Справа № 308/18629/24
1-кс/308/7035/24
20 листопада 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024140160000538 від 01.10.2024 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , повною загальною середньою освітою, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку, військовослужбовця призваного під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «молодший сержант», раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України
З клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України (далі - КК України), відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140160000538 від 01.10.2024.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 21.05.2024 громадянина України ОСОБА_4 призвано на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №142 від 21.05.2024 молодшого сержанта запасу ОСОБА_4 призначено на посаду кулеметника 2 відділення 3 взводу охорони 1 роти охорони 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 .
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.
Разом з тим, молодший сержант ОСОБА_4 у порушення вказаних вимог законодавства, вирішив стати на злочинний шлях та вчинив злочин проти встановленого порядку несення військової служби.
Так, молодший сержант ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , який призваний на військову службу під час мобілізації, перебуваючи на посаді кулеметника 2 відділення 3 взводу охорони 1 роти охорони 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування частини, 02.07.2024 умисно не з'явився вчасно на службу без поважних причин до підрозділу 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться в АДРЕСА_1 , та був відсутній без поважних причин на військовій службі по 19.11.2024, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Клопотання мотивоване наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого правопорушення та наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КК України, то, на думку сторони обвинувачення, в ході досудового розслідування встановлено їх наявність, а саме те, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У судовому засіданні прокурор відомості, викладені в клопотанні підтримав, просив його задовольнити. Крім того, зазначив, що відносно ОСОБА_4 скерований обвинувальний акт до суду за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.
В судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 заперечував проти обрання запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою, вказав, що підозрюваний ОСОБА_4 проходить військову службу, через проблеми з ногою перебував у лікарні. Лікуючий лікар повідомив, що йому необхідна реабілітація. Після виписки пішов додому, оскільки думав, що немає необхідності повертатись до військової частини поки не одужає.
Зазначив, що додані до матеріалів клопотання докази не підтверджують наявність ризиків, які зазначені в клопотанні. Крім того, в клопотанні не обґрунтовано, що обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання обов'язків підозрюваним. Просив обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. У випадку обрання слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити мінімальний розмір застави.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140160000538 від 01.10.2024.
19.11.2024 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, яке полягає у нез'явленні військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, незаконний вплив на потерпілих, свідків, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Частиною 7 статті 176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя, враховує дані, що характеризують особу підозрюваного, той факт, що вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та низки об'єктивних обставин, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає за доцільне, з урахуванням виключних обставин, клопотання слідчого задовольнити.
Відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, а саме: вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем в умовах воєнного стану, ступеня його суспільної небезпечності, соціальні наслідки вчинення правопорушення, майнового стану підозрюваного, інших даних про його особу, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, не вбачає підстав для визначення розміру застави.
Слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Строк тримання під вартою обчислювати ОСОБА_4 з 13 год. 00 хв. 19 листопада 2024 року по 17 січня 2025 року включно.
Строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1