024 року ТОВ «ФК «Ріальто» звернулося до суду із названим позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 230628-62879-1 від 28.06.2023 у розмірі 31250,00 грн, судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та 9000,00грн. витрат на правничу допомогу.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до умов укладеного договору № 230628-62879-1 від 28.06.2023 між ТОВ «ФК «Ріальто» (торгова марка «MONETKA») та відповідачем, останній отримав кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 150 днів (до 25.11.2023), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, а тому станом на 26.03.2024 виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 31250,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом; 26250,00 грн. заборгованість за відсотками.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 31250,00 грн, а також судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422,40 грн та 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 05 червня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованість за Договором № 230628-62879-1 від 28.06.2023 у розмірі 31250,00 грн., судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та 3000,00грн. витрат на правову допомогу.
В іншій частині вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 05 червня 2024 року та відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала, що ОСОБА_1 з 29 липня 2023 року призваний по мобілізації до лав Збройних Сил України та згідно довідки, виданої в/ч НОМЕР_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Вимоги кредитора по відсоткам за користування кредитом є незаконними та такими, що не можуть бути задоволені, оскільки суперечать Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей". Крім того, розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. До того ж, сума заборгованості за користування кредитними коштами нарахована поза межами користування кредитами, тому є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (ч.1 ст.368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 28 червня 2023 року між ТОВ «ФК «Ріальто» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №230628-62879-1 в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання відповідачем кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 115566 (а.с.10-12).
Відповідно до пункту 1.1. договору товариство надає позичальникові грошові кошти в розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше строку, визначеного в пункті 1.3. цього Договору. Кредит надається не на споживчі цілі.
У пункті 1.2. договору сторони погодили процентну ставку за користування кредитом - 3,5 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного в п. 1.3. цього Договору (річна процентна ставка становить 1277,50 %).
Згідно пункту 1.3. договору строк надання кредиту становить 150 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1. Строк надання кредиту може бути продовжений в порядку та на умовах, визначених Правилами та договором.
Пунктом 1.4. договору визначено, що невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто», які розміщені на сайті monetka.ua, rialto.com.ua.
У відповідності до пункту 1.5. договору сума загального розміру кредиту та загальних витрат за кредитом зазначена у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору.
За пунктом 1.6. договору, товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб № 414949ХХХХХХ3949, що належить позичальнику.
Згідно витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи https://monetka.ua/, анкета-заява на кредит № 230628-62879-1 від 28.06.2023 , ОСОБА_1 звернувся із заявою про отримання грошових коштів в сумі 5000,00 грн на строк 150 днів. Складові частини сукупної вартості кредиту: проценти за користування кредитом - 5250,00 грн, нараховуються за ставкою 3,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (річна процентна ставка 1277,5 %); проценти за прострочення грошового зобов'язання - 3,5 % за кожен день неповернення кредиту (річна процента ставка 1277,5 %) (а.с.17).
За даними витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи https://monetka.ua, з метою укладення договору №230628-62879-1 від 28.06.2023, сторони 28 червня 2023 року вчинили наступні дії в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» та поза нею: о 21:15:00 год. - створення позичальником даних по заяві на кредит, автоматичні перевірки по заяві, перевірка позичальника за даними БКІ, скорингова оцінка позичальника; о 21:29:18 год. - створено пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) в особистому кабінеті позичальника, позичальнику відправлено SMS повідомлення про погодження кредиту з ідентифікатором (кодом) для підписання акцепту та укладення договору, о 21:29:42 год. - позичальником підписано одноразовим ідентифікатором та відправлено товариству електронне повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір (акцепт), друкована форма укладеного кредитного договору надіслана позичальнику в особистий кабінет для завантаження, о 21:30:18 год. - кредитні кошти перераховано на картку позичальника (а.с.16).
14 березня 2024 року ТОВ «Девелопмент Інновейшинс» видано довідку №122596 згідно якої, смс-повідомлення від альфа-імені «MONETKA» з текстом «Для підтвердження згоди з умовами Договору введіть 115566» було доставлено на номер НОМЕР_3 за допомогою сервісу ТОВ «Мобізон» 28 червня 2023 року о 21:29:18 год (а.с.18).
Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 26.03.2024 заборгованість відповідача за кредитним договором № 230628-62879-1 від 28.06.2023 становить 31250,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом; 26250,00 грн. заборгованість за відсотками (а.с.15).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «РІАЛЬТО» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині. Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., який у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. З урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягу виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд вважав вказані витрати не співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для визначення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.
Колегія суддів не може повністю погодитись висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Так, згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами".
Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07 жовтня 2020 року.
Кредитний договір 230628-62879-1 від 28.06.2023 підписано ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до ч.ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договорів, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
28 червня 2023 року між ТОВ «ФК «Ріальто» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №230628-62879-1 , який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором - 115566. Укладення договору відповідачем не оспорюється. За умовами договору відповідач отримав 5 000 грн кредиту на строк 150 днів.
У Договорі зазначено рахунок позичальника № НОМЕР_1 емітований АТ «КБ «ПРИВАТБАНК».
Виходячи із вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи вбачається, що відповідачем було укладено в електронній формі кредитний договір№230628-62879-1 від 28.06.2023 та отримано кредитні кошти за договором у вказаному розмірі на зазначений відповідачем картковий рахунок, зареєстрований позичальником в особистому кабінеті. При цьому, вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого є неможливим без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 порушив свої зобов'язання, передбачені кредитним договором №230628-62879-1 від 28.06.2023, не повернув взятих коштів у розмірі 5000 грн, тому позовні вимоги у частині стягнення основної суми боргу за договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення відсотків, з урахуванням наступного.
Відповідно до довідки Міністерства оборони України від 22.08.2023, молодший сержант ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 (а.с. 78).
Згідно з п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку» від 30.03.2021 №1357-IX, який набрав чинності 23.04.2021 пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: «15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».
Останніми змінами, які набрали чинності 19.08.2022, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено словами «крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».
Відповідно до абз. 5 ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв'язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.
Згідно із роз'ясненнями Національного банку України у листі від 02.09.2014 №18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Відповідно до роз'яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (лист від 01.02.2019 №321/722) зазначено, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов'язаних є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки.
З огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , колегія суддів вважає, що він має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, на звільнення від обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов'язань за кредитним договором.
При цьому п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.
Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов'язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.
Положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов'язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.
Таким чином, згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 станом на час розгляду справи має статус військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , а тому на нього поширюються пільги, передбачені п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій і пені за невиконання зобов'язань за користування кредитом, а також у нього відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом.
Згідно розрахунку заборгованості станом на 26.03.2024 заборгованість відповідача за кредитним договором № 230628-62879-1 від 28.06.2023 становить 31250,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом; 26250,00 грн. заборгованість за відсотками.
Отже, колегія суддів за результатами перегляду справи в апеляційному порядку приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» підлягає стягненню за кредитним договором № 230628-62879-1 лише тіло кредиту у розмірі 5000 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення відсотків не підлягають задоволенню, оскільки на ОСОБА_1 поширюється положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів за користування кредитом.
З огляду на наведене рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів в сумі 26250,00 грн підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. Рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 230628-62879-1 від 28.06.2023 за тілом кредиту в розмірі 5000 грн. підлягає залишенню без змін.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Згідно матеріалів справи, ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» сплатило 2422,40 грн судового збору при подачі позову до суду першої інстанції (а.с. 46), при зверненні до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 4 542 грн за подачу апеляційної скарги (а.с. 121).
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог на 16 %, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» підлягає пропорційному стягненню 387,58 грн судового збору за подачу позову до суду першої інстанції. Також з ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» на користь ОСОБА_1 у зв'язку з частковим задоволенням вимог апеляційної скарги на 84 % підлягає пропорційному стягненню 3815,28 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Крім того, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» підлягає стягненню витрати на правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 1440 грн (9000 грн х 16 % ).
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 05 червня 2024 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» процентів в сумі 26250,00 грн. та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову з задоволенні цих вимог.
Рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», що знаходиться в м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.4, код ЄДРПОУ 43492595, заборгованості за Договором № 230628-62879-1 від 28.06.2023 за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн. залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» 387,58 гривень судового збору (за подання позову).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» 1440 гривень за надання правничої допомоги у суді першої інстанції.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» на користь ОСОБА_1 3815,28 гривень (за подання апеляційної скарги).
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.
Головуючий Судді