Провадження № 33/803/1989/24 Справа № 226/2156/23 Суддя у 1-й інстанції - Клепка Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.
21 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:
секретарів судового засідання ОСОБА_1 , Примак Н.М.,
захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ,
апеляційну скаргу захисника Безрука А.В., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , на постанову Димитровського міського суду Донецької області від 02 липня 2024 року, якою
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Постановою Димитровського міського суду Донецької області від 02 липня 2024 року встановлено, що 30.11.2023 року о 03.15 год. біля будинку № 22 по вул.Ушакова в м.Мирноград Донецької області ОСОБА_3 керував автомобілем Hyundai Sonata, держвний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів) і в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на визначення стану сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу газоаналізатор Alcotest Drager 6810 та у закладі охорони здоров'я відмовився, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги:
В апеляційній скарзі захисник Безрук А.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 , просить постанову Димитровського міського суду Донецької області від 02 липня 2024 року щодо ОСОБА_3 скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази керування ОСОБА_3 30.11.2023 року транспортним засобом. Долучений відеозапис також не містить підтвердження, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом. Допитаний в судовому засіданні працівник поліції пояснив, що зупинка транспортного засобу на якому їхав ОСОБА_3 не проводилась та він не був присутнім під час зупинки авто. Осіб, які зупиняли автомобіль на блокпосту, виявлено не було. Невідомий час коли працівники поліції дізнались про цей випадок, а також скільки часу вони їхали до автомобіля ОСОБА_3 , який знаходився на блокпосту.
Звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, чи були підстави у вигляді порушення ПДР для зупинки ОСОБА_3 , оскільки відсутність таких підстав тягне подальші дії працівників поліції незаконними.
Звертає увагу, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_3 права лише після складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Зауважує, що невідома доля автомобіля, а саме чи було його вилучено чи передано комусь.
Просить не брати до уваги відеозапис, долучений до матеріалів справи, оскільки він не здійснювався з самого початку правопорушення та до кінця. Крім того, працівники поліції не повідомили про здійснення відеофіксації.
Звертає увагу, що судом 1-ї інстанції було проігноровано клопотання сторони захисту про допит свідка ОСОБА_4 для надання пояснень по справі.
Позиції сторін в суді :
Захисник Безрук А.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 , в судовому засіданні при апеляційному розгляді свою апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав, наведених в ній. Не заперечував проти розгляду справи за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , належним чином повідомленого про місце, день та час судового розгляду.
Висновки суду:
Перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення захисника Безрука А.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи та долучений до справи відеозапис, вважаю, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає за таких підстав:
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також слід враховувати, що за практикою ЄСПЛ процесуальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, в силу тяжкості стягнень, які передбачені законом, в плані забезпечення прав особи та стандартів доказування має прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства, в тому числі і до додержання стандарту доведення поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні.
ОСОБА_3 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явниким ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку.
Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим.
Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону таправильно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності складу правопорушення в діях ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, яким судом надана повна та належна оцінка, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №574818 від 30.11.202.34 відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складеним уповноваженою особою у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП;
- відеозаписом долученим до матеріалів справи, яким, зокрема зафіксовано факт відмови ОСОБА_3 від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису подій, що мали місце 30.11.2023 року за участі ОСОБА_3 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Апеляційний суд вважає недоведеними доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції порушені вимоги ст. 266 КУпАП та відсутні доказів керування ОСОБА_3 транспортним засобом та безпідставності його зупинки працівниками поліції, оскільки вони спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи та поясненнями самого ОСОБА_3 в судовому засіданні.
Як встановлено судом і не заперечувалось ОСОБА_3 , його автомобіль Hyundai Sonata, державний номерний знак НОМЕР_1 , 30.11.2023 року у нічний час був зупинений на блокпосту, розташованому по вул. Ушакова в м. Мирноград. Вказаний автомобіль зафіксовано на доданому до протоколу відеозапису. ОСОБА_3 було попереджено, що все фіксується на відеокамеру, яку він просив працівників поліції виключити, на що йому було роз'яснено, що це заборонено.
З відеозапису вбачається, що на протязі всього часу спілкування з працівниками поліції факт керування транспортним засобом Hyundai Sonata ОСОБА_3 не заперечував. Під час спілкування з працівниками поліції сам підтвердив, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння (відеозапис....03, починаючи з 0:05:43), ознаки якого достатньо зафіксовані цим відеозаписом, що надавало працівникам поліції право вимагати від водія проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, водій ОСОБА_3 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці за допомогою технічного приладу, так і у медичному закладі відмовився, що також в достатній мірі зафіксовано боді камерою поліцейського (відеозапис ....03, починаючи з 0:08:14). З відеозапису вбачається, що водієві на місці були роз'яснені як його права і обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, так і наслідки невиконання вимоги поліцейського щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння (відеозапис....03, починаючи з 0:11:30), і вже після цього було складено протокол про адміністративне правопорушення. Отже, підстав вважати, що протокол складено з порушенням вимог ст.256 КУпАП, у суду немає. Також, не встановлено і порушень з боку працівників поліції щодо порядку проведення огляду водія на встановлення стану сп?яніння.
Доводи сторони захисту, що транспортним засобом керував не ОСОБА_3 , а його товариш, є надуманими і вочевидь направлені на уникнення встановленої законом відповідальності, так як жодним доказом вони не були підтверджені належними та допустимими доказами.
Те, що відеозапис вівся не з початку зупинення автомобіля, на що також звертала увагу сторона захисту як підставу для закриття провадження, пояснюється тим, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 в нічний час, за межами встановленої комендантської години, мала місце в умовах воєнного стану під час проїзду мобільного блокпоста, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» та пунктів 5, 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021р. № 1456 (надалі Порядок №1456) надавало уповноваженим особам підстави для зупинки автомобіля. Такі доводи сторони захисту були предметом розгляду в суді першої інстанції, та їм суд правильно та в повному обсязі дав оцінку, вказавши що такі доводи захисника про безпідставне зупинення автомобіля суд відкидає, вважаючи їх неспроможними.
Відповідно до пунктів 2, 4 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Наявність у водія хоча б однієї з зазначених ознак є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
З відеозапису вбачається, що поведінка водія ОСОБА_3 та його зовнішні ознаки давали поліцейським підстави для підозри, що він перебуває в стані сп'яніння та для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого законом порядку, від чого ОСОБА_3 відмовився, що чітко зафіксовано відеозаписом, зробленим нагрудною боді камерою поліцейського відповідно до Наказу МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026. Включення камери, якою було зафіксовано відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відбулося з моменту початку виконання поліцейськими службових обов'язків і піддавати сумніву зміст даного відеозапису з наведених захисником підстав у суду немає. Переривання відеозапису на складання протоколу також не є достатньою підставою для висновку про відсутність у діях водія, який відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тим більше, що факту керування транспортним засобом та стану алкогольного сп'яніння, як свідчить відеозапис, сам водій ОСОБА_3 не заперечував і не висловлював жодного заперечення щодо складання відносно нього протоколу за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння або бажання пройти такий огляд у медичному закладі.
Згідно відомостей зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, відеофіксація правопорушення здійснювалась на БК № 3020, відео з якої записане на компакт-диск, долучено до матеріалів справи та досліджено судом.
Отже, вказані відеозаписи здійснено на підставі п. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, до доводів сторони захисту про недопустимість вказаного відеозапису, як доказу, суд ставиться критично, оскільки такі докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», ст.251 КУпАП, відповідно до вимог яких, доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів.
Разом з тим, матеріали справи дійсно не містять інформації щодо долі автомобіля, яким керував ОСОБА_3 , проте такі дані ніяким чином не спростовують наявність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_3 , передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час апеляційного розгляду судом приймались заходи щодо заявленого клопотання стороною захисту про допит свідка, проте свідок так і не був допитаний в судовому засіданні через його неявку. Тому, доводи сторони захисту щодо безпідставного проігнорування судом клопотання сторони захисту про допит свідка ОСОБА_4 апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Отже, судом першої інстанції надано належну оцінку всім доводам сторони захисту, оскільки наявними в матеріалах провадження доказами вони не підтверджуються, мають формальний характер та на переконання суду, спрямовані на ухилення ОСОБА_3 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки всі досліджені в судовому засіданні докази, у розумінні ст. 251 КУпАП є належними, логічно доповнюють один одного, не суперечать один одному, узгоджуються між собою, є правдивими, об'єктивними та беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_3 у вчинені інкримінуємого йому правопорушення, у зв'язку з чим підстав для неврахування їх судом немає.
Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_3 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2,5 ПДР - не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, а не лише протокол про адміністративне правопорушення, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_3 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.
Постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст. ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника Безрука А.В. та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Безрука А.В., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Постанову Димитровського міського суду Донецької області від 02 липня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.А. Гришин