Справа №:755/7471/24
Провадження №: 2/755/4944/24
"22" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії від 04 червня 2023 року № 555189745009 у розмірі 23 717,28 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 000,00 грн та заборгованості за відсотками - 11 717,28 грн, а також та судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» (далі - ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія») та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 555189745009. Договір укладено в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором. 18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором від 04 червня 2023 року № 555189745009, укладеним між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс».
Позивач зазначає, що набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії від 04 червня 2023 року № 555189745009 у розмірі 23 717,28 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 23 717,28 грн, сума заборгованості за відсотками - 11 717,28 грн.
На підставі вказаного просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії від 04 червня 2023 року № 555189745009 у розмірі 23 717,28 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 травня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача та про згоду на ухвалення заочного рішення.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подала. Конверти з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що двічі направлялися за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача повернулися до суду не врученими з відміткою оператора поштового зв'язку «Укрпошта» про причини повернення - «за закінченням терміну зберігання» та повторно - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня
2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи Дніпровським районним судом міста Києва обізнана, про що свідчить подана через систему «Електронний суд» заява ОСОБА_1 від
11 червня 2024 року про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
04 червня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та позичальником ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 555189745009, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у межах кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту в тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах (пункт 2.1 договору).
Порядок та умови кредитування вміщено у розділі 3 Договору кредитної лінії від 04 червня 2023 року № 555189745009.
Укладенням цього договору сторони домовилися про відкриття позичальнику кредитної лінії у межах якої кредитодавець надає позичальнику кредит з лімітом у розмірі не більше 12 000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит кредитодавцю та сплатити йому проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 3.1 договору).
Строк кредитування - 36 календарних днів, дата повернення кредиту - 09 липня 2023 року, заявлений строк кредитування 6 календарних днів з 04 червня 2023 року по 09 червня 2023 року; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка 990,00 % річних (2.71 % на день) за кожен день користування кредитом, застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою процентною ставкою; знижена процентна ставка 438,00 % річних (1,20 % на день), право користування кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених підпунктом 5.4.1 цього договору.
При цьому, згідно пункту 3.9 договору річна процентна ставка складає за користування кредитом протягом заявленого строку 6 календарних днів користування кредитом з 04 червня
2023 року по 09 червня 2023 року за зниженою процентною ставкою 438,00 % річних (1,20 % на день), застосовується з 1-го дня видачі кредиту, включаючи день видачі кредиту 04 червня 2023 року по
09 червня 2023 року заявленого строку користування кредитом (виключно, якщо не застосовується пільгова процентна ставка). За користування кредитом понад заявлений строк протягом наступних
30 календарних днів користування кредитом з 10 червня 2023 року і до 09 липня 2023 року останнього дня строку кредитування за стандартною процентною ставкою 990,00 % річних (2,71 % в день).
За користування кредитом протягом заявленого строку 6 календарних днів користування кредитом з 04 червня 2023 року по 09 червня 2023 року вартість кредиту складає 864,00 грн за користування кредитом. За користування кредитом понад заявлений строк протягом наступних
30 календарних днів користування кредитом з 10 червня 2023 року і до 09 липня 2023 року останнього дня строку кредитування вартість кредиту складає: 12 000,00 грн - тіло кредиту та 9 764,40 грн - проценти за користування кредитом (пункт 3.10 договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору позичальник при дотриманні всіх умов договору зобов'язується повернути кредитодавцю проценти нараховані за пільговою та/або зниженою процентною ставкою за період користування кредитом протягом заявленого строку користування кредитом - в останній день такого строку - 09 червня 2023 року, а отриманий кредит, проценти за користування кредитом за період з наступного дня після закінчення заявленого строку користування кредитом до останнього дня строку кредитування, неустойку (якщо така буде) - у останній день строку кредитування - 09 липня 2023 року.
Згідно пункту 5.5 договору сторони погодили, що обов'язок здійснити першу сплату процентів за користування кредитом протягом заявленого строку користування кредитом виникає у позичальника в останній календарний день заявленого строку користування кредитом - 09 червня 2023 року. З наступного дня після закінчення заявленого строку користування кредитом, а саме з 10 червня
2023 року, позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом щоденно, тобто на кожен наступний календарний день користування кредитом (термін внесення чергового платежу).
Згідно пункту 13.1 договору невід'ємною частиною цього договору є Додаток № 1 (графік платежів), Додаток № 2 (розрахунок вартості кредиту), Правила, Згода на обробку персональних даних, Згода на отримання кредитної історії та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення цього договору. Уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язуєтьсмя неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.loany.com.ua та в особистому кабінеті позичальника, а умови цього договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків кредитодавця та позичальника.
З пункту 13.8 договору встановлено, що позичальник підтвердив, що цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
До Договору сторони підписали Додаток № 1 до цього Договору «Графік платежів
№ 555189745009-1» та Додаток № 2 «Розрахунок вартості кредиту», які підписано позичальником одноразовим ідентифікатором 3150.
Також до договору кредитної лінії від 04 червня 2023 року № 555189745009 додано паспорт споживчого кредиту, підписаний 04 червня 2023 року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 3150.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Як встановлено судом, договір кредитної лінії від 04 червня 2023 року № 555189745009 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті
12 вказаного Закону, а саме з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору - 3150, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 04 червня 2023 року
№ 555189745009 станом на 08 квітня 2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 23 717,28 грн, з яких: 12 000,00 грн - залишок заборгованості за основним боргом (тілом кредиту), 11 717,28 грн - нараховані відсотки за користування кредитними коштами.
Відповідачем не спростовано факту укладення кредитного договору кредитної лінії від
04 червня 2023 року № 555189745009, власного розрахунку заборгованості не надано.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від
23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
З матеріалів справи судом встановлено таке.
18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до умов якого клієнт - первісний кредитор, зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 113 637 981,90 грн, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договором про надання фінансових послуг, укладеним між клієнтом і боржником. З моменту відступлення (передачі) фактору прав вимоги фактор є таким, що замінив клієнта у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення прав вимоги та мають відношення до прав вимоги. До фактора переходять права клієнта у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. (пункт
2.1, 2.3 договору факторингу). Право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання Реєстру Боржників в паперовому вигляді (додаток № 4), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги (пункт 6.1.4 договору факторингу з урахуванням додаткового договору від 21 грудня 2023 року № 1 до договору факторингу від 18 грудня 2023 року № 18/12-2023).
22 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» підписано акт приймання-передавання реєстру боржників в паперовому вигляді за Договором факторингу від 18 грудня 2023 року № 18/12-2023.
З платіжної інструкції від 27 грудня 2023 року № 793 вбачається, що ТОВ «Факторинг Партнерс» здійснило на користь ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» переказ грошових коштів у сумі 1 100 000,00 грн на оплату за договором факторингу від 18 грудня 2023 року № 18/12-2023.
Відповідно до копії Реєстру боржників від 22 грудня 2023 року до Договору факторингу від
18 грудня 2023 року № 18/12-2023, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором від 04 червня 2023 року № 555189745009 в сумі 23 717,28 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за сумою позики; 11 717,30 грн - сума заборгованості за відсотками.
Разом із тим, матеріали справи не містять повідомлення боржника ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги за договором кредитної лінії від 04 червня 2023 року № 555189745009, передачу персональних даних боржника та надання йому інформації про фактора, що обумовлено частиною першою статті 18 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, що узгоджується з положеннями статті 517 ЦК України.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» передало ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором кредитної лінії від 04 червня 2023 року № 555189745009 на суму 23 717,28 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 717,28 - заборгованість за відсотками.
З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що внаслідок невиконання
ОСОБА_1 зобов'язань з повернення грошових коштів за договором кредитної лінії від 04 червня
2023 року № 555189745009 утворилась заборгованість у розмірі 323 717,28 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 11 717,28 - заборгованість за відсотками.
З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 02 лютого 2024 року № 3162_240202215703 встановлено, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесено в державний реєстр фінансових установ та отримало ліцензію Національного Банку України від 11 листопада 2013 року № 3. Між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» укладено договір на переказ коштів від 14 квітня 2021 року ФК-П-21/04-22. Відповідно до вказаного договору перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 04 червня 2023 року о 19:51 год на суму 12 000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 247131965, призначення платежу: зарахування 12 000,00 грн на картку НОМЕР_1 .
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за тілом кредиту згідно договору від 04 червня 2023 року № 555189745009 в розмірі
12 000,00 грн.
З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання не виконала, у передбачений в договорі строк, кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов'язанням згідно договору від 04 червня 2023 року
№ 555189745009 у розмірі 12 000,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача.
За таких обставин, вимоги в цій частині позову є обґрунтованими, підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту згідно договору від від 04 червня 2023 року № 555189745009 у розмірі 12 000,00 грн.
Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідачем не виконано зобов'язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.
Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що між кредитодавцем та
ОСОБА_1 виникли договірні відносини, які регулюються укладеним між сторонами кредитним договором, та у зв'язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов'язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, та штрафним санкціям за користування кредитами.
Відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості за відсотками за користування кредитом. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору.
З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконала, у передбачений в договорі строк, кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість згідно договору від 04 червня 2023 року № 555189745009 за основним зобов'язанням у розмірі 12 000,00 грн та за нарахованими відсотками у розмірі 11 717,28 грн, що підлягає стягненню з відповідача.
Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги про стягнення судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду
Відповідно до платіжної інструкції від 26 квітня 2024 року № 422780226 позивачем сплачено судовий збір у сумі - 3 028,00 грн.
Приписами частини першої статті 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати на сплату судового збору підлягають стягненню з відповідача.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Стосовно витрат на професійну правову допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131 св 19.
На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено: договір від 15 лютого 2024 року № 15-02/2024 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал Ассістанс», Прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений рішенням загальних зборів від 01 листопада 2023 року
№ 01-11/2023, заявку на надання юридичної допомоги від 02 квітня 2024 року № 69 щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , витяг з акту від 09 квітня 2024 року № 1 про надання юридичної допомоги, платіжну інструкцію від 16 квітня 2024 року № 422780051 на суму 36 000,00 грн про сплату за надання правової допомоги за договором від 15 лютого 2024 року № 115-02/2024.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження
№ 61-22131св19 судом також зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Документи, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на провову допомогу в сумі 9 000,00 грн долучалися позивачем до позовної заяви та її копії направлялися відповідачу. Однак до даного часу жодних заперечень щодо розподілу судових витрат від відповідача до суду не надходило.
Враховуючи, що відповідачем не оспорено розміру витрат на професійну правничу допомогу, яку просить стягнути сторона позивача, позивачем підтверджено розмір понесених витрат належними доказами, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 517, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором кредитної лінії від 04 червня 2023 року
№ 555189745009 у розмірі, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 копійок) та заборгованості за відсотками у розмірі 11 717,28 грн (одинадцять тисяч гривень сімсот сімнадцять гривень 28 копійок), що разом складає - 23 717,28 грн (двадцять три тисячі сімсот сімнадцять гривень 28 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень
00 копійок) та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн (дев'ять тисяч гривень 00 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42640371, адреса місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, буд. 6,
офіс 521, м. Київ, 03150.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду виготовлено 22 листопада 2024 року.
Суддя О.О. Хромова