Житомирський апеляційний суд
Справа №296/4035/24 Головуючий у 1-й інст. Покатілов О. Б.
Номер провадження №33/4805/1235/24
Категорія ч.1, ч.2 ст.172-7 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
20 листопада 2024 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду ГалацевичО.М., за участі прокурора ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Корольовського районного суду м.Житомира від 30 липня 2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.172-7 КУпАП,
Постановою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 01 травня 2024 року об'єднано в одне провадження справи №296/4035/24 (№3/296/1394/24), №296/4037/24 (№3/296/1395/24), №296/4038/24 (№3/296/1396/24), №296/4039/24 (№3/296/1397/24), №296/4040/24 (№3/296/1398/24), №296/4041/24 (№3/296/1399/24), №296/4042/24 (№3/296/1400/24), №296/4043/24 (№3/296/1401/24), №296/4044/24 (№3/296/1402/24), №296/4046/24 (№3/296/1403/24), №296/4047/24 (№3/296/1404/24) та №296/4048/24 (№3/296/1405/24) відносно ОСОБА_2 за ст.ст.172-7 ч.1, 172-7 ч.2 КУпАП, присвоївши об'єднаній справі №296/4035/24 (№3/296/1394/24).
Постановою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 30 липня 2024 року визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.172-7 ч.1, ст.172-7 ч.2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 250 (двохсот п?ятидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
З постанови судді місцевого суду вбачається, що ОСОБА_2 , будучи у період з 01.08.2023 по 06.03.2024 тимчасово виконуючим обов'язки директора обласного комунального підприємства «Обласний учбово-курсовий комбінат житлово-комунального господарства» Житомирської обласної ради, та відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (надалі - Закону), суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, порушив вимоги ст.28 Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Розпорядженням голови Житомирської обласної ради від 31.07.2023 за №287-к з 01.08.2023 на ОСОБА_2 покладено виконання обов?язків директора обласного комунального підприємства «Обласний учбово-курсовий комбінат житлово-комунального господарства» Житомирської обласної ради до спливу дванадцяти місячного строку після припинення чи скасування воєнного стану або до призначення на цю посаду керівника.
Розпорядженням голови Житомирської обласної ради від 05.02.2024 за №25-к з 06.03.2024 припинено виконання обов'язків директора обласного комунального підприємства «Обласний учбово-курсовий комбінат житлово-комунального господарства» Житомирської обласної ради ОСОБА_2 .
Статутом обласного комунального підприємства «Обласний учбово-курсовий комбінат житлово-комунального господарства» Житомирської обласної ради, затвердженого рішенням Житомирської обласної ради від 19.05.2016 року №238, визначено, що Підприємство є юридичною особою, управління яким здійснює Житомирська обласна рада.
Обласне комунальне підприємство «Обласний учбово-курсовий комбінат житлово-комунального господарства» Житомирської обласної ради відповідно до ст.81 Цивільного кодексу України є юридичною особою публічного права. Безпосереднє керівництво Підприємством здійснює його директор, якого призначає засновник на підставі укладеного контракту.
Приписами статті 3 Закону визначено коло осіб, на яких поширює свою дію Закон, зокрема підпунктом «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону, передбачено його розповсюдження на посадових осіб юридичних осіб публічного права.
Отже, ОСОБА_2 є суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, у тому числі за ч.1 ст.172-7 та ч.2 ст.172-7 КУпАП.
Однак, тимчасово виконуючий обов'язки директора обласного комунального підприємства «Обласний учбово-курсовий комбінат житлово-комунального господарства» Житомирської обласної ради (надалі - ОКП «ОУКК ЖКГ» ЖОР, Підприємтсва, Комбінату) ОСОБА_2 , не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та не повідомив визначений Законом орган - Житомирську обласну раду про наявність у нього реального конфлікту інтересів, який виник перед підписанням наказів, а саме:
- від 31.10.2023 №37-К «Про преміювання працівників», яким з-поміж інших працівників встановив собі особисто як т.в.о. директора Комбінату премію в розмірі 100% від окладу, чим порушив вимоги, передбачені п.3 ч.1 ст.28 Закону та вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане із корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-7 КУпАП;
- від 31.10.2023 за №39-К «Про встановлення надбавок», яким з-поміж інших працівників встановив собі особисто як заступнику директора Комбінату надбавку за складність та напруженість в розмірі 50% від окладу, чим порушив вимоги, передбачені п.3 ч.1 ст.28 Закону та вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане із корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-7 КУпАП;
- від 31.10.2023 за №39-к «Про встановлення надбавок», яким з-поміж інших працівників встановив собі особисто як заступнику директора Комбінату надбавку в розмірі 50% від окладу чим порушив вимоги, передбачені п.2 ч.1 ст.28 Закону, та вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане із корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-7 КУпАП;
- від 31.10.2023 за №37-к «Про преміювання працівників», яким з-поміж інших працівників встановив собі особисто як т.в.о. директора Комбінату премію в розмірі 100% від окладу чим порушив вимоги, передбачені п.2 ч.1 ст.28 Закону, та вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане із корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-7 КУпАП;
- від 25.07.2023 за №26-К «Про преміювання працівників», яким з-поміж інших працівників встановив собі особисто як т.в.о. директора Комбінату премію в розмірі 100% від окладу, чим порушив вимоги, передбачені п.3 ч.1 ст.28 Закону та вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане із корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-7 КУпАП;
- від 25.07.2023 за №26-к «Про преміювання працівників», яким з-поміж інших працівників встановив собі особисто як т.в.о. директора Комбінату премію в розмірі 100% від окладу, чим порушив вимоги, передбачені п.2 ч.1 ст.28 Закону, та вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане із корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-7 КУпАП;
- від 31.07.2023 за №27-К «Про встановлення надбавок до зарплати», яким з-поміж інших працівників встановив собі особисто як т.в.о. директора Комбінату надбавку в розмірі 50% від окладу, чим порушив вимоги, передбачені п.3 ч.1 ст.28 Закону та вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане із корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-7 КУпАП.
- від 31.07.2023 за № 27-к «Про встановлення надбавок до зарплати», яким з-поміж інших працівників встановив собі особисто як т.в.о. директора Комбінату надбавку в розмірі 50% від окладу чим порушив вимоги, передбачені п.2 ч.1 ст.28 Закону, та вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане із корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-7 КУпАП;
- від 25.09.2023 за №31-к «Про встановлення надбавок до зарплати за суміщення професій», яким з-поміж інших працівників встановив собі особисто як т.в.о. директора Комбінату надбавку в розмірі 50% від окладу, чим порушив вимоги, передбачені п.3 ч.1 ст.28 Закону та вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане із корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-7 КУпАП;
- від 25.09.2023 за №31-к «Про встановлення надбавок до зарплати за суміщення професій» від 25.09.2023 року за №31-к, яким з-поміж інших працівників встановив собі особисто як т.в.о. директора Комбінату надбавку в розмірі 50% від окладу чим порушив вимоги, передбачені п.2 ч.1 ст.28 Закону, та вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане із корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-7 КУпАП;
- від 25.09.2023 за №32-К «Про преміювання працівників», яким з-поміж інших працівників встановив собі особисто як т.в.о. директора Підприємства премію в розмірі 100% від окладу, чим порушив вимоги, передбачені п.3 ч.1 ст.28 Закону та вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане із корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-7 КУпАП;
- від 25.09.2023 за №32-к «Про преміювання працівників», яким з-поміж інших працівників встановив собі особисто як т.в.о. директора Підприємства премію в розмірі 100% від окладу, чим порушив вимоги, передбачені п.2 ч.1 ст.28 Закону, та вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане із корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-7 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, посилаючись на незаконність постанови, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не враховано правову позицію судів апеляційної інстанції в подібних правовідносинах. Також вказав, що вчинені ним дії не завдали шкоди Підприємству, оскільки він діяв лише в інтересах очолюваної ним установи, без будь-якої користі та особистої зацікавленості, адже отримані ним на підставі наказів кошти, виплата яких передбачена внутрішніми документами, що регулюють діяльність підприємства, в межах кошторису, неодноразово використовувались ним з метою якісного виконання завдань та вирішення поточних питань щодо діяльності підприємства, що в свою чергу слугувало економією коштів КНП«ОУКК ЖКГ» ЖОР. Звернув увагу, що не мав приватного інтересу, а саме поліпшення свого матеріального стану за рахунок використання службового становища при видачі та підписанні наказів про встановлення надбавок до окладу. Нараховуючи заробітну плату, як основну, так і додаткову, в тому числі премію, він, будучи керівником, діяв відповідно до умов контракту. Крім того, обговорення преміювання відбувалося колегіально. Тому, його дії по підписанню відповідних наказів не можуть кваліфікуватись адміністративним правопорушенням, повязаним з корупцією, адже не є такими, що вчинені в умовах реального конфлікту інтересів. Також, на його думку, враховуючи відсутність доказів притягнення його раніше до відповідальності за аналогічні правопорушення, його позитивну репутацію, вік, відсутність шкоди від вчинення діяння, а також те, що випадок носить поодинокий характер, у суду першої інстанції були всі підстави для звільнення його від відповідальності за малозначністю з оголошенням усного зауваження та звільнення від відповідальноситі згідно вимог ст.22 КУпАП. Проте, суд уваги на це не звернув та безпідставно кваліфікував його дії, які пов?язані з корупцією.
До суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, доводи апеляційної скарги підтримав. Тому, зважаючи на його волевиявлення, заслухавши думку прокурора та, враховуючи положення ч.6 ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення прокурора, який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, надав висновок в порядку ч.1 ст.250 КУпАП, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст.245 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими доказами, які мають істотне значення для правильного, об'єктивного та справедливого розгляду справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили (ст.252 КУпАП).
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зазначені вимоги закону судом першої інстанції були дотримані. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення, та прийняте по справі рішення.
Як зазначено у диспозиції ч.1 ст.172-7 КУпАП відповідальність за даною нормою закону настає у разі неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів тягне за собою відповідальність, передбачену ч.2 ст.172-7 цього Кодексу.
Згідно примітки до статті 172-7 КУпАП:
1. Суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої ст.3 Закону України «Про запобігання корупції».
2. У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Так, відповідно до ч. 1 ст.28 Закону України "Про запобігання корупції", особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першоїстатті 3 цього Закону, зобов'язані:
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
В статті 1 наведеного Закону міститься визначення термінів, наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
пряме підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням;
правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першійстатті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;
реальний конфлікт інтересів- це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Вимогами частини 1статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону зобов'язані не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, на переконання апеляційного суду, є обґрунтованим та всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі та перевірених суддею доказах.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, що поставлено йому у вину, безумовно доводиться матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема: протоколами про адміністративне правопорушення №№255, 256, 257, 258, 259, 260, 261, 262, 263, 264, 265 та 266 від 26.04.2024; копіями наказів №26-к від 25.07.2023 «Про преміювання працівників»; №27-к від 31.07.2023 «Про встановлення надбавок до зарплати»; №31-к від 25.09.2023 «Про встановлення надбавок до зарплати за суміщення професій»; №32-к від 25.09.2023 «Про преміювання працівників»; №37-к від 31.10.2023 «Про преміювання працівників»; №39-к від 31.10.2023 «Про встановлення надбавок»; копією розпорядження голови Житомирської обласної ради від 31.07.2023 за №287-к про покладення на ОСОБА_2 виконання обов?язків директора ОКП «Обласний учбово-курсовий комбінат ЖКГ» ЖОР з з 01.08.2023; копією Статуту Обласного комунального підприємства «Обласний учбово-курсовий комбінат житлово-комунального господарства» Житомирської обласної ради (затвердженого рішенням Житомирської обласної ради від 19.05.16 №238), копією Колективного договору між роботодавцем та трудовим колективом Обласного комунального підприємства «Обласний учбово-курсовий комбінат житлово-комунального господарства» Житомирської обласної ради (схваленого загальними зборами трудового колективу 22 травня 2017 р. протокол №11) з додатками, листами Житомирської обласної ради від 04.04.2024 за №р-5-22/371 та 24.04.2024 за №р-5-21/417.
Встановлені обставини, які обгрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови, та досліджені судом докази із достатньою повнотою вказують на те, що ОСОБА_2 , як т.в.о. директора Підприємства, наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями і в розумінні п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, під час підписання наказів про виплату собі премій у розмірі 100% від посадового окладу та надбавок у розмірі 50%, перебував в умовах реального конфлікту інтересів, про що не повідомив Житомирську обласну раду, як орган управління майном, якому він півдзвітний і з бюджету якого здійснюється фінансування Комбінату, та вчинив дію (підписання вказаних наказів) в умовах реального конфлікту інтересів.
Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.172-7 та ч.2 ст.172-7 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано.
Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-7 та ч.2 ст.172-7 КУпАП виражається як у формі умислу та і у формі необережності.
ОСОБА_2 мав дискреційні повноваження та міг на власний розсуд визначати вид і зміст свого управлінського рішення (як підписувати накази про виплату премій та надбавок собі так і не підписувати їх).
В даному випадку судом розглядається не корупційне правопорушення, а адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, яке полягає у недотриманні обмежень, передбачених ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», якою зокрема, передбачено, що особа має повідомляти про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а також не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, що в даному випадку ОСОБА_2 дотримано не було.
При цьому відсутність у ОСОБА_2 корисливого умислу жодним чином не впливає на кваліфікацію його дій (бездіяльності).
Посилання ОСОБА_2 на прийняття ним наказів щодо встановлення собі премій у відповідності до укладеного контранкту тощо не усуває реального конфлікту інтересів та потребує відповідного рішення керівником вищого уповноваженого органу щодо врегулювання цього конфлікту інтересів, що визначено ст.28 Закону України «Про запобігання корупції».
За таких обставин доводи, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності постанови суду першої інстанції є необґрунтованими та, на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_2 адміністративної відповідальності за вчинені правопорушення.
Апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
При постановленні рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.ч.1, 2 ст.172-7 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 250 (двохсот п?ятидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн, суддею місцевого суду у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-36 КУпАП.
Підстав для звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КупАП суд апеляційної інстанції не вбачає.
Судові рішення, на які у апеляційній скарзі посилається ОСОБА_2 , преюдиційного значення для вирішення даної справи не мають.
Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її скасування та закриття провадженняу справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення апеляційний суд не вбачає.
Керуючисьст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Корольовського районного суду м.Житомира від 30 липня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О.М.Галацевич