Житомирський апеляційний суд
Справа №291/1722/23 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
21 листопада 2024 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 291/1722/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 16 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Митюк О.В. у смт. Ружині,
У грудні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк», Товариство, Банк, Позивач) звернулось з даним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 жовтня 2019 року станом на 26 листопада 2023 року у розмірі 48 341,55 грн, яка складається із: - 37 699,36 грн заборгованості за тілом кредиту та 10 642,19 грн- боргу за простроченими відсотками. Також Банк просив стягнути судові витрати.
Позов мотивувався тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 15 жовтня 2019 року підписав заяву-анкету б/н, при підписанні якої, підтвердив свою згоду на те, що вона разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а саме відкрив кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, та надав відповідачу у користування кредитну картку.
ОСОБА_1 зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Однак, він не надає своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями та станом на 26 листопада 2023 року має заборгованість в сумі 48 341,55 грн, яка складається з: 37 699,36 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 642,19 грн- заборгованості за простроченими відсотками.
Заочним рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 16 травня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість по тілу кредиту у розмірі 37699,36 грн та судові витрати.
У поданій апеляційній скарзі, Банк просить в частині відмови у стягнені заборгованості за процентами скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за процентами в розмірі 10642,19 грн, в іншій частині рішення залишити без змін та вирішити питання судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалене рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.
Зазначає, що відмовляючи у задоволені вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції належним чином не дослідив Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 15 жовтня 2019 року. Суд не взяв до уваги, що підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 15 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору. А та обставина, що Відповідач тривалий час вносив плату відповідно до умов зазначеної вище угоди, вказує на вільне волевиявлення позичальника в момент укладення правочину, повну обізнаність та погодження з умовами кредитування.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 21 червня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та 21 листопада 2024 року справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, видав кредитні кошти. Відповідач в добровільному порядку не повернув фактично отримані та використані грошові кошти надані позивачем.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Рішення в цій частині сторонами не оспорюється.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, місцевий суд обґрунтував свої висновки тим, що умови щодо нарахування вказаної заборгованості не визначені в анкеті-заяви від 15 жовтня 2019 року.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду враховуючи наступне.
Як вбачається із матеріалів справи між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н від 15 жовтня 2019 року, згідно якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Також у матеріалах справи міститься довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, у якій відображено зміну кредитного ліміту у період із 15 жовтня 2019 року по 04 липня 2023 року.
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , останньому було відкрито кредитний рахунок та 15 жовтня 2019 року, встановлений кредитний ліміт 1 000,00 грн., який у подальшому збільшився до 40 180,48 грн., а 04 липня 2023 року такий зменшено до 0,00 грн (а.с.13).
Довідкою АТ КБ «Приват Банк» підтверджено, що між Банком та відповідачем був підписаний кредитний договір б/н, за яким було надано кредитну картку «Універсальна», вказано її номер, дата відкриття, термін дії та тип (а.с.14).
Згідно доданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н укладеного між Банком та ОСОБА_1 , станом на 26 листопада 2023 року має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» 48 341,55 грн, яка складається з наступного: 37 699,36 грн - заборгованість за тілом кредита; 10 642,19 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.6-9).
Відповідно до банківської виписки за договором вбачається, що відповідач регулярно використовував кредитну картку для зняття готівки, оплати товарів та послуг, переказу коштів (а.с.10-12).
За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 10561 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відмовляючи у стягненні заборгованості за відсотками, суд першої інстанції посилається на те, що жодних правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 , на користь позивача заборгованості за відсотками немає, оскільки у анкеті-заяви відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами за несвоєчасне погашення кредиту
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки такі не відповідають дійсності.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, долучив до матеріалів справи заяву-анкету від 15 жовтня 2019 року, виписку по особовому рахунку за період 15 жовтня 2019 року по 27 листопада 2023 року, заяву про приєднання до Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини спірного договору, довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна» 55 днів пільгового періоду» і довідку про зміну умов кредитування та обслуговування рахунку, довідку про видану платіжну картку, копію паспорта підписану ОСОБА_1 15 жовтня 2019 року.
Відповідно до частини 1 статті 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Разом з тим, суд першої інстанції всупереч положенням цивільного процесуального законодавства не дослідив Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 15 жовтня 2019 року та дійшов помилкового висновку щодо відмови у стягненні відсотків по кредиту.
Враховуючи те, що позичальник підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 15 жовтня 2019 року, в якій визначено та погоджено розмір за користування кредитом, а також розмір щомісячних платежів, строк і порядок їх внесення, то вони підлягають стягненню.
Згідно з частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається зі змісту позовної заяви АТ КБ “Приват Банк» до ОСОБА_1 банк просив стягнути з відповідача 10 642,19 грн. заборгованості за простроченими відсотками.
З виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитною карткою, частково погашав кредитну заборгованість та не висловлював заперечень щодо розміру нарахувань. Згідно розрахунку заборгованості за кредитом заборгованість за тілом кредиту становить 37 699,36 грн. та за відсотками 10 642,19 грн.
Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем не спростовний. У матеріалах справи також відсутній контрозрахунок відповідача.
Підписавши заяву та довідку, які є складовими частинами кредитного договору, позичальник добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання, та повинен сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
Виходячи із наявних у матеріалах справи доказів, і наведених норм законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні всі підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 10 642,19 грн.
Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанціїу відповідності до положень частини 1 статті 376 ЦПК України - скасуванню, із ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню, то підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь Банку судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 2 684,00 грн та за подання апеляційної скарги - 4 026,00 грн, а всього - 6 710,00 грн.
За приписами пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню.
Малозначними, зокрема, є справи, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.
Заочне рішенняРужинського районного суду Житомирської області від 16 травня 2024 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення.
Заочне рішенняРужинського районного суду Житомирської області від 16 травня 2024 року у частині стягнення судових витрат змінити.
Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 10 642,19 грн заборгованості за простроченими відсотками та 6 710,00 грн судового збору.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді