Справа № 675/1372/24
Провадження № 1-в/675/104/2024
"19" листопада 2024 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої - судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника установи ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі засідань у м. Ізяславі у режимі відеоконференції клопотання начальника державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про приведення вироків Хотинського районного суду Чернівецької області від 22 квітня 2018 року та Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2015 року щодо засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такого, що відбуває покарання у державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)», у відповідність до діючого законодавства,
Начальник Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» звернувся до суду з клопотанням про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_6 у відповідність до нового закону.
У судовому засіданні представник установи ОСОБА_4 клопотання підтримав.
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_5 клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання.
Заслухавши пояснення представника установи, засудженого, захисника, з'ясувавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч.ч. 2 і 3 ст. 74 КК України.
Клопотання (подання) про вирішення питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч.ч. 2 і 3 ст. 74 КК України, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок (п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України).
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким були внесені зміни до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ст. 51 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, з наведеного вбачається, що на даний час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на дату вчинення відповідного правопорушення.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Це положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Дія Закону України № 3886-IX має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
ОСОБА_6 засуджений вироком Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2015 року за ст.ст. 185 ч. 3, 71 ч. 1 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Також ОСОБА_6 засуджений вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 22 квітня 2018 року за ст. ст. 115 ч. 1, 185 ч. 2, 70 ч. 1 КК України до 9 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2015 року та визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 1 січня 2015 року становив 1218 грн, а 50% від його розміру становили 609 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 1218 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_6 за вироком Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2015 року вчинив крадіжку на суму, меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день скоєння кримінального правопорушення, караність вказаного діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ усунена, слід звільнити засудженого від призначеного покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_6 слід вважати таким, що відбуває покарання, призначене за вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 22 квітня 2018 року, за ст. ст. 115 ч. 1, 185 ч. 2, 70 ч. 1 КК України у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі без застосування ст. 71 КК України
На підставі викладеного, керуючись ст. 74 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
Клопотання задовольнити.
Привести вироки Хотинського районного суду Чернівецької області від 22 квітня 2018 року та Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2015 року щодо засудженого ОСОБА_6 , засудженого за ст. ст. 115 ч. 1, 185 ч. 2, 70 ч. 1, 71 КК України до 10 років позбавлення волі, у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року.
Звільнити засудженого ОСОБА_6 від покарання у виді 3 років позбавлення волі, призначеного вироком Сокирянського районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2015 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку із усуненням караності вчиненого ним діяння відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року.
Вважати ОСОБА_6 таким, що відбуває покарання, призначене вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 22 квітня 2018 року, за ст. ст. 115 ч. 1, 185 ч. 2, 70 ч. 1 КК України у виді 9 (дев'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без застосування ст. 71 КК України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1