Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/2943/23
Номер рядка звіту 285
21.11.2024 м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого та його захисника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеного 04.03.2023р. до ЄРДР за №12023078080000176 по обвинуваченню-
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, освіта середньо-спеціальна, одружений- на вихвані одна неповнолітня дитина, працює ФОП, раніше не судимий
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України;
Відповідно до обвинувального висновку згідно ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Згідно ст. З Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого -Законом України № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2:022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ГХ), та продовженого на підставі Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, до 21 листопада 2022 року, та продовженого на підставі Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, до 19 лютого 2023 року, продовженого на підставі Указу Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в У країні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, до 13 травня 2023 року ) від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан та на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2105-ІХ вид 03.03.2022, у зв'язку з.військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено загальну мобілізацію.
Згідно ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
Так, 23.02.2023р. ОСОБА_5 , будучи військовозобов'язаним, перебуваючи в приміщенні пункту постійного збору військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 розташованого по АДРЕСА_2 пройшов військово-лікарську комісію, яка на час проведення загальної мобілізації засідає за вищевказаною адресою, на предмет визначення ступеня придатності призовників до військової служби.
Згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.02.2023р. №42/20/515, виданої відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» №402 від 14.08.2008р. Г.І.Бочкора визнано придатним до військової служби, за результатами якої він підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Цього ж дня під час шикування військовозобов'язаних ОСОБА_5 отримав контрольний талон мобілізаційного розпорядження №1, згідно якого його зараховано для відправки на військову службу та повістку про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.00 годину 24.02.2023р. для подальшого призову військовозобов'язаного під час загальної мобілізації, про що особисто підписався, однак реалізуючи свій злочинний умисел направлений на ухилення від призову, усвідомлюючи протиправність, карність, суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, грубо порушуючи вимоги ст.65 Конституції України, відповідно до якої Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України, положення Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", ч.З ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», відповідно до якої під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної НОМЕР_1 у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин, та Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», умисно не прибув у визначену повісткою дату та час до територіального центру комплектування, тим самим умисно ухилився від призову па військову службу під час мобілізації, а відтак, ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, тобто в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації.
Під час судового розгляду в даному кримінальному провадженні до виходу суду в нарадчу кімнату захисник обвинуваченого подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності і закриття даного кримінального провадження у зв'язку із зміною обстановка на підставі ст.48 КК України, оскільки обвинувачений самостійно виховує та утримує малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому на даний час 9 років. Окрім того, згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 за №8753 від 03.10.2024р., видана ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: - «самостійне виховання неповнолітньої дитини», - на строк до 03 жовтня 2025р.; обвинувачений підтримав дане клопотання.
Захисник обвинуваченого, вказавши, що вказані обставини, на переконання сторони захисту, свідчать про те, що обстановка, яка оточувала обвинуваченого Бочкора на момент вчинення кримінального правопорушення, змінилася таким чином, що позитивно впливає на нього і робить маловірогідним вчинення ним нового тотожного або однорідного кримінального правопорушення.
Прокурор категорично заперечував проти закриття кримінального провадження з наведених підстав, оскільки сторона захисту не навела належних доказів зміни обстановки, зокрема, що вчинене ОСОБА_5 діяння втратило суспільну небезпечність і він перестав бути суспільно небезпечною, а відтак, ознайомившись зі змістом клопотання, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.
За змістом ст.ст.284-288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до положень ст.63 Конституції та ст.18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Встановлено, що в провадженні Виноградівського районного суду перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесенні до ЄРДР від 04.03.2023р. за №12023071080000176, по обвинуваченню ОСОБА_5 в скоєнні правопорушення, передбаченого ст.336 КК України - за кваліфікуючою ознакою як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, в чому щиро розкаюється, при цьому просить врахувати його щире зізнання, каяття, сприяння у вчиненні злочину та його сімейний стан.
В той же час, як встановлено з клопотання обвинуваченого, він самостійно виховує та утримує малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому на даний час виповнилось 9 років. Факт родинних відносин з ОСОБА_6 підтверджуюється копією Свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 08.10.2014 року, в якому в графі «Батько» вказано - « ОСОБА_5 ».
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 за №8753 від 03.10.2024р. видана ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: - «самостійне виховання неповнолітньої дитини», - на строк до 03 жовтня 2025р.
Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Так, питання щодо відстрочки від призову на строкову військову службу врегульовані статтею 17 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону за сімейними обставинами, станом здоров'я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.
Згідно ч.2 ст.17 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відстрочка від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами за їх бажанням надається призовникам, які мають, зокрема: 3) дитину (дітей) віком до 18 років, яку (яких) виховують самостійно;
Районна (міська) призовна комісія може прийняти рішення про надання призовнику відстрочки від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами, незважаючи на небажання призовника нею скористатися, виходячи при цьому з того, що його призов може суттєво погіршити матеріальне становище осіб, яких відповідно до законодавства він повинен утримувати( п. 6 ст. 17 Закону).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які самостійно виховують дитину віком до 18 років.
Суд вважає, що вказані обставини, а саме те, що ОСОБА_5 , відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 за №8753 від 03.10.2024р., надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: - «самостійне виховання неповнолітньої дитини», - на строк до 03.10.2025р., що свідчить про те, що обстановка, яка оточувала обвинуваченого ОСОБА_5 на момент вчинення кримінального правопорушення, змінилася таким чином, що позитивно впливає на нього і робить маловірогідним вчинення ним нового тотожного або однорідного кримінального правопорушення, а тому вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність.
У результаті таких змін в житті обвинуваченого ОСОБА_5 істотно змінилась морально-юридична оцінка, у зв'язку з чим, втрачається доцільність застосування до ОСОБА_5 заходів кримінально-правового впливу, оскільки вчинене ним діяння вже не є суспільно небезпечним, а відтак, на підставі вищевикладеного клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки у відповідності до ст.48 КК України є обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.
Так, відповідно до положень ст.48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Вказана норма передбачає дві окремі самостійні умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки коли вчинене особою діяння втратило ознаки суспільної небезпечності, або коли ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи у суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК України у разі, коли у зв'язку зі зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі №953/21593/19, провадження №51-5619км20).
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», судам слід мати на увазі, що в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила. При цьому треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у звязку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ст.48 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Відтак, з огляду на наведене, з врахуванням того, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , який має на утриманні малолітню дитину віком до 18 років, має міцні соціальні зв'язки, вчинив кримінальне правопорушення за ст.336 КК України- ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, яке відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, від слідства або суду не ухилявся та не переховувався, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, характеризуються позитивно, громадський порядок не порушує, спиртними напоями не зловживає, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вчинив злочин вперше, проти звільнення від кримінальної відповідальності не заперечує, оскільки йому згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 за №8753 від 03.10.2024р. надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: - «самостійне виховання неповнолітньої дитини», - на строк до 03 жовтня 2025р., а тому вчинене ним діяння дійсно втратило суспільну небезпечність.
Частина 3 ст.288 КПК України передбачає, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.48 КК України, п.1 ч.2 ст.284, ст.286 КПК України, суд -
Клопотання - задовольнити.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 - від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, у зв'язку із зміною обстановки на підставі ст. 48 КК України.
Кримінальне провадження, внесене 04.03.2023р. до ЄРДР за №12023071080000176 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.336 КК України - закрити.
На ухвалу може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення, через Виноградівський районний суд Закарпатської області.
Головуючий ОСОБА_1