Справа № 344/20524/24
Провадження № 1-кс/344/8154/24
18 листопада 2024 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 12024091010002221 від 19 серпня 2024 року,-
Слідчий слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області лейтенант юстиції ОСОБА_6 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що слідчим відділом Управління СБ України в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024091010002221 від 19 серпня 2024 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 113, ч.1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та інші невстановлені особи, які проживають на території Івано-Франківської області, причетні до організації протиправної діяльності, пов'язаної зі знищенням та пошкодженням шляхом підпалу транспортних засобів, які використовуються у законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань та зруйнуванням або пошкодженням об'єктів критичної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення.
Зокрема, у громадянки України ОСОБА_8 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19 серпня 2024 року, виник злочинний умисел на пошкодження або знищення транспортних засобів, що перебувають у власності інших фізичних або юридичних осіб, шляхом підпалу. З указаною метою ОСОБА_8 розпочала підшуковувати осіб з числа мешканців Івано-Франківської області для безпосереднього виконання злочинного задуму.
Так, громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняв пропозицію ОСОБА_8 на пошкодження транспортних засобів шліхом підпалу за матеріальну винагороду. В подальшому ОСОБА_8 детально проінструктувала його, зокрема дала завдання знайти автомобіль захисного сіро-зеленого забарвлення, підпалити його з використанням легкозаймистої речовини, зняти відеозапис підпалу та дотримуватися вимог конспірації, а саме: прикривати обличчя, використовувати рукавиці, уникати відеокамер спостереження.
У подальшому ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, відповідно до отриманих від неї інструкцій підшукав в якості об'єкта вчинення кримінально протиправних дій автомобіль марки «Renault trafic», захисного зеленого забарвлення, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був припаркований біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
04 вересня 2024 року приблизно о 01 год 00 хв ОСОБА_4 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії несуть для оточуючих таємний характер, рухаючись в м. Івано-Франківську по вулиці Національної Гвардії в напрямку вулиці Львівська, прибув за адресою: АДРЕСА_1 , підійшов до транспортного засобу марки «Renault trafic», захисного зеленого забарвлення, реєстраційний номер НОМЕР_1 , облив вітрове скло даного автомобіля легкозаймистою речовиною, яку попередньо придбав за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та підпалив її. Внаслідок пожежі вогнем пошкоджено моторний відсік, кузов та салон автомобіля.
Далі, діючи за попередньою змовою групою осіб згідно інструкцій ОСОБА_8 , ОСОБА_4 відзняв відеозапис процесу горіння автомобіля, після чого зник з місця вчинення злочину, рухаючись тим же маршрутом у зворотному напрямку.
Ранком цього ж дня, з метою контролю виконання ОСОБА_4 спільного злочинного задуму, ОСОБА_8 прибула до відомого їй місця розташування автомобіля марки «Renault trafic», захисного зеленого забарвлення, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та особисто переконалася, що транспортний засіб пошкоджено шляхом підпалу.
Умислом ОСОБА_4 прямо охоплювались дії, спрямовані на знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу. При цьому ОСОБА_4 усвідомлював об'єктивно існуючу небезпеку свого діяння та бажав настання передбачуваних суспільно небезпечних наслідків.
22 вересня 2024 року ОСОБА_4 в порядку пункту 3 частини першої статті 276, частини першої статті 278 Кримінального процесуального кодексу України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України.
24 вересня 2024 року підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, строком до 20 листопада 2024 року включно.
Відповідно до ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні №12024091010002221 за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України, строк досудового розслідування продовжено до 4 місяців, тобто до 30 грудня 2024 року включно.
На даний час у кримінальному провадженні виконуються слідчі (розшукові) дії та процесуальні заходи, спрямовані на всебічне та повне дослідження обставин вчинення ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами зазначених кримінальних правопорушень, виявлення обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також встановлення та притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, причетних до вчинення злочину.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події, протоколом затримання, протоколами обшуків, протоколами оглядів мобільного телефону ОСОБА_4 , іншими матеріалам кримінального провадження в їх сукупності.
Так, для завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема: отримати висновок судової пожежно-технічної експертизи; отримати висновок судової експертизи нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів; отримати висновок судової авто товарознавчої експертизи; провести допити свідків та додаткові допити підозрюваних у даному кримінальному провадженні; провести розсекречення негласних слідчих (розшукових) дій; провести інші слідчі та процесуальні дії, у яких виникне необхідність; виконати вимоги статей 290, 291 Кримінального процесуального кодексу України.
Ці дії не могли бути здійснені чи завершені до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою з об'єктивних причин.
У відповідності до ст. 12 Кримінального кодексу України, злочин, передбачений ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція статті передбачає покарання за його вчинення у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 в межах строку проведення досудового розслідування до 30 грудня 2024 року з визначенням застави у сумі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн.
Згідно протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 14 листопада 2024 року, дану справу передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 .
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини, просив клопотання задовольнити, також додав, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2024 року продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 30 грудня 2024 року включно.
Підозрюваний у судовому засіданні пояснив, що вину визнає у повному обсязі, щиро розкаюється, однак просить застосувати до нього більш м'який запобіжний захід.
У судовому засіданні захисник підтримала позицію підозрюваного, просила зменшити розмір застави.
Вислухавши прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно з вимогами пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Положення статті 197 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 199 Кримінального процесуального кодексу України встановлює порядок продовження строку тримання під вартою.
Згідно статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколом огляду місця події, протоколом затримання, протоколами обшуків, протоколами оглядів мобільного телефону ОСОБА_4 , іншими матеріалам кримінального провадження в їх сукупності.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, на стадії розслідування, оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Наявні у матеріалах кримінального провадження докази в їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України.
У судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, які продовжують існувати та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Пункт 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності цього ризику слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлює, що санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна та може намагатися уникнути покарання.
Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Пункт 2 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Пункт 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України - незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших осіб, яким відомі обставини вчинення злочинів.
Оцінюючи можливість впливу на потерпілого, свідків, слідчий суддя також виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).
За таких обставин ризик впливу на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на потерпілого, свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Пункт 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 , знаючи інших співучасників, перебуваючи на волі, може розголошувати останнім інформацію про хід досудового розслідування та приховувати докази їхніх злочинних дій
Ризик, передбачений у пункті 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти власності та може вчинити інші кримінальні правопорушення проти власності.
Злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України, належать до тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
Враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування та те, що 20 листопада 2024 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу, з огляду на те, що прокурором доведено наявність ризиків, які існують та не зменшилися, слідчий суддя, вирішуючи дане клопотання, також враховує вагомість наявних доказів про підозру у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, у взаємозв'язку з іншими вищевказаними обставинами, вважає, що вони не дають достатніх підстав для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
При цьому застосування інших запобіжних заходів також є неможливим в силу наступних обставин.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов'язань про взяття підозрюваного на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов'язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов'язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.
Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного постійного місця роботи або джерел його доходів, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього.
Застосування ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також не є можливим, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , тому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту жодним чином не зможе запобігти ризику вчинення нового кримінального правопорушення.
У той же час обставини, що зазначені підозрюваним та захисником підозрюваного, не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший м'якіший запобіжний захід, оскільки дані обставини є такими, які характеризують підозрюваного, і не виключають наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, і самі по собі є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного з огляду на конкретні обставини справи.
Отож відсутні достатні підстави слідчому судді для зміни запобіжного заходу щодо підозрюваного на інший, більш м'якіший запобіжний захід, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи, тому клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному, та позбавляє підозрюваного можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали підозрюваному знаходитись в місцях попереднього ув'язнення, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено, а відтак слідчий суддя на даному етапі під час розгляду клопотання слідчого оцінює тільки ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які продовжують існувати та не змінилися, і вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У той же час, згідно до вимог частини третьої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до частини четвертої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, слідчий суддя погоджується, що з урахуванням обставин інкримінованого злочину, необхідно залишити раніше визначений розмір застави у сумі 242 240,00 грн.
На переконання слідчого судді, застава в такому розмірі повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, підстави для зменшення розміру застави суд не вбачає, тому такий розмір застави буде співмірним та доцільним у випадку її внесення для гарантування дієвості даного провадження та запобігання згаданим ризикам.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити і продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_4 під вартою до 30 грудня 2024 року включно, але виключно в межах строку досудового розслідування, із раніше визначеним розміром застави.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 30 грудня 2024 року включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».
Залишити раніше визначений розмір застави у сумі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень нуль копійок).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк до 30 грудня 2024 року наступні обов'язки:
1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Строк дії ухвали до 30 грудня 2024 року включно.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, - з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 22 листопада 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1