465/3924/22
2/465/977/24
Іменем України
11.11.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді Мигаль Г.П.,
при секретарі судового засідання Титикайлу І.Ю.,
за участю позивачки ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Шевченківської районної державної адміністрації Львівської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-
ОСОБА_1 звернулася до Франківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтовує тим, що рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 28 січня 2015 року по справі № 466/6345/14-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище позивачки змінено на дошлюбне « ОСОБА_1 ». За час подружнього життя сторін народився син: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає разом позивачкою. З 2018 року ОСОБА_5 тренується у Громадській організації «Клуб спортивного карате «Юніор». ОСОБА_5 досяг такого віку, коли він інтенсивно розвивається, та відвідує спортивні та розважальні заходи. Забезпечення розвитку талантів, здібностей дитини, її духовних та культурних потреб є завданням батьків. Позивачка самостійно забезпечує дитину всім необхідним для його нормальної життєдіяльності: годує, одягає, займається розвитком сина, його медичним доглядом, купує матеріали для школи, для його розвитку та занять спортом, в тому числі і спортивний інвентар, який він потребує. ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, він не цікавиться дитиною, байдужий до матеріального забезпечення, фізичного та духовного розвитку сина. Крім того відповідач має заборгованість по сплаті аліментів в сумі 73 445 гривень. З огляду на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, просить позов задоволити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 11.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні позивачка поданий позов підтримала за підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснила, що відповідач веде аморальний спосіб життя та не намагався брати участь у вихованні дитини. З часу розлучення позивачка проживає разом із сином за адресою АДРЕСА_1 . Під час останньої зустрічі з сином, на його день народження у 2018 році, відповідач прийшов у стані наркотичного сп'яніння, що сильно розчарувало сина та в подальшому вплинуло на його емоційний стан. З 2014 року відповідач не брав жодної активної участі у вихованні сина. Крім того, відповідач тривалий час не сплачує аліменти та має значну заборгованість у сумі 73 445 гривень. ОСОБА_2 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності і на час розгляду справи відбуває покарання в місцях позбавлення волі, не працював й відповідно дитиною не піклувався та не утримував її.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, додатково пояснив, що має бажання брати участь у вихованні сина, проте не має такої змоги, оскільки перебуває у слідчому ізоляторі. Крім того пояснив, що з 2013 по 2018 роки був на волі, однак не мав можливості сплачувати аліменти, оскільки ніде не працював. Бачитись з сином не мав можливості, так як у позивачки був інший чоловік. До органу опіки і піклування щодо встановлення днів побачення із сином не звертався. Оскільки ніде офіційно не працював, то матеріально сину не допомагав. Після 2018 року був ув'язнений за вчинення злочинів. Не заперечив факту того, що він не брав жодної участі у вихованні сина ОСОБА_5 .
Для з'ясування думки щодо предмету спору у судове засідання був викликаний малолітній ОСОБА_5 .
Малолітній ОСОБА_5 пояснив, що бажання налагодити відносини із батьком ОСОБА_2 в нього немає, оскільки останній не піклувався про нього більш ніж 10 років, не сплачував аліментів, всі обов'язки з його виховання взяла на себе матір ОСОБА_1 . Зазначив, що у своєму житті батька бачив лише один раз. Відповідач прийшов за місцем проживання ОСОБА_5 та стояв у коридорі, нічого йому не купляв, нікуди не водив. Додав, що не бажає мати такого батька, соромиться його, оскільки ОСОБА_2 завжди пов'язаний із криміналом та погано впливає на його репутацію. Просив позвабити ОСОБА_2 батьківських прав щодо нього.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Шевченківської районної державної адміністрації Львівської міської ради в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив при винесенні рішення врахувати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав.
Судом встановлено фактичні обставини справи.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції від 15.05.2015 року, батьком дитини записано ОСОБА_2 , матір'ю дитини є ОСОБА_1 .
Згідно з рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 28 січня 2015 року по справі № 466/6345/14-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 260001-вих 70795 від 12 червня 2023 року, орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_5 , оскільки малолітній ОСОБА_5 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради зазначив, що останній раз бачив батька в свій день народження в 2018 році. Спочатку зазначив, що не заперечує щодо позбавлення батька батьківських прав, однак на запитання чи хотів би налагодити відносини з батьком, якщо б такий проявив бажання, не зміг надати відповіді. ОСОБА_2 на засідання комісії з питань захисту прав дитини Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради не з'явився, оскільки відбуває покарання у Державній установі «Маневицька виправна колонія (№ 42)», надав письмові пояснення про те, що заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, так як бажає брати участь у вихованні сина.
Твердження ОСОБА_1 , про те, що батько самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, комісією з питань захисту прав дитини не бралось до уваги, оскільки малолітній ОСОБА_5 на засіданні комісії повідомив, що останній раз бачився з батьком в 2018 році, що і не заперечувалось матір'ю дитини, а з 25.03.2019 року такий перебуває під вартою, що не дає змоги в повній мірі виконувати батьківські обов'язки. Отже, комісія дійшла висновку, що в діях ОСОБА_2 не вбачається свідомого та злісного ухилення батька від участі у вихованні дитини та нехтування батьківськими обов'язками, що є підставою для застосування до нього такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.
Судом встановлено, що Шевченківським районним судом м.Львова у справі № 466/5515/20 від 28.07.2020 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 .
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 01.07.2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, складеного державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01.02.2022 року становить 73445 гривень.
Згідно з довідкою ТзОВ «Управляюча компанія «ЗБОЇЩА» від 21.06.2022 року, ОСОБА_5 проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до характеристики ОСОБА_5 , виданої директором середньої загальноосвітньої школи № 99 м. Львова, ОСОБА_5 навчається у даній школі із вересня 2017 року. За час навчання зарекомендував себе як відповідальний та уважний учень. Навчальним матеріалом володіє на достатньому рівні. Старається брати участь у заходах класу. Виховується в неповній сім'ї (батько проживає окремо). Мати ОСОБА_1 постійно підтримує зв'язок з класним керівником, відвідує батьківські збори та онлайн зустрічі, займається вихованням та навчанням сина. Відчувається її постійний контроль за успішністю та досягненнями у навчанні. Зауваження та рекомендації вчителів бере до уваги. Зовнішній вигляд дитини охайний, доглянутий. Шкільним приладдям забезпечений.
Із характеристики спортсмена ГО КСК «Юніон» ОСОБА_5 від 01.07.2022 року за № 1/32/123 вбачається, що з 2018 року ОСОБА_5 проявив себе вихованим та дисциплінованим спортсменом. Задачі на тренуваннях виконував старанно та з особливою віддачею. Показує хороший рівень майстерності у виконанні поставлених задач на тренуваннях та змаганнях. Схильний до самокритики та аналізу проведеної роботи, завжди намагається вчасно виявити та виправити допущені помилки. 3 2018 року і по теперішній час на тренування ОСОБА_5 приводила мама, з батьком ОСОБА_5 налагоджений зв'язок не був.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, продовж тривалого часу з 2013 року і по теперішній час не цікавиться життям та вихованням дитини, неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення та з 2019 року перебуває під вартою.
Положеннями ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікованої Україною 27.02.1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частина 8 ст.7 СК України також передбачає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959 р.), «дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».
Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі ст.ст.9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991р., № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Так, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно зі ст.165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що, вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 0907/2-5553/2011 (провадження № 61-12312св21), у якій суд касаційної інстанції погодився з висновками місцевого та апеляційного суду в частині задоволення позову про позбавлення батьківських прав, оскільки відповідач не бере участі у вихованні малолітнього сина, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, свідомо ухиляється від виховання та утримання сина, не виявляє бажання щодо виконання батьківських обов'язків, не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та його подальшої долі, що свідчить про нехтування покладеними на нього обов'язками з виховання та утримання дитини, тобто відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання сина, що є підставою для позбавлення його батьківських прав, відповідає рішенню ЄСПЛ «Ілля Ляпін проти росії».
У постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 459/3411/18, у якій зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Лише факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 15 Постанови "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
В п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено, що вихованням сина позивачка займається самостійно. Відповідач участі у житті дитини не приймав, на даний час перебуває під вартою, станом здоров'я, розвитком, навчанням дитини не цікавився. Крім того суд бере до уваги і ту обставину, що будучи не під вартою та не в місцях позбавлення волі, відповідач і в той час не здійснював своїх батькістих обо'язків щодо сина, аліменти не сплачував, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 73445,00 грн. Дитина завжди проживала і продовжує проживати з матір'ю. Відповідач нехтує своїми батьківськими обов'язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з сином, в обсязі необхідному для його нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, а навпаки подає негативний приклад поведінки, пов'язаний з неодноразовим вчиненням відповідачем злочинів, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан його здоров'я, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Суд також бере до уваги пояснення самої дитини ОСОБА_5 в судовому засіданні, який підтвердив, що рідний батько (відповідач у справі) не провідує його, не піклується про нього, батька бачив лише один раз в 2018 році на свій день народження, батько нічого йому не купляв, нікуди не водив, не бажає мати такого батька, оскільки ОСОБА_2 завжди пов'язаний із криміналом та погано впливає на його репутацію. Просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо нього.
Суд не погоджується із висновком органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 260001-вих 70795 від 12 червня 2023 року, оскільки він суперечить встановленим обставинам справи, які свідчать про тривале (більш ніж 10 років) невиконання відповідачем батьківських обов'язків щодо виховання сина, а також позиції дитини, який в судовому засіданні просив позбавити відповідача батьківських прав щодо нього.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов'язків і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.180 СК України кожен з батьків повинен приймати участь в утриманні дитини до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, самого платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.
Крім того, вирішуючи даний спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню сина ОСОБА_5 , дитиною не займається, не піклується про нього, матеріально не утримує, не проявляє інтересу до стану його здоров'я та навчання, не цікавиться його фізичним, моральним і духовним розвитком, не сплачує аліменти, веде асоціальний спосіб життя, неодноразово вчиняв злочини, про що також заначено у висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав, з 2019 року перебуває під вартою, що негативно впливає на духовний, моральний і соціальний розвиток дитини. Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відповідає інтересам дитини. А тому суд вважає, що позов є підставний, у зв'язку з чим ОСОБА_2 необхідно позбавити батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом з тим суд вважає за доцільне роз'яснити ОСОБА_2 положення ст. 169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 2, 10, 12,19, 141, 258, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Шевченківської районної державної адміністрації Львівської міської ради, про позбавлення батьківських прав- задоволити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні) грн. 40 коп.
Роз'яснити відповідачу у справі зміст статті 169 СК України, що мати, батько позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;
Третя особа Орган опіки і піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, адреса: 79058, м. Львів, вул. Липинського, 11.
Повне рішення складено 20 листопада 2024 року
Суддя Г.П. Мигаль