Справа №443/1470/24
Провадження №2/443/649/24
іменем України
21 листопада 2024 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Равлінка Р.Г.,
за участю секретаря Рибакової І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області (як орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав,
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області в якій просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Обґрунтування позовних вимог.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що відповідач ОСОБА_2 її колишній чоловік, з яким відповідно до рішення Жидачівського районного суду Львівської області у цильній справі №443/1339/18 від 19.03.2019, шлюб розірвано. Від подружнього життя у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дочка - ОСОБА_4 .. Зазначає, що вона і діти лише зареєстровані в АДРЕСА_1 із відповідачем, однак фактично проживають в с. Загірочко Стрийського району Львівської області. Відповідач ОСОБА_2 після того, як вони припинили спільне проживання не цікавиться дітьми, які фактично перебувають на її повному утриманні, оскільки він, незважаючи на рішення суду про стягнення із нього аліментів не надавав та не надає будь-якої матеріальної допомоги синові. Окрім того, він взагалі не спілкується та не бачиться із ними, хоч позивачка йому перешкод у цьому не чинила та не чинить, не проявляє до них жодного інтересу. Таке ставлення відповідача ОСОБА_2 до дітей, на думку останньої, є свідченням його байдужості до їх подальшої долі та свідомого його ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо них. Сам відповідач не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо їхніх спільних дітей.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г. від 10.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 14.10.2024 /а.с.20-21/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 14.10.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 12.10.2024 /а.с.34-35/.
Розгляд справи по суті відбувся 12.11.2024 за відсутності сторін.
Позивачка ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилась. Представник позивачки адвокат Чорненький Я.Б. подав заяву згідно якої просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує з підстав вказаних у позові та просить призначати справу до розгляду по суті.
Відповідач ОСОБА_2 подав заяву згідно якої просить розглядати справу у його відсутності, позовні вимог визнає повністю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області (як орган опіки та піклування) подала клопотання у якому просить розглядати справу за її відсутності, позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 12.11.2024, є дата складення повного тексту судового рішення - 21.11.2024.
Суд, розглянувши матеріали справи, дав оцінку зібраним доказам, вважає, що неявка сторін не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 19.03.2019, яке набрало законної сили 19.04.2019, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано /а.с.7-8/.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 07.05.2012 виконавчим комітетом Ходорівської міської ради, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с.9/.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 10.01.2008 Ходорівською міською радою, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с.10/.
Відповідно до нотераіально посвідченої заяви, зареєстрованої в реєстрі за №520 від 26.06.2024, ОСОБА_2 не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо його малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з неможливістю виконання обов'язків по вихованню дітей /а.с.11/.
Згідно з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , орган опіки та орган опіки та піклування виконавчого комітету Ходорівської міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.13-14/;
Відповідно до рішення виконавчого комітету Ходорівської міської ради від 06.08.2024 №218, затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.12/; 43
Відповідно до довідки про з'ясування думки дітей 17.07.2024 в приміщенні кабінету Служби у справах дітей виконавчого комітету Ходорівської міської ради за адресою: м. Ходорів, вул. Львівська. 39 Стрийського району Львівської області в складі: начальника служби у справах дітей виконавчого комітету Ходорівської міської ради Ольшанської Л.І., спеціаліста І категорії служби у справах дітей виконавчого комітету Ходорівської міської ради Червона Л.М. психолога КУ «Центру надання соціальних послуг» Ходорівської міської ради ОСОБА_5 проведено бесіду за згодою матері (заява від 17.07.2024) з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителів АДРЕСА_2 щодо доцільності позбавлення батьківських прав їх батька ОСОБА_2 . Дітям роз'яснено, що їх мати звернулася до органу опіки та піклування Ходорівської міської ради, про надання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав їх батька ОСОБА_2 , оскільки зі слів матері він не приймає жодної участі у вихованні дітей. Діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зазначили, що їх не відомо про те, що мати звернулася з такою заявою, однак вони підтримують маму, оскільки батько не цікавиться їй життям та навчанням протягом тривалого часу матеріально не допомагає, не телефонує до них. батько вживає алкоголь, не заперечують позбавити його батьківських прав /а.с.43/.
Норми чинного законодавства та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує також висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час застосування наведених норм права суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70), Верховним Судом у постановах від 26.12.2018, 13.03.2019 та 06.05.2020 при розгляді справ № 404/6391/16-ц, № 631/2406/15-ц та № 753/2025/19, відповідно до яких ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Згідно зі ст. 3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи грунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Згідно зі статтею 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміниться поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Зважаючи на вищенаведене, суд пройшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам дітей, так як відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, а саме: тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їхнім навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їхній фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їхнього нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, а своєю негативною поведінкою показує поганий приклад і створює небезпеку для їхнього життя і здоров'я, не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти, також те, що діти не заперечують проти позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, а тому останнього слід позбавити батьківських прав. Відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Окрім того, враховуючи відсутність у прохальній частині позову вимог позивачки про стягнення на його користь з відповідача понесених судових витрат, а також відсутність відомостей про наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд вважає за можливе залишити витрати зі сплати судового збору за позивачкою.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Ходорівської міської ради Стрийського району Львівської області (як орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.Г. Равлінко