ЄУН: 336/4743/24
Провадження №: 2/336/2220/2024
12 листопада 2024 р. м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Дмитрюк О.В.,
за участю секретаря Нєдєльчевої О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось 15.05.2024 р. до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування позову зазначило, що 18.02.2020 р. між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-264628.
24.10.2023 р. між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпеченими договорами № 24102023, у відповідності до умов якого АТ «Кредобанк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Кредобанк» права вимоги в повному обсязі та здійснює їх оплату (фінансування) АТ «Кредобанк».
Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № 24102023 від 24.10.2023 реєстру прав вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 320024,09 грн., з яких: 183791,80 грн. - сума заборгованості в частині непогашеного кредиту; 136232,29 грн. - заборгованість в частині несплачених процентів за користування кредитом.
Згідно п.3.2 договору факторингу, шляхом укладення (підписання) акту приймання-передачі прав вимоги до цього договору, сторони підтверджують здійснення фактичної передачі АТ «Кредобанк» у власність ТОВ «ФК «ЄАПБ» та прийняття ТОВ «ФК «ЄАПБ» у власність від АТ «Кредобанк» (фактичне відступлення) у день укладення даного акту прав вимоги за кредитними договорами, щодо портфеля заборгованостей у повному обсязі (а щодо прав вимоги, які виникнуть в майбутньому, - з дня їх виникнення). Цей договір є підтвердженням фактичного переходу від клієнта до фактора (фактичного відступлення) прав вимоги щодо портфеля заборгованостей у повному обсязі відповідно до умов цього договору.
Через невиконання взятих на себе зобов'язань, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ЄАПБ» за кредитним договором № CL-264628 в розмірі 320024,09 грн.
За позовом, посилаючись на ст.ст.509, 512, 526, 530, 549, 610-612, 625 ЦК України, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 320024,09 грн. та судові витрати.
Ухвалою від 14.06.2024 р. відкрито провадження і справа призначена до розгляду на 12.07.2024 р. у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
12.07.2024 р. розгляд справи було відкладено на 19.09.2024 р. через неможливість фіксанції судового процесу у зв'язку з відсутністю електропостачання в приміщення суду.
19.09.2024 р. розгляд справи було відкладено на 12.11.2024 р. у зв'язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в процесі розгляд справи подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує, просить задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях (а.с.59-66).
Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.
Відповідач в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с.55-57).
Вивчивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію представника позивача, заслухавши пояснення відповідача, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З наданих позивачем письмових доказів судом встановлено, що 18.02.2020 р. між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-264628 (а.с.4-6).
У зв'язку із невиконання зобов'язань за даним договором, у ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 320024,09 грн. з яких: 183791,80грн. - заборгованість в частині непогашеного кредиту; 136232,29 грн. - заборгованість в частині несплачених процентів за користування кредитом (а.с.12).
24.10.2023 р. між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпеченими договорами № 24102023, у відповідності до умов якого АТ «Кредобанк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Кредобанк» права вимоги в повному обсязі та здійснює їх оплату (фінансування) АТ «Кредобанк» (а.с.13-16).
Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № 24102023 від 24.10.2023 реєстру прав вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 320024,09 грн., з яких: 183791,80 грн. - сума заборгованості в частині непогашеного кредиту; 136232,29 грн. - заборгованість в частині несплачених процентів за користування кредитом (а.с.17, 18).
Згідно п.3.2 договору факторингу, шляхом укладення (підписання) акту приймання-передачі прав вимоги до цього договору, сторони підтверджують здійснення фактичної передачі АТ «Кредобанк» у власність ТОВ «ФК «ЄАПБ» та прийняття ТОВ «ФК «ЄАПБ» у власність від АТ «Кредобанк» (фактичне відступлення) у день укладення даного акту прав вимоги за кредитними договорами, щодо портфеля заборгованостей у повному обсязі (а щодо прав вимоги, які виникнуть в майбутньому, - з дня їх виникнення). Цей договір є підтвердженням фактичного переходу від клієнта до фактора (фактичного відступлення) прав вимоги щодо портфеля заборгованостей у повному обсязі відповідно до умов цього договору.
Згідно з ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Позивачем було долучено до позовної заяви докази, які підтверджують факт того, що саме по кредитному договору № CL-264628 від 18.02.2020 року відступалось право грошової вимоги від АТ «Кредобанк» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с.18).
Таким чином, суд доходить до висновку, що на підставі договору відступлення права вимоги № 24102023 від 24.10.2023 року, позивач одержав від АТ «Кредобанк» право вимоги по заборгованості відповідача.
Відповідно до положень ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч.3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір або інший правочин (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 14 постанови від 30 березня 2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК України (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536,638,1056-1 ЦК України).
Відповідно до положення ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Згідно з ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування і відповідач не заперечує його укладення.
Відповідно до приписів ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до позиції Верховного Суду, котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 р. по справі № 367/4970/13-ц, пр. № 61-19992 св заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника.
В процесі розгяду справи відповідач не надала доказів на спростування розрахунку позивача.
Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вже вказувалось вище, відповідач ОСОБА_1 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1049 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала.
Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, суд зазначає наступне.
Щодо розрахунку заборгованості.
Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 по справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22), наголошено, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Крім того, Верховним Судом у вказаній постанові наголошено, що незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Якщо відповідач не погоджується з відповідними розрахунками заборгованості за вищезазначеними договорами, він має право подати контррозрахунок. Однак, будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовують вимоги позивача, зокрема контррозрахунок заборгованості, відповідачем не надано.
Отже, зазначена заборгованість підтверджуються з огляду на наявні докази в матеріалах справи, які не спростовані належним чинном.
Щодо укладення договорів факторингу.
24.10.2023 р. між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторигу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами №24102023 від 24.10.2023, у відповідності до умов якого, АТ «Кредобанк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» (передає у власність ТОВ «ФК «ЄАПБ») права вимоги в повному обсязі за плату та під фінансування ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуває (приймає у власність) від АТ «Кредобанк» права вимоги в повному обсязі та здійснює їх оплату (фінансування) АТ «Кредобанк».
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов'язанні, за винятком зобов'язань, нерозривно пов'язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України).
При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором. Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.
Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Матеріали справи містять письмові докази, які підтверджують що ТОВ «ФК «ЄАПБ» одержав від первісного кредитору право вимоги по заборгованості відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по кредиту підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
Повний текст рішення складений 21 листопада 2024 року у зв'язку з перебуванням судді з 19 по 21 листопада 2024 року в нарадчій кімнаті.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № CL-264628 від 18.02.2020 р. в сумі 320024,09 грн. (заборгованість в частині непогашеного кредиту - 183791,80 грн.; заборгованість в частині несплачених процентів за користування кредитом - 136232,29 грн.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 4800,36 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 21 листопада 2024 року.
Суддя О.В.Дмитрюк