Справа № 344/2567/24
Провадження № 2/344/1637/24
20 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Польської М.В.
секретаря судового засідання Мациборки С.Я., Тимів Ю.М., Гамлява А.Ю.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовною заявою виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення неустойки, -
Позивач в лютому 2024 року звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача до місцевого бюджету неустойку нараховану в період з 01.03.2021 року по 14.11.2023р. за неправомірне використання нежитлових приміщень у розмірі 15 270.53 грн., стягнути витрати на сплачений судовий збір.
Позов мотивовано тим, що 18.03.2008р. між сторонами було укладено договір оренди нежитлових приміщень для використання під господарські потреби, договір неодноразово продовжувався сторонами до 28.02.2018р., а за ст.764 ЦК України - до 31.01.2021р. Рішенням суду від 29.04.2021р. було стягнено за позовом МВК з відповідача заборгованість по орендній платі, інші нарахування та неустойку за період з 01.02.2021р. по 28.02.2021р., зобов'язано ОСОБА_2 звільнити і повернути у комунальну власність приміщення, розташовані у підвалі будинку. Однак, через те, що приміщення було повернуто тільки 14.11.2023р. з підписанням акту приймання-передачі, на підставі ч.2 ст.785 ЦК України підлягає стягненню неустойка у розмірі подвійної плати за найм речі під час прострочення наймачем.
Представник позивача підтримала позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні вимоги заперечив, суду пояснив, що він є особою з інвалідністю (на інвалідному візку). Так як підвал площею 16.12 м.кв. у багатоквартирному будинку, де живе відповідач, через неналежне його утримання постійно затікає водою та спричиняє шкоду руйнуванню будівлі, він взяв в оренду дане приміщення, щоб утримувати у сприяти у відведенні затоплення, а не для якихось потреб та прибутку. Договір оренди діяв до 31.01.2021р. Однак, внаслідок трудового каліцтва та втрати працездатності, у липні 2020 року йому встановлено І групу інвалідності і з того часу він прикутий до інвалідного візка. Отримавши від міськвиконкому повідомлення у березні 2021р. про припинення дії оренди 31.01.2021р., місце, час та дату орендодавець орендарю не вказав, акт передачі приміщень не надіслав, а всі документи по оренді готував саме МВК, тому відповідач, зважаючи і на свою відсутність вільного пересування та юридичних спроможностей самостійно оформити акт приймання-передачі з направленням такого орендодавцю, в т.ч. і відсутності коштів на адвоката, не зміг. Жодних перешкод у володінні підвалом, яким і не користувався під час оренди, а тільки утримував та висушував, виконкому не вчиняв.
27.05.2024р. від представника відповідача надійшов відзив, у якому вимоги також заперечуються. Так, у поведінці орендаря відсутня вина у неповерненню позивачу-орендодавцю нежитлових приміщень (підвалу). Дійсно договором обумовлювалось повернення орендодавцю приміщення протягом 20-ти днів з дня припинення договору, який діяв до 31.01.2021р. за Актом приймання-передачі. Отримавши від міськвиконкому повідомлення у березні 2021р. про припинення дії оренди 31.01.2021р., місце, час та дату орендодавець, від імені якого діє Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства міської ради, орендарю не визначав, акт передачі приміщень не було надіслано з даним повідомленням, при чому що всі документи пов'язані з орендою готував саме МВК, додаткових вимог щодо підписання акту приймання-передачі до відповідача позивачем не пред'являлось. Отже, жодного ухилення від підписання акту приймання-передачі не допускав відповідач. Натомість, через місяць після отримання повідомлення про припинення договору оренди, позивач звернувся до суду про зобов'язання відповідача звільнити приміщення та повернути за актом приймання-передачі. Рішенням суду від 29.03.2023р. було зобов'язано відповідача звільнити приміщення та повернути їх позивачу за актом приймання-передачі. Відповідач вживав заходів зв'язатися з Департаментом, щоб укласти такий акт, однак зв'язатись з останнім не вдалося. Отже, позивачем не доведено факту поданої пропозиції для підписання акту, звідси не доведено підстави стягнення неустойки. У ході виконавчого провадження, 14.11.2023р. був укладений та підписаний такий акт приймання-передачі. Не зважаючи на відсутність вини ОСОБА_2 , з врахуванням ч.2 ст.551 ЦК України є підстави судом для зменшення розміру неустойки, якщо він перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (відповідач є інвалідом І групи, самостійно не обслуговується, через хворобу не міг самостійно прибути до позивача для виготовлення останнім та підписання сторонами акту, відсутність несприятливих наслідків із-за не укладення акту передачі підвалу для позивача не настали, оскільки статус приміщення підвал, який не обладнаний під здачу в оренду).
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.03.2008р. між виконавчим комітетом як орендодавцем та ОСОБА_4 як орендарем було укладено договір оренди нежитлових приміщень №ДО-3223 (а.с.13-20).
Умовами договору передбачено передачу орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення пл..16.12 м.кв., розташоване в підвалі будинку по АДРЕСА_1 (в квартирі АДРЕСА_2 даного будинку зареєстрований та проживає позивач) для використання під господарські потреби., строком до 28.02.2009р.
Договір неодноразово продовжувався сторонами до 28.02.2018р. (а.с.24-29), а за ст.764 ЦК України - до 31.01.2021р., що визнається обома сторонами.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29.04.2021р. у справі №344/5688/21 позов міськвиконкому до ОСОБА_2 було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті орендної плати, нарахування на таку заборгованість, неустойку за період з 01.02.2021р. по 28.02.2021р. та зобов'язано відповідача звільнити і повернути у комунальну власність приміщення, розташовані у підвалі будинку.
Позивач зазначив в обґрунтування позовних вимог, що приміщення було повернуто відповідачем-орендарем тільки 14.11.2023р. з підписанням акту приймання-передачі, звідси на підставі ч.2 ст.785 ЦК України та вимог п. 5.1.3 договору оренди підлягає стягненню неустойка у розмірі подвійної плати за найм речі під час прострочення наймачем, яка нарахована позивачем за період з 01.03.2021 року по 14.11.2023р. у сумі 15 270.53грн. за поданим розрахунком (а.с.38).
Заперечуючи обставину умисного не підписання акту приймання-передачі на підставі рішення суду, представник відповідача та відповідач пояснили, що акт передачі приміщень орендодавцем орендарю не надавався на підпис, в т.ч. не надсилався з повідомленням про припинення дії договору від 17.12.2020р. та 26.02.2021р. (а.с.33-36), при чому що всі документи пов'язані з орендою готував саме МВК. Отже, жодного ухилення від підписання акту приймання-передачі не допускав відповідач. Відповідач вживав заходів зв'язатися з Департаментом, щоб укласти такий акт, однак зв'язатись по телефону з останнім не вдалося. Отже, позивачем не доведено факту поданої пропозиції для підписання акту, звідси не доведено підстави стягнення і неустойки.
Відповідач також просив врахувати й те, що внаслідок трудового каліцтва та втрати працездатності, у липні 2020 року йому встановлено І групу інвалідності і з того часу, він прикутий до інвалідного візка, самостійно з цього часу обслуговуватись не в змозі, це також унеможливлювало було самостійно ходити до орендодавця для отримання такого акту приймання-передачі, сам скласти такий акт не вмів.
Як вбачається з матеріалів справи, у ході виконавчого провадження, 14.11.2023р. був укладений та підписаний сторонами такий акт приймання-передачі вище вказаного приміщення (а.с.37).
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.2.4 договору оренди, після закінчення дії договору орендар повертає орендодавцеві приміщення у погоджений сторонами термін, але не пізніше як протягом 20-ти календарних днів із дня припинення дії договору.
Також за п.5.1.3 договору сторони передбачили, що у випадку невиконання орендарем обов'язку повернення приміщення, він сплачує орендодавцю неустойку у розмірі подвійного розміру орендної плати за період безпідставного користування приміщеннями, а місячний розмір орендної плати визначено - 31.92грн. та ПДВ - 6.38 грн., та індекс інфляції за місяць (п.3.2), щодо орендної плати вносились зміни, зокрема від 30.03.2012р.. такий розмір становить - 63.84грн. в місяць та ПДВ - 12.77грн.
Умови договору орендар (відповідач) читав, погоджував та підписував, строк дії його закінчився, а тому доводи в додаткових поясненнях про те, що такий слід визнати фіктивним, не вірно визначена орендна плата, не доведено право власності виконкому на підвал тощо, суд відхиляє. Окрім того, оцінку укладеному правочину зроблено судом у справі №344/5688/21 і не є предметом розгляду у спорі, що розглядається.
За вимогами ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Отже, із посиланням як на умови договору, так і на ст.785 ЦК України позивач вправі вимагати від відповідача сплату неустойки у розмірі подвійної плати визначеної за оренду цього майна.
Разом з тим, статтею 551 ЦК України врегульовано, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Саме дану норму просив застосувати представник відповідача з посиланням на те, що не зважаючи на відсутність вини ОСОБА_2 у неповерненні орендованого майна, яке орендарем і не могло використовуватись у будь-яких цілях, окрім господарських, слід клопотати зменшення розміру неустойки, якщо він перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а саме, окрім вказаного стану здоров'я відповідача з 2020-2021 років, його неможливість самостійного пересування, у позивача несприятливі наслідки із-за неукладення акту передачі підвалу не настали, слід врахувати і вид призначення приміщення - підвал, який не обладнаний нічим окрім освітлення (опис приміщення в акті приймання-передачі від 14.11.2023р. - а.с.37), а також не доведено що позивач мав намір на здачу в подальшому іншій особі такого об'єкта, тобто що йому завдана якась шкода через неповернення майна.
Суд враховує клопотання сторони відповідача щодо наявності підстав для зменшення неустойки з врахуванням: поведінки сторін укладеного правочину, відсутність зобов'язання саме відповідачу представити такий акт приймання-передачі позивачу, а не навпаки, стану здоров'я колишнього орендаря та цільове призначення використання підвалу, відсутність доказів позивача щодо наміру укладення інших правочинів з іншими орендарями.
Звідси, враховуючи встановлені судом обставини спірних відносин, суд приходить до ствердного висновку, що клопотання відповідача про зменшення неустойки за ст.551 ЦК України, є частково обґрунтоване з врахуванням істотних обставин справи, а отже слід стягнути з відповідача до місцевого бюджету неустойку нараховану в період з 01.03.2021 року по 14.11.2023р. за неправомірне використання нежитлових приміщень у розмірі 763.53 грн., що складає 5% від нарахованої позивачем суми позовних вимог у розмірі 15 270.53 грн.
Інші доводи сторін не потребують деталізації у рішенні та не впливають на висновок суду.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки відповідач є інвалідом І групи, тому судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до ствердного переконання, що в даному рішенні превілює принцип справедливості та пропорційності.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позов виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення неустойки - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ЄДРПОУ 04054346 неустойку нараховану в період з 01.03.2021 року по 14.11.2023р. за неправомірне використання нежитлових приміщень у розмірі 763.53 грн., (сімсот шістдесят три гривні) 53 копійки.
Судові витрати понесені виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради в сумі 2 684.00грн. компенсувати за рахунок держави.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 22 листопада 2024 року.
Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА