Справа №639/7630/24
Провадження №2/639/2177/24
22 листопада 2024 року
Суддя Жовтневого районного суду м. Харкова Рубіжний С.О., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до держави Російська Федерація, в особі Міністерства юстиції Російської федерації про відшкодування моральної шкоди, -
До Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла на позовна заява ОСОБА_1 до держави Російська Федерація, в особі Міністерства юстиції Російської федерації про відшкодування моральної шкоди, спричиненої збройною агресією РФ проти України.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вищезазначену цивільну справу необхідно передати до іншого суду за підсудністю з наступних підстав.
Відповідно до ст.27 ЦПК України за загальним правилом позови пред'являються за місцем знаходження відповідача. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону України від 18.01.2018 р. №2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», що набрав законної сили 24.02.2018 р., статтю 28 ЦПК України було доповнено частиною сімнадцятою, що визначила особливості підсудності справ про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб у зв'язку із збройною агресією РФ, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України.
Стаття 28 ЦПК України встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку називають альтернативною підсудністю. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Відповідно до частини сімнадцятої статті 28 ЦПК України позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру можуть пред'являтися також за місцем проживання чи перебування позивача.
Згідно ст.3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Згідно статті 1 ч.1 абз.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (стаття 4 ч.1, 2 Закону).
Частиною першою статті 5 Закону визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Як зазначає позивач в позовній заяві, вона є внутрішньо переміщена особа та адреса реєстрації проживання ВПО є АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надала до суду Довідку від 12 квітня 2022 року№ 1606-7000567806, що не відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Жовтневого районного суду м. Харкова.
Враховуючи, що позивач постійно проживає в АДРЕСА_2 починаючи з 12.04.2022 року, є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується відповідною довідкою про реєстрацію, приймаючи до уваги приписи ч.17 ст.28 ЦПК України, ч.1 статті 5 Закону, справа є підсудною Гадяцькому районному суду Полтавської області
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Таким чином, суд приходить до висновку, що справа не підсудна Жовтневомурайонному суду м. Харкова і підлягає передачи для розгляду до Гадяцького районного суду Полтавської області - за місцем проживання позивача.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 32, 260, 353 ЦПК України, суд,-
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Російська Федерація, в особі Міністерства юстиції Російської федерації про відшкодування моральної шкоди - передати на розгляд до Гадяцького районного суду Полтавської області.
Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 22.11.2024.
Суддя С.О. Рубіжний