19.11.2024
ЄУН 337/7305/24
Провадження № 2/337/424/2024
19 листопада 2024 року місто Запоріжжя
Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Котляра А.М.
за участю секретаря Огурцової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
15.12.2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором зі спадкоємців боржника, ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що 19.09.2012 року між банком і позичальником, ОСОБА_2 , був укладений кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 6 500 грн. Відповідно до договору, позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти у встановлений строк. Проте зобов'язання виконані не були, а ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
На момент смерті позичальника його заборгованість перед банком становила 32 647,15 грн, яка складається з основної суми кредиту, процентів, комісій та штрафів. Позивач зазначає, що відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві, окрім тих, що нерозривно пов'язані з його особою. Таким чином, зобов'язання за кредитним договором перейшли до спадкоємців.
Спадкоємцями, які постійно проживали із спадкодавцем на момент його смерті, є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, ці спадкоємці вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки не подали заяви про відмову від спадщини у встановлений законом строк. Презумпція прийняття спадщини підтверджується копіями паспортів, у яких зазначена одна адреса реєстрації із спадкодавцем.
Позивач також вказує, що звертався до Восьмої запорізької державної нотаріальної контори з претензією до спадкоємців, проте у відповідь було зазначено, що спадкоємці заяви про прийняття спадщини не подавали, а спадкова справа була заведена на підставі претензії кредитора.
Просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на свою користь заборгованість у розмірі 32 647,15 грн, а також судовий збір.
26.01.2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кузнєцов Д.О. подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 95), у якому вказує на підстави для відмови у задоволенні позовних вимог. Зокрема, представник відповідача зазначає, що документи, надані позивачем, містять недоліки, які ставлять під сумнів їхню юридичну силу. У заяві про відкриття рахунку та картці зі зразками підписів відсутні ключові відомості, зокрема, дата відкриття рахунку, строк дії кредитного договору та строк дії платіжної картки, що порушує вимоги до укладання договорів і ускладнює встановлення конкретних умов, на яких виникла заборгованість.
Крім того, відповідачка наголошує на пропущенні позивачем строку позовної давності. Як випливає з розрахунків банку, заборгованість за кредитом виникла 03.01.2014 року, тоді як позов було подано лише 15.12.2023 року, тобто після закінчення трирічного строку позовної давності, встановленого статтями 256-257 ЦК України. Відповідно до ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Представник відповідачки також наголошує на порушенні строку пред'явлення вимог кредитора до спадкоємців відповідно до ст. 1281 ЦК України. Позивач знав про смерть боржника ще з 20.12.2019 року, однак не звернувся до спадкоємців протягом шести місяців після відкриття спадщини, що також унеможливлює задоволення його вимог.
Посилається також на відсутність доказів прийняття спадщини відповідачкою. Факт реєстрації за тією ж адресою, що й спадкодавець, не доводить фактичного прийняття спадщини чи проживання однією сім'єю із спадкодавцем, що є необхідним для покладення обов'язків за кредитом на відповідачку.
14.03.2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кузнєцов Д.О. подав до суду заяву (а.с. 101), в якій зазначив про те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2017 року у справі №904/11790/16 суд стягнув із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , а також ТОВ «Приват-Фінансист», на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості, яка включає кредитні кошти, проценти, пеню та комісію.
Представник відповідачки звертає увагу суду на те, що позивач у поточній справі №337/7305/23 не вказав у позовній заяві про існування раніше стягнутої заборгованості за тим самим договором, датованим 19.09.2012 року. Це свідчить про приховування важливих обставин справи. Крім того, позивач не надав доказів того, що рішення Господарського суду було виконане або, навпаки, залишилося невиконаним до моменту смерті боржника.
Заявник також наголошує, що обраний позивачем спосіб захисту порушує законодавчі вимоги, оскільки стягнення заборгованості мало би здійснюватися шляхом звернення до виконавчої служби та заміни сторони виконавчого провадження у зв'язку зі смертю боржника, якщо це допускають правовідносини. Представник відповідачки посилається на практику Великої Палати Верховного Суду, зокрема постанову від 11.10.2023 року у справі №523/2357/20, яка акцентує на необхідності врахування правонаступництва у виконавчому провадженні.
07.05.2024 року представник позивача, АТ КБ «ПриватБанк», адвокат Якушев С.О. подав до суду пояснення, в якому звертає увагу на те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2017 року у справі №904/11790/16, задоволено позов банку до ТОВ «Приват-Фінансист» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, включаючи основну суму боргу, проценти, пеню та комісію. Це рішення встановлює факт існування договірних правовідносин між банком і спадкодавцем, а також наявність непогашених боргових зобов'язань.
Представник позивача наголошує, що судове рішення є обов'язковим до виконання відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України, і його чинність не обмежується строком давності. Тому посилання відповідачів на пропуск строку позовної давності є необґрунтованими.
Щодо строку звернення кредитора до спадкоємців, банк зазначає, що, згідно з ч. 2 ст. 1281 ЦК України, кредитор має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців не пізніше шести місяців з дня отримання ними свідоцтва про право на спадщину. Однак відповідачі не надали доказів того, що повідомили банк про відкриття спадщини чи виконали свій обов'язок щодо інформування кредитора. У свою чергу, банк, дізнавшись про смерть боржника в червні 2023 року, негайно звернувся до нотаріальної контори із відповідними вимогами.
Позивач також вказує на фактичне прийняття спадщини відповідачами, оскільки вони проживали із спадкодавцем за однією адресою на момент відкриття спадщини, що підтверджується даними про реєстрацію місця проживання.
Крім того, посилаючись на постанову Верховного Суду у справі №317/4108/18, позивач стверджує, що відповідачі повинні довести, що вартість успадкованого майна не перевищує розмір боргових зобов'язань, оскільки цей обов'язок лежить саме на них.
Представник позивача просив суд проводити розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, від представника відповідача адвоката Кузнєцова Д.О. надійшла заява з проханням розглядати справу за їх відсутності, відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
19.12.2023 суддя відкрив у справі спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
23.07.2024 суддя перейшов до розгляду справи за правилами загального провадження та призначив по справі підготовче судове засідання.
26.08.2024 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду.
19.11.2024 року суд закрив провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв'язку із їх смертю.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Між сторонами виникли правовідносини з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором зі спадкоємців.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 19.09.2012 року ФОП ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 6500.00 грн. (а.с. 17).
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується витягом з реєстру (а.с. 38).
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором від 19.09.2012 року становить - 32647.15 гри., та складається з наступного:
- 6342.22 грн. - заборгованість за кредитом;
- 18079.13 грн. - заборгованість за відсотками;
- 4975.80 грн. - заборгованість з комісії;
- 3250.00 грн. - заборгованість з пені.
Після смерті ОСОБА_2 Восьмою Запорізькою нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №7/2020 (а.с. 79-92).
В матеріалах спадкової справи наявна заява спадкоємця ОСОБА_5 , яка 21.01.2020 року відмовилась від прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 на користь дочки спадкодавця ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина спадкодавця ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 79-80).
ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 50).
04.07.2023 року до нотаріальної контори звернувся представник АТ КБ «Приватбанк» із претензією кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України (а.с. 83-84).
Будь-які інші відомості про спадкоємців померлого ОСОБА_2 у матеріалах спадкової справи відсутні, свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям не видавалось.
Згідно відповіді Департаменту реєстраційних послуг, за місцем проживання ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 були зареєстровані:
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 26.06.2013 по теперішній час;
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 26.06.2013 по теперішній час;
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 18.10.2005 по теперішній час;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 30.08.1994 по теперішній час;
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 21.06.1989 по теперішній час;
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 21.06.1989 по теперішній час.
Відповідно до свідоцтв про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_4 .
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2017 року у справі №904/11790/16, суд стягнув солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 19.09.2012 року - 6 342,22 гривень - заборгованість за кредитом; 9466,40 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 12 385,21 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 3141,60 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Відповідно витягу з автоматизованої системи виконавчих проваджень, у провадженні Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області перебувало виконавче провадження №54517477, дата відкриття 05.12.2017 року. Боржник ФОП ОСОБА_2 , стягувач ПАТ КБ «Приватбанк». Стан виконавчого провадження - завершено.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
За правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Згідно частини 3 ст.1281 ЦК України якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Мотиви суду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши аргументи сторін по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
1. При вирішенні спору про стягнення із спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
При встановленні кола спадкоємців померлого ОСОБА_2 , суд встановив, що після його смерті жоден із спадкоємців із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався.
Відповідач ОСОБА_1 була зареєстрована із померлим на день його смерті за однією адресою. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні жодні відомості про ступінь родинних зв'язків між померлим ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 , що в свою чергу позбавляє суд можливості встановити до якої черги спадкоємців належить відповідач та чи взагалі вона є спадкоємцем померлого. Однакове прізвище у померлого та відповідача у справі не обов'язково означає їх спорідненість.
Також суд звертає увагу на заяву ОСОБА_5 , яка 21.01.2020 року відмовилась від прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 на користь дочки спадкодавця ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина спадкодавця ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 79-80).
Із цієї заяви можна зробити висновок, що у померлого наявні спадкоємці першої черги - дружина ОСОБА_5 , яка спадщину не прийняла, а також неповнолітні діти ОСОБА_6 2007 року народження та ОСОБА_7 , 2014 року народження.
На підставі правил ч.4 ст.1268 ЦК України, неповнолітні діти ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги, та вважаються такими, що прийняли спадщину. Проте, вони та їх законні представники до участі не залучені, їх статус як учасників розгляду справи позивачем не визначений.
Враховуючи переконливі докази наявності у померлого ОСОБА_10 спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину та відсутність доказів того, що відповідач ОСОБА_1 взагалі є спадкоємцем і відноситься до першої черги спадкоємців, ставить під сумнів статус ОСОБА_1 як належного відповідача у справі, який має обов'язок задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Отже суд вважає, що банк не довів одну з основних обставин у даній категорії справ, а саме коло спадкоємців померлого ОСОБА_2 .
2. Щодо доводів представника відповідача про те, що заборгованість за кредитним вже була стягнута рішення господарського суду та необхідності вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникли між позивачем та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцем боржника, та вирішуються у порядку визначеному статтею 1282 ЦК України.
Таким чином, банк обрав передбачений законом спосіб захисту у вигляді вимоги про стягнення боргу із спадкоємців померлого. Тому суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що банк обрав неправильний спосіб захисту свого права, оскільки мав можливість звернутись вирішити питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Також судом встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2017 року суд стягнув солідарно з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Приват-Фінансист" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 19.09.2012 року.
На підтвердження того, що рішення господарського суду перебувало на виконанні, представник відповідача надав суду витяг з виконавчого провадження №54517477, у якому боржником є ФОП ОСОБА_2 , стягувачем ПАТ КБ «Приватбанк». Виконавче провадження було відкрито 05.12.2017 року, статус провадження - завершене.
Даний витяг не дозволяє зробити однозначний безсумнівний висновок про те, що позивач вже стягнув з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 19.09.2012 року, оскільки у витягу не вказано яке саме рішення перебувало на виконанні та на якій підставі виконавче провадження є завершеним.
Водночас, представник банку, будучи ознайомленим із цими доказами сторони відповідача, жодним чином їх не спростував, та не зазначив суду в своєму письмовому поясненні про те, чи перебувало рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2017 року на виконанні, чим завершилось виконання рішення суду, якого саме зобов'язання ОСОБА_2 перед банком стосувалось виконавче провадження №54517477.
Представник відповідача обмежився посиланням на те, що це рішення встановлює факт існування договірних правовідносин між банком і спадкодавцем, а також наявність непогашених боргових зобов'язань.
Суд вважає, що надані представником відповідача рішення господарського суду та витяг з автоматизованої системи виконавчих проваджень ставлять під сумнів наявність у померлого ОСОБА_2 непогашеної заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк». Банк був зобов'язаний довести суду обставини того, що рішення господарського суду залишилось невиконаним, чого не зробив.
3. Щодо пропуску кредитором строку пред'явлення вимог до спадкоємців, передбаченого ч.3 ст.1281 ЦК України.
Представник позивача вважає, що позивач пропустив передбачений ч.3 ст.1281 ЦК України шестимісячний строк для пред'явлення своїх вимог до спадкоємців, оскільки позивачу стало відомо про смерть ОСОБА_2 з 20.12.2019 року.
Представник позивача посилається на те, що банку стало відомо про смерть ОСОБА_2 у червні 2023 року, після чого представник банку одразу звернувся до нотаріуса із вимогою до спадкоємців.
Як було встановлено судом, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з претензією кредитора представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до нотаріальної контори із заявою (а.с. 84) 04.07.2023 року.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що банку було відомо про смерть ОСОБА_2 у грудні 2019 року, тому суд вважає, що строк, передбачений ч.3 ст.1281 ЦК України, кредитором не пропущений.
4. Щодо пропуску позивачем строків позовної давності.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як раніше зазначалось, банк звернувся до нотаріальної контори з листом-претензією до спадкоємців боржника 04.07.2023 року. З позовом у цій справі до суду банк звернувся у грудні 2023 року, тобто в межах строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.
Тому суд вважає, що строк позовної давності у даній справі позивачем не пропущений.
5. Таким чином, проаналізувавши доводи сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із тим, що позивач не довів, що ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину після його смерті, а також з тієї підстави, що позивачем не доведено, що заборгованість ОСОБА_2 продовжувала існувати на момент його смерті.
Судові витрати.
У зв'язку із відмовою у позові, суд залишає судові витрати за позивачем.
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Повне найменування або ім'я сторін та інших учасників справи:
Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: А.М. Котляр