12 листопада 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/29517/21
Провадження № 22-ц/4820/1944/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.
з участю сторін, представника ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Козак О.В. від 29 серпня 2024 року.
Заслухавши доповідача, учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У грудні 2021 року ОСОБА_2 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачки, вказував, що з 03.10.1993 року перебував з нею у шлюбі. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/31789/19 від 03.02.2020 року вказаний шлюб розірвано.
За час перебування у шлюбі ними спільно набуто садовий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер 6810100000:35:001:1778, на якій розташований вказаний будинок; автомобіль Nissan Note, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності - кіоск площею 12,6 кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_2 .
Титульним власником усіх цих об'єктів є ОСОБА_1 .
Ці об'єкти права власності є неподільними, а тому справедливим буде визначення кожному з подружжя по 1/2 частині кожного з об'єктів права власності.
Також договором страхування життя №100124812 від 30.12.2009 року, укладеним між ним та ПрАТ «МетЛайф», передбачається страхування життя його дружини ОСОБА_1 строком «до досягнення 55 років», страхова сума - 75935 грн., рівень прибутковості (13%), щорічний індекс інфляції (7%).
На виконання умов договору ОСОБА_2 як страхувальником щорічно сплачувалися щорічні премії, на дату розірвання шлюбу за цим договором ним сплачено 65165 грн.
Вказані кошти є спільною сумісною власністю, позивачеві належить право на половину внесених коштів, тому з відповідачки на його користь слід стягнути половину цих коштів.
З врахуванням заяви про зміну предмета позову позивач ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на 1/2 частку садового будинку АДРЕСА_3 в садівничому товаристві «Прогрес», реєстраційний номер 34395173, 1/2 частку земельної ділянки площею 0,05 га, кадастровий номер 6810100000:35:001:1778, 1/2 частку автомобіля Nissan Note, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , 1/2 частку тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (кіоска) площею 12,6 кв.м, що розташований за адресою АДРЕСА_2 . Залишити у власності ОСОБА_1 право власності на іншу 1/2 частку вказаного майна та припинити право спільної сумісної власності сторін на спірне майно. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію сум згідно договору страхування життя №100124812 від 30.12.2009 року у розмірі 32582,50 грн.
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Підтвердила, що під час перебування у шлюбі ними спільно набуто тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності (кіоск) площею 12,6 кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_2 , яка не є об'єктом нерухомого майна, її державна реєстрація не проводилася. ОСОБА_2 до вказаного кіоску як до місця ведення торгівлі відношення не мав і не має.
18.10.2002 року вона на своє ім'я отримала свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_3 . Тоді ж вона звернулася до Хмельницької міської ради як ФОП з проханням надати їй в оренду земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності з дозволом встановити на ній торгівельну точку - вказаний кіоск.
У 2014 році на вказаний кіоск були виготовлені дозвільні документи як на тимчасову некапітальну споруду для провадження підприємницької діяльності. Для розташування вказаної тимчасової споруди нею як підприємцем з Управлінням торгівлі Хмельницької міської ради укладено договір сервітуту №408, який з пролонгацією діяв до 25.09.2020 року.
Після розірвання шлюбу, 16.09.2020 року вона як підприємець уклала новий договір №455-С про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди з Управлінням торгівлі Хмельницької міської ради. Отже, у разі визнання права власності на кіоск споруду за іншою особою, автоматично припиняється дія сервітуту і це тягне за собою його демонтаж та звільнення земельної ділянки.
З урахуванням таких приписів договору сервітуту правильним є висновок експерта, що поділ тимчасової споруди - кіоска з можливістю використання його кожної частки окремо є неможливим, так як фактично веде до його знищення.
Цей кіоск, де вона здійснює підприємницьку діяльність, є її єдиним джерелом прибутку, всі витрати по його утриманню несе саме вона, ОСОБА_2 тягаря по утриманню майна не несе, його не обслуговує, не ремонтує. В нього є інші джерела доходу, а через тяганину з кіоском він намагається здійснювати на неї вплив щодо поділу іншого спільного майна.
Спільне використання кіоску неможливе, так як ОСОБА_2 поводиться агресивно, нецензурно лається в її адресу, у зв'язку з чим вона зверталася за захистом до поліції, ОСОБА_2 визнано винним у дрібному хуліганстві.
Тому є підстави для залишення кіоску у її власності з компенсацією ОСОБА_2 50 % від ринкової вартості споруди, яка згідно висновку експерта складає 254104 грн. Кошти у розмірі 50 % ринкової вартості кіоску 127052 грн. нею внесені на депозитний рахунок ДСА у Хмельницькій області.
З врахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд припинити право спільної власності ОСОБА_2 на 1/2 частку тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності площею 12,6 кв.м, адреса АДРЕСА_2 та стягнути на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за належну йому 1/2 частину у вказаному об'єкті у сумі 127052 грн., яка внесена на депозитний рахунок Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, залишивши у власності ОСОБА_1 цю тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.08.2024 року закрито провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину автомобіля Nissan Note, 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_1 , залишення у власності ОСОБА_1 1/2 частини вказаного автомобіля, та припинення права спільної сумісної власності сторін на нього.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.08.2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,05 га кадастровий номер 6810100000:35:001:1778, на якій розміщено цей будинок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , 29357,50 грн. грошової компенсації сум сплачених на виконання умов договору страхування життя № 100124812 від 22.01.2010 року та 1245,57 грн. судового збору, а всього разом 30603,07 грн.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовлено.
Повернуто ОСОБА_1 кошти сплачені нею на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області 25.04.2023 року в справі № 686/29517/21 в сумі 127052 грн. грошової компенсації вартості частки в майні, згідно квитанції №63 ТВВБ Хмельницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» від 25.04.2023 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині відмови у його позові скасувати як незаконне та задовольнити його позов повністю. На думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідачка не лише не спростовувала право спільної сумісної власності на тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності - кіоска площею 12,6 кв.м, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , але і визнавала факт спільної сумісної власності на вказане майно. Вказане підтверджується її позовною заявою. Сторони визнавали, що металева споруда придбана в період шлюбу за спільні кошти, згодом значно змінена та перебудована. Документи про придбання споруди, будівельних матеріалів не збереглися з об'єктивних причин, що не спростовує набуття у спільну власність цього майна. Це рухоме майно, що не потребувало державної реєстрації.
Також судом неправильно розраховано грошову компенсацію, яка має бути стягнута з відповідачки в рахунок сплачених коштів за договором добровільного страхування життя. Кошти, які сплачувалися на виконання умов договору є спільною сумісною власністю, незважаючи на те, чи проживали сторони у цей час разом чи не проживали. Тому, на думку ОСОБА_2 судом порушено норми матеріального права щодо визначення часу, протягом якого набуте майно є спільною власністю.
У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
В засіданні апеляційного суду апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 та її представник просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим рішення в оскаржуваній частині слід частково скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Так, судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.02.2020 року в справі № 686/31789/19 (набрало законної сили 07.08.2020 року) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08.10.1993 року, розірвано. За змістом вказаного рішення ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом у листопаді 2019 року. Судом встановлено, що подружні стосунки сторони припинили та не підтримують з підстав відсутності взаєморозуміння та різних поглядів на життя, сварок та конфліктів.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.05.2024 року в справі № 686/2886/24 задоволено позов ОСОБА_1 , залишено у власності ОСОБА_2 автомобіль Nissan Note, 2007 р.в., кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та гараж по АДРЕСА_4 , свідоцтво про право власності видане на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради №3066-р від 14.11.1996 року, припинивши спільну сумісну власність подружжя на вказане майно.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50% вартості автомобіля Nissan Note, 2007 р.в., кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 - 68253,78 грн. та гаража по вул. Пілотській у м. Хмельницькому блок №1 бокс №13 -125620 грн., всього 193873,78 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50% коштів в сумі 1031,77 дол. США, що зберігались на час розлучення на валютному рахунку ОСОБА_2 в Хмельницькому відділенні АТ «Ощадбанк».
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13.08.2024 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.05.2024 року в частині припинення права спільної сумісної власності подружжя на автомобіль марки Nissan Note, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та гараж по вул. Пілотській у м. Хмельницькому, блок №1, бокс № НОМЕР_4 , скасовано. В задоволенні позову в цій частині відмовлено, в решті рішення суду залишено без змін.
Окрім зазначеного майна, у шлюбі сторони за договором купівлі-продажу від 08.12.2000 року, зареєстрованого в реєстрі за № 7164, придбали садовий будинок АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер 6810100000:35:001:1778, на якій розташований цей будинок. Це майно зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 .
22.01.2010 року ОСОБА_2 укладено договір страхування життя на ОСОБА_1 строком «до досягнення 55 років» з ПрАТ «Аліко Україна», правонаступником якого є ПрАТ «МетЛайф», страховий поліс № 100124812, розмір страхової суми складає 75935 грн. Виплата у випадку дожиття відбудеться за умови, що премії будуть належно вноситися.
Протягом дії договору страхування № 100124812 товариству сплачено за період з 14.01.2010 року по 09.01.2023 року страхові премії в сумі 85721 грн., по 2019 рік (на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про розірвання шлюбу) було сплачено страхові премії в загальній сумі - 58715 грн., що підтверджується листом ПрАТ «МетЛайф» від 08.09.2023 року № 510-РОS.
З 2002 року ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, зі здійсненням підприємницької діяльності по АДРЕСА_2 .
13.10.2014 року на замовлення ОСОБА_1 . управлінням архітектури Хмельницької міської ради видано паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності кіоску площею 12,6 кв.м в АДРЕСА_2 ), який продовжено до 02.09.2025 року.
16.09.2020 року між ФОП ОСОБА_1 та Управлінням торгівлі Хмельницької міської ради укладено договір №455-С про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди, предметом якого є особистий сервітут, встановлений виключно «сервітуарію» на територію, на якій буде розміщуватись та використовуватись для торгівлі непродовольчими товарами тимчасова споруда - узгодженого архетипу кіоск, загальною площею 12,6 кв.м об'єктом особистого строкового сервітуту за цим договором є територія (об'єкт благоустрою) в АДРЕСА_2 ), загальною площею 12,6 кв.м, розташування та межі якої зазначено в паспорті прив'язки тимчасової споруди, що є невід'ємною частиною цього договору.
Між ФОП ОСОБА_1 та Хмельницьким КП «Спецкомунтранс» 30.09.2021 року укладено договір №798 про надання послуг з поводження з побутовими відходами; Управлінням поліції охорони в Хмельницькій області 01.07.2016 року договір №1973 про надання послуг з поводження з побутовими відходами; АТ «Хмельницькобленерго» укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 22106876.
Згідно висновку судового експерта ОСОБА_4 №991/022 від 22.02.2023 року ринкова вартість тимчасової залізної споруди для провадження підприємницької діяльності - кіоску площею 12,6 кв.м, адреса: АДРЕСА_2 , в цінах станом на 20.02.2023 року (дату проведення розрахунків) складає (без врахування ПДВ): 254104 грн. Поділ тимчасової залізної споруди для провадження підприємницької діяльності - кіоску площею 12,6 кв.м, адреса: АДРЕСА_2 , як об'єкту нерухомого майна, з дотриманням можливостей використання кожної частки окремо за прямим призначенням - здійснення підприємницької діяльності - для ведення роздрібної торгівлі, є неможливим.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
Задовольняючи частково первісний позов та відмовляючи в зустрічному позові, суд першої інстанції виходив з того, що садовий будинок та земельна ділянка є спільним майном сторін, тому слід визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину цього майна. Сторонами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, кому належить тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності площею 12,6 кв.м в АДРЕСА_2 , чи набута вона сторонами в період шлюбу, в який спосіб, ким та за якою ціною, тому вимоги обох сторін щодо цього майна не підлягають задоволенню.
ОСОБА_2 також не доведено, що після відкриття судом провадження в справі № 686/31789/19 про розірвання шлюбу в листопаді 2019 року, він продовжував сплачувати кошти на виконання умов договору страхування № 100124812, тому спільним майном подружжя є сплачені кошти за період з 14.01.2010 року по 2019 рік в сумі 58715 грн., тому слід стягнути на його користь половину цих коштів - 29357,50 грн.
Рішення суду в частині поділу садового будинку та земельної ділянки, відмови в зустрічному позові ОСОБА_1 не оскаржується в апеляційному порядку, а отже, не є предметом апеляційного перегляду.
З висновками в частині відмови в позові ОСОБА_2 щодо визнання права власності на 1/2 частку тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (кіоску) не можна погодитися, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 СК України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Згідно ч. 5 ст. 57 СК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
За змістом ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
В матеріалах справи дійсно відсутні документи щодо придбання металевої споруди кіоску, використаних будівельних матеріалів на його поліпшення тощо.
Водночас позивач за первісним позовом ОСОБА_2 стверджував, що спірна металева споруда (кіоск) був придбаний у шлюбі сторонами, в подальшому в період шлюбу неодноразово вдосконалювався.
ОСОБА_1 у зустрічному позові також ствердила, що металева споруда (кіоск), розташований по АДРЕСА_2 , є спільним майном подружжя, і тому просила в порядку поділу залишити вказане майно зі сплатою грошової компенсації ОСОБА_2 половини його вартості.
Отже, обидві сторони визнали факт придбання металевої споруди (кіоску), а згодом - його переобладнання в період шлюбу за спільні кошти.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Отже, з врахуванням наведеного, ця обставина не підлягала доказуванню як така, що визнана сторонами.
При цьому у справі наявні докази ринкової вартості вказаного кіоску на час вирішення спору - 254104 грн.
З врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, встановленого ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З врахуванням наведеного, незалежно від того, що обидві сторони заявляли у своїх позовах вимоги про поділ кіоску як об'єкта спільної сумісної власності, апеляційний суд переглядає судове рішення лише в оскаржуваній частині - в частині відмови у позові ОСОБА_2 , оскільки рішення в частині відмови в зустрічному позові ОСОБА_1 не оскаржувалося ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 .
Відтак з врахуванням належності спірного кіоску до спільного майна подружжя, наявні підстави для задоволення позову ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/2 частку кіоску.
Доводи апеляційної скарги про неправильний розрахунок суму грошової компенсації за договором страхування життя є безпідставними.
Суд першої інстанції правильно констатував, що ОСОБА_2 не надав суду доказів, що після припинення між сторонами шлюбних стосунків, тобто, з дня подачі позову до суду про його розірвання, відповідач продовжував сплачувати кошти на виконання умов договору страхування № 100124812.
Матеріали справи не містять доказів на спростування цього висновку суду.
З врахуванням наведеного оскаржуване рішення в частині відмови в позові ОСОБА_2 щодо визнання права власності на 1/2 частку тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (кіоску) слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення цієї позовної вимоги та залишення у власності ОСОБА_1 іншої 1/2 частки вказаного кіоску.
У зв'язку з цим рішення в частині розподілу судових витрат слід змінити, виключивши з абзацу 3 резолютивної частини посилання на стягнення 1245,57 грн. судового збору та загальну суму стягнення 30603,07 грн.
Згідно з ч.ч.1, 13 ст. 141 ЦПК пропорційно до задоволеної частини позову (98,44%) та апеляційної скарги (97,52 %) підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати за подачу позову та апеляційної скарги в сумі 3945,86 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 серпня 2024 року в частині відмови в позові ОСОБА_2 щодо визнання права власності на 1/2 частку тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (кіоску) скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Визнати право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (кіоска) площею 12,6 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_2 .
Залишити у власності ОСОБА_1 іншу 1/2 частку тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (кіоска) площею 12,6 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_2 .
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 серпня 2024 року в частині розподілу судових витрат змінити, виключивши з абзацу 3 резолютивної частини посилання на стягнення 1245,57 грн. судового збору та загальну суму стягнення 30603,07 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ) 3945,86 грн. понесених судових витрат.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21 листопада 2024 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк