Справа №:755/15787/24
Провадження №: 2/755/8518/24
про залишення позовної заяви без руху
"11" листопада 2024 р. м.Київ
Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
13.09.2024 року в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.
На підставі ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом направлено запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особо щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи.
Згідно ч. 7 ст. 187 ЦПК України, 16.10.2024 року на звернення суду отримана інформація про відсутність реєстрації відповідача ОСОБА_1 в реєстрі ІТС «Реєстр територіальної громади м. Києва».
18.11.2024 з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області надійшла інформація про те, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , не значиться.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).
Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред'явлення позову до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
При цьому, п. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України визначено, що у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Убачається, вказані вимоги процесуального закону позивачем не виконані, оскільки позовна заява з додатками надійшла до суду через систему «Електронний суд», однак докази їх направлення відповідачу відсутні у матеріалах справи, а саме позивачем долучено опис вкладення про направлення відповідачу лише позовної заяви, без зазначення додатків до позову.
Таким чином, позивачу слід усунути вказані недоліки та подати до суду докази надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів.
Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У відповідності до положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (зі змінами та доповненнями), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Із позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотку ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно роз'яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Разом з тим, долучена до матеріалів позовної заяви платіжна інструкція № 3866 від 27.08.2024 року не містить відомості про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір, тому вказана платіжна інструкція не може слугувати доказом належної оплати позивачем судового збору саме за позовом до ОСОБА_1 .
При цьому, інша інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу позовної заяви про стягнення заборгованості, відповідачем за якою є ОСОБА_1 , позивачем сплачено судовий збір, відсутня, а отже суд дійшов висновку про те, що додана позивачем платіжна інструкція не є належним доказом сплати судового збору за даною позовною заявою.
Вказаний висновок підтверджено Постановою Київського апеляційного суду від 05 травня 2020 року у справі № 755/3288/20, та Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20.
Так, колегією суддів у постанові від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20 зауважено, зокрема: «Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд перед прийняттям заяви про видачу судового наказу самостійно перевіряє сплату заявником належної суми судового збору, оскільки в платіжному дорученні № 1061 від 11 лютого 2020 року відсутня будь-яка інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу даної заяви сплачено судовий збір.
Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що реквізит «призначення платежу» у платіжному дорученні № 1061 від 11 лютого 2020 року було оформлено заявником у повній відповідності до прикладу, наведеному на сторінці суду першої інстанції офіційного сайту Судова влада України, оскільки заповнення платіжного доручення повинно відбуватись відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених вище та з розумінням того, що подаючи заяву про видачу судового наказу, необхідно зазначати інформацію, яка б ідентифікувала, за що саме сплачено судовий збір, зважаючи і на те, що на офіційному сайті суду, зазначено лише загальний приклад.»
Таким чином, на виконання даної ухвали суду позивачем має бути надано суду оригінал платіжного документу про сплату судового збору на рахунок Дніпровського районного суду м. Києва у розмірі 2 422,40 грн. (оскільки позовна заява подана за допомогою системи «Електронний суд») із зазначенням у платіжному документі відомостей про сплату судового збору із призначенням платежу: «за подачу позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості».
Згідно роз'яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).
Тобто, у графі «призначення платежу» позивач має зазначити до кого звертається із позовною заявою.
Вказані недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, оскільки позивачем не дотримані вищенаведені положення ЦПК України, позовна заява має бути залишена без руху відповідно з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 27, 175, 176, 177, 185 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати трьох днів з дня отримання копії ухвали та попередити що у разі невиконання ухвали у визначений термін, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: