Справа 573/2239/24
Номер провадження 3/573/1028/24
іменем України
22 листопада 2024 року м. Білопілля
Суддя Білопільського районного суду Сумської області Марина ЧЕРКАШИНА, розглянувши матеріали, які надійшли із відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешканки АДРЕСА_1 , працюючої робітником Білопільський ліцей № 1, рнокпп: НОМЕР_1
за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
З протоколу серії ВАВ № 005496 від 16.11.2024 про адміністративне правопорушення, згідно якого інспектором СЮП ВП Сумського РУП ГУНП в Сумській області Лисенко В.Л. встановлено, що 16.11.2024 близько 10.40 год. перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 ухилилась від виконання обов'язків, передбачених законодавством відносно своєї малолітніх дітей: ОСОБА_3 , 2016 р.н. та ОСОБА_4 , 2011 р.н. , що виразилося у відмові від примусової евакуації з території м. Білопілля, що передбачено вимогами наказу Сумського ОВА №8-ОД1203 від 30 вересня 2024, наражаючи при цьому на небезпеку як себе так і малолітніх дітей.
Нормативний акт, що передбачає відповідальність за інкриміноване особі адміністративне правопорушення.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП, що передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
В суді ОСОБА_2 викладені у протоколі обставини підтвердила, винною себе визнала, просила суворо не наказувати, зазначила, що мають намір найближчим часом евакуюватись до іншого населеного міста.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного.
Мотиви суду та оцінка наданих доказів.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за вказані порушення такі батьки можуть бути притягнутими до відповідальності згідно норм ст.184 КУпАП.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
За приписами ст. 150 Сімейного Кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2023 року №209 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року №841 і від 29 липня 2022 року №854» п.3 викладено в наступній редакції:
«З метою захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, в умовах воєнного стану обласні військові адміністрації за погодженням з органами військового командування на відповідній території та Координаційним штабом з питань проведення обов'язкової евакуації населення в умовах воєнного стану можуть прийняти рішення про проведення обов'язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з окремого населеного пункту в місцевості, де ведуться бойові дії».
Обов'язкова евакуація в примусовий спосіб дітей здійснюється за супроводом одного з батьків, особи, яка їх замінює, або іншого законного представника»; пункт 31 доповнено новим абзацом такого змісту: «Відмова батьків, осіб, які їх замінюють, або інших законних представників від обов'язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з окремого населеного пункту в місцевості, де ведуться бойові дії, не допускається».
Відповідно до наказу Сумського ОВА №8-ОД1203 від 30 вересня 2024 проводиться обов'язкова евакуація в примусовий спосіб дітей з їх батьками, або особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з окремих населених пунктів Сумського району, в тому числі з м. Білопілля (фактичне місце проживання сім'ї ОСОБА_2 )
Складаючи протокол про адміністративне правопорушення, посадова особа посилається на невиконання ОСОБА_2 вищезазначених нормативних актів про проведення обов'язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками з населеного пункту АДРЕСА_1 в умовах воєнного стану.
Винуватість ОСОБА_2 підтверджується письмовими поясненнями останньої, копіями свідоцтв про народження дітей, де вона записана матір'ю останніх, письмовими відмовами від обов'язкової евакуації, роз'ясненнями положень ст. 184 КУпАП та наслідками ст. 166 КК України (а. с. 2-24).
Суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, що підтверджується матеріалами справи у їх сукупності.
Мотив накладення стягнення.
Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи характер скоєного правопорушення, відношення ОСОБА_2 до ситуації, з якої остання має намір вийти шляхом виїзду до іншого населеного пункту в найближчий час, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, вважаю за можливе провадження по справі відносно ОСОБА_2 закрити, обмежившись усним зауваженням.
Відповідно до вимог ст. 284 п.3 КУпАП провадження в справі закривається в разі оголошення усного зауваження.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити, у зв'язку з оголошенням усного зауваження, то, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 184, ст. ст. 22, 284, 294 КУпАП, суддя
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежитися усним зауваженням.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП- закрити.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя