Справа № 624/607/20
провадження № 1-кп/624/1/24
21 листопада 2024 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Кегичівського відділу Красноградської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду с-ща Кегичівка, Берестинського району, Харківської області кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
В провадженні Кегичівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 в період часу з 22.12.2019 до 04.01.2020, більш точної дати органом досудового розслідування не встановлено, маючи умисел на незаконне викрадення чужого майна, проник на територію домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , шляхом зриву навісного замка з дверей літньої кухні, переслідуючи корисливу ціль наживи, умисно, таємно, повторно та протиправно, проник до вказаного приміщення, звідки викрав два молочних бідони об'ємом 40 л кожен, вартістю 434 грн за 1 шт., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 збитки на загальну суму 868 гривень.
Після чого, ОСОБА_4 покинув місце злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
24 вересня 2024 року прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В судовому засіданні прокурор підтримала раніше заявлене клопотання та просила його задовольнити.
При цьому обвинуваченому роз'яснено, що вказана підстава для закриття провадження у справі є нереабілітуючою, тому обвинувачений має право на продовження судового розгляду у загальному порядку, зокрема доводити свою невинуватість в інкримінованому йому діянні.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що не погоджується на закриття кримінального провадження на п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки він не вчиняв злочину в якому його звинувачують.
Захисник обвинуваченого у судовому засіданні підтримала клопотання прокурора та вважала за можливе його задовільнити.
Суд, вислухав думку учасників кримінального провадження, дослідив матеріали кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Дев'ятого серпня 2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ, відповідно до якого в ст. 51 КУпАП викладено в наступній редакції:
«Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб….»
Таким чином, відповідно до вказаного Закону, дрібною крадіжкою, за яке передбачене адміністративне стягнення вважається крадіжка, яка не перевищує 2-х неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
До 09.08.2024 згідно попередньої редакції зазначеної статті КУпАП викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України передбачено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 Податкового кодексу визначено, що податкова соціальна пільга (неподатковий мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня 2020 становить 1921-2102 грн, тобто неоподаткований мінімум доходів громадян становить 1051 грн на 2020 рік, а 2 неоподаткованих мінімумів (ст. 51 ч.2 КУпАП) становить 2102 грн.
Отже, крадіжка майна вартістю до 2102 гривень включно становить адміністративне правопорушення.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 Кримінального кодексу України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у Кримінального кодексу раніше як злочини і скоєні до втрати цією нормою чинності.
Зазначений підхід закріплено у частині першій статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 Кримінального кодексу України. Згідно із частиною першою цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили діяння до набрання законом чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Згідно з ч.ч.1, 3, 6 ст. 3 КК України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX (далі Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024 р, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Таким чином, відповідно до вказаного Закону, дрібною крадіжкою, за яку передбачено адміністративну відповідальність, є крадіжка, розмір якої не перевищує 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Таким чином, з набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ одночасно втратили чинність положення кримінального Закону, яким така крадіжка (на суму до 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян) вважалась кримінальним правопорушенням, а отже втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
У відповідності до ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння (п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України).
Ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч. 3 ст. 479-2 КПК України та позицію обвинуваченого ОСОБА_4 , який не надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, розгляд кримінального провадження продовжується на загальних підставах.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 369, 371, 372, 376, 479-2 КПК України, суд
В задоволенні клопотання прокурора Кегичівського відділу Красноградської окружної прокуратури Харківської області про закриття кримінального провадження у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України - відмовити.
Продовжити розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1