Справа № 317/691/24
Провадження № 2/317/485/2024
13 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Каряки Д.О.,
при секретарі Щербини В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач АТ «Таскомбанк» (в особі представника Бойко О.С.) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявою-договором № 1408551-113 про надання кредиту «Зручна готівка Максимум», мотивуючи свої вимоги тим, що 26.03.2021 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір № 1408551-113 про надання кредиту «Зручна готівка Максимум» (далі Кредитний договір), на підставі якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 300 000,00 грн., шляхом перерахування на його поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Таскомбанк», строком на 48 місяців, зі сплатою 0,01 % річних від суми боргу за договором та 1,9% комісії за обслуговування кредиту щомісячно. Розділом 2 Кредитного договору позичальник акцептував Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua, на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування і беззастережно приєднався до них (п.1 р.2 Кредитного договору). Просив Банк надати кредит, згідно інформації, наведеної вище у Кредитному договорі (п.2 р.2 Кредитного договору). Погодився з тим, що він зобов'язаний повертати кредит щомісячно згідно графіку платежів згідно Додатку №1 до Кредитного договору, що є її невід'ємною частиною. Платежі з повернення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісій за користування ним, оплата усіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань позичальника здійснюється у сумах та в терміни, що передбачені графіком платежів, розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що передбачені у Додатку №1 до цієї Заяви-договору (п.3 р.2 Кредитного договору). Підписанням цієї Заяви-договору підтвердив, що дана Заява-договір є невід'ємною частиною Договору (п.4 р.2 Кредитного договору). Підтвердив, що він ознайомлений із змістом цієї Заяви-договору, Договору з всіма додатками до нього та повністю з ними згодний. Умови заяви-договору, Договору з всіма додатками до нього та повністю з ними згодний. Умови Заяви-договору та Договору є зрозумілими для позичальника, обов'язковими для виконання та заперечення щодо них відсутні (п.5 р.2 Кредитного договору). Відповідно до п.4 р.4 Кредитного договору позивальник підтвердив, що він попередньо ознайомлений та у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування». Згідно з п.5 р.4 Кредитного договору Заява-договір набуває чинності з моменту її підписання сторонами і діє до повного виконання клієнтом і банком своїх зобов'язань за нею. Відповідач умови кредитного договору перестав виконувати, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернув, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість розмір якої станом на 24.01.2024 р. становить 359 852,23 грн., з яких 257 214,50 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 37,73 грн. - заборгованість по відсоткам (в т.ч. простроченим), 102 600 грн. - заборгованість по комісії ( в т.ч. простроченій).
Відповідачу було надіслано повідомлення - вимогу про дострокове повернення кредиту та погашення заборгованості за кредитним договором в стислі терміни, однак зазначені порушення не були усунені, а заборгованість так і не була погашена. На підставі викладеного Банк звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість у розмірі 359 852,23 грн., з яких 257 214,50 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 37,73 грн. - заборгованість по відсоткам (в т.ч. простроченим), 102 600 грн. - заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій), а також стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору.
05.06.2024 р. відповідачем ОСОБА_1 на адресу суду надіслано відзив на позовну заяву в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, мотивуючи тим, що розмір заборгованості зазначений позивачем в позові не відповідає дійсності. Крім того, зазначив про незаконність вимог позивача щодо нарахованої банком комісії, оскільки у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківським послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Також, як на підставу відмови в задоволенні позову послався на сплив строку позовної давності (а.с.121-124).
21.06.2024 р. представником позивача АТ «Таскомбанк» на адресу суду надіслано відповідь на відзив, в якому зазначено про необґрунтованість доводів відповідача щодо розрахунку кредитної заборгованості, оскільки на його спростування відповідач не надав власного розрахунку. Вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими (а.с.130-134).
06.11.2024 р. відповідачем ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано додаткові пояснення, долучивши наданий йому банком розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с.153-156).
В судове засідання представник позивача не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.108,143,148,152). В прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи без участі представника АТ «Таскомбанк» (а.с.6).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подавши до початку судового засідання заяву про розгляд справи без його участі. Вимоги викладені ним у відзиві підтримує (а.с.157).
На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними у суду матеріалами і відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги за первісним позовом та зустрічним позовом, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, судом встановлено, що 26.03.2021 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір № 1408551-113 про надання кредиту «Зручна готівка Максимум» (далі Кредитний договір) (а.с.8), на підставі якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 300 000,00 грн., шляхом перерахування на його поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Таскомбанк», що підтверджується меморіальним ордером № 699936582 (а.с.16), строком на 48 місяців, зі сплатою 0,01 % річних від суми боргу за договором та 1,9% комісії за обслуговування кредиту щомісячно, що визначено у розділі 1 Кредитного договору «Замовлення банківських послуг» (а.с.8). Розділом 2 Кредитного договору позичальник акцептував Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua, на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування і беззастережно приєднався до них (п.1 р.2 Кредитного договору). Просив Банк надати кредит, згідно інформації, наведеної вище у Кредитному договорі (п.2 р.2 Кредитного договору). Погодився з тим, що він зобов'язаний повертати кредит щомісячно згідно графіку платежів згідно Додатку №1 до Кредитного договору, що є її невід'ємною частиною. Платежі з повернення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісій за користування ним, оплата усіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань позичальника здійснюється у сумах та в терміни, що передбачені графіком платежів, розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що передбачені у Додатку №1 до цієї Заяви-договору (п.3 р.2 Кредитного договору). Підписанням цієї Заяви-договору підтвердив, що дана Заява-договір є невід'ємною частиною Договору (п.4 р.2 Кредитного договору). Підтвердив, що він ознайомлений із змістом цієї Заяви-договору, Договору з всіма додатками до нього та повністю з ними згодний. Умови заяви-договору, Договору з всіма додатками до нього та повністю з ними згодний. Умови Заяви-договору та Договору є зрозумілими для позичальника, обов'язковими для виконання та заперечення щодо них відсутні (п.5 р.2 Кредитного договору). Відповідно до п.4 р.4 Кредитного договору позивальник підтвердив, що він попередньо ознайомлений та у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування». Згідно з п.6 р.4 Кредитного договору Заява-договір набуває чинності з моменту її підписання сторонами і діє до повного виконання клієнтом і банком своїх зобов'язань за нею.
Детальний розпис складових загальної вартості кредиту та графік платежів, викладені у Додатку №1 до Заяви-договору № 1408551-113 про надання кредиту (а.с.9-11).
Крім підписання Заяви-договору № 1408551-113 про надання кредиту та заяви-анкети на оформлення банківських продуктів (а.с.13-14), відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту за продуктом «Зручна Готівка Максимум» в якому зокрема відображено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача (а.с.12).
Відповідач умови кредитного договору перестав виконувати, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернув, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість розмір якої станом на 24.01.2024 р. становить 359 852,23 грн., з яких 257 214,50 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 37,73 грн. - заборгованість по відсоткам (в т.ч. простроченим), 102 600 грн. - заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Як встановлено при розгляді справи, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
18 жовтня 2023 року АТ «ТАСКОМБАНК» надіслало відповідачу повідомлення-вимогу щодо дострокового повернення коштів за кредитним договором в зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань (а.с.85), яку останнім було залишено без належного реагування.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач користувався грошовими коштами наданими йому банком у кредит, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача (а.с.18-84) не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором (а.с.17). Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконав.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Розглядаючи аргументи наведені сторонами, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У свою чергу, вчинення особами дій щодо виконання досягнутих домовленостей, тобто виконання прийнятих на себе прав і покладених обов'язків за угодою, є виконанням угоди.
Судом встановлено, що при укладанні 26.03.2021 р. Кредитного договору, позивач ознайомив відповідача з усіма умовами надання кредиту, про що свідчить відповідний підпис відповідача на кредитному договорі та паспорті кредиту.
Кредитний договір підписаний сторонами, містить детальний опис її предмету (умови, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, строк дії договору, врегулювання спорів та інше).
Підписання даного кредитного договору є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору.
Відповідач як на одну з підстав відмови в задоволенні позову також послався на ту обставину, що сплата щомісячних процентів 1,9 % , яка визначена у пункті 1.4. Кредитного договору як комісія за обслуговування кредиту є незаконною.
Відповідно до Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16: «Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Суди, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним».
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення Кредитного договору, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати щомісячних процентів від суми кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Згідно із п. 58 Постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №755/16663/16-ц: несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 24.01.2024 р. за відповідачем рахується заборгованість, розмір якої становить 359 852,23 грн., з яких 257 214,50 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 37,73 грн. - заборгованість по відсоткам (в т.ч. простроченим), 102 600,00 грн. - заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій).
Разом з тим, вказана комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч. 4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Встановивши у кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 1,9 % щомісячно, банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику, а розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.
Верховний Суд у своїй Постанові від 01 лютого 2023 року справа № 199/7014/20 провадження № 61-17825св21 зробив наступні висновки. До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 18 Закону № 1023-XII продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Банк не було позбавлено можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються позичальнику за таку плату. Разом з тим наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг з розрахунково-касового обслуговування, за які банком встановлена комісія.
Положеннями статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у справі. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи правові позиції висловлені Верховним Судом України в постановах по справам №№ 6-1341цс15, 6-1746цс16 та Верховним Судом у справі № 755/16663/16-ц, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення процентів за щомісячною комісією, банком не було зазначено про те, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. Нарахування комісії було проведено банком за послуги, що супроводжують кредит, за рахунок відповідача.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту не будь-яке право, а лише порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов'язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що умови кредитного договору про сплату відповідачем на користь позивача щомісячної комісії в розмірі 102 600,00 грн. є несправедливими, і в цій частині позовних вимог слід відмовити.
За таких підстав суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «Таскомбанк», а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 257 214,50 грн. та заборгованість по відсоткам (в т.ч. простроченим) в розмірі 37,73 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 3858,78 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 247, 258, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 207, 217, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 615, 634, 1048-1050, 1054, ЦК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк», ЄДРПОУ 09806443, яке розташоване в м. Київ вул. С. Петлюри, 30 заборгованість за Заявою-договором № 1408551-113 про надання кредиту від 26.03.2021 р. в розмірі 257 247 (двісті п'ятдесят сім тисяч двісті сорок сім) грн. 23 коп. з яких 257 214,50 грн. заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочену), 37,73 грн. заборгованість по відсоткам (в т.ч. простроченим) та судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 3858 (три тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 78 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому ст. 272 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.
Суддя: Д.О. Каряка