Провадження № 1-кп/643/232/24
Справа № 645/5270/17
22.11.2024 Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
потерпілого - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220000000971 від 02.08.2017 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Гороховатка Борівського району Харківської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, зі слів одруженого та маючого малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-
Ухвалою Верховного Суду від 18.08.2023 постановлено матеріали кримінального провадження (справа №645/5270/17) стосовно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, направити для розгляду з Октябрського районного суду м.Полтави до Московського районного суду м.Харкова.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 справу розподілено судді ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що 01.08.2017 близько о 19год.30хв. ОСОБА_6 керував технічно справним автомобілем «ВАЗ- 21213», р.н НОМЕР_1 , на якому рухався по вулиці Танкопія з боку проспекту Петра Григоренка в напрямку проспекту Льва Ландау в м. Харкові. Зупинившись біля перехрестя з проспектом Льва Ландау та маючи намір його перетнути, водій ОСОБА_6 відновив рух керованого ним автомобіля «ВАЗ- 21213», виїхав на головну дорогу перехрестя, не переконавшись в безпеці своїх дій, не надав дорогу транспортному засобу, що рухався по головній дорозі, чим порушив вимоги п.п. 10.1, 16.11 та дію дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, де вказано:
- п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
- п.16.1 «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»;
- дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі,
і допустив зіткнення з мотоциклом «Дукаті» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , який в цей час рухався по проспекту Льва Ландау з боку вулиці Киргизька в напрямку вул. Олімпійська.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди постраждали:
- водій мотоцикла - ОСОБА_5 якому, згідно висновку судово-медичної експертизи №1041-А/17 від 02.10.2017, спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоров'я, у вигляді забито-рваної рани у області правого плечового суглобу, вивиху лівого плеча, забито-рваної рани правої нижньої кінцівки, садна на грудної клітці, імпресійного перелому головки лівої плечової кістки, часткового пошкодження сухожилля підлопаткового м'яза, пошкодження суглобової губи лопатки, теносиновіт довгої головки двоголовкового м'яза лівого плеча;
- пасажир мотоциклу - ОСОБА_9 , якому, згідно висновку судово-медичної експертизи №1057-А/17 від 02.10.2017, спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоров'я, у вигляді закритих переломів велико- і малогомілкової кісток правої гомілки.
Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 виразилися в тому, що він, перебуваючи біля перехрестя нерівнозначних доріг та намагаючись виїхати з другорядної дороги на головну, під час відновлення руху керованого ним автомобіля «ВАЗ-21213» не впевнився в безпеці своїх дій, виїхав на перехрестя, не надавши дорогу мотоциклу «Дукаті» під керуванням ОСОБА_5 , який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, чим створив небезпеку для руху і допустив зіткнення свого автомобіля з мотоциклом «Дукаті», спричинивши водію мотоцикла та його пасажиру тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 , відповідно до висновку автотехнічної експертизи №838/17 від 03.10.2017 перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та її наслідками.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, не визнав та надав покази про те, що 01.08.2017 близько о 19год.30хв. він керував технічно справним автомобілем «ВАЗ- 21213», р.н НОМЕР_1 , рухався по другорядній дорозі по вулиці Танкопія з боку проспекту ОСОБА_10 в напрямку проспекту Льва Ландау в м. Харкові. Він під'їхав до перехрестя, світлофор не працював, зупинився, пропустив автомобілі які рухались по головній дорозі зліва по проспекту. Виїхав на головну дорогу, доїжджаючи до розділового газону йому заблокували проїзд машини з іншої сторони які стояли на розворот в бік вул.Танкопія, зупинився, і в цей момент в переднє ліве крило його автомобіля на великий швидкості в'їхав мотоцикл Дукаті, від чого його автомобіль розвернуло на 90 градусів, а мотоцикліст та пасажир мотоцикла перелетіли через капот його автомобіля та впали на асфальт. Він вийшов з автомобіля, підбіг до потерпілих та одразу викликав швидку. Перед зіткненням мотоцикл Дукаті він не бачив, оскільки той рухався зі швидкістю 100 км/год. Просив суд його виправдати, оскільки він не винний у ДТП, та заперечував проти звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, підтверджується наступними доказами, ретельно дослідженими в судовому засіданні, а саме:
- показами потерпілого ОСОБА_5 , який суду показав, що влітку 2017 року, на вулиці було ще світло, точної дати та часу не пам'ятає у зв'язку зі спливом значного часу, він рухався на технічно справному мотоциклі «Дукаті» разом із пасажиром ОСОБА_9 по проспекту Льва Ландау з боку вул.Киргизька в напрямку вул.Танкопія в м. Харкові в лівій крайній смузі, зі швидкістю до 100км/год, наближався до перехрестя з вул.Танкопія. Автомобіль ВАЗ під керуванням ОСОБА_6 виїхав з другорядної дороги АДРЕСА_3 , проїхав першу, другу, третю смугу руху від бордюру та зупинився на четвертій, перегородивши йому дорогу. Він почав екстрено гальмувати, однак уникнути зіткнення не вдалось, та він в'їхав в переднє ліве крило автомобіля ВАЗ від чого вони та мотоцикл перелетіли через капот автомобіля ВАЗ. В результаті ДТП він з ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження. Зазначив, що змінити напрямок руху він не міг, оскільки праворуч від нього рухався автомобіль. Світлофори на той час на перехресті були відсутні. Відносно нього ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12.12.2017 було закрито кримінальне провадження за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням із потерпілим ОСОБА_9 ;
- інформацією АРМ 102 від 01.08.2017 про ДТП з потерпілими на перехресті пр.Льва Ландау та вул.Танкопія в м.Харкові за участю автомобіля та мотоцикла;
- електронним рапортом інспектора Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області від 01.08.2017 про те, що 01.08.2017 о 20год.35хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про ДТП за адресою: АДРЕСА_4 з потерпілими;
- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.08.2017 з додатками - схемою пригоди та фототаблицями, відповідно до яких проведено огляд ділянки за адресою: м. Харків, перехрестя пр.Льва Ландау та вул.Танкопія, та встановлено умови освітленості і доброї оглядовості, розташування транспортних засобів на місці події. Також встановлено пошкодження транспортних засобів: автомобіля ВАЗ у якому деформовано ліве переднє крило, капот зліва, ліва передня фара, передній бампер; мотоцикла Дукаті у якому деформовано передня вилка, рама, акумулятор, бак, сидіння. У схемі місця ДТП вказано: по вул.Танкопія, перед перехрестям пр.Льва Ландау, встановлено дорожній знак 2.1; по пр.Льва Ландау, перед перехрестям з вул.Танкопія встановлено дорожній знак 2.3; на проїзній частині Льва Ландау на відстані 11,5 метрів від її правої (у напрямку вул.Олімпійська) межі зафіксовано слід гальмування, довжиною 16 метрів;
- даними висновку судово-медичного експерта №1041-А/17 від 02.10.2017, відповідно до якого у зв'язку з подією, можливо 01.08.2017 у ОСОБА_5 мали місце пошкодження: забито-рвана рана у області правого плечового суглоба, вивих лівого плеча, забито-рвані рани правої нижньої кінцівки, садна на грудній клітці, імпресивний перелом головки лівої плечової кістки, часткове пошкодження сухожилля підлопаткового м'яза, пошкодження суглобової губи лопатки, теносиновіт довгої головки двоголового м'яза лівого плеча. Перераховані пошкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, могли виникнути в умовах ДТП, при обставинах, викладених у постанові, в своїй сукупності відносяться до тілесних пошкоджень середньої тяжкості, що призвели за собою тривалий розлад здоров'я. При госпіталізації в стаціонар результат «Алкотест» негативний;
- довідкою КЗОЗ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 06.08.2017, відповідно до якої, ОСОБА_9 знаходився у відділенні політравми з 01.08.2017 по 04.08.2017;
- даними висновку судово-медичного експерта №1057-А/17 від 26.09.2017, відповідно до якого у зв'язку з подіє, можливо 01.08.2017 у ОСОБА_9 мали місце пошкодження: закрита черепно мозкова травма з наявністю забитої рани лівої лобово-тім'яної області, садн лобової області, клінічних проявів забію головного мозку легкого ступеню, лінійного перелому лобової кістки; внутрішньосуставної міжвиростковий перелом з відривом латерального виростка правої великогомілкової кістки із зсувом; перелом головки малогомілкової кістки із зсувом. Перераховані пошкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, могли виникнути в умовах ДТП при обставинах викладених у постанові. Закриті переломи велико- і малогомілкової кісток правої гомілки відносяться до категорії тілесних пошкоджень середнього ступеня, як спричиняючі за собою тривалий розлад здоров'я. При госпіталізації в стаціонар результат «Алкотест» негативний;
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 20.09.2017 за участю потерпілого ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_6 , понятих, спеціаліста та схемою до нього, відповідно до яких здійснено виїзд на місце пригоди на перехрестя вул.Танкопія та пр.Льва Ландау, де водій мотоцикла ОСОБА_5 та водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_6 вказали на механізм дорожньо-транспортної події за їх участю 01.08.2017. Зауваження до протоколу і схеми відсутні;
- даними висновку автотехнічної експертизи №838/17 від 03.10.2017, відповідно до якого:
За вихідними даними з показань водія ОСОБА_6 . 1. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 16.11, дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій мотоциклу ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України. 2. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти виникненню ДТП виконанням вимог п.п. 10.1, 16.11, дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій мотоциклу ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти виникненню ДТП виконанням вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України з моменту виникнення небезпеки, заданого у постанові. З моменту виникнення небезпеки та за умов, вказаних у дослідницькій частині висновку, водій мотоциклу ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти виникненню ДТП виконанням вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. 3. У діях водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_6 є невідповідності вимогам п.п. 10.1, 16.11, дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з подією ДТП, що відбулася. Виходячи з моменту виникнення небезпеки, заданого у постанові, у діях водія мотоциклу ОСОБА_5 є невідповідності вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з подією ДТП, що відбулася. Виходячи з моменту виникнення небезпеки та за умов, вказаних у дослідницькій частині висновку, у діях водія мотоциклу ОСОБА_5 є невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з подією ДТП, що відбулася.
За вихідними даними з показань водія ОСОБА_5 . 1.У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п. 16.11, дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій мотоциклу ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України.
2. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти виникненню ДТП виконанням вимог п. 16.11, дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій мотоциклу ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти виникненню ДТП виконанням вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України з моменту виникнення небезпеки, заданого у постанові. З моменту виникнення небезпеки, вказаного у дослідницькій частині висновку, водій мотоциклу ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти виникненню ДТП виконанням вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. 3. У діях водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_6 є невідповідності вимогам п.16.11, дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з подією ДТП, що відбулась. Виходячи з моменту виникнення небезпеки, заданого у постанові, у діях водія мотоциклу ОСОБА_5 є невідповідності вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з подією ДТП, що відбулася. Виходячи з моменту виникнення небезпеки, вказаного у дослідницькій частині висновку, у діях водія мотоциклу ОСОБА_5 є невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з подією ДТП, що відбулася.
Відповідно до ст.89 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи вищевказані досліджені судом докази по кримінальному провадженню, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів - достатніми та взаємозв'язаними між собою, тому покладає їх в основу обвинувального вироку.
Приписами ст. 85 КПК України встановлено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Частиною 1 ст. 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Частиною 2 ст. 93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Суд, оцінюючи вищевказані докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про належність, допустимість та достовірність вказаних вище доказів, а їх сукупність є достатньою для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Судом було встановлено, що потерпілий ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією актового запису про смерть №1003 від 06.09.2023
Суд приймає доводи сторони захисту щодо неможливості врахування показань, зафіксованих у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_9 від 12.09.2017, наданих ним під час досудового розслідування через недотримання принципу безпосередньості дослідження показань.
Так, в ході судового розгляду встановлено, 01.08.2017 приблизно о 19год.30хв. ОСОБА_6 перебуваючи біля перехрестя нерівнозначних доріг та намагаючись виїхати з другорядної дороги на головну, під час відновлення руху керованого ним автомобіля «ВАЗ-21213» не впевнився в безпеці своїх дій, виїхав на перехрестя, не надавши дорогу мотоциклу «Дукаті» під керуванням ОСОБА_5 , який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, чим створив небезпеку для руху і допустив зіткнення свого автомобіля з мотоциклом «Дукаті», спричинивши водію мотоцикла та його пасажиру тілесні ушкодження середньої тяжкості, чим порушив вимоги п.п. 10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України.
Наведені обставини підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів, які визнані належними і допустимими, зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_5 , протоколами слідчих дій та висновками експертів.
Показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він перед виїздом на головну дорогу переконався у безпечності свого руху і перед зіткненням мотоцикла Дукаті не бачив, оскільки той рухався із швидкістю 100 км/год. на висновки суду не впливають. Так, згідно п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», п.16.1 «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху», дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі.
Суд констатує, що в діях ОСОБА_5 також наявні ознаки грубої необережності, яка виразилась у невиконанні ним п.п. 12.3 , 12.4 ПДР, тобто у перевищенні швидкості руху та невжитті заходів щодо зменшення швидкості чи зупинки свого автомобіля з моменту виявлення небезпеки. При цьому суд виходить з того що, ОСОБА_5 , виходячи з п. 1.4 ПДР, мав право розраховувати на те, що попереду не буде перешкод для руху, оскільки рухався по головній дорозі.
З огляду на це, суд приходить до висновку, що порушення ОСОБА_5 вимог ПДР України в даній дорожній ситуації не виключає наявності в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Відповідно до ч.3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Суд, керуючись ст. 65 КК України, при призначені покарання обвинуваченому, враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно класифікації кримінальних правопорушень, передбаченій ст.12 КК України (в редакції ЗУ № 586-IV від 24.09.2008), ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до нетяжкого злочину.
Вивченням в процесі судового розгляду даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він в силу ст.89 КК України не судимий, не працює, за місцем реєстрації проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, зі слів одружений, має малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У відповідності до ст. 66 КК України, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
При призначенні ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер та конкретні обставини його скоєння; дані про особу обвинуваченого, вказані вище, відсутність обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання та приходить до висновку про призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкції статті інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме у вигляді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами із застосуванням до основного покарання ст.75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
В той же час, суд враховує, що вищезазначене кримінальне правопорушення ОСОБА_6 вчинив 01.08.2017 року.
Санкція ч. 1 ст. 286 КК України на час вчинення цього діяння передбачала, що вчинення вказаного злочину карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого..
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України на час вчинення цього діяння передбачала, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки як, зокрема три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Положення ч. 2 ст. 49 КК України вказують, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду.
У матеріалах кримінального провадження відомості про вчинення ОСОБА_6 інших кримінальних проваджень відсутні, не було надано таку інформацію і прокурором в судовому засіданні.
Так, враховуючи, що інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення вчинено 01.08.2017, а п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України встановлює граничний строк для притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, три роки, при цьому жодних даних про перебування обвинуваченого в рамках даного кримінального провадження у розшуку у зв'язку з ухиленням від органу досудового слідства чи суду, або вчинення ним нового злочину, матеріали судової справи не містять, то строк притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, вважається таким, що сплив 01.08.2020.
Разом з тим, під час судового розгляду, після того, як судом було роз'яснено обвинуваченому право на закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, останній категорично відмовився від закриття провадження та звільнення його від відповідальності з вказаних підстав, наполягав на продовженні судового розгляду.
У постанові від 12 листопада 2019 р. Верховним Судом колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального у справі № 566/554/16-к, провадження № 51-2110км19 зазначено, що якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, то судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і, на підставі частини 5 статті 74, статті 49 КК, може звільнити від нього засудженого. Звільнення від покарання на наведеній підставі (ч. 5 ст. 74 КК України) застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до статті 49 КК України. Зокрема у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою обставиною та вимагає закриття справи у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину або виправдання. Тоді суд, за наявності підстав, визнає особу винною у вчиненні злочину, виносить обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись зазначеною нормою матеріального права та частини 5 статті 74 вказаного Кодексу.
За таких обставин, враховуючи, що за наслідками судового розгляду обвинуваченого ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначено покарання, разом з тим, станом на день винесення даного вироку, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строки давності за вказане правопорушення сплили, а тому ОСОБА_6 має бути звільнений від покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.
Цивільний позов у кримінальному проваджені ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000грн. підлягає закриттю, виходячи з таких обставин.
Цивільний позивач ОСОБА_9 помер 12.05.2023.
Згідно законодавства, до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя (частина третя статті 1230 ЦК України).
За своєю сутністю право на компенсацію моральної шкоди є особистим, оскільки внаслідок заподіяння моральної шкоди відбувається негативний вплив на особисті немайнові блага фізичної особи. Саме тому в частині третій статті 1230 ЦК передбачено правило, що спадкується право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя. У випадку, якщо спадкодавець звернувся до суду з вимогою про компенсацію моральної шкоди й помер на стадії розгляду справи, не допускається процесуальне правонаступництво за вимогою про компенсацію моральної шкоди.
Аналогічний висновок про те, що право на компенсацію моральної шкоди не спадкується зробив 13 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 753/15095/17, провадження № 61-16500св20.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Тобто, враховуючи вищенаведену правову позицію Верховного суду та вимоги ЦПК провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_9 щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_6 слід закрити.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 в матеріалах кримінального провадження відсутній.
Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 не обирався.
Керуючись ст. ст. 368-371, 374 КПК України, суд,-
Визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до положень ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6 від основного та додаткового покарань за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000грн. закрити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи №838/17 від 03.10.2017 у розмірі 1186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 44 коп.
Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Роз'яснити учасникам судового провадження право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію судового рішення не пізніше наступного дня надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.
Суддя - ОСОБА_1