Справа № 190/1329/23
1-о/215/4/24
Іменем України
21 листопада 2024 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
в складі колегії суддів: головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
засудженого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 в м.Кривому Розі, заяву засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючого в ДУ “Криворізька УВП №3», про перегляд вироку судової палати у кримінальних справах Дніпроперовського апеляційного суду від 20 травня 2002 за нововиявленими обставинами,
До Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла зазначена заява, в якій вказано, що колегією суддів Дніпропетровського апеляційного суду у складі суддів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та народних засідателів: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , стосовно нього було ухвалено вирок від 20.05.2002 за яким його було засуджено до довічного позбавлення з конфіскацією майна, який вважає незаконним та підлягає скасуванню, оскільки був ухвалений незаконним складом суду, тому як народні засідателі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в законний спосіб не залучалися до участі у розгляді судових справ в якості народних засідателів в проміжок часу 2001-2002 роки. Дана обставина йому стала відома в червні 2023 року з листа за підписом голови Дніпровського апеляційного суду. Тому враховуючи положення ст.412 КПК України, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Посохов проти Російської Федерації» просить скасувати даний вирок та провести новий судовий розгляд.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 підтримав заявлене клопотання у повному обсязі.
Захисник ОСОБА_7 підтримала заявлене підзахисним клопотання з підстав зазначених в ньому.
Прокурор заперечує проти заявленого клопотання.
Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2002 року засуджено ОСОБА_6 за вчинення злочинів, передбачених п.п. а, г, ж, з, і ст.93, ч. 3 ст.142 ст.208КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року), із застосуванням ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалою Судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України від 26 листопада 2002 року вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2002 року стосовно засудженого ОСОБА_6 залишено без зміни.
27.06.2023 року до П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява засудженого ОСОБА_6 про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2002 року за нововиявленими обставинами, ухваленого відносно нього за вчинення злочинів передбачених ст. ст. 208, 142 ч.3, 93 п.п. «а», «г», «ж», «з», «і» Кримінального кодексу України по кримінальній справі № І-40/2002 (а.с.13).
27.06.2023 року згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями, розподіл справи № 190/1329/23 між суддями не відбувся, не вистачає потрібної кількості суддів для розгляду справи (а.с.14-15).
27.06.2023 року за поданням голови П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_13 справу № 190/1329/23 направлено в Дніпровський апеляційний суд для вирішення питання про її направлення до іншого суду у зв'язку з неможливістю розподілу справи між суддями (а.с.16-17).
05.07.2023 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу № 190/1329/23 передано до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для здійснення судового провадження (а.с.21-22).
13.07.2023 складено Акт щодо неможливості здійснення авторозподілу колегії суддів у кримінальному провадженні у справі № 190/1329/23.
23.08.2023 ухвалою судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області відкрито провадження за заявою засудженого ОСОБА_6 про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2002 року за нововиявленими обставинами та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні колегіальним складом суду (а.с.31-32).
Згідно Доручення № 004-40008628 від 24.08.2023 на підставі ухвали судді для здійснення захисту засудженого ОСОБА_6 . Регіональним центром з надання Безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області призначено адвоката ОСОБА_7 (а.с.43).
05.02.2024 року на запит суду з Дніпровського апеляційного суду надійшли 8 судових томів кримінальної справи № 1-40/2002 (а.с.65).
Заслухавши думку учасників судового процесу, ознайомившись з клопотанням та доданими письмовими матеріалам, дослідивши матеріали справи № 1-40/2002, суд приходить до наступного.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК України, у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
За ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Згідно з пунктами 4,5 ч.2 ст.462 КПК у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються: обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.
Таким чином, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4,5 ст.462, ст.91КПК України вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:
1) вони об'єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;
2) вони знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;
3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України, - нововиявленими обставинами визнаються: інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Судом враховується, що важливим при перегляді судового рішення є дотримання принципу юридичної визначеності.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п. 40) та від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (п. 46) неодноразово акцентував увагу на тому, що одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу «res judicata» принципу остаточності рішення суду, згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.
Судом враховується правова позиція Верховного Суду викладена у справі № 51-517ск18 від 12.05.2020 р., в межах якої надано визначення нововиявленим обставинам.
Так, нововиявлені обставини це є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду при прийнятті судового рішення, а також спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
В своїх рішеннях Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, згідно з якою перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, що не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути.
Відповідно до ст. 7 КПК України визначені загальні засади кримінального провадження, що яких віднесені вимоги щодо змісту та форми кримінального провадження, які повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: забезпечення права на захист; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; диспозитивності, тощо.
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 30 ч. 2 ст. 30 Закону УРСР «Про судоустрій України» № 2022-Х від 05.06.1981 року, рішення про обрання присяжних засідателів за вказаний вище період приймалося Дніпропетровською обласною радою народних депутатів.
Твердження засудженого ОСОБА_6 про відсутність повноважень у народних засідателів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які увійшли до складу суду за вироком судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.05.2002 у справі № 1-40/2002, спростовуються наступними документами.
Матеріали справи № 1-40/2002 (т.8 а.с.140) містять рішення Дніпропетровської обласної ради народних депутатів «Про обрання народних засідателів обласного суду» від 20 жовтня 2000 року №275 - 13/ХХІІІ, яким було обрано народних засідателів Дніпропетровського обласного суду у кількості 466 осіб згідно додатку.
Як вбачається з додатку до рішення обласної ради від 20 жовтня 2000 року №275 - 13/ХХІІІ в списку народних засідателів Дніпропетровського обласного суду під № 14 вказана ОСОБА_10 та під №111 ОСОБА_11 (т.8 а.с.144, 146).
В частині, що стосується повноважень та обрання народного засідателяОСОБА_12 то слід зазначити наступне.
Відповідно до ухвали Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31.08.2022 у справі №190/1915/21, залишеної без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04.10.2022 та відмовлено у відкритті касаційного провадження ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 03.02.2023, в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_6 про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2002 року за нововиявленими обставинами, відмовлено.
З вище згаданої ухвали слідує, що засуджений ОСОБА_6 вже звертався до суду з клопотанням про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2002 року за нововиявленими обставинами, з підстав того, що ОСОБА_12 , яка приймала участь у розгляді зазначеної вище кримінальної справи в якості народного засідателя, взагалі не входила до діючого на той час списку народних засідателів Апеляційного суду Дніпропетровської області, прийнятого рішенням Дніпропетровської обласної ради народних депутатів за № 275-13/ХХІІІ від 20 жовтня 2000 року.
Але в ході розгляду вказаної справи суд першої інстанції встановив, що у рішенні Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 133-6/ХХІІІ від 15 травня 1999 року «Про народних засідателів обласного суду» у додатку № 2 серед зазначених народних засідателів Дніпропетровського обласного суду, які були обрані Дніпропетровською обласною радою, кількістю - 41 особа, є ОСОБА_12 .
Згідно рішення Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 133-6/ХХІІІ від 15 травня 1999 року «Про народних засідателів обласного суду», обрано народних засідателів Дніпропетровського обласного суду згідно з додатком № 2.
У додатку № 2 до рішення обласної ради від 15 травня 1999 року № 133-6/ ХХІІІ в списку народних засідателів Дніпропетровського обласного суду під № 12 вказана ОСОБА_12 , 1963 року народження.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 30 Закону УРСР «Про судоустрій України» № 2022-Х від 05.06.1981 року, який був чинним і на час ухвалення вироку Апеляційним судом Дніпропетровської області від 20 травня 2002 року, визначалося, що Народні засідателі цих судів обираються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською і Севастопольською міськими радами, на території яких знаходиться відповідний суд, строком на п'ять років за поданням голови апеляційного суду у необхідній кількості.
Таким чином, судом встановлено фактичні дані про наявність повноважень та обрання як народних засідателів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , повноваження яких підтверджені рішенням Дніпропетровської обласної ради народних депутатів «Про обрання народних засідателів обласного суду» від 20 жовтня 2000 року №275 - 13/ХХІІІ, так і ОСОБА_12 , повноваження якої підтверджені рішенням Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 133-6/ХХІІІ від 15 травня 1999 року «Про народних засідателів обласного суду», на час розгляду кримінальної справи та постановлення вироку Апеляційним судом Дніпропетровської області від 20 травня 2002 року за вчинення злочинів передбачених ст. ст. 208, 142 ч.3, 93 п.п. «а», «г», «ж», «з», «і» Кримінального кодексу України по кримінальній справі № І-40/2002.
Крім того, вирок Дніпропетровського обласного суду від 20 травня 2002 року було оскаржено до Верховного Суду України засудженим ОСОБА_6 , однак жодних посилань на незаконність складу суду засудженим у скарзі не зазначалось. Не було встановлено таких обставин і Верховним судом України, ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 26 листопада 2002 року вирок судової колегії в кримінальних справах Дніпропетровського обласного суду від 20 травня 2002 року в порядку ст. 395 КПК України змінено, виключено з вироку рішення про застосування щодо інших осіб конфіскації майна. В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи засудженого щодо незаконності складу колегії суддів Дніпропетровського обласного суду з заявлених ним підстав, так як в ході розгляду судом встановлені фактичні данні щодо призначення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 як народних засідателів, та виконання ними обов'язків народного засідателя, в межах даного кримінального провадження, по час постановлення вироку від 20 травня 2002 року, які були обрані народними засідателями за рішенням Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 133-6/ХХІІІ від 15 травня 1999 року «Про народних засідателів обласного суду» строком на п'ять років, тобто до 15 травня 2004 року, та відповідно рішенням Дніпропетровської обласної ради народних депутатів «Про обрання народних засідателів обласного суду» від 20 жовтня 2000 року №275 - 13/ХХІІІ, тому зазначені обставини не є нововиявленими обставинами в розумінні ч.2 ст.459 КПК України. Вказаний висновок відповідає позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 20.04.2021 року справа № 175/4663/17, провадження № 51-4267км20.
Частиною 2ст. 459 КПК України передбачено, що нововиявленими обставинами є:
1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;
5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Всупереч наведеним вимогам закону, як убачається зі змісту заяви, в ній не міститься обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених, вичерпний перелік яких зазначено у ч.2 ст.459 КПК.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого і виправданого у кримінальному провадженні - одна з найважливіших гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина, закріплених ст. 59, ч. 2 ст. 63, п. 5 ч. 3 ст. 129 Конституції України та міжнародними актами, які є частиною національного законодавства щодо прав людини і основоположних свобод (ст. 11 Загальної декларації прав людини; ч. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово підкреслював, що сумлінне забезпечення здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, є обов'язком держави. Адекватний захист обвинуваченого як у суді першої інстанції, так і в суді вищої інстанції має вирішальне значення для справедливості у системі кримінального судочинства. У рішеннях «Камасинський проти Австрії» від 23 листопада 1989 року та «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року ЄСПЛ зробив висновок про те, що «Конвенція призначена гарантувати не ті права, що є теоретичними та ілюзорними, а ті, що є практичними і реальними..
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що заява засудженого ОСОБА_6 про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2002 року за нововиявленими обставинами» не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 459-467 КПК України, колегія суддів, -
У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_6 про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2002 року за нововиявленими обставинами - відмовити.
Ухвала може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення (ухвали суду).
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги Ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію ухвали негайно після його проголошення вручити засудженому, захиснику та прокурору.
Головуючий суддя:
Судді: