Справа № 331/4903/24
Провадження № 2-а/333/145/24
19 листопада 2024 р. м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Дондик О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
12.08.2024 року адвокат Сухорукова Н.М., що діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови №600 від 15.07.2024 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 червня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол № 438 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Розгляд зазначеного протоколу було призначено на 15.07.2024. Спірною постановою його притягнуто до відповідальності через неявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте позивач на час розгляду протоколу перебував на лікарняному з 12.07.2024 по 19.07.2024 Про причини неявки було надіслано цінний лист з описом вкладеного 26.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, в порушення вимог ст.252, 268, 280, 283 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення була розглянута у відсутність ОСОБА_1 , який мав об'єктивні та поважні причини неприбуття, про що суб'єкта владних повноважень було повідомлено належним чином, але не прийнято до уваги, суб'єктом владних повноважень у оскаржуваній постанові не зазначено належні та допустимі докази, передбачені ст.251 КУпАП, які були зібрані та оцінені у встановленому законом порядку, та на яких ґрунтується його висновок про доведеність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Суб'єктом владних повноважень у оскаржуваній постанові зазначено, що позивач не з'явився на розгляд справи, належних та допустимих доказів причин неприбуття не надав, що не відповідає дійсності. За таких обставин позивач вважає, що його безпідставно притягнуто до відповідальності, внаслідок чого спірна постанова підлягає скасуванню як протиправна.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 22.10.2024 відкрито провадження по справі, призначено судове засідання.
Відповідач надав до суду відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі. У відзиві зазначив, що 23.06.2024 групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 було вручено повістку про виклик на 8.00 год.25.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для визначення призначення на особливий період. Проте у визначений у повістці час, ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув, причини неявки не повідомив. У зв'язку з цим уповноваженою особою у відповідності до ч.6 ст.258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення від 29.06.2024 №438, в якому сповіщено ОСОБА_1 про місце та час розгляду справи про адміністративне правопорушення. А саме 15.07.2024 о 09.00 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 . В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказав, що не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки знаходився на лікарняному, але належних та допустимих доказів поважності причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надав. Отже, поважні причини неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутні. Своїми діями ОСОБА_1 порушив ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На розгляд справи ОСОБА_1 також не прибув. Оскаржувана постанова винесена з додержанням вимог чинного законодавства, тому позовна заява не підлягає задоволенню.
Позивач та його представник, будучи повідомленими судом своєчасно та належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Представник позивача надав через канцелярію заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.
Відповідач, будучи належно та завчасно повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, у відзиві на позов просив в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши та оцінивши в сукупності докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав..
Судом встановлено наступне.
23.06.2024 групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 було вручено повістку про виклик на 8.00 год.25.06.2024 з метою визначення призначення на особливий період.
Відповідно до інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров'я (номер медичного висновку 24РХ-М85В-6ЕТВ-9Х4К від 24.06.2024, період непрацездатності пацієнта ОСОБА_1 складає з 24.06.2024 по 28.06.2024, лікар загальної практики - сімейний лікар КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №9» ОСОБА_3 , що підтверджується випискою, наданою лікарем ОСОБА_3 24.06.2024 із зазначенням часу перебування на лікарняному.
26.06.2024 ОСОБА_1 направив цінний лист з описом вкладення на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 , який Відповідач отримав 29.06.2024, що підтверджується долученими до позовної заяви доказами (накладна №6900618040537, опис який містив повідомлення, копію інформаційної довідки та копію медичної довідки).
У подальшому, лікарняний ОСОБА_1 був продовжений з 28.06.2024 по 05.07.2024, що підтверджується інформаційною довідкою з електронної системи охорони здоров'я № РЕРТ-Н36Н-98СЕ-9283 від 28.06.2024, яка сформована сімейним лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №9» ОСОБА_4 , а також довідками про огляд вищезазначеного сімейного лікаря (ЕРЛН № 12750332-2023938944-1) від 28.06.2024, довідкою про обстеження від 26.06.2024 (лікар ОСОБА_4 ), довідкою про обстеження від 02.07.2024 (лікар ОСОБА_3 ), довідкою огляду сімейного лікаря ОСОБА_3 від 05.07.2024.
29.06.2024 оператором відділення рекрутингу та комплектування першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 в присутності позивача ОСОБА_1 складено протокол №438 про адміністративне правопорушення, відповідно до змісту якого, військовозобов'язаний ОСОБА_1 25.06.2024 не з'явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 , про причини неявки не повідомив, чим порушив ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз3 ч.10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 КУпАП.
При цьому у протоколі у графі «Пояснення та зауваження щодо змісту протоколу особи, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» ОСОБА_1 зазначив, що не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 25.06.2024 у зв'язку із хворобою. Про причини неявки було надіслано цінний лист з описом вкладеного 26.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того, у графі «До протоколу додається» зазначено, що до нього додано: копію паспорта, копію лікарняного листа.
Також у протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09.00 год. 15.07.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як вбачається з інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров'я від 12.07.2024, довідкою про огляд ОСОБА_1 від 09.07.2024 та від 12.07.2024, ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 12.07.2024 по 19.07.2024.
15.07.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 винесено постанову №409 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 визнано винуватим за те, що йому 23.06.2024 групою сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 було вручено повістку про виклик на 08.00 25.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для визначення призначення на особливий період, проте у визначений у повістці час, а саме 25.06.2024 він до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явився, про причини неявки не повідомив, чим порушив ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинене в особливий період.
Також у оскаржуваній постанові зазначено, що належних та допустимих доказів щодо поважності причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 не надав.
Оскаржувана постанова винесена у відсутність позивача, її копія була направлена позивачу рекомендованим повідомленням, дата отримання - 01.08.2024.
Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч.1 ст.22 цього Закону, громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч.3 ст.22 цього Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися :
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Загальні правила військового обліку визначені статтею 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якої військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3 ст.33 Закону).
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.33 Закону).
За визначенням у ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно до п.п. 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідальність за ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачена за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, та тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, за ч.1 ст.210-1 КУпАП відповідальність передбачена за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст.245 КУпАП).
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представниками громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 КУпАП.
Відповідно до ст.256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно з ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Водночас, статтею 277-2 КУпАП передбачено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
За приписами ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно зі ст.279 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) роз'яснює особі, яка притягається до адміністративної відповідальності її права і обов'язки, заслуховує її пояснення, за її участю досліджує докази та вирішує клопотання.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини даної справи, суд приходить до висновку про протиправність постанови №409 від 15.07.2024 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки вона є необґрунтованою, прийнята з порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
При цьому, суд виходить з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз'ясненням їй прав та обов'язків, а також врученням їй копії протоколу.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до ст.9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Як вже зазначалось, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП була призначена до розгляду на 15.07.2024
При цьому з матеріалів справи вбачається, що 15.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою, в якій вказав, що не має можливості з'явитися по повістці на 15.07.2024 року, оскільки перебуває на лікарняному, на підтвердження чого надав медичні документи.
15.07.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, виніс постанову №409, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Справа про адміністративне правопорушення була розглянута та оскаржувана постанова винесена у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .
При цьому встановлено, що на час винесення оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що є поважною причиною неприбуття на виклик, оскільки пов'язуються із дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної дії. З урахуванням наявної в матеріалах справи про адміністративне правопорушення інформації, начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 мав здійснити оцінку поважності причин неприбуття особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, проте допустився формального підходу до вирішення цього питання, що свідчить про порушення права позивача на захист.
Крім того, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено «поза розумним сумнівом», на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
В той же час, виносячи вказану постанову, начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 , не зазначив належні та допустимі докази, передбачені ст.251 КУпАП, які ним були отримані та оцінені у встановленому законом порядку, та на яких ґрунтується його висновок про доведеність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, належним чином не мотивував свого висновку про винуватість позивача, що є порушення вимог ст.7, 245, 252, 280, 283 КУпАП.
При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.
Посилаючись в постанові на протокол про адміністративне правопорушення №438 від 29.06.2024, суб'єкт владних повноважень обмежився вказівкою на те, що ОСОБА_1 у протоколі вказав, що він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки хворів, і водночас вказав на те, що ОСОБА_1 належних та допустимих доказів щодо поважності причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надав.
Втім, як вбачається зі змісту протоколу №438 від 29.06.2024, до нього, серед іншого, була додана копія лікарняного листа, проте такому доказу суб'єктом владних повноважень належну оцінку не надано, а також не надано оцінку доводам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про поважність причин неприбуття по повістці.
В той же час встановлено, що у день, визначений у повістці - 15.07.2024, позивач ОСОБА_1 дійсно перебував на лікарняному, що підтверджується відповідними медичними документами, які містяться в матеріалах справи та свідчать про поважність причин неприбуття у строк, визначений у повістці.
Отже, суд вважає недоведеним належними та допустимими, об'єктивними та беззаперечними доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова про накладання адміністративного стягнення є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 605,60 грн., підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Керуючись ст.2, 5, 9, 72-79, 90, 121, 134, 139, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити повністю.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №409 від 15.07.2024 про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд м.Запоріжжя.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ю.В. Ковальова