Дата документу 22.11.2024
Справа № 334/9389/24
Провадження № 1-кс/334/3040/24
22 листопада 2024 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Ленінського районного суду м. Запоріжжя клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №120240820500001071 від 31.05.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України про арешт майна,
До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України про арешт майна.
Клопотання обґрунтовано тим, що 30.05.2024 до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що в період часу з 18.05.2024 по 20.05.2024 невстановлена особа, шахрайським шляхом, а саме шляхом обману, під приводом виконання завдань в мережі Інтернет, за які нібито отримуєш грошові кошти, діючи в умовах воєнного стану, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_4 , які остання перераховувала зі своєї банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» на невідомі банківські картки, емітовані АТ «Універсал банк» на загальну суму 225 094 гривень (значна шкода), завдавши ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.
Шахрайськими діями невстановленої особи ОСОБА_4 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 225 094 гривні (це ті грошові кошти, які вона перераховувала на банківські картки АТ «Універсал банк» та які їй не були повернуті).
Вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що банківські карти, на які потерпіла, будучи введеною в оману, переводила власні грошові кошти перераховувала грошові кошти належать наступним особам:
-банківська карта № НОМЕР_1 прив'язана до розрахункового рахунку НОМЕР_2 , якій відкрито у АТ «Універсалбанк» (код банку НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
-банківська карта № НОМЕР_5 прив'язана до розрахункового рахунку НОМЕР_2 , якій відкрито у АТ «Універсалбанк» (код банку НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
-банківська карта № НОМЕР_6 прив'язана до розрахункового рахунку НОМЕР_7 , який відкрито у АТ «Універсалбанк» (код банку НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
-банківська карта № НОМЕР_8 прив'язана до розрахункового рахунку НОМЕР_9 , який відкрито у АТ «Універсалбанк» (код банку НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
-банківська карта № НОМЕР_10 прив'язана до розрахункового рахунку НОМЕР_11 , який відкрито у АТ «Універсалбанк» (код банку НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована: за адресою: АДРЕСА_4 .
-банківська карта № НОМЕР_12 прив'язана до розрахункового рахунку НОМЕР_13 який відкрито у АТ «Універсалбанк» (код банку НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстроівана за адресою: АДРЕСА_5 .
Під час здійснення тимчасових доступів до відомостей, які перебувають у власності АТ «Універсалбанк» щодо власників банківських карток, на які потерпіла переводила свої грошові кошти встановлені ознаки «типового дропу», а саме: новий клієнт в банку, або такий, за яким не було транзакцій тривалий час, після чого одразу починається аномальна активність по картці (висока інтенсивність зарахувань та відправлень, обороти можуть сягати понад 100 тис. грн за декілька днів); понад 97% обороту становлять перекази, мінімально присутні звичайні операції купівлі товарів робіт та послуг, або отримання готівки; у операцій переказів майже немає або рідко трапляються спільні критерії чи показники, різні чеки, різні отримувачі, різні відправники; кількість операцій переказів може сягати сотень за годину.
Ураховуючи вищевикладене, на теперішній час, з метою припинення протиправних дій, а також з метою повного, об'єктивного та неупередженого досудового розслідування, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на усі грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках власників банківських карток: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_10 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_12 , емітованих у АТ «Універсалбанк» (код банку НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19);
Відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Клопотання слідчого погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_10 .
Слідча ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась.
Дослідивши доводи щодо підстав накладення арешту на майно, копії матеріалів кримінального провадження, надані в обґрунтування доводів клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що 31.05.2024 року до ЄРДР внесені відомості за №120240820500001071, відповідно до яких 30.05.2024 до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що в період часу з 18.05.2024 по 20.05.2024 невстановлена особа, шахрайським шляхом, а саме шляхом обману, під приводом виконання завдань в мережі Інтернет, за які нібито отримуєш грошові кошти, діючи в умовах воєнного стану, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_4 , які остання перераховувала зі своєї банківської картки АТ КБ «Приват Банк» на невідомі банківські картки, емітовані АТ «Універсал банк» на загальну суму 225 094 гривень (значна шкода), завдавши ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.
Положеннями ст. ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі наведеної вище статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series A N 52).
Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України (ч.1 ст.16 КПК України).
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до приписів ч.ч. 1.2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя звертає увагу, що у своєму клопотанні слідчий посилається на необхідність накладання арешту для повного, об'єктивного та неупередженого досудового розслідування, однак клопотання не містить чіткої мети у відповідності до положень ст. 170 КПК.
У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Пунктом 2 ч. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справи від 07.02.2014 р. зазначено: «Арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому таке майно може перебувати, як у згаданих осіб так і в інших фізичних або юридичних осіб. Щодо осіб, які не є підозрюваними або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна».
Слідчий суддя звертає увагу, що клопотання про накладення арешту не містить наявності будь-яких ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Крім того, слідчий просить заборонити власникам банківських рахунків та іншим особам користуватись або розпоряджатись банківськими рахунками, однак з матеріалів клопотання не вбачається будь-якого зв'язку власників таких рахунків з даним провадженням.
Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Враховуючи зазначені обставини, що слідчим не вказано мету, наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170, не доведено необхідність такого арешту, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 172,173, 309 КПК України,слідчий суддя -
УXВАЛИВ:
В задоволенні клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №120240820500001071 від 31.05.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України про арешт майна - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1