Провадження № 22-ц/803/9650/24 Справа № 210/7069/19 Суддя у 1-й інстанції - Хлистуненко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
21 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
справа № 210/7069/19
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа»
відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гайдаш Євгеній Владиленович, на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року, яке ухвалено суддею Хлистуненко О.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 18 травня 2020 року,
В грудні 2019 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (надалі КПТМ «Криворіжтепломережа») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 і зобов'язані сплачувати за поставлену позивачем теплову енергію згідно тарифів. За період з жовтня 2015 року по травень 2018 року у відповідачів утворилась заборгованість по сплаті послуг за централізоване опалення в сумі 19 338,90 грн, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» заборгованість за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 19 338 грн 90 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» судовий збір в розмірі 960 грн 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» судовий збір в розмірі 960 грн 50 коп.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоовленні позовних вимог позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд розглянув справу без належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи.
Наголошує на тому, що вона фактично не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , а сам по собі факт реєстрації за вказаною адресою не свідчить про споживання житлово-комунальних послуг. При цьому вказує, що позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуг з теплопостачання, не підтверджено тарифи, а наданий позивачем розрахунок не є належним підтвердженням наявності заборгованості за теплопостачання.
Також апелянт посилається на відсутність договірних відносин між нею та відповідачем та стягення заборгованості поза межами строків позовної давності.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач КПТМ «Криворіжтепломережа» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 і зобов'язані сплачувати за поставлену позивачем теплову енергію згідно тарифів.
За період з 01 жовтня 2015 року по 01 травня 2018 року у відповідачів утворилась заборгованість по сплаті послуг за централізоване опалення в сумі 19 338,90 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.
Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 не оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, а відповідач ОСОБА_2 не уповноважена діяти від його імені, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині задоволення позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за її відсутності, без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка не є обов'язковою.
Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно ж ч. 8 цієї статті днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається з матеріалів справи, судові повідомлення про призначення судового розгляду, у тому числі й на 18 травня 2020 року, які направлялися судом на адресу відповідача ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, повернуто на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.35), інших відомостей щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи матеріали не містять.
Відповідно до висновку про застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) повернення повістки із вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.
За таких обставин відповідач ОСОБА_2 не була присутньою в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції та не була належним чином, у встановленому законом порядку, повідомленою про розгляд справи судом.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 30 травня
2018 року у справі № 2-4570/07 (провадження № 61-6639св18) та від 19 червня 2019 року у справі № 640/10753/15-ц (провадження № 61-6639св18).
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Право відповідача ОСОБА_2 знати про час і місце судового засідання, що є складовою права на доступ до правосуддя, передбачене статтею 6 Конвенції, в даному випадку було дотримано не у повній мірі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 , без обов'язкового належного повідомлення її про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим скасовує рішення суду в частині задоволення позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, та ухвалює в цій частині нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», проживаючи та/або зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , а тому зобов'язана нести витрати по її утриманню не залежно від місця фактичного проживання, у зв'язку з чим колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що вона фактично проживає за іншою адресою, як такі, що не мають правового значення для вирішення даного спору.
Також колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуг з теплопостачання, не підтверджено тарифи, а наданий позивачем розрахунок не є належним підтвердженням наявності заборгованості за теплопостачання, оскільки апелянтом не спростовано належними та допустими доказами правильності нарахування позивачем плати за послуги теплопоставння, власного розрахунку заборгованості, або ж доказів її відсутності, не надано.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в межах періоду заявлених позовних вимог позивача, тарифи на теплову енергію були затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1171 від 31 березня 2015 року зі змінами згідно Постанови НКРЕКП № 1782 від 06 жовтня 2016 року.
Крім того, суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про відсутність договірних відносин між нею та відповідачем, оскільки вказані доводи не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки у частині першій статті 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідна правова позиція сформульована у Постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, провадження № 61-11107св18, Постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, провадження № 61-26204св18, Постанові від 05 липня 2021 року у справі № 401/660/20, провадження № 61-2770св21, Постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 953/24063/19, провадження № 61-5095 св 21.
Разом з тим, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про стягення заборгованості поза межами строків позовної давності, з огляду на наступне.
Так, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.
ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).
Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Частиною 1 ст. 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.
Крім того, обов'язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку.
Позивач звернувся до суду з позовом 11 грудня 2019 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів по грудень 2016 року включно.
На підставі зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_2 за період до грудня 2016 року, у зв'язку зі спливом позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду із позовом про захист свого порушеного права поза межами строку позовної давності.
Разом з тим, позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період з січня 2017 року по травень 2018 року, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 11 912,16 грн.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню в частині задоволення позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення, як солідарного боржника з ОСОБА_1 , з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог, а саме про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» суми заборгованості по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: квартира АДРЕСА_1 , за період з червня 2016 року по листопад 2016 року, у розмірі 11 912,16 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 591,64 грн., тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.
Крім того, з позивача на користь відповідачки ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 994,04 грн, тобто пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гайдаш Євгеній Владиленович, задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року в частині задоволення позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 , як солідарного боржника з ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії та судового збору - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_2 , як солідарного боржника з ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії та судового збору - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , як солідарного боржника з ОСОБА_1 , на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 , за період з січня 2017 року по травень 2018 року в розмірі 11 912 (одинадцять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн 16 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 591 (п'ятсот девяноста одна) грн 64 коп.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року в частині задоволення позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії та судового збору - залишити без змін.
Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 994 (одна тисяча дев'ятсот дев'яноста чотири) грн 04 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне рішення суду складено 21 листопада 2024 року.
Головуючий:
Судді: